Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 200/9637/25

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 березня 2026 року справа №200/9637/25 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Гайдара А.В. , Блохіна А.А., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Райзмана Олександра Яковича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 січня 2026 року та додаткове рішення Донецького окружного адміністративного суду від 9 лютого 2026 року, апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 січня 2026 року у справі № 200/9637/25 (головуючий І інстанції Бабіч С.І.) за позовом Райзмана Олександра Яковича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії В С Т А Н О В И В : Райзман Олександр Якович в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач), в якому просить: - визнати незаконним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 10.09.2025 року № 914510129035 про відмову в перерахунку та поновлення виплати пенсії по інвалідності, починаючи з 01.05.2016 року - моменту протиправного припинення виплати пенсії; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області відновити позивачу виплату пенсії по інвалідності, починаючи з 01.05.2016 р., відповідно до норм Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV, з одночасним перерахунком та індексацією пенсії, з усіма складовими пенсійних виплат, надбавками та підвищеннями до пенсії, на підставі документів, що знаходяться пенсійній справі, з компенсацією втрати доходу за затримку строків виплати пенсії за період з 01.05.2016 р. по день фактичного виконання судового рішення, з виплатою пенсії на вказаний пенсіонером банківський рахунок. Також, просив: встановити спосіб виконання судового рішення, шляхом зобов`язання відповідача виплачувати пенсію позивачеві на вказаний позивачем в заяві від 18.02.2025 року банківський рахунок; допустити негайне виконання рішення суду в повному обсязі заявлених позовних вимог, шляхом стягнення всієї суми заборгованості, починаючи з 01.05.2016 р по день її фактичної виплати; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області в 14 - денний термін надати до суду звіт про виконання судового рішення, зверненого до негайного виконання. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 27 січня 2026 року позов задоволено частково: - визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 10.09.2025 року № 914510129035; - зобов`язано Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області відновити ОСОБА_1 з 01.05.2016 року нарахування та виплату пенсії по інвалідності та сплатити ОСОБА_1 суму заборгованості з пенсійних виплат, яка виникла за період з 01.05.2016 року по день поновлення такої виплати, на рахунок, відкритий у АТ "Державний ощадний банк України"; - у задоволенні іншої частин позовних вимог відмовлено. Допущено негайне виконання даного рішення у межах стягнення присуджених сум пенсії за один місяць. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подати до Донецького окружного адміністративного суду звіт про виконання судового рішення у справі № 200/9637/25 упродовж трьох місяців днів з дня набрання рішенням суду законної сили. Додатковим рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 9 лютого 2026 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, в частині позовних вимог про одночасний перерахунок та індексацію пенсії, з усіма складовими пенсійних виплат, надбавками та підвищеннями до пенсії - відмовлено. Представником позивача подано апеляційну скаргу, в якій просив рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27.01.2026 у справі № 200/9637/25 в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про виплату компенсації втрати доходу за затримку строків виплати пенсії за період з 01.05.2016 року скасувати; додаткове рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09.02.2026 у справі № 200/9637/25 про відмову в задоволенні позовних вимог про перерахунок та індексацію пенсії, з усіма складовими пенсійних виплат, надбавками та підвищеннями до пенсії скасувати. Прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог про проведення відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з 01.05.2016 року, одночасно з відновленням виплати пенсії перерахунку та індексації пенсії позивача, з усіма складовими пенсійних виплат, надбавками та підвищеннями до пенсії, з компенсацією втрати доходу за затримку строків виплати пенсії за період з 01.05.2016 року по момент виплати заборгованості по пенсії. Абзац третій резолютивної частини рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27.01.2026 змінити, додавши після слів "з 01.05.2016 року" слова "відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV". В інших частинах рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27.01.2026 у справі № 200/9637/25 залишити без зміни. Апелянт зазначив, що рішення, що оскаржуються, винесені при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, не вказані в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення доводів сторін по суті спору, які були істотними і необхідними для правильного вирішення спору, неврахуванні висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладеного в постановах Верховного Суду, неправильним застосуванням норм матеріального права, регулює спірні правовідносини. Право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми