Постанова 4812 № 490/5720/25

28.04.26 22-ц/812/808/26 Провадження № 22-ц/812/808/26 Суддя першої інстанції Шолох Л.М. Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М. П О С Т А Н О В А Іменем України 28 квітня 2026 року м. Миколаїв Справа № 490/5720/25 Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого Царюк Л.М., суддів Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М., при секретарі судового засідання Чистій В.В., за участі позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Іноземцева Є.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 січня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Шолох Л.М., в залі судового засідання в м. Миколаїв, за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» про зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В: 17 липня 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, вимоги якого уточнив в подальшому, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» (далі ТОВ «Газорозподільні мережі України») про зобов`язання вчинити певні дії. Позов обґрунтовано тим, що 11 травня 2023 року позивачем придбано квартиру за адресою АДРЕСА_1 , яка була реалізована примусово в межах виконавчого провадження приватним виконавцем. Договір на відчуження майна з попереднім власником не укладався та Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5 (зі змінами) вимоги щодо обтяження майна не передбачені. Відповідно до свідоцтва про право власності 11 травня 2023 року ОСОБА_1 11 травня 2023 року набув право власності на зазначену квартиру. Дане свідоцтво, як правочин не містить застережень про переведення на нього боргу попереднього власника, як і не містить згоди кредитора на таку заміну. Таким чином, при набутті у приватну власність квартири він не брав на себе зобов`язань повертати борги попереднього власника, а тому не повинен їх сплачувати. За даною адресою, на момент придбання ОСОБА_1 квартири, мешкали ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , на яку було оформлено особові рахунки ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (далі ТОВ «ГК «Нафтогаз України») № 240204513 та о/р № НОМЕР_1 операторів Газорозподільних мереж (далі ГРМ) (Акціонерне товариство «Миколаївгаз» та ТОВ «Газорозподільні мережі України»), але фактично з 2021 року власником цієї квартири була ОСОБА_4 , яка набула права власності на підставі Закону України «Про іпотеку». Після придбання квартири позивач 24 травня 2023 року звернувся до Центру надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради та зняв з реєстрації ОСОБА_3 . Згідно листа департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради від 14 лютого 2025 року № 19.01-17/О-282/25 ОСОБА_3 за даною адресою була зареєстрована з 30 вересня 2004 року по 24 травня 2023 роки. Через деякий час колишні мешканці квартири були виселені з огляду на що позивачем були зняті покази лічильника газу № 4921240 - 06717,846 м? та у вересні 2023 року були передані ТОВ «ГК «Нафтогаз України», ТОВ «Газорозподільні мережі України» але ТОВ «ГК «Нафтогаз України» та ТОВ «Газорозподільні мережі України» не були взяті в розрахунок з невідомих причини. У зв`язку з постійними обстрілами м. Миколаєва позивач виїхав до с. Минай Ужгородського району. Після повернення до м. Миколаєва 01 березня 2024 року він звернувся до ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Миколаївської філії та 14 березня 2024 року та повторно 19 березня 2024 року до ТОВ «ГК «Нафтогаз України» з заявами щодо відкриття нового особового рахунку або виключенням з обліку по особовим рахункам заборгованості попереднього власника на покази 06717,846 м?. До заяви була додана заява приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам ТОВ «ГК «Нафтогаз України», в якій в графі наявність лічильника ним було зазначено, що покази на 11 травня 2023 року становлять 06717,846 м?. Проте, 20 березня 2024 року позивачу надійшов лист від ТОВ «ГК «Нафтогаз України», що по особовому рахунку НОМЕР_2 успішно змінено власника на ОСОБА_1 та зобов`язання щодо погашення заборгованості за постачання природного газу попереднім власником перекладено на нього. Враховуючи, що ТОВ «ГК «Нафтогаз України» переоформив особовий рахунок НОМЕР_2 , а не відкрив за заявою ОСОБА_1 новий особовий рахунок, ним 11 квітня 2024 року направлена заява про виключення з обліку по особовому рахунку НОМЕР_2 (ЕІС-код 56XM24D40821399D) заборгованості попереднього власника за показами 06717,846 м?. Натомість, у відповідь цієї заяви ТОВ «ГК «Нафтогаз України» листом від 12 квітня 2024 року № 119/2.1.5-20067-2024 повідомив, що попередній власник о/р НОМЕР_2 не дотримувався вимог пункту 4 розділу 4 Кодексу