Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/1594/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/1594/24 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 квітня 2026 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача: Бужак Н.П. Суддів: Беспалова О.О., Файдюка В.В. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року, суддя Леонтович А.М., у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду,- У С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Офісу у Генерального прокурора, в якому просив стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.03.2021 по справі №640/948/20 щодо поновлення його на роботі за період з 24.03.2021 по день винесення судового рішення у даній справі. Відповідно до ухвали Київського окружного адміністративного суду від 19.01.2024 розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у матеріалах справи доказами. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року адміністративний позов задоволено частково. Стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі з 24.03.2021 по 01.02.2024 в розмірі 1 038 011,52 грн (один мільйон тридцять вісім тисяч одинадцять) грн 52 коп. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Не погодившись з рішенням Київського окружного адміністративного суду Офіс Генрального прокурора подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні. Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав виходу із письмового провадження та проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні, а тому клопотання представника скаржника про розгляд справи за його участі не підлягає задоволенню. В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова. З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено наступні обставини. ОСОБА_1 працював в органах прокуратури України, у тому числі з жовтня 2013 року по 24 грудня 2019 року в Генеральній прокуратурі України. Наказом Генеральної прокуратури України № 2165ц від 21.12.2019, за підписом Генерального прокурора Рябошапки Р.Г., ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України (далі - прокурор відділу Генеральної прокуратури України) на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» (ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури). Не погоджуючись із вказаним наказом про звільнення, позивачем було подано адміністративний позов до Окружного адміністративного суду міста Києва про визнання протиправним та скасування рішенні кадрової комісії, визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, про поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.03.2021 по справі №640/948/20 позовні вимоги ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Першої кадрової комісії, Генерального прокурора Рябошапки Р.Г., задоволено частково. Визнано наказ Генеральної прокуратури України від 21.12.2019 №2165ц про звільнення з посади прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Департаменту нагляду за додержанням законів та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України ОСОБА_1 на підставі п.9 ч.1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру" незаконним та скасовано. Поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Департаменту нагляду за додержанням законів та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України або на рівнозначній посаді з 24.12.2019 року. Стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 24.12.2019 по 23.03.2021 року. В іншій частині позову відмовлено. Допущено негайне виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Департаменту нагляду за додержанням законів та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України або на рівнозначній посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах стягнення за один місяць. Відповідно до постанови Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 640/948/20 від 10 листопада 2021 року, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 березня 2021 року в частині відмовлених позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення першої кадрової комісії від 17.12.2019 щодо неуспішного проходження атестації прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Департаменту нагляду за додержанням законів та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України ОСОБА_1. 1 скасовано та прийняти в цій частині позовних вимог нову постанову про задоволення позову. Визнано незаконним та скасовано рішення першої кадрової комісії від 17.12.2019 щодо неуспішного проходження атестації прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Департаменту нагляду за додержанням законів та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України ОСОБА_1 . В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 березня 2021 року змінено в мотивувальній та резолютивній частинах. Викладено абзаци третій та четвертий резолютивної частини рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 березня 2021 року в наступній редакції: «Поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Департаменту нагляду за додержанням законів та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України або на рівнозначній посаді з 25.12.2019 року. Стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 25.12.2019 по 23.03.2021 року у розмірі 440584,56 грн 56 коп. В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 березня 2021 року залишено без змін.» Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14.07.2022 по справі № 640/948/20 (адміністративне провадження № К/9901/45777/21) касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 березня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2021 року залишено без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 березня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2021 року у цій справі залишити без змін. Відповідно до листа від 13.04.2023 з метою вирішення питання щодо виконання постанови Верховного Суду у складі касаційного адміністративного суду від 14.07.2022 у справі № 640/948/20 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді запрошено останнього прибути до Департаменту кадрової роботи та державної служби Офісу Генерального прокурора за адресою: м. Київ, вул. Різницька, 13/15 та повідомлено про необхідність при собі мати паспорт, довідку про присвоєння реєстраційного номеру облікової картки платника податків, трудову книжку, військовий квиток або документ, що його замінює. Наказом Офісу Генерального прокурора № 137ц від 02.02.2024, за підписом виконувача обов`язків Генерального прокурора Хоменка О., на підставі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 березня 2021 року, постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2021 року, постанови Верховного Суду від 14 липня 2022 року у справі № 640/948/20: - скасовано наказ Генерального прокурора від 21 грудня 2019 року № 2165ц про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру»; - поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України з 25 грудня 2019 року. Наказом Офісу Генерального прокурора № 138ц від 02.02.2024, за підписом виконувача обов`язків Генерального прокурора Хоменка О. відповідно до ст. 9 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 29 КЗпП України наказано: - прокурору відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України ОСОБА_1 , поновленому на посаді за рішенням суду, тимчасово визначити робоче місце в Департаменті нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора за адресою: вул. Різницька, 13/15, м. Київ; - начальнику Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора Пелепюку О.М. забезпечити затвердження функціональних обов`язків, ведення табельного обліку використання робочого часу та контроль за дотриманням ОСОБА_1 вимог Правил внутрішнього службового розпорядку прокурорів Офісу Генерального прокурора, затверджених наказом Генерального прокурора від 12.08.2020 № 375. 02.02.2024 відповідачем складено акт комісії у складі працівників Офісу Генерального прокурора: Юр`євої Н.В. - прокурора відділу роботи з кадрами управління роботи з кадрами Департаменту кадрової роботи та державної служби, Гордієнко Я.В. - головного спеціаліста відділу роботи з кадрами управління роботи з кадрами Департаменту кадрової роботи та державної служби та Гріцик Л.О. - головного спеціаліста відділу роботи з кадрами управління роботи з кадрами Департаменту кадрової роботи та державної служби про те, що 02.02.2024 Гордієнко Я.В. здійснено дзвінок з робочого номеру телефону НОМЕР_1 на мобільний номер ОСОБА_1 НОМЕР_1 з метою повідомлення про необхідність прибути до Офісу Генерального прокурора для ознайомлення з наказом Генерального прокурора від 02.02.2024 №137ц про поновлення на посаді прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України. Абонент за вказаним номером не відповідав. Для інформування ОСОБА_1 зазначений наказ Офісу Генерального прокурора №137ц від 02.02.2024 був направлений поштовим зв`язком на домашню адресу. У супровідному листі до наказу який підписаний начальником Департаменту кадрової роботи та державної служби відповідача, зокрема, повідомлено позивача, що наказом Генерального прокурора від 02.02.2024 № 138ц йому тимчасово визначено робоче місце в Департаменті нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора за адресою: вул.Різницька, 13/15, м. Київ. Для ознайомлення в установленому порядку з наказами №137ц та № 138ц ОСОБА_1 запропоновано прибути до Департаменту кадрової роботи та державної служби та мати при собі: трудову книжку, паспорт, ідентифікаційний номер, військовий квиток. Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли у справі, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", судове рішення є обов`язковим до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Пунктом 3 ч. 1 ст. 371 КАС України визначено, що рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно. За змістом ч. 2 ст. 372 КАС України судове рішення, яке набуло законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Відповідно до ч. 2 ст. 