Постанова 4857 № 380/19054/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 травня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/19054/25 пров. № А/857/21763/26 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Обрізко І.М., суддів Іщук Л.П., Пліша М.А., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу Територіального управління Бюро економічної безпеки України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 березня 2026 року, прийняте суддею Гулик А.Г. у м. Львові, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Бюро економічної безпеки України у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, - встановив: ОСОБА_1 (надалі також позивач) звернувся з позовом до Територіального управління Бюро економічної безпеки України у Львівській області (надалі також ТУ БЕБ, відповідач), в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність ТУ БЕБ у Львівській області щодо незарахування до вислуги років час роботи позивача в державних органах у разі переходу на службу в органи Бюро економічної безпеки України: з 19.06.2020 по 24.04.2023 в органах прокуратури, з 25.04.2023 по 26.06.2024 в органах Бюро економічної безпеки України, що становить 04 роки 00 місяці 07 днів; - зобов`язати ТУ БЕБ у Львівській області прийняти рішення на користь позивача ОСОБА_1 про зарахування останньому до вислуги років час роботи в державних органах у разі переходу на службу в органи Бюро економічної безпеки України: з 19.06.2020 по 24.04.2023 в органах прокуратури, з 25.04.2023 по 26.06.2024 в органах Бюро економічної безпеки України, що становить 04 роки 00 місяці 07 днів як такий, що відповідає абзацу 12 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі Постанова №393) та встановити ОСОБА_1 станом на 17.09.2025 вислугу років 26 років 04 місяці 25 днів. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12 березня 2026 позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність ТУ БЕБ у Львівській області щодо незарахування ОСОБА_1 до вислуги років періоди роботи на державній службі з 19.06.2020 по 24.04.2023 в органах прокуратури, з 25.04.2023 по 26.06.2024 в органах Бюро економічної безпеки України, що становить 04 роки 00 місяці 07днів, як періоду служби для виплати надбавки за вислугу років особам, які мають спеціальні звання БЕБ; зобов`язано ТУ БЕБ у Львівській області провести перерахунок та зарахувати ОСОБА_1 до вислуги років періоди роботи на державній службі з 19.06.2020 по 24.04.2023 в органах прокуратури, з 25.04.2023 по 26.06.2024 в органах Бюро економічної безпеки України, що становить 04 роки 00 місяці 07 днів як такий, що відповідає абзацу 12 пункту 1 Постанови №393. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Суд виходив з того, що Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-XII (надалі також - Закон №2262-XII), Постанова №393, так і Інструкція з обчислення стажу служби для виплати надбавки за вислугу років особам, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки, затвердженої наказом Бюро економічної безпеки України від 19.04.2022 №70 (надалі також - Інструкція № 70), а також Положення про проходження служби особами, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 №1333 (надалі також - Положення № 1333) чітко передбачають обов`язковість врахування до вислуги років стажу державної служби, що набутий особою до переходу на службу до Бюро економічної безпеки України. Позовні вимоги про встановлення ОСОБА_1 станом на 17.09.2025 вислуги років 26 років 04 місяці 25 днів суд залишив без задоволення у зв`язку з передчасністю, оскільки на час розгляду справи періоди роботи на державній службі з 19.06.2020 по 24.04.2023 в органах прокуратури, з 25.04.2023 по 26.06.2024 в органах Бюро економічної безпеки України, не зараховані, а тому суд немає можливості встановити загальну вислугу років позивача станом на 17.09.2025. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу. Вважає, що вказане судове рішення прийняте із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для залишення позову без розгляду. Апелянт звертає увагу, що за правилами частини п`ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Позивач фактично оскаржує правильність обчислення стажу служби, визначеного у висновку комісії з обчислення стажу служби для виплати надбавки за вислугу років БЕБ Територіального управління БЕБ у Львівській області від 11.07.2024 №10-46/7ДСК-24, який оголошений наказом відповідача від 11.07.2024 за № 56-к/ДСК, зокрема в частині неврахування періоду його роботи в державному органі на посадах державної служби. Із зазначеними документами позивача ознайомлено під підпис, а саме 11.07.2024 з наказом №56-к/ДСК та 12.07.2024 з висновком №10 46/7ДСК-24, що ним не заперечується, та зазначено у позовній заяві (стор.1) - «Наказом ТУ БЕБ у Львівській області від 11.07.2024 №56-к/ДСК «Про встановлення стажу роботи», встановлено стаж служби для виплати надбавки за вислугу років станом на 26.06.2024 21 рік 01 місяць 26 днів». Вказані документи долучені позивачем до матеріалів справи. Таким чином, про порушення своїх прав (незарахування спірних періодів роботи