Постанова 4811 № 442/5932/25

Справа № 442/5932/25 Головуючий у 1 інстанції: Павлів З.С. Провадження № 22-ц/811/4488/25 Доповідач в 2-й інстанції: Шеремета Н. О. Провадження №22-ц/811/4489/25 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 травня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Шеремети Н.О. суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П. секретаря: Костюк С.О. з участю: представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , його представника ОСОБА_4 , представника ОСОБА_5 ОСОБА_6 розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 28 листопада 2025 року та додаткове рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 22 грудня 2025 року, - ВСТАНОВИВ: в серпні 2025 року ОСОБА_3 , ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. В обгрунтування позовних вимог покликаються на те, що 01.01.2025 автомобілем Jeep Cherokee, р.н.з. НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_3 , керував ОСОБА_1 , внаслідок перевищення швидкості та втрати керування автомобіль зіткнувся зі стовпом і вилетів у паркан та кювет. В постанові про закриття кримінального провадження від 28 січня 2025 року зазначено, що ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння. Позивачі зазначають, що внаслідок ДТП ОСОБА_5 отримала травми та перебувала на стаціонарному лікуванні з 02.01.2025 року до 06.01.2025 року. ОСОБА_3 завдано майнову шкоду, оскільки було пошкоджено його автомобіль, вартість відновлювального ремонту становить 535 990,32 грн, витрати на експертизу 12 000 грн, витрати на оренду замінного транспорту - 144 600 грн, послуги адвоката 41 000 грн. Моральні збитки ОСОБА_3 оцінює у 200 000 грн через стрес, переживання за життя та здоров`я близьких, пошкодження майна. Крім того, ОСОБА_5 зазнала фізичних, психічних страждань, що тривають до цього часу, включно з посттравматичними симптомами та обмеженням працездатності; моральну шкоду вона оцінює у 200 000 грн. З наведених підстав просять стягнути з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_3 733 590, 32 грн. на відшкодування майнової шкоди; стягнути з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_3 200 000 грн. на відшкодування моральної шкоди; стягнути з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_5 200 000 грн. на відшкодування моральної шкоди; судові витрати покласти на відповідача. Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 28 листопада 2025 року позов ОСОБА_3 , ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_3 372 790 грн. майнової шкоди. Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_3 184 000 грн. моральної шкоди. Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_3 38 971,62 грн. судових витрат. Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_5 84 000 грн. моральної шкоди. Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_5 840 грн. судових витрат. В решті позову відмовлено. 04.12.2025 року позивачі звернулися до суду із заявами про ухвалення у справі додаткового рішення, яким стягнути ОСОБА_1 в користь ОСОБА_3 та ОСОБА_5 витрати на правову допомогу у розмірі по 30 000 грн. Додатковим рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 22 грудня 2025 року заяву представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_3 17 937 грн. судових витрат. В решті заяви відмовлено. Заяву представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_5 12 600 грн. судових витрат. В решті заяви відмовлено. Рішення та додаткове рішення суду оскаржила представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 , в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи. Апелянт стверджує, що ОСОБА_3 не визнаний потерпілим у кримінальному провадженні та матеріалах справи про адміністративне правопорушення, тому не має права звертатися до суду з цим позовом. За фактом ДТП 02.01.2025 року СВ Дрогобицького РВП відкрито кримінальне провадження №12025141110000003, яке 05.10.2020 року закрито через відсутність складу злочину за ст. 286 КК України. Водночас матеріали адміністративного провадження стосовно ОСОБА_1 підтвердили його винуватість у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння та порушенні ПДР. Вважає, що першочергово ПДР у даному випадку порушив саме ОСОБА_3 , оскільки передав керування транспортним засобом ОСОБА_1 , який перебував в стані алкогольного сп?яніння. Такі неправомірні дії ОСОБА_3 та порушення ним приписів п.2.9 ПДР стали основною причиною даної ДТП. Заперечує вимоги позивача ОСОБА_3 про стягнення вартості ремонту автомобіля та витрат на проведення транспортно-товарознавчого дослідження, оскільки ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 10.01.2025 року накладено арешт на автомобіль марки JEEP Cherokee ВС4100MP, тому автомобіль станом на 14.01.2025 року перебував на спеціальній площадці, і його огляд експертом міг бути проведений лише за дозволом або постановою слідчого, у провадженні якого перебувало дане кримінальне провадження. Огляд автомобіля проводився без дозволу слідчого. Транспортний засіб був застрахований, і у межах страхового полісу відшкодування має виплачувати страховик. Позивачі не надали суду доказів на підтвердження завдання їм відповідачем моральної шкоди, вважає таке стягнення безпідставним. Вказує, що позивачами до закінчення судових дебатів не було зроблено заяви про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу.Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області вирішено питання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, надану позивачам Адвокатським Об`єднанням «Громада і закон». Вважає, що вартість послуг наданих адвокатами позивачів Негодою К.О. та ОСОБА_4 в розмірі 5000 грн. за одну годину участі у судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку необгрунтована щодо складності справи, часу витраченого на виконання вказаної роботи, а та обсягу наданих послуг, відповідно вартість роботи значно завищена. Знаведених підстав просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити, а також скасувати додаткове рішення та ухвалити нове рішення яким в задоволенні заяви про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу відмовити в повному обсязі. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення ОСОБА_3 , представників ОСОБА_4 , ОСОБА_6 щодо задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на таке. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч. 1 ст. 13 ЦПК України). Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. (ч.1 ст. 89 ЦПК України). Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , суд першої інстанції виходив з того, що вартість відновлювального ремонту належного позивачу автомобіля перевищує розмір страхової виплати, передбаченої полісом обов`язкового страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а відтак з ОСОБА_1 , як з особи , винної у вчиненні дорожньо транспортної пригоди, підлягає стягненню різниця між вартістю відновлювального ремонту автомобіля та страховою виплатою. Дійшовши висновку про завдання позивачам ОСОБА_3 та ОСОБА_5 внаслідок ДТП моральної шкоди, суд частково задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача компенсації моральної шкоди. Колегія суддів не в повній мірі погоджується з такими висновками суду з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено, що 01.01.2025, приблизно о 22.13 год., ОСОБА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керуючи автомобілем марки Jeep модель Cherokee р.н. НОМЕР_1 , належним на праві власності ОСОБА_3 , рухаючись ним між с. Рихтичі та с. Вороблевичі, здійснив виїзд за межі проїзної частини дороги ліворуч у кювет, внаслідок ДТП тілесні ушкодження отримала пасажир автомобіля ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та була госпіталізована у КНП «Дрогобицька міська лікарня №l» ДМР, а автомобілю, належному ОСОБА_3 , спричинено механічні ушкодження. Згідно з висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 02.01.2025, ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп?яніння. Згідно з висновком судово-токсикологічної експертизи №160/2025-т встановлено, що в крові, сечі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 методом газо-рідинної хроматографії рівноважної парової фази виявлено етиловий спирт в кількості в крові: 1,67 проміле, в сечі: 2,67 проміле. Не виявлено: метилового, пропілового, бутилового і амілового спиртів. Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №б/н у ОСОБА_5 було виявлено наступні тілесні ушкодження: синці навколо лівого ока, на лівій молочній залозі, на передній поверхні лівого коліна, на внутрішньо-бічній поверхні середньої третини лівої гомілки, на бічних поверхнях лівого гомілковостопного суглобу; за даними медичної документації: поєднана травма у вигляді закритої черепно-мозкової травми: забій м?яких тканин обличчя зліва, струс головного мозку; тупої травми грудної клітки: забій правої легені в сегменті S3. Вказані тілесні ушкодження виникли одномоментно при дії (удар) твердого (их) тупого(их) предмета(ів), якими могли бути елементи внутрішньої обшивки та складові салону легкового автомобіля, незадовго до моменту госпіталізації 02.01.2025 року в ДМЛ №1. Вказані тілесні ушкодження мають ознаки тілесних ушкоджень, легкого ступеня тяжкості, що викликали короткочасний розлад здоров`я. Згідно запису №141657228/1 від 06.01.2025 КНП «Дрогобицька міська лікарня №1 Дрогобицької міської ради» ОСОБА_5 перебувала на стаціонарному лікуванні з 02.01.2025 по 06.01.2025 з діагнозом: струс головного мозку, забій грудної клітки, поверхнева травма інших частин голови, неуточнена (забій м`яких тканин обличчя зліва). Дані обставини встановлені постановою слідчого СВ Дрогобицького РВП ГУ НП у Львівській області Тесака А.А. від 28.01.2025 про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12025141110000003 від 02.01.2025, яке закрите у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286-1 КК України. Постановою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 14.05.2025 провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності по факту вищевказаного ДТП, за ст.124 та ч.1 ст.130 КУпАП закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Постановою Львівського апеляційного суду від 06.08.2025 вищевказану постанову Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 14.05.2025 скасовано, визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення. Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП закрито на підставі п.7 ст.247 КУпАП у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст.38 КУпАП. Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу марки JEEP Cherokee 3,2i, р.н.з. НОМЕР_1 власником даного автомобіля є ОСОБА_3 . Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 , як власника наземного транспортного засобу марки JEEP Cherokee 3,2i, р.н.з. НОМЕР_1 застрахована на підставі полісу №225627704 обов`язкового страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Згідно з висновком експерта транспортно-товарознавчого дослідження за договором із ОСОБА_3 від 14.01.2025 №17-25, складеного 03.03.2025 судовим експертом Вербовим В.В., пошкодження автомобіля JEEP Cherokee 3,2i, р.н.з. НОМЕР_1 , внаслідок ДТП 01.01.2025, які визначені при його дослідженні 24.01.2025 - зазначені у п.1.3. дослідницької частини даного висновку та відображені на фотографіях фототаблиць додатку. Вартість відновлювального ремонту автомобіля JEEP Cherokee 3,2i, р.н.з. НОМЕР_1 на момент дослідження становить 1110393,68 грн. Ринкова вартість автомобіля JEEP Cherokee 3,2i, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 01.01.2025 року до моменту його пошкодження у ДТП (без врахування пошкоджень отриманих в і внаслідок ДТП), становила: 608843,86 грн. Коефіцієнт фізичного зносу складових пошкодженого автомобіля JEEP Cherokee 3,2і, реєстраційний номер НОМЕР_1 , станом на момент його пошкодження в ДТП 01.01.2025, становив - 0,579. Вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля JEEP Cherokee 3,2i, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу, на момент дослідження становить: 535990,32 грн. Ринкова вартість автомобіля JEEP Cherokee 3,2i, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ушкодженого внаслідок ДТП 01.01.2025, в пошкодженому стані, станом на дату ДТП 01.01.2025, становить: 72853,54 грн. Оригіналом вищевказаного висновку, долученого до матеріалів справи, підтверджується, що даний висновок, складений судовим експертом, який діяв на підставі свідоцтва №467 від 01.06.2001, виданого на підставі рішення Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України, даний висновок складений для подання до суду. У висновку зазначено, що експерт відповідно до ч.7 ст.102, ч.5 ст.106 ЦПК України, обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок за ст. 384 КК України. Наданою суду медичною документацією підтверджується, що ОСОБА_3 має ряд супутніх захворювань, які вказують на його незадовільний стан здоров`я, а випискою з медичної картки стаціонарного хворого №3261 підтверджується, що ОСОБА_3 в період часу з 22.05.2025 до 30.05.2025 перебував на стаціонарному лікуванні в ДУ «Національний науковий центр «Інститут кардіології». Згідно ч.1ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункти 8 та 9 частини другої статті 16 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майновашкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Частина 2 статті 1166 ЦК України передбачає, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. За частиною першою статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Згідно з вимогами статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справви або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт посилається на те, що оскаржуваним судовим рішенням з ОСОБА_1 стягнуто майнову шкоду за відсутності його вини, і без врахування тієї обстаивни, що ОСОБА_3 не набув статусу потерпілого ні у кримінальному провадженні, ні у адміністративному провадженні. Зі змісту позовної заяви вбачається, що позовні вимоги ОСОБА_3 обґрунтовує тим, що майнову шкоду йому завдано внаслідок вчинення відповідачем адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, внаслідок якого належний позивачу на праві власності транспортний засіб зазнав механічних ушкоджень, що безспірно підтверджується постановою Львівського апеляційного суду від 06 серпня 2025 року у справі №442/1663/25, а не внаслідок вчинення відповідачем кримінального правопрушення. Доводи апелянта про те, що ОСОБА_1 не повинен нести майнової відповідальності за шкоду, завдану належному позивачу автомобілю, оскільки провадження у справі про притягнення ОСОБА_7 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП закрито, спростовуються наступним. Так, постановою Львівського апеляційного суду від 06 серпня 2025 року у справі №442/1663/25 провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП закрито на підставі пункту 7 статті 247 КУпАП у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП. У постанові Верховного Суду від 26 січня 2022 року в справі № 465/674/19 зазначено про те, що тлумачення статті 1188 ЦК України свідчить про те, що її застосування можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення, адже у разі відсутності вини особи в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди провадження у справі підлягає припиненню на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП - через відсутність події і складу адміністративного правопорушення, відтак така обставина як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, не є реабілітуючою обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні ДТП. Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах: від 07 лютого 2018 року в справі № 910/18319/16; від 16 квітня 2019 року в справі № 927/623/18, від 04 березня 2020 року у справі № 641/2795/16-ц, від 07 лютого 2018 року у справі № 910/18319/16; від 16 квітня 2019 року у справі № 927/623/18, від 29 квітня 2020 року в справі № № 686/4557/18. У постанові Верховного Суду від 04 березня 2020 року в справі № 641/2795/16-ц зазначено, що «не притягнення водіїв до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху не може бути підставою для звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду, оскільки вину особи в ДТП може бути підтверджено чи спростовано іншими належними доказами, зокрема, висновком судової експертизи тощо». Закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні ДТП (постанова Верховного Суду від 29 квітня 2020 року в справі № 686/4557/18). Цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Задовольняючи частково позовні вимоги та стягуючи з відповідача на користь позивача завдану майнову шкоду, суд першої інстанції врахував положення частини другої статті 1166 ЦК України, та беручи до уваги те, що ОСОБА_1 , всупереч вимогам статті 81 ЦПК України, не надав суду належних та допустимих доказів на спростування його вини у вчинені ДТП, внасділок якої було пошкоджено належний ОСОБА_3 автомобіль, чим йому завдано майнову шкоду, дійшов висновку про підставність позовних вимог про стягнення майнової шкоди. Слід зазначити, що відповідач не заперечує тієї обставини, що саме він керував транспортним засобом марки Jeep Cherokee, належним позивачу ОСОБА_3 . Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду. Так, згідно із пунктом 2.2 статті 2 Правил дорожнього руху власник транспортного засобу може передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. За вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач правомірно керував транспортним засобом марки Jeep Cherokee, який застрахований, що підтверджується Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. З приводу покликань на те, що ОСОБА_3 у даній ситуації є також відповідальною особою, оскільки передав керування транспортним засобам ОСОБА_1 , який перебував у стані алкогольного сп`яніння, слід врахувати правовий висновок Верховного Суду від 05.08.2020 у справі №456/881/17 про те, що передача з власної волі транспортного засобу його власником особі, яка перебуває у стані алкогольного сп`яніння, не є обставиною, яка покладає на такого власника тягар відповідальності за шкоду, яка настала внаслідок керування транспортним засобом особою, яка перебуває у стані алкогольного сп`яніння. Відповідно до ст.1194 ЦК особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). За змістом зазначеної норми закону обов`язок відшкодування шкоди у особи, яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, виникає у разі недостатності страхового відшкодування для повного відшкодування завданої нею шкоди. Ліміт відповідальності страховика визначається умовами договору страхування цивільно-правової відповідальності укладеного з власником (володільцем) транспортного засобу. Як вбачається з Полісу №225627704 обов`язкового страхування цивільно- правової відповідальності власників наземнтих транспортних засобів страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю складає 320000 грн., за шкоду, заподіяну майну 160000 грн., розмір франшизи - 3200 грн. Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок із виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених ст.37) чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позову, стягнув з відповідача на користь позивача ОСОБА_3 майнову шкоду в розмірі 372790.00 грн., за виключенням суми страхового відшкодування згідно полісу та розміру франшизи, стягненя з відповідача майнової шкоди у розмірі 372790.00 грн. позивач ОСОБА_3 не оспорює. Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, який вірно вважав безпідставними та необґрунтованими покликання відповідача на невідповідність висновку експерта транспортно-товарознавчого дослідження від 14.01.2025 №17-25, складеного 03.03.2025 судовим експертом Вербовим В.В., вимогам чинного законодавства, адже такий містить усі необхідні реквізити, зокрема в ньому передбачено, що такий підготовлено для суду та є підпис судового експерта про його обізнаність про відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Даний висновок суду кореспондується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 16.11.2022 у справі 3335/2566/18. Крім цього, суд вказав на те, що згідно матеріалів справи, експертне дослідження проводилось за участі слідчого та про проведення такого відповідача було повідомлено, а отже ОСОБА_1 міг взяти в ньому участь. Колегія суддіввраховує те, що відповідач на спростування висновку експерта транспортно-товарознавчого дослідження від 14.01.2025 №17-25, складеного 03.03.2025 судовим експертом Вербовим В.