Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/20108/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 29 серпня 2023 року м. Дніпросправа № 160/20108/22 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач), суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В., за участю секретаря судового засідання Поспєлової А.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2023 року по справі №160/20108/22 (головуючий суддя Неклеса О.М.) за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 14.11.2022 №614 про застосування до інспектора взводу №1 роти №1 батальйону №2 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дисциплінарного стягнення у виді звільнення із служби в поліції; - визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України №1501 о/с від 01.12.2022 про звільнення зі служби в поліції, згідно п. 6 ч. 1 статті 77 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 інспектора взводу №1 роти №1 батальйону №2 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції; - поновити старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на посаді інспектора взводу №1 роти №1 батальйону №2 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції; - стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 середній заробіток (грошове забезпечення) за час вимушеного прогулу з 01.12.2022 по 2520,12 грн. за кожен день вимушеного прогулу до дня проведення фактичного розрахунку. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані накази про застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення та звільнення нього з займаної посади є протиправними, винесеними з грубим порушенням чинного законодавства України, за відсутності будь-яких передбачених законодавством підстав для звільнення. Позивач зазначає, що службове розслідування проводилося неналежним чином, докази підтвердження наявності в діях позивача дисциплінарного проступку відсутні. ОСОБА_1 надано пояснення в рамках кримінального провадження, на яке посилається комісія у висновку, а саме: позивач пояснив, що громадянин ОСОБА_2 проігнорував висловлену йому вимогу показати свої руки та предмет, що він тримає, натомість почав погрожувати фізичною розправою та зробив рух в бік патрульних поліцейських при цьому замахнувся битою. Позивач стверджує, що в ситуації, яка склалася попередити особу заздалегідь про застосування фізичного впливу згідно ст. 44 Закону України «Про Національну поліцію» було не виправданим, так як зволікання могло спричинити посягання на здоров`я поліцейського, тому відповідно до п. 1 ст. 43 Закону України «Про Національну поліцію» таке попередження не було зроблено, а було прийняте рішення згідно ст. 44 Закону України «Про Національну поліцію» застосувати до особи фізичну силу у вигляді прийому рукопашного бою, а саме: удару в область передпліччя для забезпечення особистої безпеки та безпеки інших осіб. Після чого, за поясненням позивача, громадянин ОСОБА_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, перечепившись, впав на підлогу та почав лаятись, нецензурно висловлюватись, продовжуючи погрожувати поліцейським та оточуючим, розмахував руками. Надалі, ОСОБА_1 намагався заспокоїти ОСОБА_2 і припинити його хуліганські дії ОСОБА_2 , при цьому що удари йому позивач не наносив, що сам ОСОБА_2 не заперечує. Також ОСОБА_1 звернув увагу, що відеозапис, висвітлений в телеграм- каналі «ХД - ДНЕПР», повна назва якого підриває авторитет міста, не містить ані прізвищ співробітників поліції (зокрема, позивача), ані номер легіону, ані посади співробітників, тобто жодної інформації. Разом з тим, позивач зауважив, що відеозапис не опубліковано в жодному засобі масової інформації, ані навіть у мережі Фейсбук, ані в будь-якій іншій мережі, крім телеграм-каналу із сумнівною назвою та невідомим автором, який за вигоду публікує будь-який пост. Окрім того, позивач зауважив, що ємності акумуляторів відеореєстраторів об`єктивно не вистачає для безперервної відеозйомки. Відеозапис, взятий за основу висновку комісії, ну думку позивача, підтверджує факт розряджених відеореєстроторів, оскільки зелена лампочка не світиться. Якби реєстратори, які закріплені на форменому одязі, були заряджені але не вели відеозйомку, на них світилась би зелена лампочка, що є відомим фактом для відповідача. Таким чином, ОСОБА_1 вважає, що в його діях відсутній склад дисциплінарного правопорушення, службове розслідування проведено поверхнево, не в повному обсязі, а висновки службового розслідування висвітлені однобоко та ґрунтуються на припущеннях, які не підтвердженні належними доказами. У службовому розслідуванні не надано оцінку дотримання норм професійної етики учасниками