газорозподільних систем (далі - Кодексу ГРС) та своєчасно, щомісячно не передавав покази лічильника газу та що питання розмежування заборгованості позивачу потрібно вирішувати самостійно з попереднім власником. Зазначені у позовній заяві порушення операторами ГРМ (ТОВ «Газорозподільні мережі України» та Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи Миколаївгаз») на думку ОСОБА_1 призвели до виникнення в нього заборгованості перед ТОВ «ГК «Нафтогаз України» за постачання природного газу, який був спожитий попередніми власниками в обсязі 3568,59 м? на суму 28 394,88 грн та стягнення ТОВ «ГК «Нафтогаз України» відповідних коштів в судовому порядку (справа № 490/2986/25). За результатами розгляду справи № 490/2986/25 Центральним районним судом м. Миколаєва встановлено, що зазначений обсяг природного газу був спожитий попередніми власниками вказаної квартири за період до 11 травня 2023 року (до придбання позивачем квартири на аукціоні) та цим рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва позов ТОВ «ГК «Нафтогаз України» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за спожитий природний газ, залишено без задоволення, а зустрічний позов ОСОБА_1 до ТОВ «ГК «Нафтогаз України» про зобов`язання вчинити дії, задоволено частково, а саме зобов`язано ТОВ «ГК «Нафтогаз України» виключити з обліку по особовому рахунку № НОМЕР_2 (ЕІС-код 56XM24D40821399D) по квартирі АДРЕСА_1 заборгованість попередніх власників у сумі 28461,80 грн. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд зобов`язати ТОВ «Газорозподільні мережі України» здійснити перерахунок вартості послуг розподілу на 2025 рік по о/р НОМЕР_1 за адресою АДРЕСА_1 відповідно до вимог положень пункту 4 глави 6 розділу VI Кодексу ГРС, а саме для нового споживача та/або його об`єкта, що має фактичний період споживання природного газу менший ніж дев`ять місяців, річна замовлена потужність споживача (його об`єкта) визначається Оператором ГРМ за замовчуванням на рівні 126 куб. м для об`єкта побутового споживача, на якому природний газ використовується для підігріву води та приготування їжі. Зобов`язати ТОВ «Газорозподільні мережі України» виключити з обліку по о/р НОМЕР_1 за адресою АДРЕСА_1 заборгованість в обсязі 7 008,00 грн. Стягнути з ТОВ «Газорозподільні мережі України» на мою користь відшкодування моральної шкоди в розмірі 30 000 грн. Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 січня 2026 року в задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1 211 грн 20 коп. Рішення суду мотивовано тим, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині зобов`язати ТОВ «Газорозподільні мережі України» здійснити перерахунок вартості послуг розподілу на 2025 рік по о/р НОМЕР_1 за адресою АДРЕСА_1 та зобов`язати ТОВ «Газорозподільні мережі України» виключити з обліку по о/р НОМЕР_1 за адресою АДРЕСА_1 заборгованість в обсязі 7 008,00 грн не обґрунтовані та не підлягають задоволенню. Відповідачем правомірно обрано період який береться до уваги під час розрахунку вартості плати за розподіл природного газу (дванадцять місяців). Підстав для проведення обрахунку плати за розподіл природного газу, виходячи із розрахунку дев`яти місяців фактичного споживання позивачем природного газу, суд не вбачає. Позивачем під час розгляду справи позивачем не доведено необхідність проведення таких розрахунків та наявність для цього визначених законодавством підстав. У задоволенні вимоги ОСОБА_1 про зобов`язати ТОВ «Газорозподільні мережі України» здійснити перерахунок вартості послуг розподілу на 2025 рік по о/р НОМЕР_1 за адресою АДРЕСА_1 та виключити з обліку по о/р НОМЕР_1 за адресою АДРЕСА_1 заборгованість в обсязі 7 008,00 грн відмовлено. За такого, позовна вимога про відшкодування моральної шкоди є безпідставною та задоволенню не підлягає. Не погодившись з рішення суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким вимоги позову задовольнити в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд безпідставно встановив, що споживання природного газу здійснювалося протягом усього попереднього газового року. Однак матеріалами справи підтверджено, а саме, витягом з особового рахунку № НОМЕР_1 боржника по показникам газового лічильника за підписом представника відповідача ОСОБА_5 : відсутність споживання з жовтня 2023 року по лютий 2024 року; фактичне споживання лише у період березень 2024 вересень 2024 року; загальний обсяг споживання за газовий рік 67 м? (6784м3 6717м3); фактичний період споживання 7 місяців. Отже, період споживання становить менше ніж дев`ять місяців. Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для перерахунку вартості послуг з розподілу природного газу, не застосувавши у системному взаємозв`язку пункти 2 та 4 глави 6 розділу VI Кодексу ГРС. Судом першої інстанції встановлено, а також підтверджено рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва у справі № 490/2986/25, що обсяг природного газу 3568,59 м? був спожитий попередніми власниками квартири до 11 травня 2023 року, тобто до набуття апелянтом права власності та до початку фактичного користування об`єктом. Верховний Суд у своїх постановах підтверджує: новий споживач не несе відповідальності за споживання інших осіб (постанови Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 686/6276/19, від 26 січня 2022 року у справі № 201/11406/20). Суд зобов`язаний застосовувати спеціальні норми (постанова Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 906/962/18). Суд першої інстанції не надав жодної правової оцінки преюдиційним обставинам встановленим рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва у справі № 490/2986/25. Суд першої інстанції неврахування порушень оператора ГРМ, підтверджених Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг ( далі НКРЕКП). Твердження відповідача, що споживання природного газу відбулося в березні 2024 року, є внутрішньо суперечливими, не узгоджуються з його ж письмовими поясненнями та спростовуються наданими ним самим доказами. Суд першої інстанції не мотивував відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди, порушивши статтю 23 ЦК України та практику ВС (постанова від 26 жовтня 2021 року у справі № 212/5836/17). Таким чином, позивачем доведено наявність прямого причинно-наслідкового зв`язку між неправомірними діями відповідача та заподіяною позивачу моральною шкодою. ТОВ «Газорозподільні мережі України» надав відзив на апеляційну скаргу. В своєму відзиві відповідач зазначав, що не погоджується з наведеними скаржником підставами скасування судового рішення, викладеним в апеляційній скарзі, а рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, а відтак вважає, що в задоволені апеляційної скарги має бути відмовлено. У випадку коли новий побутовий споживач уклав договір розподілу природного газу на підставі права користування на об`єкт газоспоживання, величина річної замовленої потужності визначається на рівні річної замовленої потужності (за замовчуванням) по цьому об`єкту, визначеної для попереднього споживача (за наявності в попередньому газовому році) (абзац 7 пункту 4 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ). Позивачем не надано до суду будь яких доказів, які б підтверджували те, що діями відповідача позивачеві було заподіяно моральну шкоду, зокрема, не надано виписок з лікарень, довідок від лікарів про те, що у позивача погіршилося самопочуття та стан здоров`я, не додано пояснень свідків, тощо. Відповідачем не було вчинено протиправних дій (бездіяльності), які б могли вплинути на стан здоров`я позивача, завдати йому моральних страждань або приниження. Стягнення моральної шкоди є похідним поняттям від визнання неправомірними дій чи порушення прав позивача, то така шкода може бути стягнута, лише якщо судом буде встановлена протиправність дій відповідача. За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 на підставі акту про проведення електронного аукціону належить на праві власності майно, що складається з квартири АДРЕСА_2 про що зазначено в наявному у матеріалах справи свідоцтві від 11 травня 2023 року №

497. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно від 09 квітня 2025 року № 421847454 нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , на праві власності належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), серія та номер: 497, виданий 11 травня 2023 року. В жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до МФ ТОВ «Газорозподільні мережі України» із заявою про здійснення коригування фактично використаних об`ємів природного газу о/р НОМЕР_1 у зв`язку із тим, що позивач є новим власником. Однак, листом від 16 жовтня 2024 року позивачу було відмовлено в здійсненні перерахунку річної замовленої потужності за вказаним об`єктом. У лютому 2025 року позивачем до Миколаївської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» надіслано заяву, у якій той зазначає, що у зв`язку із нарахуванням у березні 2024 року відповідних обсягів (3568,59 м?) споживання природного газу Миколаївською філією ТОВ «Газорозподільні мережі України» виконано недостовірний розрахунок вартості послуг розподілу на 2025 рік, а саме 725,87 грн на місяць при тому, що середній обсяг споживання природного газу в місяць складає 10 м? на 79,57 грн. Так, при середньомісячному споживанні природного газу в обсязі 10 м?, плата за послуги з розподілу природного газу повинна становити 23,88 грн на місяць. На підставі чого ОСОБА_1 у заяві просить виконати перерахунок плати за послуги з розподілу природного газу на 2025 рік, взявши до розрахунку період фактичного споживання з квітня до вересня 2024 року. На цю заяву відповідачем ОСОБА_1 надано відповідь у якій зазначено, що для перерахунку розміру річної замовленої потужності по особовому рахунку № НОМЕР_1 , відкритому за адресою: АДРЕСА_1 , немає підстав. На 2025 газовий рік розраховується за період з 01 жовтня 2023 року по 30 вересня 2024 року. Річна замовлена потужність складає 3647,59 м куб. Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 01 вересня 2025 року № 490/2986/25 позов ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за спожитий природний газ, залишено без задоволення, а зустрічний позов ОСОБА_1 до ТОВ «ГК «Нафтогаз України» про зобов`язання вчинити дії, задоволено частково та зобов`язано ТОВ «ГК «Нафтогаз України» виключити з обліку по особовому рахунку № НОМЕР_2 (ЕІС-код 56XM24D40821399D) по квартирі АДРЕСА_1 заборгованість попередніх власників у сумі 28 461,80 грн. Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд дійшов таких висновків. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 ЦПК України). Вимоги до судового рішення викладені у статтях 263, 264 ЦПК України. Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із вимогами часини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону. Спірні правовідносини сторін регулюються Законом України від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 2189-VIII). Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 5 Закону № 2189-VIII до житлово-комунальних послуг належать: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами. Відповідно до частини 1 статті 6 Закону № 2189-VIII учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг. У пункті 1 частини 2 цієї статті Закону № 2189-VIII визначено, зокрема, що виконавцями послуг з постачання та розподілу природного газу є постачальник, який на підставі ліцензії провадить діяльність із постачання природного газу, та оператор ГРМ, до якої приєднані об`єкти газоспоживання споживача. Згідно із частиною 1 статті 19 Закону № 2189-VIII одиниця виміру обсягу спожитого споживачем природного газу визначається правилами постачання природного газу, що затверджуються уповноваженим законом органом. Відповідно до статті 714 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами. Взаємовідносини між газопостачальником, газорозподільним підприємством, газотранспортним підприємством та споживачами природного газу регулюються Законом України від 09 квітня 2015 року № 329-VIII «Про ринок природного газу» (далі - Закон № 329-VIII), Кодексом ГРМ, Правилами № 2496, Типовим договором розподілу природного газу, затвердженим постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2498 (далі - типовий договір № 2498), Типовим договором № 2500 та іншими нормативно-правовими актами України. Пунктами 23, 37 частини 1 статті 1 Закону № 329-VIII (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що побутовий споживач - фізична особа, яка придбаває природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх жилих приміщень, що не включає професійну та комерційну діяльність; споживач - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини. Відповідно до частин 1, 2 статті 12 Закону № 329-VIIІ постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами. Постачання природного газу споживачам здійснюється за умови наявності вузла обліку природного газу. Побутові споживачі у разі відсутності приладів обліку природного газу споживають природний газ за нормами, встановленими законодавством, до термінів, передбачених у частині першій статті 2 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу». Судом встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 , відкрито особовий рахунок на ім`я ОСОБА_1 . Факт приєднання позивача до умов договору розподілу природного газу підтверджується споживанням природного газу за вказаною адресою про що свідчить витяг з особового рахунку позивача по показам газового лічильника, згідно з якого позивачем з 03 жовтня 2023 року по 29 травня 2025 року передаються постачальнику показання його лічильника газу. У пунктах 1, 2, 3 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) вказано, що цей Кодекс розроблений відповідно до Закону № 329-VIIІ. Цей Кодекс визначає взаємовідносини оператора ГРМ із суб`єктами ринку природного газу, а також визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем. Дія цього Кодексу поширюється на операторів ГРМ, замовників доступу та приєднання до