Постанова Дніпровський апеляційний суд № 186/429/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2141/26 Справа № 186/429/25 Суддя у 1-й інстанції - Демиденко С. М. Суддя у 2-й інстанції - Макаров М. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 березня 2026 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого судді Макарова М.О. суддів Городничої В.С., Петешенкової М.Ю. при секретарі Пікос А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на заочне рішення Шахтарського міського суду Дніпропетровської області від 17 жовтня 2025 року по справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», третя особа Петропавлівський відділ державної виконавчої служби у Синельниківському районі Дніпропетровської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про зняття арешту з нерухового майна, - В С Т А Н О В И Л А : У березні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», третя особа Петропавлівський відділ державної виконавчої служби у Синельниківському районі Дніпропетровської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про зняття арешту з нерухового майна. Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Ворошилівського районного суду м. Донецька від 02 листопада 2010 року було солідарно стягнуто з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «Донгорбанк» заборгованість у розмірі 157 795,03 грн. На виконання вказаного судового рішення було видано три виконавчі листи і відкриті три виконавчі провадження. На виконанні у Петропавлівському відділі ДВС Синельниківському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебував виконавчий лист № 2-1838 від 02.11.2010 року, виданий Ворошилівським районним судом м. Донецька про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Донгорбанк» заборгованості у розмірі 157795,03 грн., виконавче провадження №25199227. На підставі Постанови ВДВС Петропавлівського РУЮ про відкриття виконавчого провадження №25199227 від 11.03.2011 року до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна було внесено обтяження арешт нерухомого майна на все майно, власником якого є ОСОБА_3 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 407745954 від 12.12.2024 року. Вищезазначений виконавчий лист був повернутий стягувачу у зв`язку з відсутністю майна у боржника, проте під час повернення, лист був втрачений. ПАТ «ПУМБ», який став правонаступником ПАТ «Донгорбанк» у листопаді 2014 року звернулось до суду з заявою про видачу дублікатів виконавчих листів, проте судом першої інстанції, залишеним без змін судом апеляційної та касаційної інстанції було відмовлено у видачі дублікатів. Тобто, рішення суду вже не може бути виконане, оскільки виконавчий лист був втрачений, і ПАТ «ПУМБ» було відмовлено у видачі дублікату виконавчого листа, проте накладений арешт на майно, порушує її права, як спадкоємиці боржника ОСОБА_3 . ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим виконкомом Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, про що 18.02.2020 складено відповідний актовий запис №38. ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 20.01.1978 року. Після смерті ОСОБА_3 в Другій Синельниківській державній нотаріальній конторі нею була відкрита спадкова справа №66263779, що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 61303463 від 14 серпня 2020 року. На даний час, через арешт майна ОСОБА_1 не може успадкувати майно після смерті її чоловіка ОСОБА_3 , а тому звернулась з заявою про зняття арешту з майна до Петропавлівського ВДВС. На свою заяву вона отримала відповідь від Петропавлівського ВДВС від 10 лютого 2025 року № 5870, в якій було зазначено, що на виконанні у відділі перебував виконавчий лист № 2-1838 від 02 листопада 2010 року, виданий Ворошилівським районним судом м . Донецька про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Донгорбанк» заборгованості у розмірі 157795,03 грн. виконавче провадження №25199227, під час виконання якого було накладено арешт на майно боржника. 13 грудня 2011 року виконавче провадження було завершене на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» - направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу ДВС а саме до ВДВС Першотравенського МУЮ. 18 січня 2012 року ВДВС Першотравенського МУЮ на підставі виконавчого листа № 2-1838 від 02 листопада 2010 року виданого Ворошилівським районним судом м . Донецька про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Донгорбанк» заборгованості у розмірі 157795,03 грн. - було відкрито виконавче провадження № 30722949. 