Постанова 4824 № 759/1382/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД апеляційне провадження №22-ц/824/7596/2026 справа №759/1382/19 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 квітня 2026 року м.Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Поліщук Н.В. суддів Желепи О.В., Соколової В.В. за участю секретаря судового засідання Крисіної В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 06 січня 2026 року, постановлену під головуванням судді Журибеди О.М., дата складення повної ухвали не зазначена, у справі за скаргою ОСОБА_2 на бездіяльність заступника начальника Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) державного виконавця у виконавчому провадженні НОМЕР_1 від 02.06.2025 року Барановського Б.В., - встановив:

1. Короткий виклад доводів пред`явленого позову. У грудні 2025 року ОСОБА_2 звернулася до суду із скаргою на бездіяльність заступника начальника Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) державного виконавця у виконавчому провадженні НОМЕР_1 від 02.06.2025 року Барановського Б.В . Вимоги скарги мотивує тим, що постановою державного виконавця Святошинського ВДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ) від 02 червня 2025 року відкрито виконавче провадження НОМЕР_1 від 02 червня 2025 року з виконання рішення у цивільній справі №759/1382/19 від 01 липня 2021 року щодо визначення способу участі стягувача ОСОБА_1 у вихованні та спілкування з дитиною - малолітнім ОСОБА_4 . У вказаному провадженні скаржниця має статус боржника. Ухвалою від 03 листопада 2025 року Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду у справі №759/1382/19 зупинено дію ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 05 травня 2025 року та постанови Київського апеляційного суду від 08 вересня 2025 року до закінчення їх перегляду у касаційному порядку. Таким чином судом зупинено дію ухвали про видачу дублікату виконавчого листа. Вказує, що звернулась до заступника начальника Святошинського ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) - державного виконавця у виконавчому провадженні НОМЕР_1 від 02 червня 2025 року із заявою про зупинення виконавчого провадження в порядку статей 19, 38 Закону України "Про виконавче провадження" з додатком до неї - ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 03 листопада 2025 року. 04 грудня 2025 року заступник начальника Святошинського ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) - державного виконавця у виконавчому провадженні НОМЕР_1 від 02 червня 2025 року Барановський Б.В. надав відповідь боржнику №Д/22, відповідно до якої повідомив, що в разі надходження до відділу вимоги суду щодо повернення без виконання виконавчого листа (дублікат) №759/1382/19, виданого 28 травня 2025 року Святошинським районним судом міста Києва, державним виконавцем буде винесена постанова про закінчення виконавчого провадження. Мотивуючи наведеним, просить: - визнати протиправною бездіяльність заступника начальника Святошинського ВДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ) державного виконавця у виконавчому провадженні НОМЕР_1 від 02 червня 2025 року - Барановського Б.В.; - зобов`язати заступника начальника Святошинського ВДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ) - державного виконавця у виконавчому провадженні НОМЕР_1 від 02 червня 2025 року - Барановського Б.В. зупинити виконавче провадження НОМЕР_1 від 02 червня 2025 року шляхом винесення відповідної постанови; - зобов`язати державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні НОМЕР_1 від 02 червня 2025 року усунути порушення.

2. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції. Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 06 січня 2026 року зобов`язано заступника начальника Святошинського ВДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ) - державного виконавця у виконавчому провадженні НОМЕР_1 від 02 червня 2025 року Барановського Б.В. зупинити виконавче провадження НОМЕР_1 від 02 червня 2025 року шляхом винесення постанови. В іншій частині скарги відмовлено. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції вказав, що боржник в межах строку на касаційне оскарження подала касаційну скаргу на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 05 травня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 вересня 2025 року. Ухвалою Верховного Суду від 03 листопада 2025 року зупинено дію ухвали від 05 травня 2025 року та постанови від 08 вересня 2025 року до закінчення їх перегляду у касаційному порядку. Суд вказав, що не убачає підстав для визнання дій державного виконавця протиправними, та такими, що не відповідають чинному законодавству, оскільки у зв`язку з неповнотою правової норми, зокрема статті 38 Закону України "Про виконавче провадження", державним виконавцем листом роз`яснено неможливість виконання вищевказаної норми та клопотання боржника про зупинення провадження у справі. Однак, суд убачав підстави для задоволення скарги в частині зобов`язання заступника начальника Святошинського ВДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ) - державного виконавця у виконавчому провадженні НОМЕР_1 від 02 червня 2025 року Барановського Б.В. зупинити виконавче провадження НОМЕР_1 від 02 червня 2025 року шляхом винесення постанови, застосовуючи аналогію закону, зважаючи на те, що ухвалою Верховного Суду від 03 листопада 2025 року зупинено дію ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 08 вересня 2025 року та постанови Київського апеляційного суду м. Києва від 05 травня 2025 року, оскільки на підставі статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження зупиняється виконавцем у разі поновлення судом строку подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, або прийняття такої апеляційної скарги до розгляду (крім виконавчих документів, що підлягають негайному виконанню).

