Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/12953/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/12953/22 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції: Т.В. Смішлива ПОСТАНОВА Іменем України 13 травня 2026 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Сорочка Є.О., суддів Коротких А.Ю., Чаку Є.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язати вчинити дії, з підстав протиправної відмови в наданні інформації на адвокатський запит, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Луганського окружного адміністративного суду із позовом до Офісу Генерального прокурора, в якому просить: - визнати протиправною бездіяльність Офісу Генерального прокурора щодо неналежного розгляду адвокатського запиту Марфіна Віталія Вікторовича в інтересах Державного підприємства «Державне Київське конструкторське бюро «Луч» про надання інформації від 12.07.2022 № 12072022/1; - зобов`язати Офіс Генерального прокурора надати адвокату Марфіну Віталію Вікторовичу, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС № 5435/10, витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 72022000410000002 від 01.04.2022. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Офіс Генерального прокурора не надав позивачу запитуваної ним інформації. При цьому з наданих відповідей не вбачається, що Офісом Генерального прокурора стосовно ДП «ДержККБ «Луч» провадиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №72022000410000002 від 01.04.2022. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2025 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з`ясування усіх фактичних обставин у справі. Апелянт зазначає, що відповідач не позбавлений можливості сформувати витяг з ЄДР в обсязі та частині, яка б відображала загальні відомості про кримінальне провадження №72022000410000002 від 01.04.2022. Наголошує, що позивач мав законне право звертатися з адвокатським запитом та отримати обгрунтовану відповідь від державних установ. Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено про безпідставність доводів апеляційної скарги, відсутність підстав для її задоволення та відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції. Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Так, судом першої інстанції встановлено і підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) звернувся до Офісу Генерального прокурора з адвокатським запитом від 12.07.2022 №12072022/1, у якому просив надати витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні №72022000410000002 від 01.04.2022. Листом від 20.07.2022 № 08/1/1-3007-22 Офісом Генерального прокурора надано відповідь на вищевказаний адвокатський запит, у якій, посилаючись на статтю 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» зазначено, що надання адвокату інформації та копій документів, отриманих під час здійснення кримінального провадження, здійснюється в порядку, встановленому кримінальним процесуальним законодавством. Відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства України прокурор та слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку особам, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Повідомлено, що на теперішній час заявник не є учасником вказаного кримінального провадження, а отже не наділені правами, передбаченими Кримінальним процесуальним кодексом України, зокрема заявляти клопотання. Відповідно до ст. 222 КПК України відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визначають можливим. З огляду на викладене, правові підстави для надання інформації, вказаної у запиті відсутні. Позивач звертався до Бюро економічної безпеки України з адвокатським запитом за вих. № 200522/1 від 20.05.2022 в якому просив надати витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 72022000410000002 від 01.04.2022. Листом від 26.05.2022 № 1/5/0/4736-22 Бюро економічної безпеки України повідомило позивача, що згідно з кримінально-процесуальним кодексом України він не є стороною вказаного кримінального провадження. Керуючись ст. 222 КПК України, відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим. Враховуючи вищевикладене надати документи та інформацію, яка містяться в матеріалах кримінального провадження не вбачається за можливе. Враховуючи вищевказану бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог виходив з того, що нормами КПК України чітко регламентований спеціальний порядок доступу (ознайомлення) учасників кримінального провадження до інформації, створеної (одержаної) у ході досудового розслідування відповідної кримінальної справи. Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого. Відповідно до ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 3, ч. 1 ст. 5, ст. 12, п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Право на доступ до публічної інформації гарантується: 1) обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; 2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; 3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; 4) доступом до засідань колегіальних суб`єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; 5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; 6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації. Доступ до інформації забезпечується шляхом: 1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; 2) надання інформації за запитами на інформацію. Суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону. Розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання. Згідно із ч. 1-5 ст. 