йому попередньо нараховані, але не виплачені. Такий висновок викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 13 січня 2020 року у справі № 803/203/17, від 15 жовтня 2020 року у справі № 240/11882/19, від 29 квітня 2021 року у справі № 240/6583/20, від 05 Липня 2022 року у справі № 420/7633/20, від 29 березня 2023 року у справі № 120/9475/21-а, від 12 вересня 2024 року у справах № 400/5837/23, № 240/18489/23, від 10 жовтня 2024 року у справі № 280/5397/19, від 9 грудня 2024 року у справі № 360/777/23, від 18 грудня 2024 року у справі № 755/15005/23 та багато інших). Колегія суддів приходить до висновку, що оскільки непроведення виплати пенсії позивачу відбулося з вини держави в особі його компетентних органів, то поновлення виплати пенсії повинно проводитися без обмеження будь-яким строком і з нарахуванням компенсації втрати частини доходів відповідно до частини другої статті 46 Закону 1058-IV.

61. Зазначені висновки суду узгоджуються з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 20 травня 2020 року у справі № 815/1226/18 та Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 30 липня 2020 року у справі №461/5 16-та, від 30 липня 2020 року у справі №802/798/18-а, від 24 Вересня 2020 року у справі № 0240/3646/18-а і від 24 Вересня 2020 року у справі № 806/1754/18. Суд не врахував висновки Верховного Суду в постанові від 24.09.2020 у справі № 569/19123/17 про те, що відновлення виплати пенсії на підставі рішення суду є відновленням порушеного права позивача на отримання належної виплати в розмірі, встановленому законом, та висновку Великої Палати Верховного в постанові від 20.05.2020 у справі № 815/1226/18 (п. 77), згідно з яким нарахування пенсії в повному обсязі («правильному» розмірі) на відповідний територіальний орган Пенсійного фонду. Таким чином, висновок суду про передчасність вимоги позову про проведення перерахунку та індексації пенсії, з компенсацією втрати частини доходу за затримку виплати пенсії, зроблено з порушенням статей 2, 5, 245 КАС України, без урахування висновку про застосування норми права в подібних правовідносинах, викладеного в постановах Верховного Суду від 24.07.2023 у справі № 280/6637/22, від 8.11.2019 у справі № 227/3208/16-а, від 15.02.2018 у справі № 820/6514/17 (зразкова постанова), тому є помилковою і призвела до невірного вирішення справи. Судом обрано неналежний спосіб захисту порушеного права, шляхом зобов`язання відповідача відновити виплату пенсії виключно, без вказівки на норму закону та про одночасне проведення перерахунку, індексації пенсії, з компенсацією втрати доходу за затримку виплати пенсії. Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду, прийняти нове, яким відмовити у задоволені позову через порушення норм матеріального права та процесуального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими обставинами справи. Апелянт зазначив, що на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15.05.2025 по справі №200/2181/25 повторно розглянуто у встановленому законодавством порядку заяву ОСОБА_1 від 11.02.2025, яка подана його представником, ОСОБА_2 , про поновлення пенсії. За результатами розгляду документів наданих до звернення від 11.02.2025 ОСОБА_1 встановлено, що в посвідченні підпису №228/2024 зазначено адресу фактичного проживання за кордоном (Ізраїль) та надано біометричне посвідчення особи на івриті. Згідно п. 2.9. Порядку №22-1 під час подання заяв , передбачених пунктом 1.1 розділу І, пунктом 3.1 розділу III та пунктом 5.1 розділу V цього Порядку, особою пред`являється паспорт громадянина України або тимчасове посвідчення громадянина України (для іноземців та осіб без громадянства - паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, посвідка на постійне проживання, посвідчення біженця або інший документ, що підтверджує законність перебування іноземця чи особи без громадянства на території України) , свідоцтво про народження дитини (за відсутності у дитини паспорта громадянина України). Особи, які тимчасово проживають за кордоном (крім осіб, які проживають на території держави, визнаної Верховною Радою України державою агресором), надсилають копії вищезазначених документів, засвідчені в порядку, визначеному пунктом 2.23 цього розділу, та документ про посвідчення факту, що фізична особа є живою. Відповідно до пункту 2.9 розділу ІІ Порядку № 22-1 під час подання заяв , передбачених пунктом 1.1 розділу І цього Порядку, особи, які тимчасово проживають за кордоном (крім осіб, які проживають на території держави, визнаної Верховною Радою України державою - агресором), надсилають копії вищезазначених документів, засвідчені в порядку, визначеному пунктом 2.23 цього розділу, та документ про посвідчення факту, що фізична особа є живою. За результатами розгляду заяви від 06.01.2025 ОСОБА_3 про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058-IV згідно із наданими документами та індивідуальними відомостями застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування страховий стаж становить 30 років 06 місяців 21 день, що недостатньо для призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Отже, керуючись вищевикладеним управлінням було винесено рішення про відмову в перерахунку пенсії від 10.09.2025 №914510129035. Таким чином, для поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 потрібно надати всі необхідні документи для осіб, які