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги. Не погодившись з постановленою ухвалою, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на необґрунтованість та невмотивованість оскаржуваної ухвали. Вказує, що ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 05 травня 2025 року видано дублікат виконавчого листа у справі №759/1382/19, на підставі якого 02 червня 2025 року відкрито виконавче провадження НОМЕР_1. Постановою Київського апеляційного суду від 08 вересня 2025 року ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 05 травня 2025 року залишено без змін. У подальшому ухвалою Верховного Суду від 03 листопада 2025 року відкрито касаційне провадження та зупинено дію зазначених судових рішень до завершення касаційного перегляду. Звертає увагу, що зупинення дії ухвали стосується лише процесуального акта щодо видачі дубліката виконавчого листа, а не самого виконавчого листа чи виконавчого провадження. Крім того, виконавчий лист видано 28 травня 2025 року, тобто до постановлення ухвали Верховного Суду, а сама ухвала не містить приписів щодо зупинення виконавчих дій. Норми статей 34, 35, 38 Закону України "Про виконавче провадження" не передбачають можливості зупинення виконавчого провадження за таких обставин, зокрема у справах щодо участі у вихованні дитини. Водночас боржник систематично ухиляється від виконання рішення: застосовано штрафи, ініційовано обмеження у виїзді за кордон і праві керування транспортними засобами, а також розпочато кримінальне провадження за частиною 1 статті 382 КК України. Подання скарги на бездіяльність виконавця фактично спрямоване на штучне зупинення виконання рішення. Вказує, що за рішенням суду м. Осло від 16 січня 2026 року (справа №25-205535TVI-TO) переміщення дитини до Норвегії визнано незаконним викраденням з порушенням прав батька на батьківську відповідальність, що підтверджує необхідність забезпечення реального виконання судового рішення, а не його блокування. Мотивуючи наведеним, просить ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 06 січня 2026 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні скарги відмовити.

4. Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу. Відзиву на апеляційну скаргу на адресу Київського апеляційного суду не надходило.

5. Позиція учасників справи. 15 квітня 2026 року на адресу Київського апеляційної суду надійшли додаткові письмові пояснення ОСОБА_1 . В обґрунтування пояснень вказує, що постановою Верховного Суду від 25 березня 2026 року у справі №759/1382/19 провадження №61-12770св25 касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 05 травня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 вересня 2025 року залишено без змін. Вказаною постановою Верховного Суду поновлено дію ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 05 травня 2025 року та постанови Київського апеляційного суду від 08 вересня 2025 року. Просить при вирішенні апеляційної скарги врахувати постанову Верховного Суду від 25 березня 2026 у справі № 759/1382/19 провадження № 61-12770св25. 22 квітня 2026 року на адресу Київського апеляційного суду надійшли письмові пояснення ОСОБА_2 щодо апеляційної скарги. Вказує, що у зв`язку із перебуванням у декретній відпустці не мала змоги подати відзив на апеляційну скаргу. Зазначає, що ухвалою Верховного Суду від 25 березня 2026 року частково задоволено касаційну скаргу ОСОБА_2 . Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 24 липня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2025 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення скарги. Визнано неправомірною та скасовано постанову державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Личика Ю.М від 02 червня 2025 року про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1. Отже, усі рішення та дії державного виконавця, вчинені в межах цього виконавчого провадження уважає незаконними та такими, що не створюють жодних правових наслідків. Зазначає, що постановами від 20 квітня 2026 року усі постанови державного виконавця скасовані, у тому числі і постанова про відкриття виконавчого провадження, а виконавчий лист повернуто стягувачу ОСОБА_1 без виконання. Отже, на теперішній час не існує вказаного вище виконавчого провадження, предметом дій і рішень виконавця у якому є апеляційна скарга ОСОБА_1 . Просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, провадження за апеляційною скаргою закрити у зв`язку із відсутністю предмету оскарження. В судовому засіданні ОСОБА_1 в режимі відеоконференції підтримав подану апеляційну скаргу, просив суд її задовольнити. ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилась, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином. На адресу Київського апеляційного суду направила клопотання про розгляд справи за її відсутності. Державний виконавець Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Барановський Б.В. у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Відповідно до статті 372 ЦПК України суд ухвалив розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явились, оскільки їхня неявка не перешкоджає розгляду справи.