04 квітня 2013 року, на підставі ухвали Ворошилівського районного суду м. Донецька від його правонаступника ПАТ «Перший Український міжнародний банк», а 29 вересня 2016 року виконавче провадження було завершене на підставі ч. 2 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» - повернення виконавчого документа стягувачу. При завершенні виконавчого провадження арешт з майна не знімався так як завершення виконавчого провадження на підставі ч .2 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» не передбачає зняття арешту з майна боржника. Повторно на виконання вищезазначений документ до відділу не надходив. Враховуючи викладене, позивач просив зняти арешт, накладений 17 березня 2011 року на все нерухоме майно, належне ОСОБА_3 , який був накладений на підставі постанови ВДВС Петропавлівського РУЮ про відкриття виконавчого провадження № 25199227 від 11 березня 2011 року, реєстраційний номер обтяження № 10953443. Також прохала суд стягнути з відповідача на її користь судові витрати по справі у вигляді судового збору в сумі 968,96 та витрати на правничу допомогу. Заочним рішенням Шахтарського міського суду Дніпропетровської області від 17 жовтня 2025 року відмовлено у задоволенні позовних вимог. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права просило рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовну заяву про зняття арешту з нерухомого майна задовольнити в повному обсязі. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з наступних підстав. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 знала про існування виконавчого провадження №25199227 про стягнення з ОСОБА_3 на користь АТ «ПУМБ» заборгованості за кредитним договором в сумі 157795,03 грн., однак не вчинила жодних дій по погашенню заборгованості спадкодавця, хоч не позбавлена можливості захистити свої права в передбачений законом спосіб. Виконання обов`язків боржника у кредитних зобов`язаннях та, відповідно у виконавчому провадженні, є такими, що допускають правонаступництво, а під час здійснення виконавчого провадження по виконанню судового рішення щодо стягнення з ОСОБА_3 на користь АТ «ПУМБ» боргу рішення суду виконано не було, а тому у виконавця не було підстав для зняття арешту зі спірного майна, адже повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, не є підставою для зняття арешту з майна, оскільки арешт із майна знімається лише у разі повернення виконавчого документа стягувачу . Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Позиція апеляційного суду. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року (далі Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі рішення) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно з пунктом 7 Розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VІІІ виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 47 Закону № 606-ХІV виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону (частина п`ята статті 47 Закону № 606-ХІV). Відповідно до частини першої статті 22 Закону № 606-ХІV виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи протягом року, якщо інше не передбачено законом. Згідно з частиною першою статті 30 Закону № 606-ХІV державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із статтею 48 цього Закону. Арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення (частина перша статті 57 Закону № 606-ХІV). Законом № 1404-VIII в редакції, чинній на момент звернення заявниці до виконавчої служби із заявою про зняття арешту, у статті 59 визначено випадки, коли арешт з майна та коштів боржника знімається постановою державного виконавця чи постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби. В той же час, частиною п`ятої наведеної статті передбачено, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду. Законом № 1404-VIII не врегульовано правовідносини щодо припинення заходів примусового виконання виконавчого документа після повернення виконавчого документа стягувачу з підстав відсутності майна у боржника, на яке може бути звернено стягнення. У справі, яка переглядається, суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3 , виходив з того, що ОСОБА_3 знала про існування виконавчого провадження №25199227 про стягнення з ОСОБА_3 на користь АТ «ПУМБ» заборгованості за кредитним договором в сумі 157795,03 грн., однак не вчинила жодних дій по погашенню заборгованості спадкодавця, хоч не позбавлена можливості захистити свої права в передбачений законом спосіб. Виконання обов`язків боржника у кредитних зобов`язаннях та, відповідно у виконавчому провадженні, є такими, що допускають правонаступництво, а під час здійснення виконавчого провадження по виконанню судового рішення щодо стягнення з ОСОБА_3 на користь АТ «ПУМБ» боргу рішення суду виконано не було, а тому у виконавця не було підстав для зняття арешту зі спірного майна, адже повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, не є підставою для зняття арешту з майна, оскільки арешт із майна знімається лише у разі повернення виконавчого документа стягувачу. Апеляційний суд не в повній мірі погоджується із цими висновками суду з огляду на таке. Так, матеріалами справи встановлено, що рішенням Ворошиловського районного суду міста Донецька від 02 листопада 2010 року у справі №2-1838 було стягнуто солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «Донгорбанк» заборгованість у розмірі 157 795,03 грн. На підставі даного рішення Ворошиловським районним судом міста Донецька видано виконавчі листи №2-1838 від 02 листопада 2010 року, який перебував на виконанні у Петропавлівському відділі ДВС Дніпропетровської області. 