конфлікту. Також, відповідачем, на думку позивача, не дотримано критерію обґрунтованості, оскільки, приймаючи рішення про наявність в діях позивача ознак дисциплінарного проступку, яке тягне за собою звільнення з посади, не враховано всіх обставин, які мали бути враховані. Крім того, ОСОБА_1 зважує, що у висновку службового розслідування не зазначено про наявність чи відсутність пом`якшуючих обставин, не надано оцінки особі позивача (попередня поведінка, ставлення до служби, наявні нагороди). Відповідач не поклав в основу висновку за результатами службового розслідування жодних доказів, які б підтверджували правомірність висновку службового розслідування. Також позивач звернув увагу, що відповідачем не мотивовано неможливості застосування до позивача іншого, передбаченого статтею 13 Дисциплінарного статуту, виду дисциплінарного стягнення, окрім як звільнення з посади. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2023 року по справі №160/20108/22 у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Суд першої інстанції виходив з того, що встановлені службовим розслідуванням обставини щодо порушення позивачем вимог статті 1 Дисциплінарного статуту, статті 18 Закону №580, які підтверджені зібраними в ході проведення службового розслідування матеріалами, є самостійною і достатньою підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності. Позивачем вчинено дисциплінарний проступок, що компрометує його як поліцейського та дискредитує поліцію в цілому, суперечить покладеним на неї обов`язкам, що є безумовною підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності. Відсутність обвинувального вироку суду ніяким чином не ототожнюється з відсутністю в діях ОСОБА_1 порушення службової дисципліни. Кримінальна та дисциплінарна відповідальність є різними і самостійними видами відповідальності особи. Встановлені службовим розслідуванням порушення, що стали підставою для звільнення позивача, підпадають під визначення порушення службової дисципліни, за яке може бути накладене дисциплінарне стягнення відповідно до статті 13 Дисциплінарного статуту. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Скаржник зазначає, що суд першої інстанції безпідставно встановив належність відеозапису як доказу в обґрунтування вини ОСОБА_3 , та того, що ОСОБА_1 саме наносив удари ОСОБА_2 . Вказуючи на факти фальсифікації відеозапису, що буде встановлено експертом під час перевірки автентичності відеозапису в рамках кримінальної справи, скаржник вважає неможливим використовувати відеозапис як основний доказ вини позивача у вчиненні дисциплінарного проступку. Також скаржник вважає, що не можуть бути прийняті судом посилання відповідача про те, що подія була висвітлена в мережі Інтернет, чим заподіяно шкоду авторитету Національної поліції, оскільки не вбачається, що у відповідних статтях в мережі Інтернет фігурує ПІБ позивача, а відтак підстав стверджувати, що саме позивач своїми діями підірвав авторитет Національної поліції немає. За наявних у справі доказів встановити факт дисциплінарного проступку позивача не є можливим, а тому висновок службового розслідування є передчасним, оскільки наразі побиття ОСОБА_2 співробітниками правоохоронних органів не підтверджено ані в службовому розслідуванні, ані в кримінальній справі. Щодо розряджених відеореєстраторів скаржник зазначає, що позивач не може самостійно заряджати портативний реєстратор, який йому видано під час чергування, оскільки його зарядження здійснюється лише в приміщенні управління патрульної поліції. Згідно електронного журналу аудит пристрою № 470299, цифрова нагрудна відеокамера була закріплена 02.10.2022 о 06 годині 51 хвилині за інспектором взводу №1 роти № 1 батальйону №2 Управління старшим лейтенантом поліції ОСОБА_1 та видана згідно відомості до журналу обліку видачі, повернення портативного відеореєстратора та карт пам`яті від « 2» жовтня 2022 року, відтак до моменту дисциплінарного проступку минуло 10 годин, оскільки наряд патрульної поліції було викликано о 16.23 годині. При цьому суд першої інстанції на надав оцінки тому, що коли відеореєстратор заряджений, але вимкнений (тобто не здійснює відеозйомку) на пристрої світиться зелена лампочка. Коли відеореєстратор веде відеозйомку лампочка світиться червоним кольором. У разі коли пристрій розрядився, лампочка не світиться. Таким чином, скаржник вважає, що в межах спірних правовідносин, в діях позивача склад дисциплінарного правопорушення відсутній, службове розслідування проведено поверхнево, не в повному обсязі, а висновки службового розслідування висвітлені однобоко та ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені належними