6. Позиція суду апеляційної інстанції. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1., розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

7. Фактичні обставини справи, установлені судом. З матеріалів справи убачається, що ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 05 травня 2025 року задоволено заяву ОСОБА_1 про видачу дублікату виконавчого листа за рішенням у справі №759/1382/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини та визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з дитиною (а.с. 8-9). 28 травня 2025 року Святошинським районним судом міста Києва видано дублікат виконавчого листа №759/1382/19 (а.с. 11). 28 травня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Святошинського ВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із заявою про відкриття виконавчого провадження (а.с. 10). 02 червня 2025 року державним виконавцем Святошинського ВДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання дублікату виконавчого листа №759/1382/19 від 28 травня 2025 року (а.с. 14). Постановою Київського апеляційного суду від 08 вересня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 05 травня 2025 року залишено без змін. Ухвалою Верховного Суду від 03 листопада 2025 року у справі №759/1382/19 відкрито касаційне провадження та зупинено дію ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 05 травня 2025 року та постанови Київського апеляційного суду від 08 вересня 2025 року до закінчення їх перегляду у касаційному порядку. 02 грудня 2025 року ОСОБА_2 звернулась до заступника начальника Святошинського ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) у виконавчому провадженні НОМЕР_1 від 02 червня 2025 року Барановського Б.В. із заявою (клопотанням) про зупинення виконавчого провадження в порядку статей 19, 38 Закону України "Про виконавче провадження" на підставі ухвали Верховного Суду від 03 листопада 2025 року. 04 грудня 2025 року у відповідь на заяву ОСОБА_2 державним виконавцем надано відповідь, згідно якої з посиланням на положення статей 35, 38 Закону України "Про виконавче провадження" повідомив, що у разі надходження до відділу вимоги суду щодо повернення виконавчого листа (дублікат) №759/1382/19, виданого 28 травня 2025 року Святошинським районним судом міста Києва, державним виконавцем буде винесена постанова про закінчення виконавчого провадження (а.с. 19-20). Постановою Верховного Суду від 25 березня 2026 року касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 05 травня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 вересня 2025 року залишено без змін. Поновлено дію ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 05 травня 2025 року та постанови Київського апеляційного суду від 08 вересня 2025 року. Постановою Верховного Суду від 25 березня 2026 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 24 липня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2025 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення скарги. Визнано неправомірною та скасовано постанову державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Личика Ю. М. від 02 червня 2025 року про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2. В іншій частині вимог скарги відмовлено.