газорозподільної системи, споживачів (у тому числі побутових споживачів), об`єкти яких підключені до газорозподільних систем, та на їх постачальників. Крім того, цим Кодексом регулюються взаємовідносини: між оператором ГРМ і газодобувними підприємствами та виробниками біометану або інших видів газу з альтернативних джерел, які підключені (приєднуються) до газорозподільної системи; між оператором ГРМ та несанкціонованими споживачами, які втручаються в роботу газорозподільної системи, у тому числі шляхом самовільного під`єднання несанкціонованого газопроводу. У пункті 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ наведено визначення термінів, які вживаються у цьому Кодексі, зокрема: договір розподілу природного газу - правочин, укладений між оператором ГРМ та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким оператор газорозподільної системи забезпечує цілодобовий доступ об`єкта споживача до газорозподільної системи для можливості розподілу природного газу; комерційний вузол обліку/комерційний ВОГ - вузол обліку природного газу, організований відповідно до вимог цього Кодексу для комерційного обліку природного газу при визначенні об`єму (обсягу) передачі та розподілу (споживання/постачання) природного газу в точці комерційного обліку; комерційний облік природного газу - визначення об`ємів (обсягів) передачі та розподілу (споживання/постачання) природного газу в точках комерційного обліку на підставі даних комерційних вузлів обліку та інших регламентних процедур у передбачених цим Кодексом випадках; коректор об`єму газу - сукупність засобів вимірювальної техніки, які вимірюють тиск і температуру газу, що протікає у вимірювальному трубопроводі, обчислюють об`єм газу за стандартних умов, перетворюючи вихідні сигнали від лічильника газу; лічильник газу - засіб вимірювальної техніки, який використовується для вимірювання, запам`ятовування та відображення об`єму (обсягу) природного газу, що проходить через нього, та є складовою комерційного (дублюючого) вузла обліку; норми споживання - об`єм та вид споживання природного газу, установлені згідно із законодавством для побутових споживачів, що не забезпечені лічильником газу, за договорами розподілу природного газу; об`єм природного газу - кількість газу (м куб.), виміряна вузлом обліку природного газу або визначена в результаті інших регламентних процедур, передбачених цим Кодексом; обчислювач об`єму газу - засіб вимірювальної техніки, який перетворює вихідні сигнали вимірювальної інформації від вимірювального перетворювача перепаду тиску на звужуючому пристрої (напірній трубці тощо) та/або від вимірювального перетворювача об`єму газу за робочих умов (лічильника газу тощо), від вимірювальних перетворювачів тиску та температури газу, що протікає у вимірювальному трубопроводі, та обчислює об`єм газу за стандартних умов; плановий місячний об`єм споживання - визначений в установленому главою 4 розділу ІХ цього Кодексу порядку плановий об`єм (обсяг) споживання природного газу по об`єкту побутового споживача, який за договором розподілу природного газу розраховується за лічильником газу; побутовий споживач - споживач, що є фізичною особою та придбаває природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх житлових приміщень, що не включає професійну та комерційну діяльність; споживач природного газу (споживач) - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, об`єкти якої в установленому порядку підключені до/через ГРМ оператора ГРМ, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, зокрема в якості сировини, а не для перепродажу; точка комерційного обліку - межа балансової належності, відносно якої за допомогою комерційного вузла обліку та/або інших регламентованих процедур у передбачених розділами ІХ-ХІ цього Кодексу випадках визначається об`єм (обсяг) передачі чи розподілу (споживання/постачання) природного газу за певний період. Відповідно до пункту 2 глави 1 розділу VI Кодексу ГРМ доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРМ для споживання природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об`єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору № 2498, в порядку, визначеному цим розділом. Позивач в позовній заяві зазначав, що заборгованість за послуги розподілу природного газу у сумі 7 008.00 грн, з якою він не погоджується виникла внаслідок порушення норм чинного законодавства та правил попередніми власниками квартири та оператором ГРМ. Вирішуючи спір між сторонами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідачем правомірно обрано період який береться до уваги під час розрахунку вартості плати за розподіл природного газу (дванадцять