до стажу служби) позивач повинен був дізнатися з наказу від 11.07.2024 №56 к/ДСК та з висновку комісії від 11.07.2024 №10-46/7дск-24. Вважає, що позивач, будучи обізнаним про визначений йому стаж ще у 2024, безпідставно зволікав із зверненням до суду та пропустив встановлений законом строк, оскільки звернувся в суд за захистом своїх прав лише 19 вересня 2025. Разом з тим, апелянт наголошує, що відповідно до вимог абзацу 12 пункту 1 Постанови №393, зокрема, до вислуги років зараховується час роботи в державних органах у разі переходу на військову службу в органи і військові формування Служби безпеки, Управління державної охорони, органи внутрішніх справ, Національну поліцію, Національне антикорупційне бюро, Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації, органи і підрозділи цивільного захисту, державну пожежну охорону, податкову міліцію, Бюро економічної безпеки України або Державну кримінально-виконавчу службу на посади офіцерського та начальницького складу згідно з переліками посад, затвердженими відповідно Службою безпеки, Управлінням державної охорони, Міністерством внутрішніх справ, Національною поліцією, Національним антикорупційним бюро, Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації, центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах цивільного захисту, пожежної і техногенної безпеки, державної фінансової політики, виконання кримінальних покарань, а також у разі переходу на службу до Служби судової охорони на посади середнього і вищого складу згідно з переліком посад, затвердженим Головою Служби судової охорони. Водночас, суд першої інстанції проігнорував ключову обставину, а саме: позивач не здійснював перехід саме на військову службу у розумінні законодавства. Вважає, що позивачу правомірно зараховано виключно періоди служби, які не відносяться до посад державної служби, зважаючи на відмінність понять несення служби в правоохоронному органі чи інших органах, в яких присвоюються спеціальні звання, враховуючи особливість несення такої служби (загроза життю та здоров`ю, несення служби у нічну пору доби та інше) від служби на посадах державної служби. Таким чином, служба в Бюро економічної безпеки України не відповідає критеріям «військової служби» у розумінні абзацу 12 пункту 1 Постанови №393, що виключає можливість застосування цієї норми до спірних правовідносин. Крім того, наявність спеціального звання лейтенанта Бюро економічної безпеки України не вказує на автоматичну приналежність позивача до військової служби, оскільки несення служби в органі та військова служба в органі має різні за своєю природою та правовим регулюванням значення. Просить скасувати рішення суду та ухвалити постанову, якою повністю відмовити в задоволенні позову. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що в підтвердження доводів апеляційної скарги щодо пропуску строків звернення до суду з позовом, відповідач надає суду апеляційної інстанції нові копії висновку комісії з обчислення стажу служби для виплати надбавки за вислугу років БЕБ ТУ БЕБ у Львівській області від 11.07.2024 №10-46/7ДСК-24, і наказ від 11.07.2024 № 56-к/ДСК, зокрема в частині неврахування періоду роботи позивача в державному органі на посадах державної служби. Натомість, питання залишення позовної заяви без розгляду вже було предметом викладення відповідачем у клопотанні про залишення позову без розгляду від 04.12.2025, і тоді, в підтвердження своїх доводів відповідачем суду не було надано інших копій висновку комісії з обчислення стажу служби для виплати надбавки за вислугу років БЕБ ТУ БЕБ у Львівській області від 11.07.2024 №10-46/7ДСК-24, і наказу від 11.07.2024 № 56-к/ДСК, зокрема в частині неврахування періоду роботи позивача в державному органі на посадах державної служби. Отже, відповідач вже на стадії подання клопотання мав можливість ознайомитися з матеріалами справи та надати свої докази (нові копії документів) в підтвердження клопотання, однак, цього не зробив, вимогу у клопотанні про витребування оригіналів документів не ставив, чим надав згоду на проведення судом першої інстанції оцінки доказів на підставі наявних документів. Також, позивач не згідний з припущенням відповідача про те, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права без урахування їх системного зв`язку та змісту правового регулювання і дійшов помилкового висновку щодо обов`язковості зарахування до вислуги років стажу державної служби позивача. Доводи апелянта про те, що до вислуги років зараховується час роботи в державних органах лише у разі переходу на військову службу в органи і військові формування, спростовуються змістом ст. 17 Закону №2262-XII та Закону України «Про Бюро економічної безпеки України», зі змісту якого вбачається, що дана структура не має військових формувань; ст. ст. 4, 8 цього Закону визначають завдання та повноваження бюро економічної безпеки, серед них відсутні військова служба та / або служба у військових формуваннях. Викладене об`єктивно спростовує доводи апеляційної скарги та свідчить про те, що їх твердження базуються виключно на власних трактуваннях нормативно правових актів, що не