Постанова 4855 № 640/38076/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/38076/21 Суддя (судді) першої інстанції: Горобцова Я.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 квітня 2026 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Єгорової Н.М., суддів - Коротких А.Ю., Чаку Є.В., при секретарі - Олешко М.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - ВСТАНОВИЛА: У грудні 2021 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області, яким, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив: - визнати протиправним та скасувати наказ від 22 листопада 2021 року №529 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУНП в Київській області", виданий Головним управлінням Національної поліції в Київській області за підписом начальника генерала поліції третього рангу А. Нєбитова в частині звільнення зі служби в поліції оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділу поліції № 2 Бучанського РУП ГУ НП в Київській області капітана поліції ОСОБА_1 ; - визнати протиправним та скасувати наказ від 24 грудня 2021 року №337 о/с "По особовому складу", виданий Головним управлінням Національної поліції в Київській області за підписом начальника генерала поліції третього рангу А. Нєбитова відповідно до Закону України "Про Національну поліцію" звільнити зі служби в поліції за п. 6 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення) ч. 1 ст. 77 капітана поліції ОСОБА_1 (0115963), оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділу поліції № 2 Бучанського районного управління поліції, 28 грудня 2021 року; - поновити капітана поліції ОСОБА_1 на службі в Національній поліції України в Київській області на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділу поліції № 2 Бучанського РУП ГУ НП в Київській області з 28 грудня 2021 року; - стягнути з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь капітана поліції ОСОБА_1 заробітну плату (середній заробіток) за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 28 грудня 2021 року. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 січня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідно до Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13 грудня 2022 року №2825-IX та Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16 вересня 2024 року №399, справу №640/38076/21 передано на розгляд до Київського окружного адміністративного суду. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2023 року адміністративну справу №640/38076/21 прийнято до провадження, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у матеріалах справи доказами. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року відмовлено в задоволені позову. Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, проігноровано докази наявні у матеріалах справи, водночас рішення суду побудовано на припущеннях. Апелянт зазначив про те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про доведеність вчинення позивачем дисциплінарного проступку (участь у бійці, порушення етичних норм) поклавши в основу рішення виключно матеріали службового розслідування, що базуються на припущеннях співробітників поліції які прибули на місце події після її завершення, разом з тим, фізичний стан позивача об`єктивно унеможливлював адекватну оцінку обстановки та негайне інформування керівництва згідно з інструкціями. Звернув увагу суду на те, що судом першої інстанції не враховано медичний висновок від 23 грудня 2021 року №РКВН-6Н2М-4РВЕ-ВА8Х, який підтверджує факт хвороби ОСОБА_1 у день звільнення зі служби, що свідчить про протиправність оскаржуваного наказу. Додатково зазначив про те, що в матеріалах справи відсутні будь які докази, які б підтверджували вчинення позивачем хуліганських дій, що свідчить про необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Крім того, недоповідь керівництву про інцидент не може слугувати підставою для застосування до позивача крайнього заходу у вигляді звільнення зі служби, позитивну характеристику та відсутність діючих стягнень. Відповідач подав до суду відзив, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскільки незалежно від того чи мав місце склад адміністративного правопорушення, позивач був учасником конфлікту та бійки, не повідомив чергову частину та керівництво про подію, самовільно залишив медичний заклад, не виходив на зв`язок у ніч події, не сприяв документуванню обставин інциденту, не виконав обов`язків передбачених ст. 18 Закону України "Про Національно поліцію". Додатково зазначив про те, що дії поліцейського, які об`єктивно компрометують його як носія владних повноважень та формують негативне сприйняття органів поліції в очах громадськості, самі по собі утворюють дисциплінарний проступок незалежно від наявності чи відсутності складу адміністративного правопорушення, сам факт підриву довіри до поліції є достатньою підставою для застосування найсуворішого дисциплінарного стягнення. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 проходив службу в Національній поліції на посаді оперуповноваженого СКП ВП №2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області. Наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 11 жовтня 2021 року №1571 призначено службове розслідування за фактом отримання тілесних ушкоджень окремими працівниками відділу поліції №2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області та створено дисциплінарну комісію. 10 листопада 2021 року начальником Головного управління Національної поліції в Київській області А. Нєбитовим затверджено висновок службового розслідування за фактом отримання тілесних ушкоджень окремими працівниками відділу поліції №2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області, яким за порушення службової дисципліни, вимог ст.ст. 3, 8, 11, 18, 64 Закону України "Про Національну поліцію", ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" від 15 березня 2018 року №2337-VIII, Порядку ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08 лютого 2019 року №1179, що виразилося у не повідомленні найближчого органу поліції про виявлене правопорушення, не припиненні такого правопорушення, не доповіді керівництву відділу поліції № 2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області та керівництву Головного управління про зазначений факт, не проявленні поваги до інших поліцейських і працівників поліції, не наданні їм допомоги у розкритті вищевказаного правопорушення та притягнення винних осіб до відповідальності, вчинення вчинку, який призвів до підриву авторитету Національної поліції України у суспільстві оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділу поліції №2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області капітана поліції ОСОБА_1 вважали б за доцільне звільнити зі служби в поліції. Наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 22 листопада 2021 року №529 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУНП в Київській області" за порушення службової дисципліни, оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділу поліції №2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області капітана поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції. Наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 24 грудня 2021 року №337 о/с "По особовому складу" відповідно до п. 6 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення) ч. 1 ст. 77 Закону України "Про національну поліцію" капітана поліції ОСОБА_1 (0115963), оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділу поліції № 2 Бучанського районного управління поліції звільнено зі служби 28 грудня 2021 року. Вважаючи протиправними оскаржувані накази позивач звернувся до суду з позовом. Приймаючи рішення про відмову в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що інформація щодо отримання тілесних ушкоджень окремими працівниками відділу поліції № 2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області знайшла своє підтвердження, водночас позивач своїми діями порушив вимоги ст.ст. 3, 8, 11, 18, 64 Закону України "Про Національну поліції України", ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України", Порядку ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, що виразилося у не повідомленні найближчого органу поліції про виявлене правопорушення, не припиненні такого правопорушення, не доповіді керівництву відділу поліції № 2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області та керівництву Головного управління про зазначений факт, не проявленні поваги до інших поліцейських і працівників поліції, не наданні їм допомоги у розкритті вищевказаного правопорушення та притягнення винних осіб до відповідальності та вчинення вчинку, який призвів до підриву авторитету Національної поліції України у суспільстві. Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року №580-VIII. Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції. Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський зобов`язаний, зокрема: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини. Частиною 2 ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов`язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції. Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Частиною 1 ст. 64 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки". Згідно з ст. 19 Закону України "Про Національну поліцію" у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону (ч. 1). Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом (ч. 2). Частиною 1 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, що затверджений Законом України "Про дисциплінарний статут Національної поліції України" від 15 березня 2018 року №2337-VІІІ (далі - Дисциплінарний статут) встановлено, що службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. Згідно з ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію" зобов`язує поліцейського: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; 7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; 10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; 11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; 12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; 14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння. Як вірно зазначено судом першої інстанції, проходження служби в поліції, зважаючи на її специфіку та підвищену увагу суспільства, вимагає від особи надзвичайної дисциплінованості та відповідальності за свої дії та вчинки. Згідно з ч. 1 ст. 