Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/16398/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 19 серпня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/16398/21 Головуючий в 1 інстанції: Харченко Ю.В. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді -Кравченка К.В., судді -Джабурія О.В., судді -Вербицької Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2, тимчасово виконуючої обов`язки начальника відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів Управління забезпечення діяльності Державного бюро розслідувань Кравцової Євгенії Олексіївни, Державного бюро розслідувань про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: В вересні 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 (далі - відповідач-1, ІНФОРМАЦІЯ_1), тимчасово виконуючої обов`язки начальника відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів Управління забезпечення діяльності Державного бюро розслідувань Кравцової Євгенії Олексіївни (далі - відповідач-2), Державного бюро розслідувань (далі - відповідач-3, ДБР), в якому просив: - визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо видання наказу від 29.06.2021 року №373 в частині віднесення до службової інформації у пункті 1.3. Переліку відомостей, що становлять службову інформацію у центральному апараті та територіальних управліннях ДБР відомостей щодо проходження служби особами рядового і начальницького складу органу ДБР (призначення, переведення, звільнення тощо); - визнати незаконним пункт 1.3. Переліку відомостей, що становлять службову інформацію у центральному апараті та територіальних управліннях ДБР, затвердженого наказом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 29.06.2021 року №373; - зобов`язання ДБР вилучити пункт 1.3. з Переліку відомостей, що становлять службову інформацію у центральному апараті та територіальних управліннях ДБР, затвердженого наказом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 29.06.2021 року №373; - визнати протиправною бездіяльність відповідача-2 по відмові у наданні публічної інформації на запит на інформацію від 15.08.2021 року про надання копії розпорядчого акту, на підставі якого ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1; - зобов`язати державне бюро розслідувань надати копію розпорядчого акту, на підставі якого ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 26.10.2021 року залишено без розгляду позовну заяву в частині позовних вимог про визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо видання наказу від 29.06.2021 року №373 в частині віднесення до службової інформації у пункті 1.3. Переліку відомостей, що становлять службову інформацію у центральному апараті та територіальних управліннях ДБР відомостей щодо проходження служби особами рядового і начальницького складу органу ДБР; визнання незаконним пункту 1.3. Переліку відомостей затвердженого Наказом від 29.06.2021 року №373; зобов`язання вилучити пункт 1.3. з Переліку відомостей, затвердженого Наказом від 29.06.2021 року №373. В обґрунтування заявлених позовних вимог було зазначено, що 15.08.2021 року позивач звернувся до ДБР із запитом на інформацію, у якому просив надати копію розпорядчого акту, на підставі якого ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, однак листом відповідача-2 було відмовлено в наданні інформації. Позивач вважає, що ненадання відповідачем-2 інформації на запит є перешкодою у реалізації права у вигляді порушення конституційного права позивача на вільне збирання та використання інформації. Позивач зазначив, що запитувана інформація відноситься до публічної з вільним доступом. Дану справу було розглянуто судом першої інстанції у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10.12.2021 року в задоволені позову відмовлено. Не погоджуючись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Ухвала Одеського окружного адміністративного суду від 26.10.2021 року позивачем не оскаржувалась. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного. З матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що позивач звернувся до ДБР із запитом на інформацію, в якому останній просив надати на адресу електронної пошти та на домашню адресу рекомендованим поштовим відправленням копію розпорядчого акту, на підставі якого ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1. Листом від 30.08.2021 року №518ПІ/10-18-06-548/21, за підписом відповідача-2, розглянуто запит на інформацію від 21.08.2021 року відповідно до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» та повідомлено, що правовідносини щодо надання доступу до інформації регулюються нормами Конституції України, Законом України «Про доступ до публічної інформації» та іншими актами законодавства. Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Повідомлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 на підставі наказу ДБР від 14.07.2021 року №345-ос/дск з 15.07.2021 року виконує повноваження ІНФОРМАЦІЯ_1. Водночас проінформовано, що згідно з ч.1 ст.6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна інформація, таємна інформація, службова інформація. Повідомлено, що запитувана інформація віднесена до інформації з обмеженим доступом на підставі пункту 1.2. Переліку відомостей, що становлять службову інформацію у центральному апараті та територіальних управліннях ДБР, затвердженого наказом ДБР від 29.06.2021 року №373. У зв`язку із зазначеним, підстави для надання запитуваних копій документів відсутні, у зв`язку із віднесенням їх до інформації з обмеженим доступом (ч.2 ст.22 Закону № 2939-V Закону України «Про доступ до публічної інформації»). Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що з боку тимчасово виконуючої обов`язки начальника відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів управління забезпечення діяльності Державного бюро розслідувань Кравцової Є.О. відсутня протиправна бездіяльність. Колегія суддів погоджується з цим висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про інформацію» кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб. Згідно ч.2 ст.6 Закону України «Про інформацію», право на інформацію може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя. Частинами 1, 2 ст.7 Закону України «Про інформацію» передбачено, що право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб`єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. При цьому ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію. Статтею 20 Закону України «Про інформацію» передбачено, що за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом. Інформація з обмеженим доступом може бути поширена, якщо вона є суспільно необхідною, тобто є предметом суспільного інтересу, і право громадськості знати цю інформацію переважає потенційну шкоду від її поширення. Предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов`язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо (ст.29 Закону України «Про інформацію»). Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, врегульовано Законом України «Про доступ до публічної інформації». Відповідно до ст.1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом. Статтею 3 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначені гарантії забезпечення права на публічну інформацію, зокрема: обов`язок розпорядників інформації надавати інформацію, крім випадків, передбачених законом, визначення розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє, максимальне спрощення процедури подання запиту та отримання інформації. Згідно зі ст.5 Закону України «Про доступ до публічної інформації» одним із способів доступу до інформації є надання такої за запитами на інформацію. Згідно зі ст.12 Закону України «Про доступ до публічної інформації» суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації. Статтею 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: 1) суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання; 2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; 3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків; 4) суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них. Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. У відповідності до ч.1 ст.20 Закону України «Про доступ до публічної інформації», розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. Згідно ст.22 Закону України «Про доступ до публічної інформації», розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту у випадку, зокрема, якщо інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до ч.2 ст.6 цього Закону. Статтею 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація. Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні. Не може бути обмежено доступ до інформації про складання, розгляд і затвердження бюджетів, кошторисів розпорядників бюджетних коштів та плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів, а також їх виконання за розписами, бюджетними програмами та видатками (крім таємних видатків відповідно до статті 31 Бюджетного кодексу України), взяття розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів бюджетних зобов`язань або здійснення розпорядження бюджетними коштами у будь-який інший спосіб, планування, формування, здійснення та виконання закупівлі товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти, у тому числі оборонних закупівель (крім випадків, якщо окрема інформація про закупівлі товарів, робіт і послуг становить державну таємницю відповідно до Закону України "Про державну таємницю"), володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. Не підлягає обмеженню також доступ до інформації про стан і результати перевірок та службових розслідувань фактів порушень, допущених у сферах діяльності, зазначених у цій частині. Доступ до зазначеної інформації забезпечується розпорядниками інформації відповідно до положень статті 5 цього Закону. Не належать до інформації з обмеженим доступом відомості, зазначені у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданій відповідно до Закону України «Про запобігання корупції», крім випадків, визначених зазначеним Законом. Не належить до інформації з обмеженим доступом інформація про структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага керівника, заступника керівника юридичної особи публічного права, керівника, заступника керівника, члена наглядової ради державного чи комунального підприємства або державної чи комунальної організації, що має на меті одержання прибутку, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) прямо чи опосередковано належать державі та/або територіальній