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Письмовий запит подається в довільній формі. Запит на інформацію має містити: 1) ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі. Згідно із ч. 1 ст. 14 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядники інформації зобов`язані: 1) оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами; 2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; 3) вести облік запитів на інформацію; 4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; 5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації; 6) надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію. Позивач зазначає, що відповідач порушив вимоги Закону України «Про доступ до публічної інформації», відмовивши надати запитувану інформацію на його запит. Так, відповідно до ч.1-4 ст.6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація. Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні. Інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо він правомірно оприлюднив її раніше. Інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо немає законних підстав для обмеження у доступі до такої інформації, які існували раніше. Відповідно до ч.ч.1-2 ст.8 Закону України «Про доступ до публічної інформації» таємна інформація - інформація, доступ до якої обмежується відповідно до частини другої статті 6 цього Закону, розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству і державі. Таємною визнається інформація, яка містить державну, професійну, банківську, розвідувальну таємницю, таємницю досудового розслідування та іншу передбачену законом таємницю. Порядок доступу до таємної інформації регулюється цим Законом та спеціальними законами. Таким чином, публічна інформація, крім встановлених законом випадків, є відкритою, а доступ до неї може забезпечуватися шляхом надання розпорядником інформації, до яких належать і суб`єкти владних повноважень, у встановлені законом строки інформації за відповідними запитами, зокрема, фізичних осіб, а перелік підстав для відмови в задоволенні запиту на інформацію є вичерпним. Тобто, визначальним для публічної інформації є те, що вона повинна бути заздалегідь готовим, зафіксованим продуктом, отриманим або створеним суб`єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов`язків. При цьому, зазначеним Законом не передбачено надання роз`яснень з будь-яких питань та надання правової оцінки певним фактам. Згідно з ч.2 ст.2 Закону України «Про доступ до публічної інформації» цей Закон не поширюється на відносини щодо отримання інформації суб`єктами владних повноважень при здійсненні ними своїх функцій, а також на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом. Відповідно до ст. 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. При цьому положення Закону «Про доступ до публічної інформації» не поширюються на доступ учасників кримінального провадження до отримання інформації або документів, створених у ході здійснення досудового розслідування. Спірним питання у цій справі є право позивача, як представника свого клієнта отримати витяг з ЄРДР у кримінальному провадженні № 72022000410000002 від 01.04.2022. Конституційний Суд України неодноразово висловлював в своїх рішеннях позицію щодо юрисдикції спорів, пов`язаних з оскарженням рішень, дій та бездіяльності органів та посадових осіб під час розслідування кримінальних справ, вирішення заяв і повідомлень про злочин. Відповідно до ч. ч. 4, 5 п.п. 4.2 п. 4 рішення Конституційного Суду України від 23.05.2001 № б-рп/2001 кримінальне судочинство - це врегульований нормами: КПК України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів. Захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості при розслідуванні кримінальної справи оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури. Але таке оскарження може здійснюватися у порядку, встановленому КПК України, оскільки діяльність посадових осіб, як і діяльність суду, має свої особливості, не належить до управлінської сфери. Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України від 14.12.2011 № 19-рп, положення КПК України регламентують діяльність органів державної влади та їх посадових осіб, яка стосується сфери публічно-правових відносин, що виникають внаслідок злочинних посягань, відповідальність за які встановлено в нормах кримінального права. Згідно із частиною першою статті 1 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України. Статтею 2 цього Кодексу визначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура. Згідно зі статтею 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування визначено у параграфі 1 глави 26 КПК України. Відповідно до п.