Постанова 4808 № 339/89/24

Справа № 339/89/24 Провадження № 22-ц/4808/192/25 Головуючий у 1 інстанції Скригун В. В. Суддя-доповідач Мальцева ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 лютого 2025 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Мальцевої Є.Є. суддів: Баркова В.М., Девляшевського В.А, секретар Кузів А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Дуткевича Михайла Васильовича на рішення Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 28 травня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Болехівської міської ради про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини, в с т а н о в и в: У березні 2024 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Болехівської міської ради про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини. Позовні вимоги мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_3 . Після її смерті відкрилася спадщина на належне їй домоволодінні, що розташоване по АДРЕСА_1 . У встановлений законом шестимісячний термін вона не звернулася до нотаріуса про прийняття спадщини, так як в силу об`єктивних причин вона змушена була виїхати за кордон де перебувала протягом тривалого часу. Окрім того, не була обізнаною з порядком і строками прийняття спадщини та була впевнена, що прийняла спадщину після смерті мами, оскільки фактично вступила в управління та володінням спадковим майном. В грудні 2023 року, повернувшись в Україну, звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за законом, але отримала відмову у зв`язку з пропуском встановленого строку. Вважає, що нею з поважних причин пропущено строк прийняття спадщини після смерті матері, оскільки вона була тривалий час закордоном, а також не знала про вимоги закону щодо звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини протягом шести місяців. Просила встановити їй додатковий строк терміном 2 місяці, достатній для подання заяви про прийняття спадщини після смерті її матері ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 28 травня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_2 до Болехівської міської ради про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини задоволено. Визначено ОСОБА_2 додатковий строк для подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном два місяці з часу набуття рішенням законної сили. Не погоджуючись з таким рішенням, представник ОСОБА_1 адвокат Дуткевич М.В. подав апеляційну скаргу. Апеляційна скарга мотивована тим, що висновок суду про визнання поважним причинами пропуску подання заяви про прийняття спадщини у зв`язку з перебуванням позивачки закордоном є помилковим. ОСОБА_2 ніщо не перешкоджало звернутись в консульство країни, в якій вона перебувала з заявою про прийняття спадщини. ОСОБА_3 померла у 2017 році, при цьому її дочка звернулась з заявою у 2023 році, тобто після спливу значного періоду часу. ОСОБА_3 була зареєстрована та проживала по АДРЕСА_2 . Разом з нею постійно проживали та були зареєстровані у даному домоволодінні на день її смерті сини - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , який є батьком апелянта ОСОБА_1 . Сини є спадкоємцями першої черги, від спадщини не відмовились у встановлений строк, а тому вважаються такими, що прийняли спадщину відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України. Пізніше у 2020 році помер ОСОБА_4 , після смерті якого ніхто, крім рідного брата, не претендував на спадкове майно, тому брат ОСОБА_5 є спадкоємцем другої черги та на підставі ч.5 ст.1268 ЦК України вважається таким, що прийняв спадщину, оскільки у встановлений шестимісячний строк не відмовився від неї. Після смерті батька ОСОБА_5 у 2023 році вона як дочка спадкоємця першої черги є спадкоємцем його майна, зокрема і спірного домоволодіння по АДРЕСА_2 , на яке претендує позивач ОСОБА_2 після смерті своєї матері ОСОБА_3 . Таким чином, звертаючись до суду із позовом про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини, позивачем умисно не залучено ОСОБА_1 як власницю спірного домоволодіння, яка мала бути відповідачем у справі. Вказує, що вона не брала участь у розгляді справи в суді першої інстанції, проте рішення суду стосується її прав, тому просить рішення Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 28 травня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Представник ОСОБА_2 адвокат Ридай Н.В. через систему «Електронний суд» подав відзив на апеляційну скаргу, в якому доводи апеляційної скарги заперечив. Вважає рішення суду законним та обґрунтованим. Вказує, що ОСОБА_2 з поважних причин пропустила строк для прийняття спадщини, а суд першої інстанції обґрунтовано врахував всі обставини, які перешкоджали подати ОСОБА_2 заяву про прийняття спадщини. Так, враховано, що позивачка з 2007 року виїхала в США та була необізнана з порядком та строком прийняття спадщини. Таким чином, існували причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця для подання заяви про прийняття спадщини. Крім того, ОСОБА_1 не зверталася із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , не проживала і не була зареєстрована разом із спадкодавцем на момент її смерті. Відтак, позивач ОСОБА_2 є єдиним спадкоємцем першої черги. Апелянт ОСОБА_1 звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті свого батька ОСОБА_6 .. Тому права ОСОБА_1 оскарженим рішенням суду не зачіплені, і апеляційна скарга задоволенню не підлягає. В судовому засіданні представник ОСОБА_1 адвокат Дуткевич М.В. підтримав доводи апеляційної скарги. Просив апеляційну скаргу задовольнити. Представник ОСОБА_2 адвокат Ридай Н.В. заперечив доводи апеляційної скарги, вважав рішення суду законним та обгрунтованим. Представник Болехівської міської ради до суду не явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Статтею 372 ЦПК України передбачено, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, обізнаність учасників справи про її розгляд, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників. Заслухавши доповідь судді, представника ОСОБА_1 адвоката Дуткевича М.