громаді. Обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений. Згідно ст.9 Закону України «Про доступ до публічної інформації», відповідно до вимог частини 2 статті 6 цього Закону до службової може належати така інформація: 1) що міститься в документах суб`єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов`язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень; 2) зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці. Документам, що містять інформацію, яка становить службову інформацію, присвоюється гриф для службового користування. Доступ до таких документів надається відповідно до частини 2 статті 6 цього Закону. Перелік відомостей, що становлять службову інформацію, який складається органами державної влади, органами місцевого самоврядування, іншими суб`єктами владних повноважень, у тому числі на виконання делегованих повноважень, не може бути обмеженим у доступі. Отже, як зазначено вище, листом від 30.08.2021 року №518ПІ/10-18-06-548/21 розглянуто запит позивача на інформацію від 21.08.2021 року та повідомлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 на підставі наказу ДБР від 14.07.2021 року №345-ос/дск з 15.07.2021 року виконує повноваження ІНФОРМАЦІЯ_1. Водночас проінформовано, що згідно з ч.1 ст.6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна інформація, таємна інформація, службова інформація. Інформуємо, що запитувана інформація віднесена до інформації з обмеженим доступом на підставі п.1.2. Переліку відомостей, що становлять службову інформацію у центральному апараті та територіальних управліннях Державного бюро розслідувань, затвердженого наказом ДБР від 29.06.2021 року №373. У зв`язку із зазначеним, підстави для надання запитуваних копій документів відсутні у зв`язку із віднесенням їх до інформації з обмеженим доступом (ч.2 ст.22 Закону України «Про доступ до публічної інформації»). Відповідно до ст.34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя. Отже, конституційне право на інформацію не є абсолютним, оскільки його здійснення може бути обмежене у визначених законом випадках. ДБР є державним правоохоронним органом, на який покладаються завдання щодо запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування злочинів, віднесених до його компетенції, та який у своїй діяльності керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, Законом України «Про Державне бюро розслідувань» та іншими законами України, а також іншими нормативно-правовими актами, прийнятими на їх основі (статті 1, 2 Закону України «Про Державне бюро розслідувань». Відповідно до ст.3 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» діяльність ДБР є гласною тією мірою, що не порушує права і свободи людини і громадянина, не суперечить вимогам кримінального процесуального законодавства та законодавства про державну таємницю. У межах своєї компетенції та виходячи із покладених на нього завдань ДБР згідно з п.16 ч.1 ст.6 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» забезпечує відповідно до законодавства додержання режиму захищеної законом таємниці та іншої інформації з обмеженим доступом, а також визначеного законом порядку оприлюднення та надання доступу до публічної інформації. У свою чергу збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди не допускаються, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини (частина 2 статті 11 Закону України «Про інформацію»). Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом. Відносини, пов`язані з правовим режимом конфіденційної інформації, регулюються законом (ч.2 ст.21 Закону України «Про інформацію»). Частиною 2 ст.7 Закону України «Про доступ до публічної інформації» встановлено, що розпорядники інформації, визначені частиною 1 статті 13 цього Закону (зокрема державні органи), які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Класифікація інформації за порядком доступу закріплена статтею 20 Закону України «Про інформацію», змістом якої визначено, що за вказаним критерієм інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. При цьому, будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом. Інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова формація, що визначено ч.1 ст.21 Закону України «Про інформацію» та ч.1 ст.6 Закону України «Про доступ до публічної інформації». Порядок віднесення інформації до таємної або службової, а також порядок доступу до неї регулюються законами (ч.3 ст.21 Закону України «Про інформацію»). Сукупність вимог, при дотриманні яких відповідно до закону здійснюється обмеження доступу до інформації, встановлена частиною 2 статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації», а саме: 1)виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2)розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3)шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні. Положеннями ч.1 ст.4 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» закріплено, що незалежність ДБР від незаконного втручання у його діяльність гарантується, зокрема, визначеними цим та іншими законами: спеціальним статусом ДБР, особливим порядком, фінансування та організаційного забезпечення діяльності; забороною незаконного втручання у здійснення повноважень працівників ДБР; правовим захистом і забезпеченням особистої безпеки