доказами. Серед іншого у вказаному службовому розслідуванні не надано оцінку дотримання норм професійної етики учасниками конфлікту. Також, відповідачем не дотримано критерію обґрунтованості, оскільки, приймаючи рішення про наявність в діях позивача ознак дисциплінарного проступку, яке тягне за собою звільнення з посади, не враховано всіх обставин, які мали бути враховані. У висновку службового розслідування не зазначено про наявність чи відсутність пом`якшуючих обставин, не надано оцінки особі позивача (попередня поведінка, ставлення до служби, наявні нагороди). Крім того, відповідачем не мотивовано неможливість застосування до позивача, іншого передбаченого статтею 13 Дисциплінарного статуту, виду дисциплінарного стягнення, окрім як звільнення з посади. Позивач, його представник в судове засідання не з`явились, про час і місце судового засідання означені особи повідомлені судом належним чином. До початку судового засідання від представника позивача надійшло письмове клопотання про перенесення розгляду справи у зв`язку з неможливістю його явки в судове засідання через відрядження. Докази на підтвердження наведених представником позивача обставин відсутні. Відповідно до ч.1, ч.2 ст.313 КАС України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. В даному випадку суд вважає, що подане представником позивача клопотання задоволенню не підлягає як необґрунтоване. Також суд враховує, що, як вбачається з матеріалів справи, розгляд справи неодноразово відкладався судом за клопотаннями позивача, в тому числі, у зв`язку із зміною його представника адвоката і необхідністю укладення договору про надання правової допомоги та ознайомлення адвоката з матеріалами справи. В наданий судом час позивач з матеріалами справи ознайомився, про що в матеріалах справи є відповідні відмітки, втім його адвокат таким правом з невідомих суду причин не скористався. Виходячи з вказаних обставин, суд дійшов висновку, що наведені представником позивача причини про неможливість явки в судове засідання 29.08.2023 не є поважними, жодні клопотання від позивача до початку цього судового засідання не надходили, тому приймаючи також до уваги, що обов`язковою участь у судовому засіданні учасників справи не визнана, неявка позивача та/або його представника в судове засідання не перешкоджає розгляду справи. Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечує, відповідно до поданого письмового відзиву просить залишити рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши законність та обґрунтованість додаткового рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивач - лейтенант поліції ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) згідно з витягом з наказу начальника Департаменту патрульної поліції Національної поліції України «По особовому складу» за №583 о/с від 19.06.2018 проходив службу на посаді інспектора взводу № 1 роти № 1 батальйону № 2 управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції. Наказом ДПП № 1501 о/с від 01.12.2022 позивач відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) звільнено зі служби в поліції. Підставою для звільнення позивача став наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 14.11.2022 № 614 «Про застосування до працівників УПП в Дніпропетровській області ДПП дисциплінарних стягнень». За змістом вказаного наказу начальника Департаменту патрульної поліції Національної поліції України №614 від 14.11.2022 до інспектора взводу №1 роти №1 батальйону №2 УПП в Дніпропетровській області ДПП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні вимог пунктів 1 та 2 частини 1 статті 18, частини 2 статті 29, частини 1 статті 44, частини 1 статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 3, 7 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту, та пункту 5 розділу П Інструкції, згідно з пунктом 7 частини 3 статті 13 Дисциплінарного статуту. Підставою притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача є результати службового розслідування, проведеного відповідно до наказу управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції від 03.10.2022 № 192 «Про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії», висновки якого затверджені начальником Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції. Означене службове розслідування призначене та проведено з метою встановлення причин та обставин події, яка сталася за участю інспектора взводу №1 роти №1 батальйону №2 УПП в Дніпропетровській області ДПП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 , інспектора взводу №1 роти №1 батальйону №2 УПП в Дніпропетровській області ДПП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 