Постанова 4809 № 317/5376/23

ПОСТАНОВА Іменем України 01 липня 2024 року м. Кропивницький справа № 317/5376/23 провадження № 22-ц/4809/505/24 Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Голованя А.М. (головуючий, суддя-доповідач), Дьомич Л.М., Письменного О.А., учасники справи: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», відповідач - ОСОБА_1 розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 05 грудня 2023 року у складі судді Шевченко І.М. ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У вересні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (далі - ТОВ «ГК «Нафтогаз України») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ. В обґрунтування позову представник позивача зазначав, що відповідачем, в період з серпня 2021 року по червень 2023 року (включно) було спожито природний газ на загальну суму 17 505, 67 грн., вартість якого залишилась не оплаченою споживачем. Вказує, що компанія, як суб`єкт ринку газу, з 01.11.2018 здійснює діяльність з постачання природного газу фізичним та юридичним особам, які використовують його (природний газ) для власних потреб та відповідно Постанови Кабінету Міністрів України № 867 від 19.10.2018 «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу» і є постачальником, на якого покладені спеціальні обов`язки. Правилами постачання природного газу, що затверджені постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) № 2496 від 30.09.2015 та ст. cт. 6, 7, 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» компанія зобов`язана постачати природний газ споживачам, які використовують його (природний газ) для власних потреб, а споживачі зобов`язані здійснювати оплату за отриманий природний газ, згідно особового рахунку і встановлених тарифів. Постановою НКРЕКП № 2500 від 30.09.2015 року «Про затвердження типового договору постачання природного газу побутовим споживачам» визначено, що договір між Постачальником природного газу та Споживачем є публічним договором приєднання, відповідно до статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України та укладається шляхом заявочного принципу і не потребує двостороннього підписання письмової форми договору. Відповідно до норм Правил, акцептуванням публічного договору постачання природного газу побутовим споживачам є повернення Споживачем Постачальнику підписаної заяви-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачем, та/або сплата/часткова сплата Споживачем вартості спожитого природного газу, та/або факт фактичного споживання природного газу (визначається за даними Оператора ГРМ - ВАТ «Кіровоградгаз» та вноситься до особового рахунку Споживача). Відповідач акцептував договір, фактично споживаючи природний газ. На підтвердження факту акцептування відповідачем договору шляхом фактичного споживання природного газу оператором ГРМ надано довідку під назвою «Фінансовий стан» з розрахунком суми заборгованості з серпня 2021 року по червень 2023 року (включно) та копію вимоги про сплату заборгованості від 14.12.2022 № 119/4.3-22182-2022/200023221, копію вимоги про сплату заборгованості від 09.06.2023 року № 119/4.3.1-20056-2023/200023221, копію вимоги про сплату заборгованості від 09.06.2023 року № 119/4.3.1-20056-2023/200023221. Вважає, що виходячи з вищевикладеного, відсутність укладеного між сторонами письмового договору на постачання природного газу не є підставою для відмови судом у задоволенні позовних вимог. У зв`язку із викладеним, позивач просив стягнути із ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природний газ, яка виникла за адресою: АДРЕСА_1 , в розмірі 17 505, 67 грн. та судові витрати. Короткий зміст рішення суду Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 05 грудня 2023 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» заборгованість за спожитий природний газ в розмірі17 505, 67 грн. та судовий збір - 2684, 00 грн. Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги Не погоджуючись із рішенням суду ОСОБА_1 , інтереси якої представляє ОСОБА_2 , подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги представник відповідача зазначив, що суд першої інстанції не пересвідчившись про наявність заяв про відкладення розгляду справи, ознайомлення та інших, не беручи до уваги, що відповідач не отримала надіслану їй позовну заяву з додатками, ухвалив незаконне рішення чим грубо порушив ЦПК України. Зауважив, що рішення суду не ухвалено в заочному порядку, не прийнято ухвалу про заочний розгляду справи, хоча в рішенні суду визначено, що відповідач у судове засідання не з?явилась, про дату й час судового розгляду повідомлена належним чином, причини неявки суду не сповістила, відзиву на позов не надала, що прямо визначає нормами ЦПК України заочний розгляд справи. Зазначав, що відповідач не укладала жодного договору з позивачем, надана копія заяви приєднання від 10 грудня 2018 нібито підписано ОСОБА_1 не відповідає її підпису в паспорті громадянина України, а тому не може бути прийнято як належних доказ по справі. Звертав увагу суду, що ОСОБА_1 не проживає за адресою: АДРЕСА_1 з 2008 року. Місцем її проживання було АДРЕСА_2 , а потім з 2018 року АДРЕСА_3 , що підтверджується довідками долученими до апеляційної скарги. В будинку за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані та проживають ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Зазначені особи є користувачами та отримувачами послуг наданими стягувачем та мають солідарну відповідальність, але позов до них не пред?