тимчасово проживають за кордоном, які визначені Постановою № 299 або пунктами 2.23 та 2.9 Порядку № 22-1. Щодо зобов`язання судом першої інстанції про встановлення способу виконання судового рішення, шляхом зобов`язання відповідача виплачувати пенсію позивачеві на вказаний позивачем в заяві від 18.02.2025 року банківський рахунок, управління зазначає наступне, що відсутні підстави для її задоволення, як передчасної. Спору в цій частині фактично не існує, оскільки відповідне поновлення пенсії ще не проведено та її виплату не здійснено. Щодо зобов`язання судом першої інстанції Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області в тримісячний строк надати до суду звіт про виконання судового рішення, зверненого до негайного виконання, управління зазначає наступне. Враховуючи, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов`язком суду, а також враховуючи положення КАС України щодо обов`язковості судових рішень, Головне управління не вбачає підстав для встановлення контролю за виконанням рішення шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання. Аналогічна правова позиція підтверджується практикою Верховного Суду, що викладена у додатковій постанові від 31.07.2018 року по справі №235/7638/16-а. Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу, який листом повідомив, що зазначена справа зареєстрована через «ЄСІТС», тому в паперовому вигляді відсутня, електронну картку справи можна отримати, витребував справу з ЦБД КП «Діловодство спеціалізованого суду». За ч.ч. 1, 4 ст. 18 КАС України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система. Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції. За пп. 15 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі (пп. 15.1); розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами справи у паперовій формі (пп. 15.3). Суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи у паперовій або електронній формі в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 9 ст. 18 КАС України). Процесуальні та інші документи і докази в паперовій формі зберігаються в додатку до справи в суді першої інстанції та у разі необхідності можуть бути оглянуті учасниками справи чи судом першої інстанції або витребувані судом апеляційної чи касаційної інстанції після надходження до них відповідної апеляційної чи касаційної скарги (ч. 10 ст. 18 КАС України). За пп. 5.2 п.5 розділу І Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, електронна копія паперового документа - документ в електронній формі, що містить візуальне подання паперового документа, отримане шляхом сканування (фотографування) паперового документа. Відповідність оригіналу та правовий статус електронної копії паперового документа засвідчуються кваліфікованим електронним підписом особи, що створила таку копію. Відповідно до ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження. Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, вивчив доводи апеляційних скарг, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення, виходячи з наступного. Позивач є громадянином України відповідно до паспорта серії НОМЕР_1 , виданого 25 травня 2004 року, РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання в Україні: АДРЕСА_1 ; місце фактичного проживання станом на час виникнення спірних правовідносин та станом на час розгляду справи відповідно до посвідчення № НОМЕР_3 від 28 грудня 2020 року, виданого МВС Ізраїлю: АДРЕСА_2 ; згідно довідки МСЕК Серії АВ № 0599177 від 13 жовтня 2015 року позивачу встановлено 2 групу інвалідності безстроково з 9 жовтня 2015 року. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 15.08.2025 року у справі № 200/2181/25 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання незаконним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано неправомірною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області з розгляду заяви ОСОБА_1 від 11 лютого 2025 року, поданої його представником, ОСОБА_2 , про перерахунок/поновлення пенсії в передбаченому законодавством порядку. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області розглянути у встановленому законодавством порядку заяву ОСОБА_1 від 11 лютого 2025 року, подану його представником, ОСОБА_2 , про перерахунок/поновлення пенсії та прийняти належне рішення, передбачене частиною 5 статті 45, частиною 2 статті 49 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 9 липня 2003 року № 1058-IV та пунктом 4.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 7 липня 2014 року № 13-1). Рішення суду набрало законної сили 14.08.2025 року. Відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Під час розгляду справи № 200/2181/25 судом встановлено такі обставини. Згідно з довідкою від 06.03.2014 року № 102, підписаною першим заступником начальника управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька Н.