та поліцейського взводу №2 роти №1 батальйону №2 УПП в Дніпропетровській області ДПП сержанта поліції ОСОБА_5 і 03.10.2022 була розміщена на одному з телеграм-каналів. В ході службового розслідування з`ясований склад наряду патрульної поліції, дії якого були висвітлені 03.10.2022, встановлено, що 02.10.2022 під час виконання службових обов`язків старший лейтенант поліції ОСОБА_6 безпідставно застосував фізичну силу до ОСОБА_7 , що не була пропорційною і ефективною у ситуації, що склалась, та такою, що не була необхідною для забезпечення особистої безпеки або/та безпеки інших осіб, припинення правопорушення, затримання особи, яка вчинила правопорушення для забезпечення виконання повноважень, покладених на нього законом, а також не вів безперервну відеозйомку під час указаних подій, на отриманий відеореєстратор № 470299, чим порушив вимоги пунктів 1 і 2 частини першої статті 18, частини другої статті 29, частини першої статті 44 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 3 та 7 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року №2337-VIIІ «Про Дисциплінарний статуту Національної поліції України», та пункту 5 розділу II Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС від 18 грудня 2018 року №1026, абзаців першого та другого пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09 листопада 2016 року №1179, а, отже, учинив дисциплінарний проступок. З матеріалів службового розслідування вбачається, що 02.10.2022 о 16.23 через скорочений номер екстреного виклику поліції « 102» надійшло повідомлення про хуліганство, яке відбулось за адресою: АДРЕСА_1 . Наведене повідомлення зареєстроване в Журналі єдиного обліку заяв та повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події відділення поліції № 2 Дніпровського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 02.10.2022 за № 19102 та внесена до електронної картки « 102» за № НОМЕР_1 . За результатами реагування на зазначене повідомлення нарядом патрульної поліції, до системи ІПНП внесений електронний рапорт про проведення профбесіди, 02.10.2022 ОСОБА_8 стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ГАА № 814408, за вчинення правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною першою статті 178 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Одночасно з наданих в ході опитування вищенаведених поліцейських пояснень та інших матеріалів службового розслідування встановлено, ОСОБА_1 не заперечується, що він намагався заспокоїти ОСОБА_2 і припинити його хуліганські дії, у зв`язку з чим застосував до ОСОБА_2 фізичну силу у вигляді прийому рукопашного бою. Окрім того, позивач витягнув вказану особу за ногу з квартири, неодноразово здійснивши замахи рукою вже відносно лежачого на підлозі ОСОБА_2 . При цьому ОСОБА_9 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, жодним чином не чинив вищевказаному працівнику поліції опір. Таким чином, за висновком комісії службового розслідування очевидним є той факт, що в момент таких замахів ОСОБА_2 не вчиняв жодних хуліганських дій та застосування фізичної сили у цей момент втратило ознаку пропорційності та необхідності. Окрім того, встановлено, що ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 під час виконання службових обов`язків 02.10.2022 не вели безперервно відеозйомку, зокрема, під час описаної у висновку службового розслідування події. Отже, як вбачається із матеріалів службового розслідування, застосована ОСОБА_1 фізична сила до ОСОБА_2 , як поліцейського, суперечить загальним принципам, встановленим для співробітників органів поліції, оскільки вчинення подібних дій може мати наслідком встановлення негативної суспільної думки населення щодо органів правопорядку, зважаючи серед іншого, на факт наявності негативних реакцій громадян на зазначені у висновку службового розслідування відеозаписи. Також у Висновку зазначено, що за результатами сукупного аналізу наявних матеріалів службового розслідування дисциплінарною комісією не встановлено обставин, передбачених частиною четвертою статті 19 Дисциплінарного статуту, які пом`якшують відповідальність ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 . При цьому, обставин, передбачених частиною шостою статті 19 Дисциплінарного статуту, які обтяжують відповідальність останніх, дисциплінарною комісією також не встановлено. З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про національну поліцію». Відповідно до статті 59 Закону України «Про Національну поліцію» служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов`язаний: - неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; - професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва. Відповідно до Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених Наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами. Згідно зі ст. 19 Закону України «Про Національну поліцію» у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом. Законом України від 15 березня 2018 року №2337-VIII затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України. Згідно із преамбулою вказаного Закону цей Статут визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження. Відповідно до ч.1 ст.1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. Згідно ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов`язує поліцейського: поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень (п.3); утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини (п.7). Згідно з ч. 1 ст. 11, ст. 12 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції. Статтею 13 вказаного Закону передбачено, що дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони. До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень, як, зокрема, звільнення з посади (п. 6 ч.4 ст.13). В спірному випадку факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку встановлений службовим розслідуванням, призначеним наказом УПП в Дніпропетровській області ДПП від 03.10.2022 №192 і оформленим відповідним висновком, зазначеним вище. І саме під час службового розслідування встановлені обставини вчинення позивачем дисциплінарного проступку. За приписами ст. 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. З метою виявлення причин та умов, що сприяли вчиненню корупційного правопорушення або невиконанню вимог Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», за поданням спеціально уповноваженого суб`єкта у сфері протидії корупції за рішенням начальника органу, який має право приймати або звільняти із служби особу, яка вчинила таке правопорушення, проводиться службове розслідування. Службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником (ч. 1 ст. 16 Дисциплінарного статуту). Відповідно до п.4 розділу V Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС України від 07.11.2018 №893, службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку. Частинами 1-3 статті 18 Дисциплінарного статуту передбачено, що під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій. Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: 1) надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; 2) подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи; 3) ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України «Про захист персональних даних», «Про державну таємницю» та іншими законами; 4) подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; 5) користуватися правничою допомогою. Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право відмовитися від надання пояснень. Факт такої відмови фіксується шляхом складення акта, що підписується членом дисциплінарної комісії, присутнім під час відмови, та іншими особами, присутніми під час відмови. Частинами 7, 8 ст. 19 Дисциплінарного статуту визначено, що у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції. Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби. В спірному випадку, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не було допущено порушень процедури призначення та/або проведення службового розслідування відносно позивача. За наслідками проведеного службового розслідування зроблено висновки про вчинення позивачем дисциплінарного проступку, суть якого полягає у тому, що під час виконання службових обов`язків позивач безпідставно застосував фізичну силу до гр. ОСОБА_2 , що не була пропорційною і ефективною, у ситуації, що склалась, та такою, що не була необхідною для забезпечення особистої безпеки або/та безпеки інших осіб, припинення правопорушення, затримання особи, яка вчинила правопорушення для забезпечення виконання повноважень, покладених на нього законом, а також не вів безперервну відеозйомку під час указаних подій, внаслідок чого за порушення вимог пунктів 1 та 2 частини 1 статті 18, частини 2 статті 29, частини 1 статті 44, частини 1 статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 3, 7 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту, та пункту 5 розділу II Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС від 18 грудня 2018 року №1026, до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення із служби в поліції. Встановлюючи факт безпідставної застосування до гр. ОСОБА_2 фізичної сили відповідач правильно виходив з того, що під час здійснення своєї професійної діяльності позивач повинен був керуватись, крім іншого, положеннями Закону України «Про