Постанова 4808 № 342/839/25

Справа № 342/839/25 Провадження № 22-ц/4808/647/26 Головуючий у 1 інстанції Гайдич Р. М. Суддя-доповідач Барков В. М. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 квітня 2026 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд у складі: головуючого судді Баркова В. М., суддів: Василишин Л. В., Максюти І. О., секретар: Петрів Д. Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Репало Олексій Олександрович на рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 03 лютого 2026 року в складі судді Гайдича Р. М., ухвалене в м. Городенка Івано-Франківської області, у справі за позовом ОСОБА_1 до Городенківської міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, ВСТАНОВИВ: В серпні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Городенківської міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її сестра ОСОБА_2 про що 23 березня 2024 року Городенківським відділом ДРАЦС у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції складено відповідний актовий запис №

190. Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина за законом на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Позивачка є єдиним спадкоємцем за законом належного сестрі за життя майна у зв`язку з чим звернулася до державного нотаріуса Городенківської державної нотаріальної контори Капріян С. В. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 . Однак постановою № 1821/02-31 від 22 жовтня 2024 року нотаріусом їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на нерухоме майно у зв`язку з пропущенням строку для подання заяви про прийняття спадщини, визначеного статтями 1269, 1270 ЦК України. Зазначає, що після відкриття спадщини позивачка у встановлений законом шестимісячний строк не подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини оскільки перебувала за межами України, що підтверджується відмітками у закордонному паспорті. Згідно з ними, ОСОБА_1 виїхала за кордон 14 липня 2024 року через пункт пропуску SIRET та повернулася до України лише 06 жовтня 2024 року, тобто після завершення строку для прийняття спадщини. Крім того, у 2024 році на території України діяв правовий режим воєнного стану, що супроводжувався частими повітряними тривогами, обмеженням роботи державних установ, ускладненням транспортного сполучення та загальним обмеженням доступу до нотаріальних послуг. Ці обставини додатково перешкоджали своєчасному поверненню позивачки до України та зверненню до нотаріуса з відповідною заявою. Позивачка не проживала зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини, а тому не могла вважатися такою, що фактично прийняла спадщину. Єдиним способом реалізації її спадкових прав було особисте подання заяви нотаріусу, що стало неможливим у зв`язку з об`єктивними обставинами, які поза її волею унеможливили вчинення відповідної нотаріальної дії. Враховуючи викладене, вважає, що пропуск строку для подання заяви про прийняття спадщини був спричинений поважними причинами, які підтверджуються документально, а тому просила суд визначити ОСОБА_1 додатковий строк для подання нею у нотаріальні органи заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 три місяці. Рішенням Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 03 лютого 2026 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Репало О. О., посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, невідповідність рішення суду обставинам справи проситьрішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову не дослідив того, що перебування спадкоємця за межами України у поєднанні з об`єктивною неможливістю подати заяву особисто чи іншим способом у встановлений строк, а також незначний пропуск строку (24 календарні дні) свідчать про наявність поважних причин у розумінні ч. 3 ст. 1272 ЦК України для визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Крім того, суд проігнорував факт дії воєнного стану на території України у 2024 році, який також був перепоною у прийнятті спадщини позивачкою. Також зазначає, що суд відмовляючи у визначенні додаткового строку у цій справі порушив принцип правової визначеності, баланс інтересів та гарантії захисту права власності, що на думку апелянтки є підставою для скасування рішення суду першої інстанції. Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив. Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. За положеннями статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Представник Городенківської міської ради в судове засідання апеляційного суду не з`явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, тому суд відповідно до положень ст. 372 ЦПК України розглянув справу без його участі. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивачки адвоката адвокат Репало О. О, який просив скаргу задовольнити, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає,що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відмовляючи у задоволенні позову суд виходив з того, що підстави для визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини на які посилається позивачка, не є об`єктивними та непереборними труднощами, з якими закон пов`язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. Колегія суддів не може не погодитися з такими висновками суду першої інстанції. Суд першої інстанції встановив, що відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , її батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с. 16). Із копії свідоцтва про народження позивачки серії НОМЕР_2 вбачається, що ОСОБА_5 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , її батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . З копії рішення Городенківського районного суду від 13 липня 1994 року по справі № 2-108/1994 вбачається, що ОСОБА_6 , 1950 р.н., перебувала у зареєстрованому шлюбі з 30 серпня 1986 року з ОСОБА_7 , 1949 р.