Постанова 4812 № 483/1464/25

03.06.26 22-ц/812/1066/26 Єдиний унікальний номер судової справи: 483/1464/25 Номер провадження: 22-ц/812/1066/26 Суддя-доповідач апеляційного суду: Крамаренко Т.В. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 03 червня 2026 року м. Миколаїв Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі: головуючого - Крамаренко Т.В., суддів: Локтіонової О.В., Ямкової О.О., із секретарем судового засідання - Шурмою Є.М., за участю: відповідача - ОСОБА_1 , представника відповідача - Севастьянова М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 12 березня 2026 року, ухвалене під головуванням судді - Шевиріної Т.Д., в приміщенні того ж суду по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївгаз Збут» про зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївгаз Збут» (надалі - ТОВ «Миколаївгаз Збут») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за постачання природного газу, в с т а н о в и л а: У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ТОВ «Миколаївгаз Збут» про зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди. Позов обґрунтовував тим, що внаслідок дій відповідача по його особовому рахунку за послуги з постачання газу відображається заборгованість в сумі 6 010, 53 грн, про що свідчить судовий наказ, який в подальшому був скасований за його заявою. Крім того, вважав, що незаконними діями відповідача йому спричинено моральні страждання та він вимушений був лікуватися. Посилаючись на викладене позивач просив суд списати борг в сумі 6 010, 53 грн, а також стягнути на його користь з відповідача 100 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоду. Представник відповідача пред`явив зустрічний позов, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 6 010 грн в рахунок заборгованості за постачання природного газу за період з 01 січня 2022 року по 30 квітня 2022 року. Вимоги зустрічної позовної заяви обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 у період з 01 січня 2022 року по 30 квітня 2022 року, використовуючи природний газ для побутових потреб, здійснював оплату за його постачання несвоєчасно та не в повному обсязі, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка у позасудовому порядку ним не погашається. Ухвалою Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 12 грудня 2025 року зустрічну позовну заяву прийнято до спільного розгляду та об`єднано в одне провадження з первісним позовом. 21 листопада 2025 року через підсистему «Електронний суд» відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що у 2023 році ТОВ «Миколаївгаз Збут» зверталося до суду із заявою про видачу судового наказу щодо стягнення заборгованості за спожитий природний газ за період січень-квітень 2022 року. Судовий наказ був скасований за заявою боржника, що є стандартною процесуальною процедурою, і жодним чином не встановлює факту відсутності боргу. Позивач, на власний розсуд інтерпретуючи факт скасування судового наказу, дійшов помилкового висновку, що зобов`язання зі сплати боргу припинилися, і висунув до Товариства майнові вимоги, які не мають правового підґрунтя. Представник також просив врахувати, що позивачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів, які підтверджують факт заподіяння йому моральної шкоди відповідачем, вину відповідача в її заподіянні та причинно-наслідкового зв`язку між протиправним діями відповідача і шкодою. 03 грудня 2025 року ОСОБА_1 подано відзив на зустрічну позовну заяву, в якій він просив врахувати невірність даних, що взяті для розрахунку заборгованості та не відповідність показів лічильника обсягам споживання газу. 03 грудня 2025 року через підсистему «Електронний суд» представником ТОВ «Миколаївгаз Збут» подано відповідь на відзив, в якій представник вказав на помилкове тлумачення ОСОБА_1 положень чинного законодавства України, що призвело до помилкових висновки відносно прав та обов`язків суб`єктів ринку природного газу. Рішенням Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 12 березня 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Позов ТОВ «Миколаївгаз Збут» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за постачання природного газу задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Миколаївгаз Збут» 6 010, 53 грн в рахунок боргу за спожитий природній газ по о/р НОМЕР_1 . Вирішено питання про судові витрати. Рішення суду мотивовано тим, що відповідач, який ніколи не був оператором ГРМ, не приймав від відповідача і не передавав на інформаційну платформу покази лічильника газу за адресою проживання ОСОБА_1 , а здійснював нарахування за обсяги спожитого газу на підставі даних, внесених оператором ГРМ. Починаючи з лютого 2022 року ОСОБА_1 вносив плату по особовому рахунку № НОМЕР_2 . У період до 30 квітня 2022 року відповідач здійснював постачання газу за адресою проживання ОСОБА_1 , тоді як останнім здійснювалося передання показів лічильника у різні періоди та не щомісячно, зокрема у лютому, квітні та червні 2022 року. Задовольняючи позов ТОВ «Миколаївгаз Збут» суд першої інстанції дослідивши у судовому засіданні докази в їх сукупності та взаємному зв`язку дійшов висновку про наявність у ОСОБА_1 заборгованості перед ТОВ «Миколаївгаз Збут» за послуги з газопостачання у розмірі 6 010,53 грн. Не погодившись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для правильного вирішення справи, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги. Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем були надані беззаперечні докази, банківські платіжні інструкції, які свідчать про відсутність заборгованості. У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «Миколаївгаз Збут» просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Заслухавши суддю - доповідача, осіб, які приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч.3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України). Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України). Згідно зі ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Таким вимогам закону рішення в повній мірі відповідає. З матеріалів справи вбачається і таке встановлено судом, що ОСОБА_1 , як споживач, отримує газ та послуги з його розподілу за адресою: АДРЕСА_1 та було відкрито особовий рахунок НОМЕР_2 . До 30 квітня 2022 року включно за вище вказаною адресою постачання природного газу здійснювало ТОВ «Миколаївгаз Збут». Починаючи з лютого 2022 року ОСОБА_1 вносив плату по особовому рахунку № НОМЕР_2 та у вказаний період покази лічильника позивач передавав шляхом зазначення їх у сплаченому рахунку, що підтверджується копіями платіжних інструкцій, копії яких долучені до повної заяви (а.с. 15-18). З аналізу досліджених судом доказів також слідує, що у період до 30 квітня 2022 року відповідач здійснював постачання газу за адресою проживання ОСОБА_1 , тоді як останнім здійснювалося передання показів лічильника у різні періоди та не щомісячно, зокрема у лютому, квітні, та червні 2022 року (а.с. 13-16). Судом також встановлено, що за особовим рахунком НОМЕР_2 , який відкрито на ім`я ОСОБА_1 , наявна заборгованість у розмірі 6 10, 53 грн. З розрахунку заборгованості слідує, що відповідачем враховано всі оплати, внесені позивачем в якості оплати за спожитий газ (а.с. 49, 13-16). За змістом судового наказу Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 31 липня 20213 року з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Миколаївгаз Збут» стягнуто 6 010, 53 грн в рахунок боргу за спожитий природній газ по о/р НОМЕР_1 . Ухвалою Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 серпня 2023 року за заявою боржника зазначений судовий наказ скасовано. Правові засади функціонування ринку природного газу України визначаються Законом України «Про ринок природного газу». Так, вказаний нормативно-правовий акт визначає, що оператором газорозподільної системи є суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників); постачальником природного газу є суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із постачання природного газу; а побутовим споживачем фізична особа, яка придбаває природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх жилих приміщень, що не включає професійну та комерційну діяльність. Відповідно до статті 3 вказаного Закону, ринок природного газу функціонує за принципами, крім інших, вільної торгівлі природним газом та рівності суб`єктів ринку природного газу; вільного вибору постачальника природного газу; відповідальності суб`єктів ринку природного газу за порушення правил діяльності на ринку природного газу та умов договорів. Статтею 12 Закону України «Про ринок природного газу» врегульовано, що постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються, крім іншого, Цивільним кодексом, правилами постачання природного газу, а також договором постачання природного газу. Типовий договір постачання природного газу побутовим споживачам затверджено постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2500 від 30 вересня 2015 року (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 року за №1386/27831). Цей Договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України на невизначений строк у порядку, передбаченому Правилами постачання. Фактом укладення цього Договору є включення Постачальником Споживача до свого Реєстру споживачів постачальника на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи на підставі заяви-приєднання, поданої Споживачем в установленому законодавством порядку (пункт 1.3 Типового договору). Згідно з пунктом 2.1 Типового договору, Постачальник зобов`язується постачати природний газ Споживачу в необхідних для Споживача об`ємах (обсягах), а Споживач зобов`язується своєчасно сплачувати Постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим Договором. Відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи, регулюються Правилами постачання природного газу, затвердженими Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2496 від 30 вересня 2015 року (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 року за №1382/27827). Так, пунктом 22 розділу ІІІ Правил визначено, що оплата побутовим споживачем за надані послуги з газопостачання може провадитися, зокрема, за квитанціями абонентської книжки постачальника. Пунктом 23 Правил, визначено також, що розрахунки за послуги з газопостачання можуть проводитися на підставі даних про об`єм (обсяг) газу, визначений споживачем та Оператором ГРМ за підсумками місяця відповідно до умов договору розподілу природного газу, укладеного між побутовим споживачем та Оператором ГРМ, або за плановою величиною середньомісячного споживання в опалювальний та міжопалювальний періоди. Згідно пункту 1 глави 1 розділу ХІ Кодексу газотранспортної системи (далі- Кодекс