В., не надав іншого висновку, з клопотанням про призначення експертизи до суду не звертався. З приводу покликань відповідача на те, що ОСОБА_3 у даній ситуації є також відповідальною особою, суд першої інстанції вірно посилався на правовий висновок Верховного Суду від 05.08.2020 у справі №456/881/17 про те, що передача з власної волі транспортного засобу його власником особі, яка перебуває у стані алкогольного сп`яніння, не є обставиною, яка покладає на такого власника тягар відповідальності за шкоду, яка настала внаслідок керування транспортним засобом особою, яка перебуває у стані алкогольного сп`яніння. З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про підставність позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 372790.00 грн. завданої майнової шкоди. З огляду на доводи апелянта ОСОБА_1 щодо необґрунтовано завищеного розміру компенсації моральної шкоди ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частин першої, другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Згідно з частиною третьою статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і під час її визначення враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (постанова Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22)). Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, що вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21). Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд має навести у рішенні відповідні мотиви (постанова Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 709/1173/17). При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Крім цього, при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди судом враховується те, що не можна відшкодувати моральну шкоду в повному обсязі, так як не має (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь - яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь - який її розмір буде мати суто умовний вираз. У будь - якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватний нанесеній моральній шкоді. За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК Українки суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року). За загальним правилом відшкодування моральної шкоди, яке міститься у статті 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. Зокрема, враховуються тяжкість та тривалість вимушених змін у життєвих стосунках позивача, можливість їх відновлення, тощо. При цьому, суд має виходити із засад розумності та справедливості. Згідно з роз`ясненнями, наданими у пунктах 3, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», з наступними змінами, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Відповідно до роз`яснень, наведених у п.4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України, шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та справедливої сатисфакції потерпілому. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19). Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20, від 23 листопада 2022 року в справі №686/13188/21 від 19 квітня 2023 року в справі № 336/10216/21. Таким чином, розмір відшкодування моральної шкоди не є сталою величиною, а визначається судом в кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи. Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами рівності, поміркованості, розумності, справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, а ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення. Розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин (постанова Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 639/2981/19). Компесація моральної шкоди має відображати реальні втрати та страждання заявника, відшкодування шкоди має бути адекватним, оскільки розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа і що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення. Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди, суд дійшов висновку, що така виразилась у порушенні нормального життєвого уставу, спричиненою пошкодженням автомобіля, неможливістю користуватися належним йому майном, погіршенням стану здоров`я, у емоційних переживаннях як безпосередньо під час так, і після ДТП, а також й відсутність добровільного відшкодування завданої йому шкоди, а тому суд вважав, що оцінена ОСОБА_3 моральна шкода в сумі 200000 грн. є справедливою та підлягає до відшкодування за виключенням 16000 грн., які повинні повинні були б бути виплачені в межах страхового відшкодування. Колегія суддів погоджується з доводами позивача ОСОБА_3 і з висновками суду першої інстанції, що сам факт вчинення ОСОБА_1 ДТП спричинив позивачу моральні переживання та страждання, однак не погоджується з визначеним судом першої інстанції розміром компенсації ОСОБА_3 моральної шкоди., вважає таку завищеною та надмірною. Враховуючи обґрунтування позивачем ОСОБА_3 завданої йому моральної шкоди самим фактом ДТП та її наслідками, що призвели до пошкодження транспортного засобу, глибоких психологічно-душевних переживань з приводу неможливості експлуатації транспортного засобу, беручи до уваги глибину моральних переживань та душевних страждань, враховуючм час та зусилля, необхідні для віновлення попереднього стану, можливості відновлення немайнових втрат, зважаючи на обставини, за яких сталося ДТП, те, що ОСОБА_3 , будучи у стані алкогольного сп`яніння, про що він підтвердив у суді, передав керування ОСОБА_1 , який також перебував у стані алкогольного сп`яніння, колегія суддів дійшла висновку, що для компенсації страждань та переживань позивача ОСОБА_3 унаслідок пошкодження його майна, отриманого ним стресу під час ДТП, на відшкодування моральної шкоди слід стягнути 30000.00 грн., що буде відповідати вимогам розумності, виваженості та справедливості. Що стосується долученої до матеріалів справи медичної документації на підтвердження погрішення стану здоров`я ОСОБА_3 , то така не може братися до уваги, оскільки не містить інформації, що погрішення стану здоров`я сталося внаслідок ДТП, яка сталася 01.01.2025 року. Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_5 про стягнення моральної шкоди та стягуючи з відповідача моральну шкоду в розмірі 84000 грн. (за виключенням 16000 грн., які потерпіла має право отримати від страхової), суд першої інстанції врахував те, що ОСОБА_5 не надано суду достатньо належних та допустимих доказів на підтвердження припинення нею трудової діяльності та змін життєвого уставу. Враховуючи обґрунтування позивачем ОСОБА_5 завданої моральної шкоди самим фактом ДТП та її наслідками, те, що що внаслідок ДТП вона отримала легкі тілесні ушкодження, зазнала травм, знаходилася на стаціонарному лікуванні, зазнала фізичного болю, значного психологічного стресу, глибоких психологічно-душевних страждань та переживань з приводу отриманих тілесних ушкоджень, враховуючи глибину моральних переживань та душевних страждань, зусилля необхідні для відновлення попереднього стану здоров`я, зважаючи на обставини, за яких сталося ДТП, колегія суддів вважає, що для компенсації моральної шкоди з ОСОБА_1 на користь позивача ОСОБА_5 слід стягнути 40000.00 грн., що буде відповідати вимогам розумності, виваженості та справедливості. У зв`язку з вищенаведеним, рішення суду першої інстанції в частині розміру компенсації моральної шкоди, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_5 слід змінити, стягнути на користь ОСОБА_3 30000.00 грн., на користь ОСОБА_5 40000.00 грн. Частина 13 статті 141 ЦПК України передбачає, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно з квитанцією про сплату судового збору ОСОБА_3 за подання до суду даного позову сплачено судовий збір в розмірі 9335,90 грн. Позивачкою ОСОБА_5 за подання даного позову до суду сплачено судовий збір в розмірі 2000 грн. З врахуванням вищенаведеного, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 слід стягнути 4002.30 грн. компенсації сплаченого ним судового збору, на користь ОСОБА_5 - 400.00 грн. компенсації сплаченогонею судового збору, що є пропорційним до розміру задоволених судом позовних вимог. Згідно ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Згідно з рахунком фактурою №5 від 20.01.2025 вартість проведення експертного транспортного товарознавчого дослідження вищевказаного автомобіля становить 10000 грн. Згідно з рахунком - фактурою №12 від 31.01.2025 вартість послуг судового експерта ОСОБА_8 за виїзд Львів-Дрогобич-Львів та додатковий огляд КТЗ автомобіля становить 2000 грн. А відтак, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 слід стягнути 5144.40 грн. компенсації витрат за проведення експертизи, що є пропорційним до розміру задоволених позовних вимог. Оскаржуваним рішенням суду стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати в розміррі 38971.62 грн., з яких 25830.00 грн. витрати на професійну правничу допомогу. У відповідності до ст.15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. У п.1 ч.1 ст. 133 ЦПК України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Згідно зі статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Згідно з пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI представництво вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI). Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI). Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі, оскільки цивільно-процесуальне законодавство встановлює критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Таким чином, під час вирішення питання визначення суми відшкодування витрат на правничу допомогу у кожному конкретному випадку суд має керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з фінансового стану обох сторін, поведінкою сторін під час судового процесу тощо. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19, на яку посилається заявник). Під час визначення суми відшкодування суд має керуватись критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18). Зі змісту ст.137 ЦПК України вбачається, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. . Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Стягуючи витрати на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції взяв до уваги те, що позивач ОСОБА_3 , скористався правничою допомогою, витрати на яку згідно детального опису розміру правничої (правової) допомоги становлять 41000 грн., яку фактично й сплачено, що підтверджується договором про надання правничої (правової) допомоги №24/05/2025 від 24.05.2025. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду з огляду на таке. Матеріалами спрарви підтверджується, що 24 травня 2025 року між Адвокатським об`єднанням «Громада і закон» та ОСОБА_3 укладено договір №24/05/2025 про надання правничої (правової) допомоги, згідно з пунктом 1.1 якого клієнт доручає, а АО бере на себе зобов`язання надавати усіма законними методами та способами правничу/правову допомогу клієнту у справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані із захистом та відновленням порушених, невизнаних його прав чи законних інтересів у цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справах, які пов`язані з клієнтом. Розділом 4 договору передбачено плату за надання правничої допомоги. Пункт 4.4 договору передбачає, що за результатами надання правничої допомоги складається акт, що підписується уповноваженими представниками сторін. В акті вказується обсяг наданої АО правничої допомоги та її вартість. Загальна сума передоплати становить 15000.00 грн., яка в подальшому зараховується до вартості наданих послуг (пункт 4.6 договору). Як вбачається з акту про правничу допомогу від 01 липня 2025 року, АО відповідно до договору №24/05/2025 про надання правничої (правової) допомоги від 24 травня 2025 року виконало послуги згідно акту виконаних робіт від 01.07.2025 року у справі №442/1663/25 про адміністративне правопорушення (пункт 1 акту). У пункті 3 акту про правничу допомогу передбачено, що за послуги згідно акту про правничу допомогу від 01 липня 2025 року у справі №442/1663/25 про адмінітрсативне правопорушення клієнт передав, а Об`єднання отримало гонорар у розмірі 41000.00 грн. (15000.00 грн. передоплата під час уклдання договору протнадання правничої допомоги та 26000.00 грн. під час підписання даного акту). Як вбачається з Акту виконпаних робіт від 01 липян 2025 року ОО «Громада і Закон» надало правничу допомогу ОСОБА_3 у справі №442/1663/25 про адміністративне правопорушення. За вищенаведеного колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_3 було сплачено 41000.00 грн. за надання правничої допомоги у справі №442/1663/25 про адміністративне правопорушення, а не у цивільнй справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення майнової та моральної шкоди, що не врахував суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, беручи до уваги саме суму 41000.00 грн. Як вбачається з Акту про правничу допомогу від 23 липня 2025 року, АО «Громада і Закон» та ОСОБА_3 уклали даний акт про наступне: відповідно до договору про надання правничої допомоги №24/05/2025 року АО виконало послуги згідно акту виконаних робіт від 23.07.2025 року, клієнт прийняв дані послуги в повному обсязі. За послуги згідно акту виконаних робіт від 23 липня 2025 року клієнт передав, а об`єднаня отримало гонорар у розмірі 23000.00 грн.у готівковій формі. Як вбачається з акту виконаних робіт від 23 липня 2025 року АО «Громада і Закон» надало правничу допомогу ОСОБА_3 , що полягає у наступних послугах: опрацювання наданих клієнтом документів, формування правової позиції та визначення тактики представництва інтересів клієнта під час судового розгляду, узгодження правовї позиції із клієнтом 2 год, складання позовної заяви від 23 липня 2025 року 5 год., всього 8 годин. Загальна сума сплачених коштів становить 23000.00 грн. Анлізуючи вищенаведене, колегія суддів важає, що сума коштів 23000.00 грн. сплачена ОСОБА_3 у межах даної цивільної справи, а відтак такі є коштами, що понесені позивачем ОСОБА_3 на професійну правничу допомогу. З огляду на часткове задоволення позовних вимог, витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 становлять 9860.10 грн. З врахуванням вищенаведеного рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судових витрат слід змінити і стягнути такі в розмірі 19006.80 грн., з яких : 5144.40 грн. компенсація витрат за проведення експертизи, 9860.10 грн. компенсація витрат на професійну правничу допомогу та 4002.30 грн. компенсації сплаченого судового збору, що є пропорційним до розміру задоволених позовних вимог. З огляду на часткове задоволення позову ОСОБА_5 на її користь слід стягнути з ОСОБА_1 400.00 грн. на відшкодування сплаченого нею судового збору. Апелянт також оскаржує додаткове рішення суду, яким задоволено заяви представника ОСОБА_3 ОСОБА_4 та та представника ОСОБА_5 ОСОБА_6 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Матеріалами справи підтверджується, що 03.12.2025 представник ОСОБА_3 -адвокат Білінський Б.П. звернувся до суду із заявою, в якій просить ухвалити додаткове рішення про стягнення з відповідача на користь його довірителя витрати на правову допомогу у розмірі 30000 грн. 03.12.2025 представник ОСОБА_5 - адвокат Негода У.О. звернулась до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення та стягнення з відповідача судові витрати, а саме, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30000 грн. 08.12.2025 представник відповідача адвокат Крецул Л.М. подала до суду заперечення щодо вищевказаних заяв, просила залишити такі без розгляду. Покликалася на те, що вартість послуг наданих адвокатом Негодою К.О. та ОСОБА_4 в розмірі 5000 грн. за одну годину участі у судовому засіданні в режимі відеоконференцзв?