явлено. Тому вважає, що ОСОБА_1 не є належним відповідачем по даній справі. Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача зазначив, що не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає їх необґрунтованими. Зокрема зазначав, що ухвалення заочного рішення є правом суду, а не його обов?язком. Відповідач акцептував Договір, повернувши Постачальнику підписану заяву-приєднання від 10.12.2018, фактично споживаючи природний газ та частково сплативши вартість спожитого природного газу. Також, вказував, що станом на дату подачі цієї позовної заяви представник Товариства не володів інформацією про те, що Відповідач не проживає за об?єктом, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , так як і про зареєстрованих у ньому осіб. Дану позовну заяву було подано саме до власника особового рахунку, якою є ОСОБА_1 . Просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду залишити без змін. Суд першої інстанції встановив такі обставини Відповідач акцептував договір, фактично споживаючи природний газ, що не заперечується нею та підтверджується шляхом фактичного споживання природного газу, що зазначено Оператором ГРМ, яким надано довідку під назвою «Фінансовий стан» з розрахунком суми заборгованості з серпня 2021 року по червень 2023 року (включно) та копію вимоги про сплату заборгованості від 14.12.2022 року № 119/4.3-22182-2022/200023221, копію вимоги про сплату заборгованості від 09.06.2023 року № 119/4.3.1-20056-2023/200023221, копію вимоги про сплату заборгованості від 09.06.2023 року № 119/4.3.1-20056-2023/200023221. Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до положень ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 367 ППК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив із того, що ОСОБА_1 є споживачем природного газу за адресою: за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач не в повному обсязі сплачувала нараховані суми за поставлений природний газ у встановлені строки, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Взаємовідносини між газопостачальником, газорозподільним підприємством, газотранспортним підприємством та споживачами природного газу регулюються Законом України «Про ринок природного газу», Кодексом газорозподільних систем, затвердженим Постановою національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) № 2494 від 30 вересня 2015 року та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 року за № 1379/2782, Правилами постачання природного газу (далі - Правила), затвердженими Постановою НКРЕКП № 2496 від 30 вересня 2015 року та іншими нормативно-правовими актами України. Відповідно до пункту 2 розділу ІІІ Правил постачання природного газу споживачу здійснюється за договором постачання природного газу, який укладається відповідно до вимог цього розділу, за яким постачальник зобов`язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для споживача об`ємах, а споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором. Вказаними Правилами визначено, що договір постачання природного газу побутовим споживачам укладається з урахуванням статей 633, 634, 641 та 642 ЦК України шляхом заочного приєднання побутового споживача до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам, що розміщений на офіційному веб-сайті Регулятора та постачальника і не потребує двостороннього підписання письмової форми договору. Пунктом 2 глави 1 Розділу 6 Кодексу передбачено, що доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до газорозподільної мережі (далі - ГРМ) для споживання (постачання) природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та Оператором ГРМ договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року №2498. В пункті 7 глави 3 Розділу 6 Кодексу зазначено, що фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунку Оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу. Побутовий споживач - фізична особа, яка придбаває природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх житлових приміщень, що не включає професійну та комерційну діяльність (п.5 правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2496 та п.4 глави 1 Розділу 1 Кодексу газорозподільних систем). Таким чином, навіть за відсутності підписаної відповідачем заяви-приєднання, фактичним підключенням об`єкту відповідача до ГРМ та фактичним споживанням природного газу підтверджується факт приєднання відповідача до публічного договору розподілу природного газу, укладеного між позивачем та відповідачем. Такі висновки суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 07.10.2021 року по справі №468/1649/20-ц. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є споживачем природного газу за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується споживанням природного газу та підписаною споживачем заявою - приєднання (а.с.12). Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі №755/14208/17-ц та від 20 вересня 2018 року у справі №751/3840/15-ц. Отже, судом першої інстанції правильно встановлено, що між ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» та ОСОБА_1 укладено шляхом приєднання публічний договір на постачання природного газу, тобто відповідач є побутовим споживачем газу, а позивач - є постачальником природного газу. Вказані обставини, з огляду на ч. 1 ст. 82 ЦПК України, доказуванню не підлягають. Доводи апеляційної скарги про те, що з 2008 року відповідач не проживає за адресою: АДРЕСА_1 і місцем її проживання було АДРЕСА_2 , а потім з 2018 року Запорізька область, не заслуговують на увагу, оскільки за умовами договору та згідно заяви-приєднання, підписаною відповідачем, власником особового рахунку є ОСОБА_1 . Згідно до пункту 6 глави 3 розділу VI Кодексу якщо в результаті реконструкції чи технічного переоснащення вже підключеного до ГРМ об`єкта та/або зміни форми власності чи власника цього об`єкта є необхідність внесення змін до персоніфікованих даних споживача або укладання договору розподілу природного газу з новим власником, споживач (замовник) повинен самостійно звернутися до Оператора ГРМ з відповідною заявою про внесення змін до персоніфікованих даних або укладання договору розподілу природного газу. Нові власники об`єктів, підключених в установленому законодавством порядку до ГРМ, разом із заявою про укладання договору розподілу природного газу (формування заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу) подають Оператору ГРМ такі документи: 1) копії документів, якими визначено право власності чи користування замовника на його об`єкт (приміщення); 2) копії документів замовника на право укладання договорів, а саме документів, які посвідчують фізичну особу або її представника (для фізичних осіб), документів, які посвідчують статус юридичної особи чи фізичної особи - підприємця та її представника (для юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців), та копію документа про взяття на облік або реєстрацію у територіальних органах Державної фіскальної служби; 3) копію належним чином оформленої довіреності на представника замовника, уповноваженого представляти інтереси замовника під час процедури укладання договору розподілу природного газу (за потреби). Якщо додані до заяви про внесення змін до персоніфікованих даних споживача або про укладання договору розподілу природного газу з новим власником об`єкта дані потребують уточнення, Оператор ГРМ протягом п`яти робочих днів з дня реєстрації заяви направляє споживачу (замовнику) письмовий запит щодо уточнення даних. За відсутності зауважень або після їх усунення Оператор ГРМ протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви (або дати усунення зауваження) повідомляє споживача про коригування персоніфікованих даних, а для нового споживача надає (підтверджує) сформовану заяву-приєднання до умов договору розподілу природного газу. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду від 17.02.2021 у справі №626/1739/17, у якій суд дійшов висновку, що згідно з пунктом 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРС споживач природного газу (споживач) - фізична особа, фізична особа-підприємець або юридична особа, об`єкти якої в установленому порядку підключені до/через ГРМ Оператора ГРМ, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, зокрема в якості сировини, а не для перепродажу. Якщо за необхідності реконструкції чи технічного переоснащення вже підключеного до ГРМ об`єкта, у тому числі в результаті зміни форми власності чи власника цього об`єкта, виникає необхідність збільшення технічної (пропускної) потужності ГРМ в точці приєднання (збільшення типорозміру лічильника газу) або її перенесення, з новим чи діючим власником об`єкта має бути укладений новий договір на приєднання відповідно до умов цього Кодексу. ОСОБА_1 не повідомляла постачальника газу про зміну власника особового рахунку, а також про розірвання договору і не надала таких доказів суду, тому колегія суддів вважає, що пред?явлення позову про стягнення заборгованості саме до ОСОБА_1 є правильним. Відповідно до положень статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право, зокрема, одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів. Такому праву споживача кореспондує обов`язок, серед інших, оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Судом встановлено, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , забезпечується послугами з постачання природного газу, які надавало ТОВ «ГК «Нафтогаз України». Згідно зі ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст.525 ЦК Україниодностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно дост.526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець комунальної послуги має право звертатися до суду у разі порушення споживачами умов договору. Відповідно до ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку. Обґрунтовуючи суму заборгованості за період з серпня 2021 року по липень 2023 року з урахуванням часткової сплати у квітні-липні 2023 року, ТОВ «ГК «Нафтогаз України» в суді першої інстанції надало належні і допустимі докази утворення заборгованості за спожитий відповідачем газ за спірний період (а.