В. Заїка, позивач з 09.10.2013 року перебував на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька. За поясненням відповідача, позивач з 01.09.2014 року був взятий на облік в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області (дислокація - смт. Мангуш) як внутрішньо переміщена особа та отримував пенсію по інвалідності відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Відповідно до витягу з електронної пенсійної справи № 914510129035 (рішення від 3 лютого 2018 року) позивачу здійснено перерахунок пенсії по інвалідності; дата перерахунку 9 січня 2014 року; особливості ВПО не зареєстрований; розмір пенсії встановлено: з 9 жовтня 2015 року по 30 квітня 2016 року 1074,00 грн, з 31 травня 2016 року по 30 листопада 2016 року 1130,00 грн, з 1 грудня 2016 року по 30 квітня 2017 року 1247,00 грн, з 1 травня 2017 року по 30 вересня 2017 року 1312,00 грн, з 1 жовтня 2017 року по 31 грудня 2054 року 1452,00 грн. 11.02.2025 року представником позивача, ОСОБА_2 , через вебпортал Пенсійного фонду України (через власний електронний кабінет) подано заяву, заявником в якій зазначений Віленський Олег (далі Заява). У заяві вказано, що заявник постійно проживає за кордоном, не має можливості реєстрації в особистому кабінеті на вебпорталі Пенсійного фонду України, у зв`язку із чим заява про поновлення виплати пенсії з інвалідності, починаючи з 1 січня 2017 року, за формою дод. 1 до Порядку надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, згідно із Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 25 листопада 2005 року № 22-1, підписана кваліфікованим електронним підписом представника заявника за довіреністю та подається через особистий електронний кабінет представника на вебпорталі ПФУ. У прохальній частині заяви зазначено, що заявник просить: прийняти рішення про поновлення виплати пенсії за інвалідністю 2 групи, починаючи з 01.01.2017 року, відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 9 липня 2003 року № 1058-1V як непрацюючого пенсіонера; виплатити заборгованість із пенсії за період з 01.01.2017 року по теперішній час, з компенсації втрати частини доходу на визначений пенсіонером банківський рахунок; надати заявнику через особистий електронний кабінет представника за дорученням на вебпорталі ПФУ витяг з розпорядження про відновлення виплати пенсії за інвалідністю 2 групи та з розрахунковими даними із посиланням на нормативні акти. До заяви було додано копії наступних документів: паспорт позивача як громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_4 ; паспорт позивача як громадянина України № НОМЕР_1 ; довідка про реєстраційний номер облікової картки платника податків № НОМЕР_2 ; нотаріальна довіреність на представника № 228/2024 (з апостилем); довідка Управління ПФУ у Ленінському районі м. Донецька про перебування на пенсійному обліку № 102; довідка МСЕК про інвалідність 2 групи із загального захворювання, лист про надання заяви про відновлення пенсії № 0599177; трудова книжка НОМЕР_5 ; диплом про закінчення політехнічного інституту № НВ № 397040; заява про поновлення виплати пенсії за інвалідністю 2 групи від 11 лютого 2025 року, заява про виплату пенсії або грошової допомоги з відкриттям рахунку. Як вбачається з доданої до Заяви копії заяви про призначення/перерахунок пенсії (зверху заяви вказано, що вона складена за формою, наведеною у додатку 1 до п. 7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб), позивач просив перерахувати/поновити пенсію з 1 січня 2017 року. Також у заяві про призначення/перерахунок пенсії вказано, що пенсія з інших підстав не призначалась; пенсію заявник просить виплачувати на рахунок у банку: поточний рахунок, відкритий у НОМЕР_6 ОПЧ м. Дніпро, вул. Незалежності, буд. 17, Філія Дніпропетровське ОУ АТ Ощадбанк, МФО 305482; також зазначено, що заявнику відомо, що відповідно до діючого законодавства громадянин, який має право на різні види пенсій, може отримувати лише одну за його вибором; про зміну місця проживання, виїзд за кордон на постійне місце проживання та інші обставини, що можуть вплинути на пенсійне забезпечення заявника, останній зобов`язується своєчасно повідомити органи, що призначають та виплачують пенсію; також у заяві зазначено, що заявник фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 . До заяви також додано копію заяви про виплату пенсії на поточний банківський рахунок в філії Дніпропетровського ОУ АТ ОЩАДБАНК. У межах справи № 200/2181/25 суд першої інстанції дійшов висновку, що при порівнянні змісту зазначеної заяви зі змістом заяви, форма якої наведена у Додатку 1 до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (п. 1.1 розділу I), суд висновує, що позивачем у поданій заяві фактично вказані всі відомості, зазначення яких передбачено додатком 1 до п. 7 наведеного Порядку. Також судом першої інстанції встановлено, що жодних зауважень стосовно належності документів, поданих на підтвердження повноважень Райзмана О.Я. на представництво інтересів позивача відповідачем не наведено заперечення стосуються лише подання заяви про поновлення виплати пенсії не за формою, передбаченою Порядком № 22-1, та не особисто. Листом від 10.03.2025 року (вих. № 5428-3190/Р-02/8-0500/25) відповідач повідомив ОСОБА_4 наступне. За даними електронної пенсійної справи позивач перебував на обліку у відповідача як одержувач пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України від 09.07.2003 року № 1058-ІV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування по квітень 2016 року. 11.02.2025 року адвокат О.