п. 1, 2 гл. 4 розд. І Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженому наказом Генерального прокурора від 30.06.2020 № 298 (далі - Положення), відомості з Реєстру надаються у вигляді витягу в порядку, встановленому КПК України, за формою згідно з додатком 6 до цього Положення. Витяг з Реєстру - згенерований програмними засобами ведення Реєстру документ, який засвідчує факт реєстрації в Реєстрі відомостей про кримінальне правопорушення, отриманих за визначеними у пункті 3 цієї глави параметрами, які є актуальними на момент його формування. У пунктах 4, 5 глави 4 розділу І Положення, зазначено, що реєстратори самостійно формують (отримують) витяг з Реєстру в межах унесеної інформації та посвідчують його своїм підписом. Надання витягу з Реєстру на всіх стадіях кримінального провадження, а також копії інформації, яка міститься у Реєстрі, у конкретному кримінальному провадженні до закінчення досудового розслідування здійснюється Реєстраторами, уповноваженими на здійснення досудового розслідування та нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва у ньому. Відповідно до пунктів 1 та 2 розділу IV Положення Відомості з Реєстру надаються в порядку та у випадках, встановлених КПК України, у вигляді витягу за формою, наведеною у додатку 6 до цього Положення. Витяг з Реєстру - згенерований програмними засобами ведення Реєстру документ, який засвідчує факт реєстрації в Реєстрі відомостей про кримінальне правопорушення, отриманих за визначеними у пункті 3 цього розділу параметрами, які є актуальними на момент його формування. Згідно з пунктом 3 глави 2 розділу І Положення внесення відомостей до Реєстру здійснюється на підставі матеріалів кримінального провадження. Тому інформація, що міститься в ЄРДР є такою, яка має місце під час здійснення кримінального провадження, і може бути надана на запит лише в порядку, передбаченому КПК України. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст.3 КПК України досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності. Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 3 КПК України кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність. Відповідно до п. 25 ч. 1 ст.3 КПК України учасники кримінального провадження - сторони кримінального провадження, потерпілий, його представник та законний представник, цивільний позивач, його представник та законний представник, цивільний відповідач та його представник, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, інша особа, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, особа, стосовно якої розглядається питання про видачу в іноземну державу (екстрадицію), заявник, у тому числі викривач, свідок та його адвокат, понятий, заставодавець, перекладач, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, секретар судового засідання, судовий розпорядник. Відповідно до ч. 2 ст. 214 КПК України досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Згідно ч. 1 ст. 221 КПК України слідчий, прокурор зобов`язаний за клопотанням сторони захисту, потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, надати їм матеріали досудового розслідування для ознайомлення, за виключенням матеріалів про застосування заходів безпеки щодо осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, а також тих матеріалів, ознайомлення з якими на цій стадії кримінального провадження може зашкодити досудовому розслідуванню. Відмова у наданні для ознайомлення загальнодоступного документа, оригінал якого знаходиться в матеріалах досудового розслідування, не допускається. При цьому, відповідно до ст. 222 КПК України відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим. Слідчий, прокурор попереджає осіб, яким стали відомі відомості досудового розслідування, у зв`язку з участю в ньому, про їх обов`язок не розголошувати такі відомості без його дозволу. Незаконне розголошення відомостей досудового розслідування тягне за собою кримінальну відповідальність, встановлену законом. Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що запитувана позивачем інформація у конкретному кримінальному провадженні містить таємницю досудового розслідування, отримати яку можливо виключно в передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України порядку, а не в порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації». Тобто, КПК України є спеціальним законом, який регулює порядок надання вказаної інформації. Відповідно до пункту 1-1 ч. 2 ст. 60 КПК України заявник має право: отримувати витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Частиною 1 ст. 60 КПК України встановлено, що заявником є фізична або юридична особа, яка звернулася із заявою або повідомленням про кримінальне правопорушення до органу державної влади, уповноваженого розпочати досудове розслідування, і не є потерпілим. Отже, витяг з ЄРДР мають право отримувати заявник, тобто особа яка звернулась із заявою (повідомленням) про кримінальне правопорушення або сторона у кримінальному провадженні. Доказів, які свідчать, що клієнт позивача є стороною кримінального провадження не надано. Суд першої інстанції вірно звернув увагу, що позивач звертаючись до відповідача просив надати саме витяг з ЄРДР, а не інформацію щодо кримінального провадження №72022000410000002 від 01.04.2022. Хоч відповідач є власником і розпорядником з ЄРДР, проте Витяг з нього надається в спеціальному порядку визначеному КПК України. Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду, у постанові від 29.04.2020 у справі № 826/2106/17 у межах кримінального провадження, яке складається зі стадій досудового розслідування і судового провадження, під час здійснення процесуальних дій у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого законодавством України про кримінальну відповідальність, здобуваються, фіксуються й оформляються відомості та документи про фактичний й юридичний склад діяння, яке посягає на об`єкти захисту права. Проте, відомості про кримінальне правопорушення (про злочин), обставини його скоєння, про процесуальні дії у зв`язку із вчиненням такого діяння, про конкретний склад суб`єктів одного чи кількох кримінальних проваджень, про статус, права та обов`язки учасників таких відносин, про стадії та етапи кримінального провадження, про оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування, про порядок вчинення процесуальних дій, пов`язаних з наданням міжнародної правової допомоги на території України та оскарження рішення, дій чи без діяльності органів державної влади, їх посадових осіб у зв`язку з наданням такої допомоги та інші відомості, які охоплюються предметом кримінально-правового регулювання, за їх змістом, значенням, сферою виникнення та функціонування, за причинами їх виникнення, за правовим механізмом регулювання цих відносин, за способом, а також джерелами встановлення відомостей про вчинення забороненого нормами закону України про кримінальну відповідальність діяння, або виконання процесуальний дій у зв`язку із вчиненням діяння, не можуть ототожнюватися й охоплюватися загальним поняттям інформації в сенсі положень Закону України «Про інформацію». Відомості і документи в кримінальному провадження - це конкретне індивідуально виражене знання чи річ про подію порушення об`єкта права, який перебуває під охороною кримінально-правової норми права. Ці відомості встановлюються спеціальними процесуальними засобами. За їх допомогою відбувається вирішення справи, під яким у кримінально-правовому значенні може розумітися встановлення наявності або відсутності події із зовнішніми і внутрішніми ознаками, які мають певне кримінально-правове значення, а також застосування до події відповідної правової норми через пізнання її шляхом тлумачення або аналогії. Процесуальні ж дії провадяться в порядку, встановленому саме кримінальним процесуальним законом. Вони провадяться за наявності для цього відповідних підстав та передумов, передбачених законом. При цьому, вони не можуть провадитися за межами кримінального провадження. Сторона обвинувачення не повинна порушувати права особи, щодо якої здійснюється процесуальна дія. Особа, яка вважає, що під час досудового розслідування, яке провадиться на території України, або під час здійснення процесуальної дії у зв`язку з вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (п. 10 ч. 1 ст. 3 КПК України), має право оскаржити рішення, дію чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування до суду. У той же час, адміністративне судочинство не можна позиціонувати як альтернативний спосіб захисту прав, щодо яких визначено інший порядок судового провадження, тоді, коли останній не дав очікуваного (бажаного) результату. Таким чином, оскільки нормами КПК України чітко регламентований спеціальний порядок доступу (ознайомлення) учасників кримінального провадження до інформації, створеної (одержаної) у ході досудового розслідування відповідної кримінальної справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача, у даному конкретному випадку, задоволенню не підлягають. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у суду відсутні підстави для визнання протиправними дії Офісу Генерального прокурора незаконними, які полягають у ненаданні запитуваних документів та відповідно зобов`язувати відповідача надати позивачу відповідь на запит - Витягу з ЄРДР у кримінальному провадженні № 72022000410000002 від 01.04.2022. Посилання апелянта на постанову Верховного Суду у справі № 826/7244/18 від 08.04.2020 є необгрунтованими, оскільки Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що ГПУ необґрунтовано відмовила позивачу в наданні запитуваної ним в адвокатських запитах інформації, а саме щодо переліку кримінальних проваджень, за якими до ЄРДР внесені відомості про вчинення його клієнтом кримінальних правопорушень, а також стосовно дат, номерів, обставин та кваліфікації внесених відомостей до ЄРДР. У цій же справі спірним є право на отримання документу, який засвідчує факт реєстрації в Реєстрі відомостей про кримінальне правопорушення - витягу з ЄРДР, що не було спірним питанням у вищезазначеній справі, тобто не є релевантним. Крім того, позивач не позбавлений права здійснювати запит інформації про здійснення досудового розслідування щодо клієнта та/або його службових осіб; номер кримінального провадження та дату внесення відомостей до ЄРДР; прізвище, ім`я та по батькові прокурора (прокурорів), що здійснює (-ють) нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва у кримінальному провадженні, та засоби зв`язку із вказаною особою; прізвище, ім`я та по батькові слідчого (слідчих), який (які) проводить (проводять) досудове слідство у кримінальному проваджені, та у разі наявності повідомити про засоби зв`язку з вказаною (вказаними) особою (особами). Подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.07.2023 у справі № 160/8090/21. Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Решта доводів учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Луганського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2025 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню. Суддя-доповідач Є.О. Сорочко Суддя А.Ю. Коротких Суддя Є.В. Чаку