8. Мотиви, якими керується колегія суддів апеляційного суду, та застосовані норми права. Відповідно до статті 129-1 Конституції України cуд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Згідно з частиною 1 статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до частини 1 статті 74 Закону України "про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Згідно статті 4471 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права. Відповідно до частини 1 статті 35 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі: 1) проходження боржником строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, або якщо боржник проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе чи на прохання стягувача, який проходить таку військову службу; 2) зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа; 3) зупинення судом реалізації арештованого майна у разі відсутності іншого майна боржника, на яке може бути звернено стягнення; 4) відкриття господарським судом провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом. Виконавець не зупиняє вчинення виконавчих дій у разі перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника); 5) звернення виконавця та/або заінтересованої особи до суду із заявою про заміну вибулої сторони правонаступником у порядку, встановленому частиною п`ятою статті 15 цього Закону; 6) надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки виконання рішення; 7) якщо вони вчиняються до оптового постачальника електричної енергії відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії"; 8) застосування господарським судом у межах процедури превентивної реструктуризації заходів захисту боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача розповсюджується дія таких заходів; 9) надіслання виконавчого документа до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; 10) включення (за кожним кредитором, який є стягувачем у відповідному виконавчому провадженні) підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення", з виконавчих проваджень, стягувачами за якими є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", її дочірня компанія "Газ України", публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз", оператор газотранспортної системи, оператори газорозподільних систем, електропостачальники, оператори системи розподілу (як правонаступники в частині прав та обов`язків за договорами на постачання електричної енергії та про користування електричною енергією), у тому числі їхні правонаступники у разі заміни стягувача у виконавчому провадженні, а також теплогенеруючі організації, а боржниками - підприємства, що виробляють теплову енергію, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, та підприємства централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення; 11) встановлення мораторію на звернення стягнення на активи боржника за зобов`язаннями підприємств залізничного транспорту, майно яких розміщене на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження; 12) включення єдиного майнового комплексу боржника - державного або комунального підприємства, пакета акцій (часток) у розмірі більше 50 відсотків статутного капіталу боржника - господарського товариства до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації; 121) відкриття виконавчого провадження після завершення приватизації єдиного майнового комплексу державного або комунального підприємства, пакета акцій (часток) у розмірі більше 50 відсотків статутного капіталу господарського товариства, якщо виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, стосується зобов`язань боржника - державного або комунального підприємства, господарського товариства, які виникли до завершення приватизації єдиного майнового комплексу такого державного або комунального підприємства, пакета акцій (часток) у розмірі більше 50 відсотків статутного капіталу господарського товариства; 13) наявності підстав, передбачених статтею 2-1 Закону України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку"; 14) наявності підстав, передбачених статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств"; 15) якщо сума, що стягується, підлягає врегулюванню відповідно до процедур, передбачених Законом України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", за умови перебування боржника в реєстрі підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу; 16) якщо рішенням, на підставі якого видано виконавчий документ, зобов`язано Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, встановити оператору газорозподільних систем економічно обґрунтований тариф на послуги з розподілу природного газу з включенням компенсацій за період з 1 січня 2015 року по 31 грудня 2020 року включно; 17) позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, що встановлюється згідно із Законом України "Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей". Відповідно до частини 1 статті 38 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження зупиняється виконавцем у разі поновлення судом строку подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, або прийняття такої апеляційної скарги до розгляду (крім виконавчих документів, що підлягають негайному виконанню). Про зупинення виконавчого провадження виконавець виносить постанову не пізніше наступного робочого дня з дня отримання судового рішення (частина 2 статті 38 Закону України "Про виконавче провадження"). Відповідно до статті 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке. У справі, що переглядається колегією суддів, підставою для звернення скаржника до суду першої інстанції визначено бездіяльність державного виконавця, яка полягає у відмові у задоволенні клопотання про зупинення виконавчого провадження після набрання законної сили ухвалою Верховного Суду від 03 листопада 2025 року, якою зупинено дію судових рішень, на підставі яких видано дублікат виконавчого листа. Відповідно до змісту зазначеної ухвали Верховного Суду, зупинено дію ухвали суду першої інстанції про видачу дубліката виконавчого листа та постанови суду апеляційної інстанції, якою таку ухвалу залишено без змін. Таким чином, на час звернення боржника до державного виконавця