В., представника позивача ОСОБА_2 адвоката Ридай Н.В., вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків. Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Апеляційний суд, з урахуванням принципу диспозитивності, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, тому що позивачем рішення суду по суті оскаржується тільки в частині відмови у встановленні факту не проживання спадкоємців з померлою на час відкриття спадщини. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 є дочкою ОСОБА_3 (а.с.8). ОСОБА_3 на підставі рішення Болехівського міського суду від 08 листопада 2006 року була власником домоволодіння по АДРЕСА_1 (а.с.14-15). Згідно з відомостями про реєстрацію права власності на нерухоме майно №12947520 від 18.12.2006 за ОСОБА_3 зареєстровано за №3348 право власності на домоволодіння по АДРЕСА_1 (а.с.16). Спадкодавець ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.3). За адресою АДРЕСА_1 , в період з 01.08.2017 по 26.02.2024 рр. були зареєстровані ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.13). ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.47-48). Згідно з інформаційною довідкою з Спадкового реєстру від 27 лютого 2024 року, спадкова справа після смерті ОСОБА_3 не заводилася (а.с.11-12). Постановою №61/02-31 від 27 лютого 2024 року приватного нотаріуса Калуського районного нотаріального округу Барабаша Р.С. відмовлено позивачу ОСОБА_2 у поданні заяви про відкриття спадщини за законом (а. с. 10). Задовольняючи позов ОСОБА_2 про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини, суд першої інстанції виходив з того, що обставини, які слугували підставою пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті матері позивача, суд визнав поважними, оскільки після смерті ОСОБА_3 позивач виїхала у Сполучені Штати Америки та не була обізнаною з порядком і строками прийняття спадщини. Факт пропуску строку для прийняття спадщини не є підставою для усунення від спадкування, тому суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню. Перевіряючи законність оскарженого рішення, колегія суддів враховує наступне. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи (частина перша та друга статті 1220 ЦК України). Спадкування може відбуватися за заповітом або за законом. Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч. 1 ст. 1268 ЦК України). За змістом ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (частина третя статті 1268 ЦК України). Частиною 1 ст. 1270 ЦК України визначено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Згідно з ч.1 ст.1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. Відповідно до норми ч.3 ст.1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. Як роз`яснено п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7, вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину, а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Наведене свідчить, що територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування є відповідачами у справах про визначення додаткового строку для прийняття спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця спадкоємців. Апелянт ОСОБА_1 на підставі заяви від 09 жовтня 2023 року прийняла спадщину після смерті батька ОСОБА_6 (а.с. 76), який у встановлений законом строк після смерті своєї матері ОСОБА_3 не відмовився від спадщини. Вважає, що на момент смерті ОСОБА_3 її син ОСОБА_6 проживав з нею, тому вважається таким, що прийняв спадщину після смерті матері. Належним чином спадщину ОСОБА_6 не оформив. Відтак, апелянт ОСОБА_1 претендує на спадщину після смерті батька, оскільки вважає, що він фактично прийняв спадщину після смерті матері ОСОБА_3 .. Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц вказала, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Частиною першою статті 48 ЦПК України визначено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами, та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами. За результатами розгляду справи суд приймає рішення, в якому, серед іншого, робить висновок про задоволення позову чи відмову в задоволенні позову вирішуючи питання про права та обов`язки сторін (позивача та відповідача). Відповідно до частин першої - четвертої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку. У постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження. Верховний Суд у постанові від 28 жовтня 2020 року в справі № 761/23904/19 вказав, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад. До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 01 травня 2024 року у справі № 491/838/21. Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 697/2052/17-ц (№ 61-3014св19) виснував, що відповідачами у справах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Якщо заявлені позивачем вимоги безпосередньо стосуються прав та обов`язків іншої особи, яка не залучена до участі у справі в якості відповідача, то не можуть бути розглянуті судом, оскільки лише за наявності належного складу відповідачів у справі суд у змозі вирішувати питання про обґрунтованість позовних вимог та вирішити питання про їх задоволення, і без залучення таких належних відповідачів позовні вимоги вирішені бути не можуть. Встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє в позові до такого відповідача (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 40), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.10), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 39), від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (пункт 75)). Відповідачами у справах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини (постанова Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 