13 грудня 2011 року виконавче провадження було завершене на підставі п.10 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» - направлення виконавчого документу за належністю до іншого відділу ДВС, а саме ВДВС Першотравенського МУЮ. 18 січня 2012 року державним виконавцем Першотравенського ВДВС МУЮ було відкрито виконавче провадження №30722949 щодо примусового виконання виконавчого листа виданого Ворошиловським районним судом міста Донецька про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Донгорбанк» заборгованості у розмірі 157795,03 грн. 04 квітня 2013 року на підставі ухвали Ворошиловського районного суду міста Донецька від 01 лютого 2013 року змінено сторону стягувача у виконавчому провадженні згідно виконавчого листа №2-1838 від 02 листопада 2010 року про солідарне стягнення з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 заборгованості у розмірі 157795,03 грн. з ПАТ «Донгорбанк» на його правонаступника ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк». Крім того, встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , яке видане 18.02.2020 року виконкомом Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області. Спадкоємцем після його смерті є ОСОБА_1 як дружина померлого (копія свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , яке видане 20.01.1978 року Миколаївською сільською радою Петропавлівського району Дніпропетровської області). Згідно з витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі №61303463 від 14 серпня 2020 року, після смерті ОСОБА_3 , державним нотаріусом Петропавлівської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області в Спадковому реєстрі зареєстровано спадкову справу №66263779 (номер у нотаріуса 106/2020). Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №406678752 від 04.12.2024 року, до складу спадкового майна входить, зокрема: земельна ділянка площею 1,1559 га., кадастровий номер 6120882100:01:001:0074, що належала ОСОБА_3 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІV-ТР №033004; земельна ділянка площею 1,1606 га., кадастровий номер 6120882100:01:001:0073, що належала ОСОБА_3 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІV-ТР №033003; земельна ділянка площею 1,1689 га., кадастровий номер 6120882100:01:001:0075, що належала ОСОБА_3 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІV-ТР №033046; житловий будинок АДРЕСА_1 ; земельна ділянка площею 1,1395 га., кадастровий номер 6120888800:01:001:0040, що належала ОСОБА_3 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ЯА №011477; магазин розташований у будинку АДРЕСА_2 , на підставі договору купівлі-продажу від 20.12.2007 року серії ВКВ №730435, реєстраційний номер 6539; житлова квартира АДРЕСА_3 , на підставі договору купівлі-продажу від 28.08.2007 року серії ВЕТ №868671, реєстраційний номер 3929; житловий будинок АДРЕСА_4 , на підставі свідоцтва про право на спадщину серії АЕР №609323 від 22.03.2002 року, на яке постановою державного виконавця відділу ДВС Петропавлівського районного управління юстиції Дніпропетровської області від 11.03.2011 року у виконавчому провадженні №25199227 було накладено арешт та оголошено заборону на його відчуження, номер запису про обтяження 10953443. Відповідно до частин першої, другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України). Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України). Згідно з частиною першою статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України). Згідно з частиною першою статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України). Аналіз вищевказаних положень закону свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку. У частині першій статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18 (провадження № 12-85 гс 19) зазначено, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. При цьому орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Таким чином, позов про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами у справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів (орган фіскальної служби), банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення. Аналогічний за змістом висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року (провадження № 11-680апп19) та у постановах Верховного Суду від 08 грудня 2022 року у справі № 331/1383/20 (провадження № 61-7109 св 22), від 02 вересня 2025 року у справі № 760/16996/22 (провадження № 61-2215св25). Як вбачається з матеріалів справи та зазначалося вище, спадкоємцем після божника ОСОБА_3 є його дружина ОСОБА_1 , яка прийняла спадщину після його смерті, та згідно з витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі №61303463 від 14 серпня 2020 року, після смерті ОСОБА_3 , державним нотаріусом Петропавлівської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області в Спадковому реєстрі зареєстровано спадкову справу №66263779 (номер 106/2020). Крім того, також встановлено, що 29 вересня 2016 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» - у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. На момент повернення виконавчого листа стягувачу у державного виконавця дійсно були відсутні передбачені Законом № 606-ХІV підстави для зняття арешту з майна боржника, оскільки повернення виконавчого листа з підстав, передбачених частиною першою статтею 47 Закону № 606-ХІV, не позбавляє стягувача права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону. Оскільки 29 вересня 2016 року виконавчий лист повернуто стягувачу, за правилами Закону № 606-ХІV, повторно пред`явити його до виконання стягувач міг упродовж року. Однак станом на березень 2025 року, тобто на час звернення ОСОБА_1 із позовом, виконавчий лист № 2-1838 щодо боржника ОСОБА_3 повторно до виконання не пред`являвся. У матеріалах справи та за відомостями Автоматизованої системи виконавчого провадження відсутня інформація щодо наявності відкритих виконавчих проваджень з примусового виконання виконавчого листа № 2-1838 та виконавчих проваджень щодо стягнення з ОСОБА_3 виконавчого збору і витрат виконавчого провадження, пов`язаних з виконанням цього виконавчого документу. Таким чином, оскільки: -виконавчий лист № 2-1838 щодо боржника ОСОБА_3 після повернення 29 вересня 2016 року на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону № 606-ХІV повторно не пред`явлений до виконання; -за відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 04 червня 2015 року у справі № 242/3587/14-ц, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 14 липня 2015 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 грудня 2015 року, відмовлено у задоволенні заяви АТ «ПУМБ» про видачу дубліката виконавчого листа № 2-1838 та поновлення строку пред`явлення його до виконання щодо боржника ОСОБА_3 ; -в подальшому стягувач або його правонаступник не ініціював продовження виконавчих дій щодо боржника ОСОБА_3 , Апеляційний суд дійшов переконання, що збереження упродовж близько 10 років після повернення виконавчого листа, та понад 14 років після накладення арешту, накладеного державним виконавцем з метою виконання судового рішення, за відсутності відкритого виконавчого провадження та можливості продовження примусового виконання рішення суду щодо боржника ОСОБА_3 є невиправданим втручанням у право на мирне володіння майном. Згідно з положеннями статті 41 Конституції України та статті 321 ЦК України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні. Право приватної власності є непорушним. Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду у постанові від 26 липня 2023 року в справі № 761/687/14. За таких обставин позов ОСОБА_1 про зняття арешту є обгрунтованим, та таким, що підлягає задоволенню. Що стосується позовних вимог про стягнення витрат на правову допомогу, колегія суддів вважає їх необгрунтованими, оскільки матеріали справи не містять доказів понесення позивачем цих витрат, оскільки в наявності лише є ордер адвоката на ведення справи, у зв`язку з чим в задоволенні цих вимог необхідно відмовити. З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції, дійшов передчасного висновку про відмову в позові. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Таким чином, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог. На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 задовольнити. Заочне рішення Шахтарського міського суду Дніпропетровської області від 17 жовтня 2025 року скасувати. Позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», третя особа Петропавлівський відділ державної виконавчої служби у Синельниківському районі Дніпропетровської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про зняття арешту з нерухового майна задовольнити частково. Зняти арешт, накладений 17 березня 2011 року на все нерухоме майно, належне ОСОБА_3 , який був накладений на підставі Постанови ВДВС Петропавлівського РУЮ про відкриття виконавчого провадження № 25199227 від 11 березня 2011 року, реєстраційний номер обтяження № 10953443. В іншій частині позовних вимог-відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Вступна та резолютивна частини постанови проголошена 24 березня 2026 року. Повний текст судового рішення складено 02 квітня 2026 року. Головуючий суддя М.О. Макаров Судді В.С. Городнича М.Ю. Петешенкова