відповідають змісту останніх. Просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд у повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 з 26 червня 2024 по момент звернення до суду проходить службу в Бюро економічної безпеки України, наказом від 26.06.2024 № 19-к/ДСК призначений на посаду старшого інспектора з особливих доручень Територіального управління БЕБ у Львівській області. Відповідно до наказу БЕБ України від 27.06.2024 № 242-к/ДСК-ДП позивачу присвоєно спеціальне звання лейтенант Бюро економічної безпеки України. Згідно з даними трудової книжки (серії НОМЕР_1 ) та довідкою ОК-5 сформованих індивідуальних відомостей про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб позивач працював: в органах прокуратури з 19.06.2020 по 24.04.2023 (присвоєно 4 ранг державного службовця та прийнято Присягу державного службовця) (02 р. 10 м. 06 дн.); у Територіальному управлінні БЕБ у Львівській області з 25.04.2023 по 26.06.2024 (01 р. 02 м. 01 дн.). Наказом ТУ БЕБ у Львівській області від 11.07.2024 № 56- к/ДСК «Про встановлення стажу роботи» позивачу встановлено стаж служби для виплати надбавки за вислугу років станом на 26.06.2024 - 21 рік 01 місяць 26 днів. Позивач вказує, що відповідач протиправно здійснив обрахунок стажу служби позивача, у зв`язку із чим звернувся із даним позовом до суду. Щодо доводів апелянта в частині пропуску позивачем строку звернення до суду, апеляційний суд зазначає наступне. Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого вказаним Кодексом або іншими законами. Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. За змістом частини першої статті 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Частина друга статті 55 Конституції України визначає, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. При цьому звернення до суду може здійснюватися у межах встановленого строку, який в адміністративному судочинстві визначений як строк звернення до суду. Правова природа строку звернення до суду, дозволяє констатувати, що запровадження строку, у межах якого фізична або юридична особа, орган державної влади та місцевого самоврядування можуть звернутися до суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргою, обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності, що є невід`ємною складовою верховенства права. Зміст принципу правової визначеності розкрито у ряді рішень Конституційного Суду України. Наприклад, у Рішенні від 29 червня 2010 №17-рп/2010 Конституційний Суд України звернув увагу на правову визначеність як елемент верховенства права, зазначивши, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, в якому стверджується, що обмеження основних прав людини і громадянина та втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дозволять особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки. Отже, встановлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень у адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Інакше кажучи, встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень. Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформовано практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках, коли мають місце не формальні та суб`єктивні, а об`єктивні та непереборні причини їх пропуску. Згідно з прецедентною практикою ЄСПЛ для забезпечення оптимального співвідношення права на доступ до правосуддя та принципу правової визначеності у процесі прийняття судом рішення про поновлення строку на звернення до суду мають враховуватися: 1) особливі обставини кожної конкретної справи у системному зв`язку з причинами пропуску строку на звернення до суду; наявність причин непереборного та об`єктивного характеру пропуску строку на звернення до суду; 2) характер права, для захисту якого надійшло звернення до суду, та його значення для сторін; 3) період, який минув з моменту пропуску строку, правові наслідки його поновлення або не поновлення; 4) наявність публічного (суспільного та, меншою мірою, державного) інтересу у справі; 5) фундаментальність значення справи для судової та правозастосовної практики. Як зазначає апелянт, про порушення своїх прав (незарахування спірних періодів роботи) позивач повинен був дізнатися з наказу від 11.07.2024 №56-к/ДСК та висновку комісії щодо обчислення стажу служби, у якому зазначено, що стаж оголошений наказом ТУ БЕБ у Львівській області від 11.07.2024 №10-46/ДСК-24. Із змісту наказу ТУ БЕБ у Львівській області від 11.07.2024 №10-46/ ДСК-24, судом встановлено, що відповідач не ознайомив позивача із його змістом, про що свідчить відсутність підпису позивача на відповідному наказі у графі «ознайомлений». Крім цього, із матеріалів справи видно, що інформацію щодо розрахунку стажу позивача такий отримав лише за результатами розгляду рапорту від 09.09.2025 у формі листа № 10-34/166-25 від 11.09.2025, а тому апеляційний суд вважає, що позивач дізнався про порушення свого права з моменту отримання листа № 10-34/166-25 від 11.09.2025. Щодо доводів апелянта про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а саме помилкового висновку суду щодо обов`язковості зарахування до вислуги років