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Відповідно до ст. 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції. Приписами ст. 13 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони. До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції. Відповідно до ст. 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків (ч. 2). Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення (ч. 3). Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку (ч. 4). Статтею 15 Дисциплінарного статуту встановлено, що проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії (ч. 1). Дисциплінарні комісії формуються з поліцейських та працівників поліції, які мають відповідні знання та досвід, необхідні для ефективного проведення службового розслідування (ч. 2). За результатами проведеного службового розслідування дисциплінарна комісія приймає рішення у формі висновку (ч. 15). Відповідно до ч. 7 ст. 19 Дисциплінарного статуту у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції. Згідно з ч. 8 ст. 19 Дисциплінарного статуту під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 29 Дисциплінарного статуту у разі встановлення за результатами службового розслідування в діях поліцейського дисциплінарного проступку видається письмовий наказ про застосування до нього одного з видів дисциплінарного стягнення з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого - звільнення зі служби в поліції. Аналогічні положення закріплені і у Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженому наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року № 893 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 28 листопада 2018 року за №1355/32807 (далі - Порядок № 893). Крім того, Порядком проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженому наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року №893 (далі - Порядок № 893) передбачено, що службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку. Згідно з п. 7 розділу IV Порядку №893 кожна посадова особа поліції відповідно до своїх повноважень зобов`язана сприяти проведенню службового розслідування. Відмова поліцейського або іншої посадової особи поліції надавати пояснення про обставини, які є предметом службового розслідування, крім відмови давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначено законодавством України, а також надання завідомо неправдивих пояснень є перешкоджанням проведенню службового розслідування. Відповідно до п. 1 Розділу VII Порядку № 893 у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення. Уповноважений керівник, враховуючи характер проступку, обставини, за яких він був учинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, визначає вид дисциплінарного стягнення, що підлягає застосуванню до поліцейського, та видає письмовий наказ про його застосування. Як встановлено судом першої інстанції, підставою для прийняття оскаржуваних наказів слугував Висновок службового розслідування від 10 листопада 2021 року яким встановлено порушення позивачем вимог ст.ст. 3, 8, 11, 18, 64 Закону України "Про Національну поліцію", ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" від 15 березня 2018 року №2337-VIII, Порядку ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08 лютого 2019 року №1179. Службове розслідування призначене наказом начальника Головного управління Національної поліції в Київській області від 11 жовтня 2021 року №1571 на підставі доповідної записки начальника УГІ ГУНП в Київській області від 04 жовтня 2021 року про можливі порушення службової дисципліни окремими працівниками Бучанського РУП ГУНП в Київській області. Як встановлено Висновком службового розслідування, 03 жовтня 2021 року о 23:47 год., на спеціальну лінію 102 ГУНП в Київській області надійшло повідомлення від ОСОБА_3 1982 року народження, про те, що в. м. Ірпінь по вул. Шевченка, 4, відбувається бійка за участю поліцейського на ім`я ОСОБА_1. Вказану подію зареєстровано до ITC ІПНП ВП № 2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області за №22785 від 03 жовтня 2021 року, а на місце події направлено поліцейських сектору реагування патрульної поліції відділу №2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області, та повідомлено відповідального від керівництва капітана поліції ОСОБА_4 . По приїзду на місце виклику, працівниками поліції встановлено, що 03 жовтня 2021 року близько 23:30 год. за адресою: вул. Шевченка, 4, м. Ірпінь, сталась бійка за участю ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , після якої ОСОБА_1 автомобілем швидкої медичної допомоги був доставлено до травматичного пункту Ірпінської центральної міської лікарні за адресою: м. Буча, вул. Польова,