із відповідним клопотанням існувала процесуальна ситуація, за якої судовий акт, що слугував підставою для видачі виконавчого документа, був позбавлений дії на період касаційного перегляду. Доводи апеляційної скарги про те, що зупинення дії ухвали суду не поширюється на виданий на її підставі виконавчий лист та відкрите виконавче провадження, колегія суддів вважає формальними та такими, що не враховують правової природи виконавчого документа. Так, виконавчий лист є похідним від судового рішення і не може існувати як самостійна правова підстава для примусового виконання у разі втрати чинності (зупинення дії) судового акту, на підставі якого його видано. Інше тлумачення призводило б до можливості примусового виконання судового рішення, дія якого тимчасово зупинена судом касаційної інстанції, що суперечить принципу верховенства права та завданню виконавчого провадження. Разом із тим, аналіз положень статей 35, 38 Закону України «Про виконавче провадження» свідчить, що законодавець прямо не передбачив такої підстави для зупинення виконавчого провадження, як зупинення дії судового рішення судом касаційної інстанції. Водночас відсутність прямого нормативного регулювання не може бути підставою для ігнорування обов`язковості судових рішень, у тому числі ухвали суду касаційної інстанції про зупинення дії відповідного судового акта. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про можливість застосування аналогії закону з урахуванням положень статті 8 ЦК України та загальних засад цивільного судочинства. Зокрема, за своїм змістом правовідносини, що виникли у цій справі, є подібними до передбачених частиною 1 статті 38 Закону України "Про виконавче провадження", яка встановлює обов`язок виконавця зупинити виконавче провадження у разі прийняття апеляційної скарги до розгляду або поновлення строку на її подання. В обох випадках ідеться про перегляд судового рішення вищою судовою інстанцією, що ставить під сумнів остаточність такого рішення. Отже, у ситуації, коли суд касаційної інстанції не лише відкрив провадження, а й зупинив дію судових рішень, правові підстави для продовження примусового виконання такого рішення були відсутні, а державний виконавець був зобов`язаний вжити заходів щодо зупинення виконавчого провадження. Доводи скаржника про те, що боржник ухиляється від виконання судового рішення, а також про вжиття виконавцем заходів примусового характеру, не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, оскільки предметом розгляду у цій справі є саме правомірність (неправомірність) бездіяльності державного виконавця у конкретний період часу, а не загальна поведінка сторін виконавчого провадження. Колегія суддів відхиляє посилання скаржника на рішення іноземного суду, оскільки вони не стосуються предмета доказування у цій справі та не впливають на обов`язок державного виконавця діяти відповідно до національного законодавства та процесуальних рішень українських судів. Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що станом на момент апеляційного розгляду справи постановою Верховного Суду від 25 березня 2026 року касаційну скаргу залишено без задоволення, а дію судових рішень поновлено. Однак зазначені обставини не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, оскільки оцінка правомірності дій (бездіяльності) державного виконавця здійснюється з урахуванням обставин, які існували на момент їх вчинення. На час звернення боржника із заявою про зупинення виконавчого провадження та надання державним виконавцем відповіді дія судових рішень була зупинена ухвалою Верховного Суду, що об`єктивно виключало можливість подальшого примусового виконання. З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, дав належну правову оцінку доказам та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення скарги. Щодо тверджень ОСОБА_2 про закриття апеляційного провадження, колегія суддів зазначає про таке. Так, у поданих до суду апеляційної інстанції письмових поясненнях ОСОБА_2 зазначає, що постановами державного виконавця від 20 квітня 2026 року скасовано всі постанови у виконавчому провадженні НОМЕР_1, у тому числі постанову про його відкриття, а виконавчий документ повернуто стягувачу без виконання, у зв`язку з чим, на її думку, відсутній предмет апеляційного перегляду. Однак колегія суддів не може погодитися з такими доводами з огляду на таке. Відповідно до положень статей 367, 372, 377 ЦПК України, апеляційний суд переглядає судове рішення в межах доводів апеляційної скарги та вирішує питання щодо його законності й обґрунтованості станом на момент його ухвалення судом першої інстанції. Сам по собі факт зміни фактичних обставин після ухвалення судового рішення, у тому числі припинення або скасування виконавчого провадження, не є передбаченою законом підставою для закриття апеляційного провадження. Перелік підстав для закриття апеляційного провадження є вичерпним та визначений нормами цивільного процесуального законодавства. Зокрема, такі підстави пов`язані із відмовою від апеляційної скарги, укладенням мирової угоди, повторним неподанням апеляційної скарги після залишення її без руху або відкликанням апеляційної скарги, а не із зміною фактичного стану спірних правовідносин. Крім того, предметом розгляду у даній справі є правомірність ухвали суду першої інстанції, якою вирішено скаргу на бездіяльність державного виконавця у конкретний період часу. Отже подальше скасування постанов державного виконавця чи завершення виконавчого провадження не нівелює необхідності перевірки правильності висновків суду першої інстанції щодо наявності чи відсутності порушень прав заявника на час виникнення спірних правовідносин. Таким чином, доводи про відсутність предмета апеляційного оскарження є необґрунтованими та не можуть бути підставою для закриття апеляційного провадження у цій справі. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та на їх правильність не впливають. Порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не установлено. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 06 січня 2026 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач Н.В. Поліщук Судді О.В. Желепа В.В. Соколова