Постанова 4809 № 390/1635/23

ПОСТАНОВА іменем України 28 лютого 2024 року м. Кропивницький справа № 390/1635/23 провадження № 22-ц/4809/418/24 Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах Чельник О.І. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С.М., Мурашка С.І. за участю секретаря судового засідання Антошиної А.В., учасники справи: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» відповідач ОСОБА_1 , розглянувши у відкритомусудовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» на рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 28 листопада 2023 року у складі судді Гершкула І.М., ВСТАНОВИВ: У вересні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (далі по тексту ТОВ «ГК «Нафтогаз України») звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ. В обґрунтування позову посилалося на те, що ОСОБА_1 у період із листопада 2018 року по липень 2023 року було спожито природний газ на загальну суму 27621,51 грн, проте не сплачено. Позивач, як суб`єкт ринку газу, з 01 листопада 2018 року здійснює діяльність з постачання природного газу фізичним та юридичним особам, які використовують його (природний газ) для власних потреб та є постачальником, на якого покладені спеціальні обов`язки. Постачання природного газу побутовому споживачу здійснюється на підставі договору, що укладається між ними та постачальником на умовах Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, які є однаковим для всіх побутових споживачів України. За договором постачання природного газу постачальник зобов`язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для нього об`ємах (обсягах), а побутовий споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором. Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року №2500 визначено, що договір між постачальником природного газу та споживачем є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641, 642 ЦК України на невизначений строк у порядку, передбаченому Правилами постачання, відповідно укладається шляхом заявочного принципу та не потребує двостороннього підписання письмової форми договору. Відповідач акцептував договір, фактично споживаючи природний газ. У порушення договірних відносин відповідачем не проведено своєчасну оплату отриманих послуг, а тому виникла заборгованість. Посилаючись на зазначені обставини просило суд стягнути з відповідача заборгованість за спожитий природний за період з листопада 2018 року по липень 2023 року у розмірі 27621,51 грн. Рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 28 листопада 2023 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням ТОВ «ГК «Нафтогаз України» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило вказане рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення його позовної заяви. Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив. У судовому засіданні апеляційного суду представник позивача ОСОБА_2 підтримала доводи поданої апеляційної скарги, просила її задовольнити. Відповідач у судове засідання апеляційного суду не з`явився. Про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином. Причини неявки суду не повідомив. Колегія суддів постановила ухвалу про слухання справи у відсутності відповідача на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог. Судом встановлено та підтверджено письмовими доказами по справі, що ТОВ «ГК «Нафтогаз України» є суб`єктом ринку газу й здійснює діяльність з постачання природного газу фізичним та юридичним особам, які використовують природний газ для власних потреб. Постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року №2500 «Про затвердження Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам» передбачено, що договір між постачальником природного газу та споживачем є публічним договором приєднання, відповідно до статей 633, 634, 641, 642 ЦК України. ОСОБА_1 є побутовим споживачем у розумінні п.23 ст.1 Закону України «Про ринок природного газу», споживав природний газ для власних потреб, має присвоєний персональний код ідентифікації споживача як суб`єкта ринку природного газу або його точки комерційного обліку (ЕІС-код - Energy Identification Code) - 56ХМ20В52244961V(а.с.12-14). Кіровоградський районний суд Кіровоградської області ухвалою від 17 січня 2022 року відмовив у видачі судового наказу за заявою ТОВ «ГК «Нафтогаз України» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природний газ і судового збору (а.с.11). ТОВ «ГК «Нафтогаз України» проведено розрахунок фінансового стану за особовим рахунком № НОМЕР_1 , який стосується споживача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 , який свідчить, що за період із листопада 2018 року по липень 2023 року наявна заборгованість за споживання газу, яка складає 27621,51 грн (а.с.15). 27 лютого 2020 року та 10 березня 2023 року на адресу ОСОБА_1 були направлені листи-вимоги про сплату заборгованості за спожитий газ, які залишено без задоволення (а.