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Згідно з ч. 3 ст. 14 КАС України невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України) регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини. Згідно з ч. 2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. У ч. 8 ст. 235 КЗпП України зазначено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню. Згідно ст. 236 КЗпП України (оплата вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника), у разі затримки роботодавцем виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки. Як вже зазначено колегією суддів вище, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.03.2021 у справі №640/948/21 позивача поновлено на посаді прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Департаменту нагляду за додержанням законів та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України або на рівнозначній посаді з 24.12.2019 року. Аналіз статей 235, 236 КЗпП України дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обов`язок полягає у тому, що у роботодавця обов`язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає одразу після проголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде в подальшому це рішення суду оскаржуватися та результатів його оскарження в апеляційному чи касаційному порядках. Імперативними приписами ч.8 статті 235 КЗпП України та п. 3 ч. 1 статті 371 КАС України визначено, що прийняте судом рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню. Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист прав та інтересів громадян і держави. Суд першої інстанції вірно взяв до уваги судову практику, викладену в постанові Верховного Суду від 09.11.2022 у справі № 460/600/22, відповідно до якої приписи ч.8 ст. 235 КЗпП України і приписи п 3 ч.1 ст. 371 КАС України достатньо чітко і однозначно встановлюють, що рішення про поновлення на роботі/посаді підлягають негайному виконанню і цей імператив адресований передовсім роботодавцю. Невчинення позивачем як працівником дій, спрямованих на виконання рішення суду щодо його поновлення на посаді (неподання заяви про поновлення чи не звернення до органу державної виконавчої служби) ніяким чином не впливає на обов`язок роботодавця самостійно виконати рішення суду, допущеного до негайного виконання, яке покладає на нього зобов`язання щодо поновлення працівника на посаді. Обов`язковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства, а тому, з огляду на принцип загальнообов`язковості судових рішень судові рішення, які відповідно до закону підлягають негайному виконанню, є обов`язковими для виконання, зокрема, посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням. Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків. Отже, з огляду на вищевикладене, колегія суддів зазначає, що чинне законодавство передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обов`язок полягає у тому, що у роботодавця обов`язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися. Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника. За змістом норм статті 236 КЗпП України затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі необхідно вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин, негайно, після проголошення судового рішення. Правова позиція у подібних правовідносинах була висловлена у постанові Верховного Суду від 24 січня 2019 року в справі №760/9521/15-ц . У постанові від 23 червня 2015 року у справі №21-63а15 Верховний Суд України вказав, що «…Зазначена вище стаття КЗпП не містить застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткові дії, в цьому випадку - пред`явлення рішення до примусового виконання, що вказують на його бажання поновитися на роботі…». «…Добровільне виконання рішення суду боржником - це його законодавчо встановлений обов`язок. Зокрема, зазначений обов`язок не є похідним від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження), яку поновлено на роботі. В таких випадках держава в особі органу державної виконавчої служби несе відповідальність за виконання остаточних судових рішень. При цьому, як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 34 Постанови від 6 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу». Верховний Суд у постанові від 16 вересня 2020 року у справі №140/3020/19 вказав: .. невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Ця відповідальність не поставлена в залежність від дій чи ініціативи звільненого працівника, а тому Верховним Судом відхиляються доводи касаційної скарги про безпідставність вимог позивача через затримку виконання судового рішення з незалежних від відповідача причин, в тому числі бездіяльності самого позивача». Згідно правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 16.09.2020 в справі №140/3020/19 до вимушеного прогулу прирівнюється затримка виконання роботодавцем рішення про поновлення на роботі. Відповідно до п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок №100) середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. За приписами абз. 3 п. 3 Порядку №100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абз. п. 4 цього Порядку. Згідно з п. 5 Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. У відповідності до п. 