Райзман як довірена особа, звернувся через вебпортал та надав заяву ОСОБА_1 про поновлення виплати пенсії по інвалідності. Зазначено, що для можливого поновлення виплати пенсії управління рекомендує ОСОБА_1 звернутись у визначений законодавством спосіб. На виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15.08.2025 року у справі № 200/2181/25 відповідачем повторно розглянуто заяву позивача від 11.02.2025 року, подану його представником, ОСОБА_2 , та прийнято спірне рішення від 10.09.2025 року №914510129035 про відмову в перерахунку та поновленні виплати пенсії по інвалідності. Відповідно до рішення від 10.09.2025 року № 914510129035 зазначено, що на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15.05.2025 по справі № 200/2181/25 повторно розглянуто у встановленому законодавством порядку заяву ОСОБА_1 від 11.02.2025 року, подану його представником, ОСОБА_2 , про поновлення пенсії та повідомлено наступне. За результатами розгляду документів наданих до звернення від 11.02.2025 ОСОБА_1 встановлено, що в посвідченні підпису N? 228/2024 зазначено адресу фактичного проживання за кордоном (Ізраїль) та надано біометричне посвідчення особи на івриті. Пунктом 6 Порядку виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) та здійснення страхових виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, особам, які тимчасово проживають за межами України, або проживають на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України, або виїхали з тимчасово окупованих російською федерацією територій України та проживають на підконтрольній Україні території, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 299 (далі - Постанова N?299) визначено умови виплати пенсії особам, які тимчасово проживають за межами України. Відповідно до абзацу 4 пункту 1.1 Порядку № 22-1 у період дії воєнного стану в Україні та протягом трьох наступних місяців після місяця, в якому його буде припинено чи скасовано, заява про припинення виплати пенсії у зв`язку з тимчасовим проживанням за кордоном, заява про призначення (поновлення) пенсії та документи, необхідні для призначення (поновлення) пенсії, особами, які у зв`язку з агресією Російської Федерації тимчасово проживають за кордоном (крім осіб, які проживають на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором) та отримали тимчасовий захист або статус біженця (далі - особи, які тимчасово проживають за кордоном), можуть надсилатись поштою. Пунктом 2.23 розділу II Порядку N? 22-1, визначено до заяви про призначення (поновлення) пенсії особи, які тимчасово проживають за кордоном (крім осіб, які проживають на території держави, визнаної Верховною Радою України державою - агресором), додають копії документів, в тому числі документів про отримання тимчасового захисту або статусу біженця та реєстрацію їх місця тимчасового проживання / перебування за кордоном (з перекладом), засвідчені дипломатичним представництвом або консульською установою України або нотаріально. Відповідно до пункту 2.9 розділу ІІ Порядку № 22-1 під час подання заяв, передбачених пунктом 1.1 розділу І цього Порядку, особи, які тимчасово проживають за кордоном (крім осіб, які проживають на території держави, визнаної Верховною Радою України державою - агресором), надсилають копії вищезазначених документів, засвідчені в порядку, визначеному пунктом 2.23 цього розділу, та документ про посвідчення факту, що фізична особа є живою. Керуючись вищевикладеним, поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 можливо за умов надання всіх необхідних документів для осіб, які тимчасово проживають за кордоном визначених Постановою № 299 або пунктами 2.23 та 2.9 Порядку № 22-1. Апеляційний суд надає правову оцінку спірним правовідносинам та враховує наступне. Згідно з пунктом 1 частини першої та частиною четвертою статті 8 Закону України № 1058-IV від 09.07.2003 Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон № 1058-IV) право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом. Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на отримання пенсійних виплат і соціальних послуг із системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування нарівні з громадянами України на умовах та в порядку, передбачених цим Законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Тобто, за загальним правилом, право на призначення (перерахунок, поновлення) пенсії мають громадяни України незалежно від місця проживання та іноземці і особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, на умовах та порядку, передбачених законодавством або міждержавними угодами. Такий підхід узгоджується із правовою позицією Верховного Суду в постановах від 30 січня 2020 року у справі № 489/5194/16-а, від 30 вересня 2021 року у справі № 540/4060/20. За ст. 1 Закону № 1058-IV пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом. За статтею 5 Закону № 1058-IV дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. За ст. 85 Закону України Про пенсійне забезпечення пенсії виплачуються за місцем проживання пенсіонера, незалежно від реєстрації місця проживання. Відповідно до частини 1 статті 49 Закону № 1058-IV (у редакції станом на момент припинення виплати пенсії позивачу) виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України (положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність як такі, що є неконституційними, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009); 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом. Отже, нормативно-правовим актом, яким визначено підстави припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення), є саме Закон № 1058-IV. Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом № 1058-IV, можуть застосовуватися виключно за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону. Наведений перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду України є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, прямо передбачених законом. Таким чином, пенсійний орган має право припинити виплату пенсії особі виключно з підстав, передбачених законом, про що приймає вмотивоване рішення. Відповідно до письмових пояснень відповідача, виплату пенсії позивачу призупинено з 01.05.2016 року в автоматичному режимі без винесення окремого рішення на підставі обміну інформацією з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, яка дає обґрунтовані підстави вважати, що внутрішньо переміщена особа повернулась до покинутого місця проживання. За статтею 51 Закону № 1058-IV у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від`їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Рішенням Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 (далі - Рішення № 25-рп/2009) пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону № 1058-ІV щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним). Зазначені положення Закону № 1058-ІV втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Як зазначено у рішенні № 25-рп/2009, оспорюваними нормами Закону № 1058-ІV держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами. З огляду на наведене, з дня набрання чинності рішенням № 25-рп/2009 щодо неконституційності положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону № 1058-ІV виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої була зупинена на підставі положень зазначеного Закону. З цього часу управління ПФУ має відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон. Тобто, мешкаючи в Ізраїлі, як громадянин України, позивач має такі ж самі конституційні права, як інші громадяни цієї держави, оскільки Конституція України та пенсійне законодавство України не допускають обмеження права на соціальний захист, зокрема права на отримання пенсії за ознакою місця проживання. Європейський суд з прав людини у рішенні у справі Пічкур проти України зазначив про те, що право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення). У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. За частиною 2 статті 49 Закону № 1058-IV поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною 3 статті 35 та статті 46 цього Закону. Абзацом 3 частини 1 статті 44 Закону № 1058-IV встановлено, що порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення. На виконання зазначених приписів постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 7 липня 2014 року № 13-1), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, був затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Порядок № 22-1). Згідно з пунктом 1.1 цього Порядку (в редакції, чинній станом на час звернення позивача із заявою від 11 лютого 2025 року про перерахунок/поновлення виплати пенсії) заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) […] подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі орган, що призначає пенсію) (абз. 1). Заява про призначення, перерахунок пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера може подаватись заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (далі - вебпортал) або засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія) з використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 липня 2015 року № 13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2015 року за № 991/27436 (абз. 2). Відповідно до пункту 1.8 Порядку № 2-1 днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, […] вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія - дата реєстрації заяви зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів). За пунктом 4.3 Порядку № 22-1 рішення за результатами розгляду заяви [в тому числі про перерахунок, поновлення виплати пенсії] підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Верховний Суд у постановах від 20 січня 2022 року у справі № 280/4551/21, від 24 липня 2023 року у справі № 280/6637/22, від 10 серпня 2023 року у справі № 160/4874/20 вказав, що подання заяви про призначення/перерахунок/відновлення пенсії пенсіонеру, який виїхав на постійне проживання за межі України, допускається у тому числі, представником такого пенсіонера за довіреністю, і така заява має бути розглянута Пенсійним органом з урахуванням інших вимог Порядку № 22-1 та згідно із Законом № 1058. Суд зауважує, що у справі № 200/2181/25 суд першої інстанції встановив, що жодних зауважень стосовно належності документів, поданих на підтвердження повноважень Райзмана О.Я. на представництво інтересів ОСОБА_1 відповідачем не було наведено заперечення стосувалися лише подання заяви про поновлення виплати пенсії не за формою, передбаченою Порядком № 22-1, та не особисто. За поясненням відповідача, у зв`язку із тим, що заява була подана не особисто позивачем або його представником та не відповідала формі, передбаченій Порядком № 22-1, вона була розглянута як звернення, та за наслідком її розгляду заявнику була надана відповідь в порядку, передбаченому Законом України Про звернення громадян. Повертаючись до обставин цієї справи суд зазначає, що у оскаржуваному рішенні від 10.09.2025 року № 914510129035 відповідач вказував, що поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 можливо за умов надання всіх необхідних документів для осіб, які тимчасово проживають за кордоном