697/2052/17-ц). У справі, яка переглядається, встановлено, що позивач претендує на спадкове майно після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її матері ОСОБА_3 .. Також спадкоємцями ОСОБА_3 є її сини: ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_8 . Дочка ОСОБА_6 апелянт ОСОБА_1 подала заяву про прийняття спадщини та заяву про видачу свідоцтва на спадщину за законом. Згідно з інформацією №121/01-16 від 10.06.2024 року приватного нотаріуса Дуткевич О. неможливо видати свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , на спадкове майно домоволодіння по АДРЕСА_2 , яке належало ОСОБА_3 , спадкоємцями якої були сини: ОСОБА_6 , який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав на частку та син ОСОБА_4 , який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав на і помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , спадкоємцем якого за законом був брат ОСОБА_6 , який прийняв, але не оформив спадкових прав, оскільки в рішенні Боолехівського міського суду від 08.11.2006 року, на підставі якого визнано право власності ОСОБА_3 , допущена описка щодо адреси житлового будинку. Таким чином, після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , її сини ОСОБА_4 , ОСОБА_6 прийняли спадщину, а ОСОБА_1 , в свою чергу, прийняла спадщину після смерті батька ОСОБА_6 , проте свідоцтво ще не отримала, тому позовні вимоги ОСОБА_2 до Болехівської міської ради про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини безпосередньо стосуються прав та обов`язків ОСОБА_1 , яка не залучена до участі у цій справі в якості відповідача. Доводи представника позивача ОСОБА_2 адвоката Ридай Н.В. про те, що поки рішенням суду позивачу не наданий строк для прийняття спадщини, то вона не була спадкоємцем, тому не мала жодного спору з ОСОБА_1 , яка звернулася з прийняттям спадщини після смерті свого батька, а не після смерті ОСОБА_3 , колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони суперечать матеріалам справи і вищенаведеним нормам матеріального права. Встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача. Колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем неправильно визначено суб`єктний склад учасників справи, що унеможливило розгляд справи по суті, а суд апеляційної інстанції на стадії апеляційного перегляду позбавлений процесуальної можливості здійснювати заміну неналежного відповідача належним відповідачем. З огляду на те, що позов пред`явлено до неналежного відповідача, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові ОСОБА_2 до Болехівської міської ради про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини. Відмова у позові до відповідача Болехівської міської ради не є перешкодою для звернення позивача з аналогічним позовом до належних відповідачів. Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення першої інстанції та ухвалення нового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі. Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. В ч.1ст.141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Як вбачається із матеріалів справи, апелянтом при поданні скарги сплачений судовий збір у розмірі 1817 грн. Оскільки апеляційна скарга представника ОСОБА_1 підлягає задоволенню, то з позивача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1817 грн . Згідно з положеннями статті 133 ЦПК України судові витрати включають також витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відповідно до п.1 ч.3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи. В запеченнях протии апеляційної скарги представник відповідача просив відшкодувати витрати на правничу допомогу. В апеляційній скарзі представник апелянта ОСОБА_1 адвокат Дуткевичем М.В. просив при розгляді справи вирішити питання судових витрат, долучив до матеріалів справи договір про надання допомоги, ордер. На підтвердження понесення таких витрат до закінчення апеляційного перегляду справи представником ОСОБА_1 адвокатом Дуткевичем М.В. долучено до справи Договір про надання правової допомоги від 03.12.2024 (а.с.68), ордер на надання правничої (правової) допомоги (а.с.70), квитанцію про оплату ОСОБА_1 4600 грн за юридичні послуги, Акт з описом виконаних робіт від 29.01.2025, в якому визначена вартість робіт в розмірі 4600 грн, що складається з вивчення матеріалів справи (400 грн), складання апеляційної скарги (1800 грн), складання процесуального клопотання (400 грн), участі адвоката в суді апеляційної інстанції з урахуванням виїзду до іншого міста (2000 грн). Представник позивача не заявляв про неспівмірність витрат апелянта на правничу допомогу, просив відмовити в задоволенні заяви у зв`язку з безпідставністю апеляційного оскарження рішення. Перевіривши справу, колегія суддів прийшла до висновку про доведеність і обрунтованість заявленої ОСОБА_1 суми витрат на правничу допомогу. У зв`язку з тим, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, і з урахуванням положень статті 141 ЦПК України з позивача на користь апелянта ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати відповідача на професійну правничу допомогу в сумі 4600 грн. Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, Івано-Франківський апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Дуткевича Михайла Васильовича задовольнити. Рішення Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 28 травня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення. Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 до Болехівської міської ради про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1817 (одну тисячу вісімсот сімнадцять ) грн у відшкодування витрат на судовий збір за подання апеляційної скарги та 4600 (чотири тисячі шістсот) грн витрат на правничу допомогу. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 05 лютого 2025 року. Судді Є.Є. Мальцева В.М. Барков В.А. Девляшевський