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Відповідно до абз. 5 п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення. Таким чином, до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку зменшується на суму податків і зборів. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 18 липня 2019 року у справі №809/4462/15. Крім того, суд зазначає, що Закон пов`язує право на отримання відповідних сум із фактом самої затримки виконання рішення про поновлення на роботі, яка настає на день, наступний після ухвалення рішення про поновлення на роботі. У випадку невидання роботодавцем наказу про поновлення на роботі кінцевим днем періоду затримки є день ухвалення рішення у справі. Правова позиція у подібних правовідносинах висловлена Верховним Судом у постанові від 20 жовтня 2022 року у справі №280/5734/21. Як встановлено судом першої інстанції, наказ про поновлення ОСОБА_1 було винесено 02.02.2024. Разом з тим, при винесенні рішення про поновлення на посаді судом було вирішено питання про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 25.12.2019 по 23.03.2021 року у розмірі 440584,56 грн. Отже, період вимушеного прогулу під час затримки виконання рішення суду про поновлення позивача на роботі в Офісі Генерального прокурора, слід починати рахувати з 24.03.2021 (наступний день після винесення рішення у справі №640/948/20) по 01.02.2024 включно, що становить 728 робочих днів. - за 2021 рік - березень 2021 року - 6 днів, квітень 2021 року - 22 дні, травень 2021 року - 18 днів, червень 2021 року - 20 днів, липень 2021 року - 22 дні, серпень - 21 день, вересень 2021 року - 22 дні, жовтень 2021 року - 20 днів, листопад 2021 року - 22 дні, грудень 2021року -22 дні. Разом 195 робочих днів; - за 2022 рік - січень 2022 року - 19 днів, лютий 2022 року - 20 днів, березень 2022 року - 22 дні, квітень 2022 року - 20 днів, травень 2022 року - 20 днів, червень 2022 року - 20 днів, липень 2022 року - 21 день, серпень 2022 року - 22 дні, вересень 2022 року - 22 дні, жовтень 2022 року - 20 днів, листопад 2022 року - 22 дні, грудень 2022 року - 22 дні. Разом 249 робочих днів; - за 2023 рік - січень 2023 року - 22 дні, лютий 2023 року - 20 днів, березень 2023 року - 23 дні, квітень 2023 року - 20 днів, травень 2023 року - 23 дні, червень 2023 року - 22 дні, липень 2023 року - 21 день, серпень 2023 року - 23 дні, вересень 2023 року - 21 день, жовтень 2023 року - 22 дні, листопад 2023 року - 22 дні, грудень 2023 року - 21 день. Разом 260 робочих днів; - за період 2024 року - січень 2024 року - 23 дні, лютий 2024 року - 1 день, Разом 24 робочих днів. Згідно довідки Офіса Генерального прокурора від 27.01.2020 №21-76зп, середньоденна заробітна плата позивача складає 1425,84 грн. Відтак, середній заробіток позивача за час затримки виконання рішення суду про поновлення його на посаді становить 1 038 011,52 грн. (1425,84 грн. * 728 робочих днів). Подібна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 01 серпня 2023 року у справі №640/34546/21, від 19.12.2025 у справі № 260/8573/23. Щодо доводів скаржника про незаконність розгляду даної справи судом у порядку спрощеного провадження, то колегія суддів вважає ії помилковоми. Стаття 257 КАС України визначає, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративних судів, за вийнятком справа, зазначених у ч.4 цієї статті. У відповідності до ст. 260 КАС України, питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі. Колегія суддів вважає, що дана справа не стосується жодної підстави, зазначеної у ч.4 цього Кодексу щодо розгляду справ лише у загальному порядку. За змістом п.7 ч.3 ст 257 КАС України, на який посилається скаржник, при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує, у т.ч., думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. Як убачається з заяви Офісу Генерального прокурора від 09.02.2024 представник заперечувала проти розгляду справи у спрощеному провадженні та просила суд здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження. Судом першої інстанції 19 січня 2024 прийнято ухвалу, якою вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що не є обов`язковим розгляд справ даної категорії за правилами загального позовного провадження. У рішенні від 07 квітня 2025 року суд розглянув заяву представника відповідача та вирішив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами, що відповідає вимогам чинного КАС України. Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що посилання скаржника в апеляційній скарзі лише на норми КАС України без обгрунтування підстав, які свідчать про порушення судом норм процесуального права в цій частині, не є свідченням незаконності чи неправильності судового рішення. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, так як суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив заяву у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні Київського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк, визначений ст. 329 КАС України. Суддя-доповідач: Бужак Н.П. Судді: Беспалов О.О. Файдюк В.В.