визначених Постановою № 299 або пунктами 2.23 та 2.9 Порядку № 22-1. При цьому відповідачем не вказано, яких саме документів надано позивачем та яких не вистачає для поновлення виплати пенсії позивачу. Натомість відповідач обмежився посиланням на норми чинного законодавства. З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що припинення позивачу нарахування та виплати раніше призначеної пенсії за віком було здійснено за відсутності підстав, передбачених Законом № 1058-IV, або будь-яким іншим законом про пенсійне забезпечення, отже, рішення відповідача від 10.09.2025 року № 914510129035, прийняте з наведених у ньому підстав, є протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Згідно з частиною 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до пункту 10 частини 2 та абзацом 2 частини 4 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів. У разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. Апеляційний суд не застосовує висновки Верховного суду, на які посилається апелянт - відповідач, оскільки вони не є релевантними до обставин цієї справи. Враховуючи викладене, на підставі частини 2 статті 9 та статті 245 КАС України, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про: - визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 10.09.2025 року № 914510129035; - зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області відновити ОСОБА_1 з 01.05.2016 року нарахування та виплату пенсії по інвалідності та сплатити ОСОБА_1 суму заборгованості з пенсійних виплат, яка виникла за період з 01.05.2016 року по день поновлення такої виплати, на його рахунок, відкритий у АТ "Державний ощадний банк України". Також, апеляційний суд погоджує висновок суду першої інстанції про відмову у задоволені позову в частині виплати пенсії з компенсацією втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, з наступних підстав. За статтею 1 Закону України Про компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати від 19.10.2000 року № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Згідно зі статтею 2 Закону № 2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. За ст. 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Відповідно до статті 4 цього Закону виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. За пунктами 2, 3 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159 (далі - Порядок № 159) передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001. Системний аналіз даних положень дає змогу зробити висновок, що основними умовами для виплати суми компенсації є: порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та виплата нарахованих доходів. При цьому, виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу. Верховний Суд у постанові від 21.08.2024 року у справі № 200/63/23 зазначив, що основними умовами для виплати суми компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та виплата нарахованих доходів. Виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу. Тобто законодавець пов`язує виплату компенсації втрати частини доходів з виплатою основної суми доходу. Суд враховує, що пенсія позивачу ще не поновлена, жодних виплат не проводилось, тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню як передчасні та заявлені на майбутнє. Апеляційний суд не застосовує висновки Верховного суду, на які посилається апелянт представник позивача, оскільки вони не є релевантними до обставин цієї справи. Щодо вимоги допустити негайне виконання рішення суду в повному обсязі заявлених позовних вимог, шляхом стягнення всієї суми заборгованості, починаючи з 01.05.2016 року по день її фактичної виплати, суд враховує наступне. За ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць. Таким чином, чинним Кодексом адміністративного судочинства України не передбачено можливості допустити рішення про виплату пенсій до негайного виконання в обсязі всього розміру заборгованості, що утворилась. Водночас, суд вважає за необхідне допустити негайне виконання даного рішення в межах стягнення присуджених сум пенсії за один місяць. Щодо встановлення контролю шляхом зобов`язання відповідача в 14- денний термін надати до суду звіт про виконання судового рішення, зверненого до негайного виконання, суд враховує наступне. За статтею 381-1 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу. Згідно з частиною першою статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення. Суд враховує, що предметом цього спору були правовідносини щодо перерахунку пенсії позивача, а тому здійснення судового контролю за виконанням рішення суду у цій справі є обов`язковим. Відповідно до частини п`ятої статті 382 КАС України за письмовою заявою заявника суд під час ухвалення рішення суду може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене таке рішення, подати звіт про його виконання. Перебіг строку для подання звіту починається з дня набрання законної сили рішенням суду. Заява, передбачена абзацом першим цієї частини, може бути подана не пізніше завершення судових дебатів, а якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження - не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. У силу частини третьої статті 382-1 КАС України встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців. Суд зазначає, що в адміністративному судочинстві обов`язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в яких є