Постанова 4809 № 405/5749/23

ПОСТАНОВА Іменем України 23 вересня 2024 року м. Кропивницький справа № 405/5749/23 провадження № 22-ц/4809/754/24 Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючий суддя - Дуковський О.Л. судді - Головань А.М., Письменного О.А. учасники справи: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України»; відповідач - ОСОБА_1 . Розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , яка представляє інтереси ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 06 лютого 2024 року, у складі головуючого судді Шевченко І.М. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті послуги, - ВСТАНОВИВ: У серпні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» звернулось в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ. В обгрунтування позову вказував, що відповідачем, в період із серпня 2020 року та по квітень 2023 року (включно) було спожито природний газ на загальну суму 119 577, 04 грн., вартість якого залишилась не оплаченою споживачем, а тому компанія вимушена звернутись в суд з даним позовом. Зазначав, що постачання природного газу побутовому споживачу здійснюється на підставі договору, що укладається між ним та постачальником на умовах Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, які є однаковими для всіх побутових споживачів України. Посилався на постановою НКРЕКП № 2500 від 30.09.2015 «Про затвердження типового договору постачання природного газу побутовим споживачам» визначено, що договір між постачальником природного газу та Споживачем є публічним договором приєднання, відповідно до статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України та укладається шляхом заявочного принципу і не потребує двостороннього підписання письмової форми договору. Відповідно до норм Правил, акцептуванням публічного договору постачання природного газу побутовим споживачам є повернення Споживачем Постачальнику підписаної заяви-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачем, та/або сплата/часткова сплата Споживачем вартості спожитого природного газу, та/або факт фактичного споживання природного газу (визначається за даними Оператора ГРМ - ВАТ «Кіровоградгаз» та вноситься до особового рахунку Споживача). За договором постачання природного газу постачальник зобов`язаний поставити побутовому споживачу природний газ у необхідних для нього об`ємах (обсягах), а побутовий споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором. Вказує, що відповідач акцептувала договір, фактично споживаючи природний газ. На підтвердження факту акцептування відповідачем договору шляхом фактичного споживання природного газу оператором ГРМ надано довідку під назвою «Фінансовий стан» з розрахунком суми заборгованості з серпня 2020 року по квітень 2023 року (включно) та копії вимог про сплату заборгованості від 21.07.2022 року № 119/4.3-9646-2022/200017127, та від 10.02.2023 року № 119/4.3-3668-2023/200017127. Виходячи з вищевикладеного, відсутність укладеного між сторонами письмового договору на постачання природного газу не є підставою для відмови судом у задоволенні позовних вимог. Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 06 лютого 2024 року задоволено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», заборгованість за спожитий природний газ в сумі 119 577, 04 грн та судовий збір в сумі 2 684, 00 грн . Представник відповідача подала апеляційну скаргу на вказане рішення суду, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Вважає, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки суд першої інстанції не в повному обсязі дослідив всі обставини, що мають значення для справи. Зазначає, що ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом посвідченого 15.11.2016 належить 1/2 частина житлового будинку з господарсько -побутовими будівлями №48 «А», а інша частина цього будинку належить на праві приватної власності - ОСОБА_3 , тобто співвласники користуються наданими послугами (газом) спільно, оскільки поділ в натурі будинку не відбувся, окремі комунікації не прокладалися, а тому витрати мають нести спільно. Крім того, посилається на те, що в період з 01 вересня 2017 по 01.03.2024 відповідач не проживав за цією адресою, оскільки навчається у іншому місті. Відзиву на апеляційну скаргу не подано. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку. Згідно ч.ч.1,3 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Враховуючи категорію та складність даної справи, справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване рішення суду не відповідає вказаним нормам з таких підстав. Звернувшись із даним позовом до суду позивач просив стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», заборгованість за спожитий природний газ в сумі 119 577, 04 грн та судовий збір в сумі 2 684, 00 грн . Як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом посвідченого 15.11.2016 належить 1/2 частина житлового будинку з господарсько -побутовими будівлями АДРЕСА_1 , а інша частина цього будинку належить на праві приватної власності - ОСОБА_3 (а.с. 20,102,103-104). Відповідно до ст..ст. 317,319 ЦК України власникові належить права володіння користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь -які дії, які не суперечать закону. Згідно ст. 150 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди. Частинами 1,2 статті 358 ЦК України передбачено здійснення права спільної часткової власності за згодою співвласників. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. У разі неможливості цього він в має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном вимагати, відповідної матеріальної компенсації. Статтею 360 ЦПК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов?язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов?язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов?язаннями, пов?язаними із спільним майном. Суд першої інстанції не встановив, що відповідачу належить лише 1/2 частини житлового будинку, а інша частина цього будинку належить ОСОБА_3 , хоча матеріалами справи ця обставина підтверджується. Таким чином, співвласники користуються наданими послугами (газом) спільно, оскільки поділ в натурі будинку не відбувся, окремі комунікації не прокладалися, а тому витрати мають нести спільно. Проте, позов до ОСОБА_3 не був пред?явлений, а простий арифметичний поділ заявленої суми збитку на двох співвласників будинку не відповідає меті позову і знаходиться поза компетенцією апеляційного суду. Відповідно до частини першої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Частиною першою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи (частина друга статті 48 ЦПК України). Позов може бути пред`явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно. Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є спільні права чи обов`язки кількох позивачів або відповідачів; 2) права та обов`язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права і обов`язки (стаття 50 ЦПК України). Згідно з частиною першою, другою статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, а встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Процесуальним законодавством покладено на позивача обов`язок визначати коло відповідачів у справі. Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд відмовляє у задоволенні позову. За таких обставин рішення суду підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову внаслідок неповного складу учасників справи залучених до справи при розв`язанні спору. Згідно положень частини першої статті 141 ЦПК України, яка передбачає, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Керуючись ст.ст. 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка представляє інтереси ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 06 лютого 2024 року - скасувати. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті послуги - відмовити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (ЄДРПОУ 40121452) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 3220,80 грн . Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя О. Л. Дуковський Судді А.М. Головань О.А. Письменний