місяців). Підстав для проведення обрахунку плати за розподіл природного газу, виходячи із розрахунку дев`яти місяців фактичного споживання позивачем природного газу, суд не вбачає. Колегія апеляційного суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він відповідає встановленим обставинам справи та наданим сторонами доказам. Згідно вимог пункту 1 глави 4 розділу IX Кодексу ГРМ «Визначення фактичного об`єму споживання (розподілу) природного газу по об`єкту побутового споживача здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ і побутовим споживачем на підставі даних лічильника природного газу з урахуванням вимог цього Кодексу та договору Для визначення фактичного об`єму споживання (розподілу) природного газу приймаються дані лічильника газу Оператора ГРМ. У разі відсутності лічильника газу в Оператора ГРМ приймаються дані лічильника газу побутового споживача. При цьому Оператор ГРМ має право протягом експлуатації лічильника газу та відповідно до вимог цього Кодексу здійснювати контрольне зняття показань ЗВТ (лічильника газу) для контролю та перевірки його показань… Періодом, за який по об`єкту побутового споживача визначається об`єм та обсяг спожитого (розподіленого) природного газу, є календарний місяць… Побутовий споживач, який за умовами договору розподілу природного газу розраховується за лічильником газу, зобов`язаний щомісяця станом на 01 число місяця знімати фактичні показання лічильника газу та протягом п`яти діб (до 05 числа включно) надавати їх Оператору ГРМ у спосіб, визначений договором розподілу природного газу. У разі неотримання Оператором ГРМ до 06 числа місяця, що настає за розрахунковим, показань лічильника газу та за умови, що лічильник газу не оснащений засобами дистанційної передачі даних, фактичний об`єм розподілу та споживання природного газу по об`єкту споживача за розрахунковий період визначається Оператором ГРМ на рівні планового місячного об`єму споживання на відповідний період, що розраховується, виходячи з групи споживання побутового споживача, з урахуванням вимог цього Кодексу. Якщо за підсумками наступного місяця споживач своєчасно надасть покази лічильника газу, формування об`єму розподілу та споживання природного газу за період зазначеного місяця здійснюється з урахуванням наданих показань. Група споживання по кожному об`єкту побутового споживача, який розраховується за лічильником газу, визначається Оператором ГРМ згідно з цим Кодексом. Номер групи споживання зазначається Оператором ГРМ в персоніфікованих даних заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу та в рахунках Оператора ГРМ про сплату послуг за договором розподілу природного газу… Після визначення за підсумками розрахункового періоду (газового місяця) об`єму розподіленого та спожитого природного газу по об`єкту побутового споживача Оператор ГРМ в установленому законодавством порядку здійснює переведення величини об`єму природного газу в обсяг розподіленої (спожитої) енергії за трьома одиницями виміру: у кВт·год, Гкал, МДж… Оператор ГРМ відповідно до вимог Кодексу ГТС передає інформацію про об`єм та обсяг розподіленого споживачу (спожитого ним) природного газу за відповідний період Оператору ГТС для проведення ним остаточної алокації по постачальнику споживача. Визначені за умовами цієї глави та договору розподілу природного газу об`єми та обсяги розподілу та споживання природного газу є обов`язковими для їх використання у взаємовідносинах між побутовим споживачем та його постачальником». Відповідно до глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ « Розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається Оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року. Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності. Річна замовлена потужність (за замовчуванням) об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, крім випадків, передбачених цією главою». В пункті 4 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ зазначено, що «Для нового споживача та/ або його об`єкта, що має фактичний період споживання природного газу менший ніж дев`ять місяців (крім об`єктів споживачів, що не є побутовими), або за умови відсутності споживання природного газу споживачем та/або його об`єктом протягом усього попереднього газового року річна замовлена потужність споживача (його об`єкта) визначається Оператором ГРМ за замовчуванням на рівні: - 39 куб.м - для об`єкта побутового споживача, на якому природний газ використовується тільки для приготування їжі; - 126 куб.м - для об`єкта побутового споживача, на якому природний газ використовується для підігріву води та приготування їжі; - 314 куб.