держава в особі її компетентних органів, а тому, адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов`язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов`язковості судового рішення. Визначення строку для подання звіту про виконання судового рішення є дискреційним повноваженням суду та вирішується з урахуванням фактичних обставин справи. За встановлених обставин, в порядку здійснення судового контролю за виконанням суб`єктом владних повноважень рішення в адміністративній справі, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про зобов`язання відповідача подати до Донецького окружного адміністративного суду звіт про виконання судового рішення у цій справі протягом трьох місяців з дня набрання ним законної сили. Щодо додаткового рішення суду першої інстанції від 09.02.2026 року, апеляційний суд враховує наступне. Звертаючись до суду позовом у цій справі позивач, зокрема просив, зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області відновити позивачу виплату пенсії по інвалідності, починаючи з 01.05.2016 р., відповідно до норм Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV, з одночасним перерахунком та індексацією пенсії, з усіма складовими пенсійних виплат, надбавками та підвищеннями до пенсії, на підставі документів, що знаходяться пенсійній справі, з компенсацією втрати доходу за затримку строків виплати пенсії за період з 01.05.2016 р. по день фактичного виконання судового рішення, з виплатою пенсії на вказаний пенсіонером банківський рахунок. За змістом рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27.01.2026 року у справі № 200/9637/25 "з метою забезпечення повного, належного і ефективного захисту прав позивача і реального їх поновлення, суд вважає за необхідне, на підставі частини 2 статті 9 та статті 245 КАС України... зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області відновити ОСОБА_1 з 01.05.2016 року нарахування та виплату пенсії по інвалідності та сплатити ОСОБА_1 суму заборгованості з пенсійних виплат, яка виникла за період з 01.05.2016 року по день поновлення такої виплати, на його рахунок, відкритий у АТ "Державний ощадний банк України". Також, в рішенні від 27.01.2026 року суд дійшов висновку, що вимоги позивача про виплату пенсії з компенсацією втрати частини доходу не підлягають задоволенню. Тобто, в цій частині позовні вимоги було задоволено частково, у спосіб визначений судом, на підставі частини 2 статті 9 КАС України. При цьому, судом першої інстанції не було вирішено вимоги позивача про виплату пенсії з індексацією пенсії, з усіма складовими пенсійних виплат, надбавками та підвищеннями до пенсії, на підставі документів, що знаходяться пенсійній справі. За ст.ст. 2, 5 Кодексу адміністративного судочинства України захисту адміністративним судом підлягають порушені права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин, тому обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або законних інтересів особи на момент її звернення до суду, суд не може під час прийняття рішення вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце у майбутньому. Суд враховує, що судовому захисту підлягають ті права чи інтереси особи, які є порушеними, а не ті, що можливо (ймовірно) будуть порушені у майбутньому. Резолютивна частина рішення не може містити будь-яких приписів, які прогнозують можливі порушення з боку відповідача у майбутньому та зобов`язання його до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє. Аналогічна правова позиція наведена Верховним Судом у рішенні від 14.09.2020 року у зразковій справі № 560/2120/20. На час розгляду цієї справи нарахування та виплату пенсії позивачу на виконання рішення у цій справі відповідачем ще не здійснено, тому позовна вимога про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області здійснити одночасно з поновленням виплати пенсії по інвалідності з 01.05.2016 року перерахунок та індексацію пенсії позивача, відповідно до норм Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-IV, з урахуванням змін у пенсійному законодавстві, фактично спрямована на майбутнє та задоволенню не підлягає. На підставі викладеного, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні адміністративного позову в частині позовних вимог про одночасний перерахунок та індексацію пенсії, з усіма складовими пенсійних виплат, надбавками та підвищеннями до пенсії. Апеляційний суд не застосовує висновки Верховного суду, на які з цього приводу посилається апелянт-представник позивача, оскільки вони не є релевантними до обставин цієї справи. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Отже, спір за суттю вимог судом першої інстанції вирішений правильно, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, внаслідок чого відсутні підстави для скасування рішення суду. Керуючись ст. ст. 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційні скарги Райзмана Олександра Яковича в інтересах ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 січня 2026 року у справі № 200/9637/25 за позовом Райзмана Олександра Яковича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін. Додаткове рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 лютого 2026 року у справі № 200/9637/25 - залишити без змін. Повний текст постанови складений 31 березня 2026 року. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий І.В. Геращенко Судді: А.В. Гайдар А.А. Блохін