н., який даним рішенням суду розірваний (а.с. 66, 90-91). ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у с.Ясенів-Пільний Коломийського району Івано-Франківської області, актовий запис № 190 (а.с. 17). На час смерті ОСОБА_2 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 одна (а.с. 8). ОСОБА_1 в період часу із 14.07.2024 по 06.10.2024 перебувала за межами України. Позивачка бажаючи прийняти спадщину після смерті своєї сестри ОСОБА_2 22 жовтня 2024 року звернулася до Городенківської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно. Проте, державним нотаріусом Городенківської ДНК 22 жовтня 2024 року Камінецькій К. С. відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, що належало ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з пропуском строку на прийняття спадщини (а.с. 15). Із відповіді Городенківської державної нотаріальної контори від 13 січня 2026 року за № 22/02-14 вбачається, що згідно інформаційної довідки № 83841367 від 13 січня 2026 року зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) щодо померлої ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкова справа не заведена (а.с. 121-122). Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Згідно із ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. За загальним правилом положення про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України). Статтею 1223 ЦК України визначено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України). Подання заяви про прийняття спадщини є дією, що її повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину у разі, коли він не проживав на час відкриття спадщини постійно із спадкоємцем. Відповідно до ч.1 ст.1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст.1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. Частина 3 ст.1272 ЦК України визначає, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. Правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) спадкоємець пропустив строк для прийняття спадщини; 2) у спадкоємця були перешкоди для подання заяви для прийняття спадщини; 3) ці обставини визнані судом поважними (правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 20 березня 2024 року у справі № 545/1231/23). Оцінка поважності причин пропуску строку прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18, від 17 серпня 2023 року у справі № 626/274/22, від 10 липня 2024 року у справі № 522/13476/23. У постанові від 07 грудня 2023 року у справі № 548/2415/21 Верховний Суд виклав правовий висновок про те, що, вирішуючи питання поважності причин пропуску шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються індивідуально в кожному конкретному випадку з огляду на обставини кожної справи. Головною ознакою поважних причин є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини (постанова Верховного Суду від 31 липня 2024 року у справі № 706/275/22). Не є поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини: незнання про смерть спадкодавця; юридична необізнаність спадкоємця про порядок прийняття спадщини, похилий вік; непрацездатність; встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, установлення факту проживання однією сім`єю); невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину; відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини; несприятливі погодні умови; перебування в депресії у зв`язку зі смертю спадкодавця, оскільки глибокі душевні страждання через смерть близької чи знайомої людини відчуває переважна більшість людей. Подібні за змістом правові висновки неодноразово викладав Верховний Суд, зокрема, у постановах від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 27 травня 2020 року у справі № 336/1127/17, від 30 червня 2020 року у справі № 431/5782/17, від 30 вересня 2020 року у справі № 635/4551/18, від 3 березня 2021 року у справі № 145/148/20, від 21 квітня 2022 року у справі № 296/12109/18, від 7 грудня 2022 року у справі № 399/570/21, від 13 квітня 2023 року у справі № 522/17537/18, від 20 вересня 2023 року у справі № 638/16540/20. Після закінчення строку, передбаченого ЦК України для подання заяви про прийняття спадщини, право спадкоємця на прийняття/відмову від прийняття спадщини є реалізованим, а його результат не підлягає зміні у зв`язку з обставинами, які залежали від самого спадкоємця, до яких, зокрема, входить пасивна поведінка спадкоємця, який усвідомлює чи повинен усвідомлювати (на підставі своєї спорідненості із спадкодавцем та відсутністю спадкоємців попередньої черги, закликаних до спадкування) наявність у нього права на спадкування (постанова Верховного Суду від 26 березня 2025 року у справі № 522/18483/21). Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Як на підставу пропуску строку для прийняття спадщини, позивачка посилалася на те, що строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 був пропущений у зв`язку з її перебуванням за кордоном та введенням на території України воєнного стану. Зазначає, що пропустила шестимісячний строк для прийняття спадщини, встановлений ч.1 ст. 1270 ЦК України остання з поважних причин, оскільки повернулась до України лише 06 жовтня 2024 року. На підтвердження своїх доводів позивачка надала копію закордонного паспорту із відмітками про перетин кордону у вищевказані дати (а.