Національну поліцію», відповідно до статті 29 якого поліцейський захід - це дія або комплекс дій превентивного або примусового характеру, що обмежує певні права і свободи людини та застосовується поліцейськими відповідно до закону для забезпечення виконання покладених на поліцію повноважень. Поліцейський захід застосовується виключно для виконання повноважень поліції. Обраний поліцейський захід має бути законним, необхідним, пропорційним та ефективним. Обраний поліцейський захід є законним, якщо він визначений законом. Поліцейському заборонено застосовувати будь-які інші заходи, ніж визначені законами України. Обраний поліцейський захід є необхідним, якщо для виконання повноважень поліції неможливо застосувати інший захід або його застосування буде неефективним, а також якщо такий захід заподіє найменшу шкоду як адресату заходу, так і іншим особам. Застосований поліцейський захід є пропорційним, якщо шкода, заподіяна охоронюваним законом правам і свободам людини або інтересам суспільства чи держави, не перевищує блага, для захисту якого він застосований, або створеної загрози заподіяння шкоди. Обраний поліцейський захід є ефективним, якщо його застосування забезпечує виконання повноважень поліції. Поліцейський захід припиняється, якщо досягнуто мети його застосування, якщо неможливість досягнення мети заходу є очевидною або якщо немає необхідності у подальшому застосуванні такого заходу. У частині 2 статті 42 Закону України «Про Національну поліцію» зазначено, що фізичним впливом є застосування будь-якої фізичної сили, а також спеціальних прийомів боротьби з метою припинення протиправних дій правопорушників. Відповідно до частини 1 статті 44 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може застосовувати фізичну силу, у тому числі спеціальні прийоми боротьби (рукопашного бою), для забезпечення особистої безпеки або/та безпеки інших осіб, припинення правопорушення, затримання особи, яка вчинила правопорушення, якщо застосування інших поліцейських заходів не забезпечує виконання поліцейським повноважень, покладених на нього законом. Поліцейський зобов`язаний письмово повідомити свого керівника, а той зобов`язаний повідомити прокурора про завдання особі тілесних ушкоджень унаслідок застосування фізичної сили (ч. 2 статті 44 цього Закону). Відповідно до частини 7 статті 42 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов`язаний негайно зупинити застосування певного виду заходу примусу в момент досягнення очікуваного результату. Як то визначено ст. 7 Закону України «Про Національну поліцію» під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації. Обмеження прав і свобод людини допускається виключно на підставах та в порядку, визначених Конституцією і законами України, за нагальної необхідності і в обсязі, необхідному для виконання завдань поліції. Здійснення заходів, що обмежують права та свободи людини, має бути негайно припинене, якщо мета застосування таких заходів досягнута або немає необхідності подальшого їх застосування. Поліцейським за будь-яких обставин заборонено сприяти, здійснювати, підбурювати або терпимо ставитися до будь-яких форм катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання. Таким чином, з урахуванням наведених положень Закону України «Про Національну поліцію», суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції про правильність висновків дисциплінарної комісії, що позивач зобов`язаний був припинити застосування фізичної сили відносно ОСОБА_2 після досягнення мети його застосування, тобто після припинення хуліганських дій, однак цього зроблено не було. При цьому позивач не заперечує ані факт застосування до ОСОБА_2 фізичної сили, ані той факт, що він фігурує на відеозаписах, які були оприлюднені в телеграм-каналі 03.10.2022, а також те, що саме він є особою, яка здійснює фізичний вплив стосовно гр. ОСОБА_2 . Щодо посилань в апеляційній скарзі на наявність ознак фальсифікації відеозаписів, суд погоджується з доводами відповідача, що в даному саме оприлюднені на телеграм-каналі 03.10.2022 відеозаписи були проаналізовані дисциплінарною комісією під час встановлення обставин і зафіксовані у висновку службового розслідування, при цьому зроблені відповідачем висновки відповідають суті подій, що мали місце 02.10.2022 за участі позивача, а наведені у письмових поясненнях позивача доводи не спростовують події, висвітлені на відповідних відеозаписах. Також слід враховувати, що предметом службового розслідування було, в тому числі, вчинення позивачем дисциплінарного проступку, що не залежить від встановлення в діях позивача ознак кримінального правопорушення. Кримінальна та дисциплінарна відповідальність