19. Заступник начальника відділу поліції - начальник СКП відділу поліції №2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області старший лейтенант ОСОБА_6 та т.в.о. заступника начальника відділу поліції №2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області капітан поліції ОСОБА_4 для з`ясування детальної інформації про вказану подію відвідали КЗ IMP "Ірпінська центральна міська лікарня", де з`ясовано, що ОСОБА_1 було встановлено діагноз - забійна рана чола праворуч, водночас останній після отримання медичної допомоги, медичний заклад самостійно залишив та пішов у невідомому напрямку. На неодноразові телефонні дзвінки на мобільний номер телефону ( НОМЕР_1 ) належний ОСОБА_1 , останній не відповідав. У результаті вищевикладених дій, ОСОБА_1 порушив вимоги ч.2 ст.18 Закону України "Про Національну поліції" (Поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов`язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції), Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08 лютого 2019 року № 100, що виразилось у не інформуванні про вищевказану події чергової частини найближчого органу поліції та не інформуванні свого безпосереднього керівництва. Крім того, ОСОБА_1 в порушення п. 3 розділу І, п.3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських та п. 11 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України під час вказаної події проявив не повагу до інших поліцейських і працівників поліції, не надав їм допомогу у розкритті вищевказаного правопорушення та притягненні винних осіб до відповідальності. Також висновком службового розслідування встановлено, що 04 жовтня 2021 року на робочому місці позивач не з`явився, в телефонному режимі повідомив, що хворіє. Згідно з поясненнями ОСОБА_5 від 04 жовтня 2021 року останній зазначив, що 03 жовтня 2021 року близько 23:00 год. знаходився поблизу кафе "ЄРШ", під час розмови з невідомим громадянином виник конфлікт після чого почалася бійка, в результаті якої він та невідомий отримали тілесні ушкодження. Разом з невідомим громадянином було ще двоє невідомих осіб з якими у нього теж виник конфлікт і вони почали погрожувати йому фізичною розправою та проблемами з законом, після чого хтось викликав поліцію та конфлікт припинився. Відповідно до протоколу прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення або таке, що готується від 04 жовтня 2021 року о 01:13 год. ОСОБА_5 заявив про те, що особа на ім`я ОСОБА_7 , який знаходився в стані алкогольного сп`яніння кидався в бійку, після чого його товариші спричинили заявнику тілесні ушкодження. Дана подія сталась за адресою м. Ірпінь вул. Шевченка 03 жовтня 2021 року о 23:30 год. Також ОСОБА_5 04 жовтня 2021 року було подано заяву начальнику відділу поліції Бучанського РУП ГУНП в Київській області, якою останній просив не розглядати його попередню заяву, оскільки в даній ситуацій він розібрався, претензій не має. Отже матеріалами службового розслідування та матеріалами адміністративної справи підтверджується інформація стосовно бійки за участі ОСОБА_1 . Доводи апелянта про те, що він намагався витрутися в конфлікт його знайомих для запобіганню бійки та в результаті необережності впав та отримав травму, а також надані представником позивача адвокатом Захаревичем Р.В. пояснення від 22 січня 2022 року ОСОБА_8 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 колегія суддів оцінює критично, оскільки вони суперечать поясненням, відібраним співробітниками поліції 04 жовтня 2021 року безпосередньо на місці події. Щодо доводів апелянта про необґрунтоване застосування до нього найбільш суворого заходу дисциплінарної відповідальності враховуючи позитивну характеристику та відсутність діючих стягнень, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Як зазначено вище, відповідно до ч. 8 ст. 19 Дисциплінарного статуту під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до службових обов`язків. Звільнення зі служби в поліції є найсуворішим видом дисциплінарного стягнення за порушення службової дисципліни та є крайнім заходом дисциплінарного впливу. Передумовою звільнення поліцейського за вчинення дисциплінарного правопорушення, пов`язаного зі здійсненням службової діяльності, має бути грубе порушення службової дисципліни, встановлене внаслідок ретельного службового розслідування та підтверджене належним доказами. Згідно з службовою характеристикою капітана поліції ОСОБА_1 за період служби останній зарекомендував себе посередньо, до виконання службових обов`язків ставився без належної відповідальності. Загалом підготовлений та професійно грамотний працівник, у складній обстановці орієнтується розсудливо, однак рішення приймає не завжди обдумано. Відзначається витримкою та цілеспрямованістю, проте не завжди вчасно доводить розпочату справу до логічного завершення. Доручення керівництва виконував, але не завжди у встановлений термін, не дотримується субординації. Порушує дисципліну, а саме систиматично запізнюється на інструктажі в добові чергування, чим подає поганий приклад молодим працівникам. Має середнє почуття особистої відповідальності за доручену справу, вміє будувати стосунки з громадянами та колегами по службі, але іноді у спілкуванні може бути конфліктним. Здатний працювати над усуненням особистих недоліків, але іноді допускає незначні порушення вказівок керівництва. На критику реагує невірно, належних висновків не робить. Морально стійкий, сміливий рішучий. Згідно усталеної практики Верховного Суду, обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб`єкта його накладення. Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень (постанови Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі №806/647/15, від 28 жовтня 2021 року у справі №520/1578/2020, від 09 лютого 2022 року у справі №160/12290/20, від 23 листопада 2023 року у справі №420/14443/22, від 29 жовтня 2025 року у справі №420/36768/23). Отже, повноваження керівника щодо обрання одного з видів дисциплінарного стягнення є дискреційними, а тому посилання апелянта на очевидну неспівмірність встановлених порушень з видом дисциплінарної відповідальності є безпідставним. Стосовно доводів позивача про те, що судом першої інстанції не враховано медичний висновок від 23 грудня 2021 року №РКВН-6Н2М-4РВЕ-ВА8Х, який підтверджує факт хвороби ОСОБА_1 у день звільнення зі служби, що свідчить про протиправність оскаржуваного наказу, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ст. 22 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його застосування, не враховуючи часу перебування поліцейського у відпустці, відрядженні або на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності). Після закінчення зазначеного строку дисциплінарне стягнення не виконується. Наказ про застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення виконується шляхом його оголошення в органі (підрозділі) поліції та особистого ознайомлення поліцейського з ним. У разі відмови особи від ознайомлення з наказом про це складається акт. Згідно з ч.ч. 4 - 6 ст. 22 Дисциплінарного статуту, дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади та звільнення із служби в поліції, застосовані до поліцейського, який перебуває у відпустці чи на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності), виконуються (реалізуються) після його прибуття до місця проходження служби. За відсутності на службі без поважних причин поліцейського, до якого застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади чи звільнення із служби в поліції, таке дисциплінарне стягнення виконується, а витяги з наказів про застосування та виконання дисциплінарного стягнення надсилаються рекомендованим листом з повідомленням на адресу місця проживання поліцейського, що зазначена в його особовій справі. У такому разі днем ознайомлення поліцейського із зазначеними наказами є дата, зазначена в поштовому повідомленні про вручення їх поліцейському, до якого застосовано дисциплінарне стягнення, або повнолітньому члену сім`ї такого поліцейського. Позивачем до матеріалів справи надав медичний висновок Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги №1" Святошинського району м. Києва від 23 грудня 2021 року №РКВН-6Н2М-4РВЕ-ВА8Х згідно з яким пацієнт 122327d4-4f4a-4f22-994a-b5a1f2217bff (без зазначення ПІП) у зв`язку з захворюванням або травмою загального характеру був непрацездатним у період з 23 грудня 2021 року по 06 січня 2022 року. Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження повідомлення позивачем роботодавця про тимчасову непрацездатність і я докази того, що ОСОБА_1 це пацієнт 122327d4-4f4a-4f22-994a-b5a1f2217bff. Наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 24 грудня 2021 року №337 о/с "По особовому складу" відповідно до п. 6 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення) ч. 1 ст. 77 Закону України "Про національну поліцію" капітана поліції ОСОБА_1 (0115963), оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділу поліції №2 Бучанського районного управління поліції звільнено зі служби 28 грудня 2021 року. Так Верховним Судом у постанові від 18 березня 2020 року у справі №823/1455/17 сформовано висновок щодо застосування ст. 18 Дисциплінарного статуту у тотожних правовідносинах, відповідно до якого наявність самого лише факту винесення відповідачем оскаржуваного наказу [про реалізацію дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби] у період тимчасової непрацездатності позивача не є достатньою підставою для поновлення його на роботі. Аналогічна правова позиція підтримана Верховним Судом у постанові від 12 січня 2023 року у справі №520/10657/19, від 04 жовтня 2024 року у справі №560/16056/21. Враховуючи встановлені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для скасування оскаржуваних наказів. Крім іншого, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Головуючий суддя Н.М. Єгорова Судді А.Ю. Коротких Є.В. Чаку Повне рішення складено "16" квітня 2026 року.