с.16-17). Ухвалюючи рішення про залишення заяви без задоволення суд першої інстанції дійшов висновку про те, що долучені до позову докази не дають можливості встановити, що ОСОБА_1 є споживачем природного газу за вказаною адресою. Апеляційний суд не може погодитись з такими висновками суду, виходячи з такого. Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. До житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами (пункт 2 частини першої статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»). Відповідно до положень статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право, зокрема, одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів. Такому праву споживача кореспондує обов`язок, серед інших, оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Отже, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі №755/14208/17-ц та від 20 вересня 2018 року у справі №751/3840/15-ц. Відповідно до п. 5 Розділу 1 Правил постачання природного газу об`єкт побутового споживача - територіально відокремлена газифікована споруда (житловий будинок, квартира, майстерня, літня кухня тощо), що належить споживачеві на правах власності або користування Статтею 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що у разі, коли жиле приміщення належить особі на праві приватної власності, то учасником правовідносин з надання житлово-комунальних послуг щодо такого приміщення є саме ця особа. Судом встановлено, що житловий будинок за адресою АДРЕСА_2 , забезпечується послугами з постачання природного газу, які надавало ТОВ «ГК «Нафтогаз України». Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, реєстраційний від 12 грудня 2023 року №357962220 ОСОБА_1 з 06 червня 2007 року є одноособовим власником відокремленої газифікованої споруди - житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.52-53). Отже, зазначені відомості вказують на те, що на ОСОБА_1 , як на власника, розповсюджується тягар по утриманню майна, а саме житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 . Колегія суддів також звертає увагу на те, що суд першої інстанції мав можливість з`ясувати зазначені вище обставини та перевірити хто є власником зазначеного будинку шляхом отримання такої інформації через електронний суд, однак не з`ясував, кому на праві власності належить зазначений вище будинок та дійшов передчасного висновку про те, що, оскільки відповідач не зареєстрований за вказаною адресою, підстави для стягнення з нього боргу відсутні. Згідно зі ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець комунальної послуги має право звертатися до суду у разі порушення споживачами умов договору. Як свідчать дані про фактичний місячний відбір/споживання природного газу, що надаються Оператором ГРМ (до 31 грудня 2022 року АТ «Кіровоградгаз», а з 01 січня 2023 року філія ТОВ «Газорозподільні мережі України»), через інформаційну платформу по особовому рахунку № НОМЕР_1 (ЕІС-код 56XM20B52244961V об`єкта побутового споживача) з листопада 2018 року по липень 2023 року (включно) споживачем було спожито в об`ємі 3485 тис. куб. м природного газу на суму 27621,51 грн. Зокрема, ТОВ «ГК «Нафтогаз України» у фінансовому стані споживача ОСОБА_1 за особовим рахунком № НОМЕР_1 , долученого до позовної заяви, вказує про наявність такої заборгованості у розмірі 27621,51 грн (а.с.15). Зазначені вище обставини залишились поза увагою суду першої інстанції. Враховуючи зазначене вище колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користьТОВ «ГК «Нафтогаз України» заборгованості за спожитий природний газ у розмірі 27621, 51 грн. Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК Українипідставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. У зв`язку з зазначеним вище ухвалене судом першої інстанції судове рішення не може вважатися законними та обґрунтованими і підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог. Частиною 13 ст.141 ЦПК України передбачено, що у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. З відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати у розмірі 6710 грн. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 - 384 ЦПК України П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» задовольнити. Рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 28 листопада 2023 року скасувати та ухвалити нове. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (код ЄДРПОУ 40121452, м. Київ, вул. Шолуденка, б.1) заборгованість за спожитий природний газ у розмірі 27621 (двадцять сім тисяч шістсот двадцять одну) грн 51 коп. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (код ЄДРПОУ 40121452, м. Київ, вул. Шолуденка, б.1) судові витрати у розмірі 6710 (шість тисяч сімсот десять) грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 07 березня 2024 року. Головуючий суддя О.І. Чельник Судді C.М. Єгорова С.І. Мурашко