є різними і самостійними видами відповідальності особи, тому наведені скаржником доводи щодо наслідків дій позивача по відношенню до ОСОБА_2 , а саме: відсутність у потерпілої особи тілесних ушкоджень, суд не приймає як такі, що не впливають на питання притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності. Твердження позивача стосовно відсутності у висновку службового розслідування факту наявності чи відсутності пом`якшуючих обставин є помилковим, оскільки у висновку про результати службового розслідування зазначено, що за результатами сукупного аналізу наявних матеріалів службового розслідування дисциплінарною комісією не встановлено обставин, передбачених ч. 4 ст. 19 Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», які пом`якшують відповідальність позивача. Виходячи з встановлених в ході службового розслідування обставин, суд першої інстанції визнав правильними доводи відповідача, що позивачем вчинено дії та допущено поведінку, яка не сумісна з вимогами, які пред`являються до особи, що проходить службу в поліції, а також наносить шкоду авторитету органів поліції в цілому, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції. Встановлені службовим розслідуванням обставини щодо порушення позивачем вимог статті 1 Дисциплінарного статуту, статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», які підтверджені зібраними в ході проведення службового розслідування матеріалами, є самостійною і достатньою підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності. З приводу доводів скаржника стосовно заряду портативного відеореєстратора, якого не вистачає на безперервну відеозйомку протягом добового чергування та того факту, що максимальний час безперервної зйомки складає лише 10 годин, суд першої інстанції правильно встановив, що наряд патрульної поліції, в якому перебував позивач, не заступав на добове чергування, що підтверджується копією розстановки сил та засобів батальйону № 2 УПП в Дніпропетровській області ДПП за 02.10.2022, долученою до матеріалів службового розслідування та наявною в матеріалах даної судової справи. Часом несення служби був період з 08 год. 00 хв. по 20 год. 00 хв., тобто в загальній кількості складав 12 годин. Події, що стали підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, відбувались до спливу вказаних вище 12 годин, і в ході службового розслідування встановлено, що портативні відеореєстратори, отримані поліцейськими УПП в Дніпропетровській області ДПП Арутюновим А., ОСОБА_16 та ОСОБА_17 в період з 15 год. 00 хв. по 19 год. 00 хв. 02.10.2022, не використовувались. Докази інформування, зокрема, позивачем в установленому про розрядження портативного відеореєстратора в матеріалах службового розслідування і в матеріалах справи відсутні. Твердження позивача щодо неможливості використання портативних відеореєстраторів через стан їх акумуляторів спростовуються, зокрема, довідкою, наданою дисциплінарній комісії сектором зв`язку та телекомунікацій управління патрульної поліції в Дніпропетровській області ДПП, відповідно до якої отриманий позивачем 02.10.2022 портативний відео реєстратор вимкнувся через низький заряд акумуляторної батареї о 18 год. 39 хв. Згідно з пунктом 5 розділу II Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 № 1026, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Таким чином, наведений скаржником факт неможливості здійснення позивачем відеофіксації під час описаної вище події 02.10.2022 через розрядження акумуляторної батареї портативного відеореєстратора матеріалами справи не підтверджується. Виходячи з вищенаведеного, приймаючи до уваги, що матеріалами службового розслідування доведено факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку, є правильними висновки суду першої інстанції, що оскаржувані накази Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про накладення на позивача дисциплінарного стягнення та звільнення позивача зі служби в поліції прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для скасування цих наказів, відповідно, відсутні підстави для задоволення вимоги про поновлення позивача на посаді. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Суд першої інстанції під час розгляду даної справи повно дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення. Передбачені ст.317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні. Керуючись ст.ст. 310, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2023 року у справі №160/20108/22 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена до касаційного суду в порядку та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк суддя Н.А. Бишевська суддя Я.В. Семененко