працівників ДБР, їхніх близьких родичів. Частиною 2 ст.4 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» встановлено заборону незаконного втручання державних органів, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, політичних партій, громадських об`єднань, інших фізичних або юридичних осіб у діяльність ДБР. ДБР відповідно до ст.5 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» вирішує завдання із запобігання, виявлення, припинення, розкриття і розслідування: - злочинів, вчинених службовими особами, які займають особливо відповідальне становище відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про державну службу», особами, посади яких віднесено до першої - третьої категорій посад державної служби, суддями та працівниками правоохоронних органів, крім випадків, коли ці злочини віднесено до підслідності детективів Національного антикорупційного бюро України; - злочинів, вчинених службовими особами Національного антикорупційного бюро України, заступником Генерального прокурора - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури або іншими прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, крім випадків, коли досудове розслідування цих злочинів віднесено до підслідності детективів підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України; - злочинів проти встановленого порядку несення військової служби (військових злочинів), крім злочинів, передбачених статтею 422 Кримінального кодексу України. Відповідно до покладених на нього завдань та у межах своєї компетенції ДБР згідно зі статтею 6 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» організовує забезпечення особистої безпеки осіб рядового і начальницького складу, державних службовців ДБР та інших визначених законом осіб, а також захист осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, від протиправних посягань (п.11). Відповідно до ч.2 ст.14 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» служба в ДБР є державною службою особливого характеру. Працівники ДБР під час виконання покладених на них обов`язків є представниками влади, діють від імені держави і перебувають під її захистом. Ніхто, за винятком уповноважених посадових осіб державних органів у передбачених законами випадках, не має права втручатися в їхню законну діяльність. Відомості про проходження служби працівниками Державного бюро розслідувань надаються з дозволу Директора Державного бюро розслідувань або його заступника (ч.1 ст.18 Закону України «Про Державне бюро розслідувань»). Суд першої інстанції вірно зазначив, що віднесення пунктом 1.3. Переліку, затвердженого наказом ДБР №373 від 29.06.2021 року, відомостей щодо проходження служби особами рядового і начальницького складу органу ДБР (призначення, переведення, звільнення тощо) до відомостей, що становлять службову інформацію, було зумовлено, серед іншого, також і тим, що в розрізі положень ч.2 ст.6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» (щодо проведення «трискладового тесту»): 1) обмеження доступу до таких відомостей, які є інформацією з обмеженим доступом-конфіденційною інформацією, відповідає захищеним інтересам конкретних фізичних осіб - осіб рядового та начальницького складу ДБР щодо захисту їхньої службової репутації, а також щодо захисту їх особистого і сімейного життя (персональних даних про них). При цьому, беручи до уваги статус ДБР, як правоохоронного органу, специфіку завдань, які вирішує ДБР, особливий характер служби в ДБР, умови правового захисту працівників ДБР, обмеження доступу до таких відомостей відповідає правомірному інтересу держави Україна в особі осіб рядового та начальницького складу ДБР щодо запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням; 2) можливість завдання істотної шкоди захищеним інтересам зазначених конкретних фізичних осіб, як і правомірним інтересам держави Україна в особі зазначених осіб, як осіб рядового та начальницького складу ДБР, конкретно полягає у можливості маніпулювання відповідними відомостями, які є інформацією з обмеженим доступом-конфіденційною інформацією, з боку третіх недоброчесних осіб з метою опосередкованого (через коло рідних та близьких осіб; за допомогою засобів масової інформації тощо) та/або безпосереднього впливу на осіб рядового та начальницького складу ДБР, як на фізичних осіб, з метою схилення їх, як осіб рядового та начальницького складу ДБР, до прийняття тих чи інших рішень з неналежним дотриманням/недотриманням/порушенням вимог законодавства на користь таких недоброчесних осіб, що може призвести до створення передумов для спроб та намагань використати в інтересах певних сил діяльність ДБР, підвищення рівня дезорганізації діяльності ДБР, зростання ризиків виникнення тиску (впливу) на осіб, причетних до виконання завдань слідства та оперативно-розшукової діяльності, зростання ризиків поширення хабарництва, корупції та її проявів у лавах ДБР тощо. Як наслідок, надання вищевказаних відомостей в реальному часі відкриє необмеженому колу осіб інформацію про проходження служби конкретними працівниками ДБР (призначення, переведення, звільнення тощо), що, у свою чергу, матиме прямий причинно-наслідковий зв`язок із зазначеною вище потенційно-конкретною істотною шкодою. Зважаючи на специфіку завдань, які вирішує ДБР, вказана шкода