стажу державної служби позивача, апеляційний суд зазначає наступне. Правові основи організації та діяльності Бюро економічної безпеки України врегульовані Законом України «Про Бюро економічної безпеки України» від 28.01.2021 №1150-IX (надалі також - Закон №1150-IX). Згідно з статтею 30 Закону №1150-IX держава забезпечує соціальний захист працівників Бюро економічної безпеки України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших актів законодавства. Особи, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, користуються соціальними гарантіями відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» та інших законів України з урахуванням положень, встановлених цим Законом. Пенсійне забезпечення осіб, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Пенсійне забезпечення державних службовців Бюро економічної безпеки України здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до пункту «ж» частини першої статті 17 Закону №2262-XII особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «з» статті 1-2 згаданого Закону, які мають право на пенсію за таким Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховуються час роботи в судових органах та органах прокуратури осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих і перебувають на військовій службі або службі в органах і військових формуваннях Служби безпеки України, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України на посадах офіцерського та начальницького складу, в Службі судової охорони на посадах середнього і вищого складу, в Національному антикорупційному бюро України на посадах начальницького складу. Згідно з пунктом «и» частини першої статті 17 Закону №2262-XII особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «з» статті 1-2 згаданого Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховуються час роботи в державних органах у разі переходу на військову службу в органи і військові формування Служби безпеки України, Управління державної охорони України, органи внутрішніх справ, Національну поліцію, Державне бюро розслідувань, Національне антикорупційне бюро України, державну пожежну охорону, Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації України, органи і підрозділи цивільного захисту, податкову міліцію, Бюро економічної безпеки України або Державну кримінально-виконавчу службу України на посади офіцерського та начальницького складу згідно з переліками посад, затверджуваними відповідно Службою безпеки України, Управлінням державної охорони України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною поліцією, Державним бюро розслідувань, Національним антикорупційним бюро України, Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України, центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах виконання кримінальних покарань, цивільного захисту, пожежної і техногенної безпеки, державної фінансової політики, а також у разі переходу на службу до Служби судової охорони на посади середнього і вищого складу згідно з переліком посад, що затверджується Головою Служби судової охорони. Згідно зі статтею 17-1 Закону №2262-XII порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України. На виконання зазначених вимог Закону №2262-XII Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №393 від 17.07.1992 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» (далі як і раніше Постанова №393). Відповідно до абзацу 8 пункту 1 Постанови №393 для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» і «з» статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються час роботи в судових органах та органах прокуратури осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих і перебувають на військовій службі або службі в органах внутрішніх справ, Службі безпеки, Національній поліції, Державному бюро розслідувань, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі на посадах офіцерського та начальницького складу, в Службі судової охорони на посадах середнього і вищого складу, в Національному антикорупційному бюро, Бюро економічної безпеки на посадах начальницького складу. Згідно з абзацом 12 пункту 1 Постанови №393 для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» і «з» статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються час роботи в державних органах у разі переходу на військову службу в органи і військові формування Служби безпеки, Управління державної охорони, органи внутрішніх справ, Національну поліцію, Державне бюро розслідувань, Національне антикорупційне бюро, Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації, органи і підрозділи цивільного захисту, державну пожежну охорону, податкову міліцію, Бюро економічної безпеки або Державну кримінально-виконавчу службу на посади офіцерського та начальницького складу згідно з переліками посад, затвердженими відповідно Службою безпеки, Управлінням державної охорони, Міністерством внутрішніх справ, Національною поліцією, Державним бюро розслідувань, Національним антикорупційним бюро, Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації, центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах цивільного