ГТС) затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 №2493, номінації подаються замовниками послуг транспортування на відповідну добу в розрізі кожної точки входу/виходу та не містить інформації щодо його споживачів. Відповідно до пункту глави 5 розділу ІV Кодексу ГТС, з моменту реєстрації споживача за постачальником в інформаційній платформі постачальник набуває статусу діючого постачальника для такого споживача та вважається, що з цього моменту зазначений постачальник забронював за собою цього споживача на наступні розрахункові періоди та є відповідальним за обсяги споживання природного газу цим споживачем. Тому обсяги газу, визначені замовником послуг транспортування в поданій номінації на віртуальну точку виходу до газорозподільної системи, є обсягами газу, що заявляються до транспортування замовником послуг з метою постачання всім його споживачам, які приєднанні до цієї газорозподільної системи. Відповідно до пункту 4 Розділу 4 Кодексу ГРМ, побутовий споживач, який за умовами договору розподілу природного газу розраховується за лічильником газу, зобов`язаний щомісяця станом на 01 число місяця знімати фактичні показання лічильника газу та протягом п`яти діб (до 05 числа включно) надавати їх Оператору ГРМ у спосіб, визначений договором розподілу природного газу. У разі неотримання Оператором ГРМ до 06 числа місяця, що настає за розрахунковим, показань лічильника газу та за умови, що лічильник газу не оснащений засобами дистанційної передачі даних, фактичний об`єм розподілу та споживання природного газу по об`єкту споживача за розрахунковий період визначається Оператором ГРМ на рівні планового місячного об`єму споживання на відповідний період, що розраховується, виходячи з групи споживання побутового споживача, з урахуванням вимог цього Кодексу. Якщо за підсумками наступного місяця споживач своєчасно надасть покази лічильника газу, формування об`єму розподілу та споживання природного газу за період зазначеного місяця здійснюється з урахуванням наданих показань. Група споживання по кожному об`єкту побутового споживача, який розраховується за лічильником газу, визначається Оператором ГРМ згідно з цим Кодексом. Номер групи споживання зазначається Оператором ГРМ в персоніфікованих даних заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу та в рахунках Оператора ГРМ про сплату послуг за договором розподілу природного газу. Як встановлено, ОСОБА_1 як споживач з ЕІС- кодом 56ХМ24А48882299G у період з 01 січня 2021 року по 30 квітня 2022 року був закріплений у Реєстрі споживачів за ТОВ «Миколаївгаз Збут», що вбачається з інформації ТОВ «Оператор газорозподільної системи України», наданої в апеляційній інстанції. Вказане свідчить про те, що відповідач, який ніколи не був оператором ГРМ, не приймав від відповідача і не передавав на інформаційну платформу покази лічильника газу за адресою проживання ОСОБА_1 , а здійснював нарахування за обсяги спожитого газу на підставі даних, внесених оператором ГРМ. Разом з тим, об`єми природного газу, які містяться у фінансовому стані особового рахунку споживача, наданому ТОВ «Миколаївгаз Збут» є ідентичними відомостям щодо обсягів споживання, наданими ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» та співпадають, що підтверджується витягами з інформаційної платформи в Реєстрі споживачів постачальників за період з 01 січня 2021 року по 30 квітня 2022 року щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС- кодом 56ХМ24А48882299G. За такого, обсяги споживання природного газу ОСОБА_1 за період з 01 січня 2022 року по 30 квітня 2022 року є достовірними та правильними, а відтак суд дійшов вірного висновку про наявність заборгованості у розмірі 6 010, 53 грн, яка підлягає стягненню у зв`язку з чим задовольнив позов ТОВ «Миколаївгаз Збут» та відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 . Посилання в апеляційній скарзі на відсутність заборгованості, про що свідчать беззаперечні докази, а саме банківські платіжні інструкції, не заслуговують на увагу, оскільки всі оплати здійсненні ОСОБА_1 враховані ТОВ «Миколаївгаз Збут», що також підтверджується дослідженою під час апеляційного розгляду розрахунковою книжкою споживача за спірний період. Інші в апеляційній скарзі доводи зводяться до підстав позову та заперечень на позов та які були предметом дослідження в суді першої інстанції, яким суд надав відповідну правову оцінку з урахуванням всіх фактичних обставин справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, і з якою погоджується колегія суддів. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. За таких обставин, доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду, а тому апеляційна скарга на підставі ст. 375 ЦПК України підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду, яке ухваленням з додержанням норм матеріального та процесуального права - залишенню без змін. Оскільки оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, то відсутні підстави для розподілу судових витрат на підставі ст. 141 ЦПК України. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України колегія суддів, п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 12 березня 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту у порядку та випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий Т.В. Крамаренко Судді: О.В. Локтіонова О.О. Ямкова Повний текст складено 05 червня 2026 року.