с. 20). Суму боргу відповідач не спростував, власного розрахунку боргу не надав, як і не довів, що відповідний обсяг неоплаченого газу ним не споживався. Матеріали справи не містять жодного належного доказу, який би спростовував обставину утворення заборгованості у розмірі 17 505,67 грн. Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 01.11.2023 цивільну справу № 317/5376/23 прийнято до свого провадження та відкрито провадження у справі. Суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження. Призначено судове засідання у справі на 05.12.2023 о 12 год. 50 хв. Роз?яснено відповідачу право на подання відзиву. Повідомлення сторін про час і місце розгляду справи проводиться відповідно до вимог ст.ст.128-130 ЦПК України. Відповідно до положень ч.ч. 1-4 ст.128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка не є обов`язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Згідно з ч. 5 ст. 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи у разі неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання. В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції зазначив, що відповідач в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, причини неявки суду не сповістила, відзиву на позов суду не надала. Колегією суддів встановлено, що справа розглянута судом першої інстанції у відсутність відповідачки, яка не була завчасно повідомлена про дату і час розгляду справи, що свідчить про порушення судом норм процесуального права. 01.12.2023 через систему «Електронний суд» представник відповідача ОСОБА_2 подав клопотання / заяву про відкладення розгляду справи, в якому повідомив суду, що станом на час подання цієї заяви, на адресу відповідача не надходили а ні ухвала про відкриття провадження, а ні копія позовної заяви, що унеможливлює підготування відзиву на позовну заяву. В матеріалах справи наявне рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яким за зареєстрованим місце проживання відповідачу було направлено процесуальні документи та отримано нею 07.12.2023, тобто вже після ухвалення рішення суду. Таким чином не можна вважати, що суд першої інстанції належно повідомив відповідача про розгляд даної справи. З огляду на приписи п.3 ч.3 ст.376 ЦПК України колегія суддів приходить до висновку про наявність передбачених законом обов`язкових підстав для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки суд допустив порушення норм процесуального права, розглянувши справу у відсутність відповідача ОСОБА_1 , яка не була повідомлена про дату, час і місце засідання суду і яка обґрунтовує свою апеляційну скаргу такими обставинами. Суд апеляційної інстанції враховує, що належне повідомлення сторони про розгляд справи є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій принципу рівності сторін, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і про що неодноразово вказував у своїх рішенням Європейський суд з прав людини. Зокрема у справі «Лопушанський проти України» у зв`язку із розглядом справи у відсутність відповідача, який не був належно повідомлений, суд констатував, що не було дотримано принципу рівності сторін, гарантованого п.1 ст.6 Конвенції. Розглянувши справу у відсутність відповідача, яка не була обізнана про подання позовної заяви та розгляд справи, суд допустив порушення процесуального принципу рівності сторін, що позбавило відповідача можливості заявити свої заперечення і доводи по суті позову. З огляду на зазначене, доводи апеляційної скарги відповідача про те, що ухвалене судом рішення є незаконним і підлягає скасуванню з підстав порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме щодо не належного повідомлення її про розгляд справи, є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи. Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Згідно із ч.1 п.4 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права. За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду скасуванню, з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог. Щодо розподілу судових витрат Згідно ч.13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. В силу частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З матеріалів справи вбачається, що позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2684, 00 грн., який за результатами розгляду справи підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Оскільки апеляційний суд частково задовольняє вимоги скаржника та ухвалює нове рішення про задоволення позову, відсутні підстави для розподілу судових витрат за наслідками розгляду апеляційної скарги, а тому їх слід залишити по фактично понесеним. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382-384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 05 грудня 2023 року скасувати. Ухвалити нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», код ЄДРПОУ 40121452 заборгованість за спожитий природний газ в сумі 17505 (сімнадцять тисяч п`ятсот п`ять) грн. 67 коп. та судовий збір в сумі 2684, 00 грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий суддя А.М. Головань Судді Л.М. Дьомич О.А. Письменний