м - для об`єкта побутового споживача, на якому природний газ використовується комплексно, у тому числі для опалення, або об`єкта споживача, що не є побутовим». Відповідно до пункту 4 глави 1 розділу I Кодексу ГРМ, газовий рік - період часу, який розпочинається з першої газової доби жовтня поточного календарного року і триває до першої газової доби жовтня наступного календарного року. Пунктом 4 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ також передбачено, що у випадку коли новий побутовий споживач уклав договір розподілу природного газу на підставі права користування на об`єкт газоспоживання, величина річної замовленої потужності визначається на рівні річної замовленої потужності (за замовчуванням) по цьому об`єкту, визначеної для попереднього споживача (за наявності в попередньому газовому році). Для розрахунку річної замовленої потужності на 2025 рік відповідачем враховано обсяги природного газу які передані позивачем за попередній газовий рік з 1 жовтня 2023 року по вересень 2024 року включно - 3647,59 куб.м. (3647,59/12 = 303,97 куб.м. х 2,388 = 725,87 грн) В цей обсяг включено показники газового лічильника які надані позивачем у березні 2024 року разом із заявою про переоформлення особового рахунку на направлення якої посилається позивач. Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що дії відповідача з розрахунку річної замовленої потужності для позивача за 2025 рік здійснено у відповідності до вимог Кодексу ГРМ. Доводи апеляційної скарги про те, що при розгляді справи судом першої інстанції не враховані висновки, зроблені судом у рішенні Центрального районного суду м. Миколаєва у справі № 490/2986/25 відхиляються апеляційним судом, оскільки предметом розгляду зазначеної справи було питання сплати заборгованості за послуги з постачання природного газу до квартири за адресою: АДРЕСА_1 за період з листопада по лютий 2025 року. У справі, що переглядається, розглядається правомірність нарахування відповідачем оплати за послуги з розподілу природного газу. В даному випадку обставини встановлені в рішенні суду першої інстанції у цивільній справі № 490/2986/25 не є приюдиційними в питанні нарахування послуг за розподіл природного газу. Твердження в апеляційній скарзі про те, що суд не врахував правових висновків, викладених в постановах Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 686/6276/19, від 26 січня 2022 року у справі № 201/11406/20 не заслуговують на увагу, оскільки обставини справи, предмет та підстави позовних вимог, що розглядалися у зазначених постановах не є подібними зі справою, що переглядається апеляційним судом. Також не заслуговують на увагу аргументи скарги, що судом першої інстанції не враховані порушення оператора ГРМ, про які зазначено у відповіді НКРЕКП на звернення ОСОБА_1 , оскільки зазначене не входить до предмету доказування у справі, що переглядається. Щодо аргументів скарги про не умотивованість відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди, то слід зазначити наступне. Відповідно до частини 1, 2 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Підстави відповідальності для компенсації моральної шкоди законодавець визначив у статті 1167 ЦК України. Так, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (частина 1 статті 1167 ЦК України). Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом (частина 2 статті 1167 ЦК України). Позивач зазначив, що неправомірні дії відповідача щодо обрахуванням за 2025 рік вартості послуг розподілу природного газу до його квартири, заподіяли йому моральну шкоду, яка підлягає компенсації у розмірі 30 000 грн. Оскільки суд першої інстанції не встановив неправомірних дій позивача, тому дійшов правильного висновку, що позовні вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають. З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційного суду вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права, а доводи апеляційної скарги правильних висновків суду першої інстанції не спростовують та не можуть бути підставою для скасування судового рішення. Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо відсутні підстави для його скасування. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін. Згідно із підпунктом "в" пунктом 4 частини 1 статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається крім іншого, і з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, то підстави для розподілу судових витрат відсутні. Керуючись статтями 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 січня 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Л.М. Царюк Судді: Т.М. Базовкіна Ж.М. Яворська Повне судове рішення складено 30 квітня 2026 року.