язку необгрунтована щодо складності справи, часу витраченого на виконання вказаної роботи, та обсягу наданих послуг, відповідно вартість роботи значно завищена. Згідно з Договором про надання правової допомоги №05/08/25 від 05.08.2025, укладеного між адвокатом Білінським Б.П. та ОСОБА_3 , адвокат Білінський Б.П. надавав правову допомогу ОСОБА_3 у даній справі. Звітами про надані послуги від 08.08.2025, 22.09.2025, 01.10.2025, 24.10.2025, 01.12.2025, який містить детальний опис робіт, підтверджується надання ОСОБА_4 правової допомоги ОСОБА_3 . Актами прийому-передачі від 08.08.2025, 22.09.2025, 01.10.2025, 24.10.2025, 01.12.2025 підтверджується внесення ОСОБА_3 оплати за послуги згідно звіту про надані послуги на загальну суму 30000.00 грн. 01.07.2025 між адвокатом Негодою Катериною Олегівною та ОСОБА_5 укладено договір про надання правової (правничої) допомоги №181. Відповідно до п.2.1. гонорар Адвоката за надання правової допомоги встановлюється Адвокатом самостійно за попередньою домовленістю з клієнтом та вказується в прайс-листах Адвоката, які надаються клієнту за його запитом. Для цілей цього Договору Сторони визначили, що одним судоднем вважається день (дата), на який судом призначено судове засідання у справі, в тому числі: участь адвоката у судовому засіданні у справі в призначені судом дату та час, незалежно від тривалості засідання; прибуття адвокатом до суду у призначені судом дату та час проведення судового засідання у справі, у випадку якщо судове засідання не відбулося, з причин, що не залежать від адвоката. Згідно з п.2.2. адвокат за фактом надання правової допомоги виставляє відповідний рахунок Клієнту та надає акт приймання-передачі наданих послуг, а Клієнт зобов?язується у триденний строк з моменту отримання вищезазначених документів підписати акт приймання-передачі та повернути один примірник Адвокату, а також сплатити рахунок. При оплаті послуг Клієнт обов?язково зазначає призначення платежу вказане Адвокатом у виставленому рахунку у разі безготівкової форми оплати послуг. У відповідності до п.2.3. в актах приймання-передачі наданих послуг зазначається перелік, найменування та обсяг послут, що були надані Клієнту, зокрема, номер судової справи, дата участі адвоката в судовому засіданні, кількість годин, що були витрачені на надання правової допомоги (у випадку надання правової допомоги, вартість якої визначається погодинною оплатою), П.І.Б. адвоката та реквізити його свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, вартість та загальна сума наданих послуг. Акти приймання-передачі наданих послуг є підтвердженням факту надання Адвокатом Клієнту правової допомоги відповідно до умов цього Договору. На підтвердження понесення ОСОБА_5 витрат на правову допомогу долучено: акт №1 від 01.12.2025 прийому передачі виконаних робіт за договором про надання правової допомоги №181 від 01.07.2025, рахунок №1 від 01.12.2025, прибутковий касовий ордер №1 від 01.12.2025, згідно з якими витрати на правову допомогу ОСОБА_5 становлять 30000 грн. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З огляду на часткове задоволення позову ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , колегія судідв вважає, що з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 слід стягнути 12861.00 грн. компенсації витрат на професійну правничу допомогу, а на користь ОСОБА_5 слід стягнути 6000.00 грн. компенсації витрат на професійну правничу допомогу, що є підставою для зміни додатковго рішення суду. Доводи представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 про те, що представники позивачів до судових дебатів не заявили про намір подати заяви про стягнення додаткових витрат на правову допомогу та докази на їх підтвердження, спростовуються технічним записом судового засідання. Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23). Згідно з п. 2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ: апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 28 листопада 2025 року в частині розміру компенсації моральної шкоди та стягнутих судових витрат змінити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 30000.00 грн. компенсації на відшкодування моральної шкоди. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 40000.00 грн. компенсації на відшкодування моральної шкоди. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 19006.80 грн. судових витрат, з яких: 5144.40 грн. компенсація витрат за проведення експертизи, 9860.10 грн. компенсація витрат на професійну правничу допомогу та 4002.30 грн.- компенсація сплаченого судового збору. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 400.00 грн. на відшкодування сплаченого судового збору. В решті рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 28 листопада 2025 року залишити без змін. Додаткове рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 22 грудня 2025 року в частині розміру стягнутих судових витрат на професійну правничу допомогу - змінити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 12861.00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 6000.00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повна постанова складена 14 травня 2026 року. Головуючий: Н.О. Шеремета Судді: О.М. Ванівський Р.П. Цяцяк