є істотною, а ймовірність її настання внаслідок надання доступу до вищевказаних відомостей є достатньо високою; 3) зважаючи на те, що вищевказані відомості не є інформацією, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України, забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов`язків, свідчить про можливість обрушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо, зазначена вище потенційно-конкретна істотна шкода від надання таких відомостей значною мірою переважає суспільний інтерес в їх отриманні. Враховуючи, що положення ч.1 ст.7 Закону України «Про доступ до публічної інформації» не передбачають можливості для суб`єктів владних повноважень відносити інформацію до конфіденційної, такі суб`єкти можуть обмежувати доступ до такої інформації лише шляхом віднесення її до службової або таємної відповідно до закону (пункт 5.3. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 року №10 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації»). Згідно зі ст.29 Закону України «Про інформацію» інформація з обмеженим доступом може бути поширена, якщо вона є суспільно необхідною, тобто є предметом суспільного інтересу, і право громадськості знати цю інформацію переважає потенційну шкоду від її поширення. Предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов`язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо. Водночас, служба в ДБР є державною службою особливого характеру (частина 2 статті 14 Закону України «Про Державне бюро розслідувань»). Працівники ДБР під час виконання покладених на них обов`язків є представниками влади, діють від імені держави і перебувають під її захистом. Ніхто, за винятком уповноважених посадових осіб державних органів у передбачених законами випадках, не має права втручатися в їхню законну діяльність. Відомості про проходження служби працівниками Державного бюро розслідувань надаються з дозволу Директора Державного бюро розслідувань або його заступника, (частина 1 статті 18 Закону України «Про Державне бюро розслідувань»). Згідно з частинами 1, 3 ст.10 Закону України «Про державну таємницю» віднесення інформації до державної таємниці здійснюється мотивованим рішенням державного експерта з питань таємниць за його власною ініціативою, за зверненням керівників відповідних державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій чи громадян. Інформація вважається державною таємницею з часу опублікування Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, до якого включена ця інформація, чи зміни до нього у порядку, встановленому цим Законом. Відповідно до частин 1, 2 ст.12 Закону України «Про державну таємницю» звід відомостей, що становлять державну таємницю, формує Служба безпеки України на підставі рішень державних експертів з питань таємниць. Зазначений Звід та зміни до нього набирають чинності з моменту опублікування в офіційних виданнях України. Наказом Центрального управління Служби безпеки України від 23.12.2020 року №383, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.01.2021 року за №52/35674, затверджено Звід відомостей, що становлять державну таємницю. Вказаний наказ опубліковано в Офіційному віснику України від 29.01.2021 - 2021 р., №7, стор.482, стаття 374, код акта 102748/2021. За змістом статті 4.1.3 Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, відомості про персональні переліки, посади, належність до підрозділів, домашні адреси особового складу (персоналу) Державного бюро розслідувань становлять державну таємницю. Отже, суд першої інстанції вірно вказав, що віднесення пунктом 1.2. Переліку, затвердженого наказом ДБР №373 від 29.06.2021 року, відомостей про персональні переліки, посади та персональні дані осіб рядового і начальницького складу, належність до підрозділів внутрішнього контролю, підрозділів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, домашні адреси до відомостей, що становлять службову інформацію, серед іншого, було зумовлено, також і тим, що в розрізі положень частини 2 статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні. Отже, враховуючи наведене, запитувані позивачем у ДБР відомості у вигляді копії розпорядчого акта, на підставі якого ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, належать до інформації про фізичну особу (персональні дані) у розумінні частини 1 ст.11 Закону України «Про інформацію», оскільки такі відомості ідентифікують відповідну фізичну особу. За таких обставин, колегія суддів вважає що дії відповідача-2 відповідають вимогам наведеного вище законодавства, а тому суд першої інстанції вірно дійшов висновку про відсутності протиправної бездіяльності з боку відповідача-2 по відмові у наданні інформації на запит на інформацію позивача від 15.08.2021 року про надання копії розпорядчого акту, на підставі якого ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, та відмовив у задоволенні відповідної вимоги і похідної вимоги про зобов`язання ДБР надати копію вказаного розпорядчого акта. Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Керуючись ст.311, ст.315, ст.316, ст.321, ст.322, ст.325, ст.329 КАС України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2021 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України. Головуючий суддя Кравченко К.В. Судді Джабурія О.В. Вербицька Н. В.