Постанова 4854 № 420/1874/23

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 31 травня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/1874/23 Перша інстанція: суддя Попов В.Ф., повний текст судового рішення складено 24.02.2023, м. Одеса Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача Яковлєва О.В., суддів Єщенка О.В., Крусяна А.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2023 року, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державного бюро розслідувань, тимчасово виконуючої обов`язки начальника відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів Управління забезпечення діяльності Державного бюро розслідувань Пономаренко Олени Володимирівни про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И Л А : Позивач звернувся до суду з позовом у якому заявлено вимоги Державному бюро розслідувань, тимчасово виконуючому обов`язки начальника відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів Управління забезпечення діяльності Державного бюро розслідувань Пономаренко Олені Володимирівни, а саме: визнання протиправними дії з неправомірної відмови у наданні інформації згідно звернення від 04 січня 2023 року; зобов`язання повідомити про результати службових перевірок по кожному слідчому відповідно до звернення від 04 січня 2023 року. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2023 року відмовлено у задоволенні позовних вимог. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що у межах спірних правовідносин порушено право позивача на доступ до інформації, так як оскаржуваною відмовою суб`єкта владних повноважень не надано відповіді на поставлене у зверненні питання та вона суперечить вимогам ЗУ «Про інформацію» та ЗУ «Про звернення громадян». При цьому, апелянт вважає, що запитувана ним інформація про проведення службових перевірок (службових розслідувань) відносно слідчих ДБР є відкритою та мала бути надана позивачу на його звернення. Крім того, на переконання апелянта, судом першої інстанції безпідставно не враховано при розгляді даної справи висновків Верховного Суду, сформованих в схожих правовідносинах. В свою чергу, відповідачем подано відзив на отриману апеляційну скаргу у якому зазначено, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення про залишення без задоволення позовних вимог, так як запитувана позивачем не може бути надана на його інформаційний запит. Крім того, позивачем подано заперечення на отриманий відзив. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 04 січня ОСОБА_1 подано до ДБР звернення наступного змісту: «Протягом 2020-2022 років стосовно слідчих ТУ ДБР у м. Миколаєві порушувались кримінальні провадження, відповідальність за які передбачена ч. 1 ст. 366 КК України. Прошу повідомити про результати службових перевірок по кожному слідчому». При цьому, 18 січня 2023 року Державне бюро розслідувань з посиланням на норми Кримінально процесуального кодексу України, ЗУ «Про захист персональних даних», ЗУ «Про державне бюро розслідувань» та враховуючи, що вони не є розпорядниками запитуємої інформації надало відповідь про неможливість її надання. Не погоджуючись з правомірністю отриманої відмови, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. За наслідком з`ясування обставин справи, судом першої інстанції зроблено висновок про залишення без задоволення позовних вимог, так як у межах спірних правовідносин суб`єктом владних повноважень не порушено права позивача на доступ до інформації, з чим погоджується колегія суддів, з огляду на наступне. Так, Закон України «Про звернення громадян» регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення. Згідно ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про звернення громадян», громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, медіа, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення. При цьому, Закон України «Про інформацію» регулює відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації. Згідно ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про інформацію», кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб. Згідно ч. 1 ст. 20 ЗУ «Про інформацію», за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Згідно ч. 2 ст. 20 «Про інформацію», будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом. Згідно ч. 1 ст. 21 ЗУ «Про інформацію», інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація. Крім того, Закон України «Про доступ до публічної інформації» визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес. Згідно ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про доступ до публічної інформації», публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Частиною 2 вказаної статті встановлено, що публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про доступ до публічної інформації», доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію. При цьому, згідно ч. 1 ст. 6 ЗУ «Про доступ до публічної інформації», інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація. Згідно ч. 2 ст. 6 ЗУ «Про доступ до публічної інформації», обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні. Колегією суддів встановлено, що предметом спору у даній справі є перевірка правомірності дій тимчасово виконуючого обов`язки начальника відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів Управління забезпечення діяльності Державного бюро розслідувань Пономаренко Олени Володимирівни щодо відмови у наданні позивачу інформації згідно запиту на інформацію від 04 січня 2023 року. В даному випадку, позивач звернувся до Державного бюро розслідувань із запитом на отримання інформації про результати проведення службових перевірок відносно слідчих ДБР щодо яких з 2020 року по 2022 рік порушувались кримінальні провадження за ч. 1 ст. 366 КК України. В свою чергу, відповідачем не надано позивачу запитувану інформацію, так як в Державному бюро розслідувань не передбачено проведення службових перевірок. Між тим, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, судом першої інстанції зроблено висновок про те, що отримана позивачем відмова у наданні запитуваної інформації не порушує вимог ЗУ «Про інформацію», ЗУ «Про звернення громадян», а також прав та інтересів позивача щодо отримання інформації. При цьому, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. В даному випадку, право особи на доступ до інформації не є абсолютним та може підлягати легітимним обмеженням, зокрема встановленим у ЗУ «Про інформацію» та ЗУ «Про доступ до публічної інформації». Між тим, з аналізу тексту позовної заяви вбачається, що поняття службової перевірки позивачем ототожнюється з поняттям службового розслідування, проведення яких передбачено ЗУ «Про Державне бюро розслідувань». З іншого боку, колегія суддів зазначає, що в тексті позовної заяви та тексті апеляційної скарги відсутнє будь-яке обґрунтування наявності персонального або суспільного інтересу щодо запитуваної інформації, а також відсутнє будь-яке обґрунтування наявного наміру позивача отримати спірну інформацію відносно посадових осіб правоохоронного органу та наміру її подальшого використання. При цьому, колегія суддів зазначає, що наказом Державного бюро розслідувань № 373 від 29 червня 2021 року затверджено Перелік відомостей, що становлять службову інформацію у центральному апараті та територіальних управліннях Державного бюро розслідувань. Згідно п. 4.8 Переліку, до відомостей, що становлять службову інформацію відносяться відомості, що містяться в матеріалах службового розслідування стосовно працівників органу ДБР. В даному випадку, обмеження доступу до документів з відомостями щодо проходження служби особами рядового і начальницького складу правоохоронного органу, на переконання колегії суддів, відповідає інтересам національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку та має на меті попередження настання будь-яких негативних наслідків для таких інтересів. Тому, навіть за умови розширеного тлумачення поданого позивачем звернення, бажана ним інформація не може бути надана на таке звернення. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог. В свою чергу, судом першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допущено, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2023 року без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених у п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Суддя-доповідач О.В. Яковлєв Судді О.В. Єщенко А.В. Крусян