захисту, пожежної і техногенної безпеки, державної фінансової політики, виконання кримінальних покарань, а також у разі переходу на службу до Служби судової охорони на посади середнього і вищого складу згідно з переліком посад, затвердженим Головою Служби судової охорони. Відповідно до пункту 34 Положення № 1333 для обчислення періодів служби для виплати надбавки за вислугу років особам, які мають спеціальні звання БЕБ, зараховується служба, визначена в пункті 1 Постанови № 393, у календарному обчисленні (один місяць служби за один місяць). При цьому, згідно з пунктом 24 Положення №1333 лейтенанти Бюро економічної безпеки віднесені до середнього начальницького складу. З цього приводу суд першої інстанції акцентував увагу на тому, що позивачу з 27.06.2024 присвоєно спеціальне звання - лейтенант Бюро економічної безпеки України. Згідно з пунктом 2 Інструкції №70 визначення періодів служби для виплати надбавки за вислугу років особам, які мають спеціальні звання БЕБ здійснюється комісією з обчислення стажу служби для виплати надбавки за вислугу років. Згідно з пунктом 5 Інструкції №70 періоди служби для виплати надбавки за вислугу років обчислюються відповідно до законодавства особам, які мають спеціальні звання БЕБ, та проходять службу у центральному апараті, заступникам керівників територіальних управлінь БЕБ, - центральною комісією; особам, які мають спеціальні звання БЕБ, які проходять службу у територіальних управліннях БЕБ,- комісіями територіальних управлінь. Згідно з пунктом 6 Інструкції №70 для обчислення періодів служби для виплати надбавки за вислугу років особам, які мають спеціальні звання БЕБ, зараховуються періоди служби, визначені відповідно до Постанови №

393. Згідно з пунктом 10 Інструкції №70 особам, які мають спеціальні звання БЕБ, яким у встановленому законодавством порядку зараховано до вислуги років раніше не враховані періоди служби, доплата надбавки за вислугу років здійснюється з дня надання ними документів, що підтверджують їх період служби (роботи). До документів, що підтверджують періоди служби (роботи) для обчислення періодів служби для виплати надбавки за вислугу років особам, які мають спеціальні звання БЕБ, належить трудова книжка (за наявності), послужний список, військовий квиток, документ про вищу освіту з додатками та інші документи, які відповідно до законодавства підтверджують стаж служби (довідки, виписки з наказів, дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, тощо). Враховуючи викладене як Закон №2262-XII, Постанова №393, так і Інструкція № 70, а також Положення № 1333 чітко передбачають обов`язковість врахування до вислуги років стажу державної служби, що набутий особою до переходу на службу до Бюро економічної безпеки України. Як було вказано вище, позивач працював на державній службі в державних органах, а саме: - в органах прокуратури з 19.06.2020 по 24.04.2023 (присвоєно 4 ранг державного службовця та прийнято Присягу державного службовця) (02 р. 10 м. 06 дн.); - у Територіальному управлінні БЕБ у Львівській області з 25.04.2023 по 26.06.2024 (01р. 02 м. 01 дн.). Такі обставини про періоди роботи на державній службі також підтверджуються відомостями, наявними у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 . Водночас, відповідач не врахував до вислуги років згадані періоди роботи позивача на державній службі до його переходу на службу до Бюро економічної безпеки України (тобто, до 26.06.2024). При цьому, апеляційний суд зауважує, що пункт 10 Інструкції №70 до документів, що підтверджують періоди служби (роботи) для обчислення періодів служби для виплати надбавки за вислугу років особам, які мають спеціальні звання БЕБ, також відносить трудову книжку та дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Разом з тим, за приписами статті 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що зазначеними документами підтверджуються періоди державної служби для виплати надбавки за вислугу років особам, які мають спеціальні звання БЕБ, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про зобов`язання відповідача провести перерахунок та зарахувати позивачу до вислуги років період роботи на державній службі з 19.06.2020 по 24.04.2023 в органах прокуратури, з 25.04.2023 по 26.06.2024 в органах Бюро економічної безпеки України, що становить 04 роки 00 місяці 07 днів, як такий, що відповідає абзацу 12 пункту 1 Постанови №393. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Таким чином, апеляційний суд не надає оцінки судовому рішенню в частині відмови у задоволенні позовних вимог. Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог. Апеляційний суд при прийнятті даного рішення також застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», заява №303-A, п. 29). Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- постановив: Апеляційну скаргу Територіального управління Бюро економічної безпеки України у Львівській області залишити без задоволення. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 березня 2026 року у справі № 380/19054/25 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І. М. Обрізко судді Л. П. Іщук М.А. Пліш