с. 9-10). Разом з тим, колегія суддів зауважує, що такі обставини поважними визнаватися не можуть, виходячи з наступного. Відповідно до статті 1 Закону України «Про нотаріат» вчинення нотаріальних дій за кордоном покладається на консульські установи України, а у випадках, передбачених чинним законодавством, на дипломатичні представництва України. Згідно з приписами статті 1 Закону України «Про дипломатичну службу» дипломатична служба це державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності посадових осіб дипломатичної служби, пов`язаній з реалізацією зовнішньої політики України, захистом національних інтересів України у сфері міжнародних відносин, а також прав та інтересів громадян і юридичних осіб України за кордоном. Відповідно до частини четвертої статті 5 Закону України «Про дипломатичну службу» закордонні дипломатичні установи України є постійно діючими органами дипломатичної служби, основними завданнями яких є представництво України в державах перебування або при міжнародних організаціях та підтримання з ними офіційних відносин, відстоювання національних інтересів України, виконання консульських функцій, у тому числі захист прав та інтересів громадян і юридичних осіб України за кордоном. Закордонними дипломатичними установами України є: 1) Посольство України; 2) Посольство України з резиденцією Надзвичайного і Повноважного Посла України в Києві; 3) Постійне представництво України при міжнародній організації; 4) Представництво України при міжнародній організації; 5) Місія України при міжнародній організації; 6) консульська установа України (Генеральне консульство України, Консульство України, Віце-консульство України та Консульське агентство України). Статус, завдання та функції закордонних дипломатичних установ України визначаються цим Законом, Положенням про закордонні дипломатичні установи України, яке затверджується Президентом України. Згідно зі змістом пункту 3 частини першої статті 6 Закону України «Про дипломатичну службу» одним з основних завдань органів дипломатичної служби є захист прав та інтересів громадян і юридичних осіб України за кордоном. Наказом Міністерства закордонних справ України від 27 грудня 2004 року № 142/5/310 затверджено Положення про порядок учинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах та консульських установах України (далі Положення). Відповідно до пункту 3.11.3 Положення спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати консулу заяву про прийняття спадщини. Згідно зі змістом пункту 3.11.1 на майно, що переходить за правом спадкування до спадкоємців, консулом за місцем відкриття спадщини видається свідоцтво про право на спадщину. Видача свідоцтва провадиться у строки, встановлені статтею 1298 ЦК України. Свідоцтва про право на спадщину підлягають обов`язковій реєстрації (через Міністерство закордонних справ України) у Спадковому реєстрі у порядку, встановленому законодавством. Однак, доказів неможливості з`явитися до консульської установи або до дипломатичного представництва України за кордоном позивач не надала. У постановах Верховного Суду від 13 квітня 2023 року у справі № 607/13549/21, від 17 березня 2026 року у справі № 359/2868/23 зазначено, що перебування спадкоємців за межами країни не є поважними причинами пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, які унеможливили чи в інший спосіб перешкодили вчасно здійснити таку дію. Таким чином, перебування спадкоємців за межами країни не є поважною причиною для визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Відтак, є безпідставним довід ОСОБА_1 про те, що її перебування за межами України є поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини. Також не є поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини введення в Україні воєнного стану, оскільки позивачка мала можливість вчасно звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, проте протягом визначеного законом строку, не вчиняла дій щодо прийняття спадщини і не навела переконливих аргументів про наявність перешкод у зверненні до нотаріуса вже після завершення строку на прийняття спадщини. Колегія також звертає увагу на те, що спадкоємець мала право направити таку заяву за допомогою засобів поштового зв`язку, але цим не скористалася, та не зазначила причин, які б перешкоджали їй вчинити цю дію. З огляду на те, що, позивачка не надала безспірних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку для звернення із заявою про прийняття спадщини, не довела наявності об`єктивних, непереборних, істотних труднощів, які перешкоджали поданню цієї заяви у встановлений законом строк, то відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та наданню їй додаткового строку для прийняття спадщини. Інші наведені у апеляційній скарзі доводи про пропуск позивачем строку для подання заяви про прийняття спадщини після померлої сестри з поважних причин зводяться до незгоди з висновком суду першої інстанції стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, та спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів саме у тому контексті, який, на думку позивача, підтверджує обґрунтованість заявлених нею позовних вимог. Разом з тим, незгода заявниці із судовим рішенням, висновками щодо встановлених обставин та оцінкою доказів не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду. Апеляційний суд також зазначає, що безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини може бути визнано порушенням правової визначеності як елемента правовладдя (верховенства права) та є нелегітимним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі відсутності таких спадкоємців - в інтереси територіальної громади, яка має право на визнання спадщини відумерлою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23). Таким чином, суд першої інстанції, дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, які їх регулюють, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 . Відповідно до ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права. З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Керуючись ст. 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Репало Олексій Олександрович залишити без задоволення. Рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 03 лютого 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 30 квітня 2026 року. Судді В. М. Барков Л. В. Василишин І. О. Максюта