Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 300/6914/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 березня 2026 рокуЛьвівСправа № 300/6914/25 пров. № А/857/55523/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді: Гудима Л.Я., суддів: Качмара В.Я., Онишкевича Т.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2025 року, головуючий суддя Матуляк Я.П., ухвалене у м. Івано-Франківськ, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій,- В С Т А Н О В И В: Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ГУПФУ в Івано-Франківській області, в якому просив визнати протиправною бездіяльність та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області розрахувати, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу, внаслідок несвоєчасної виплати пенсії за періоди з 01.04.2019 року по 30.11.2021 року, з 01.02.2023 року по 31.12.2023 року та з 01.12.2021 року по 31.03.2024 року у відповідності до положень Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати". В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що відповідач протиправно, в порушення вимог Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" не виплатив позивачу компенсацію втрати частини доходу, внаслідок порушення строків виплати частини донарахованої пенсії за період з 01.04.2019 року по 30.11.2021 року (згідно рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.09.2021 у справі №300/3945/21), за період з 01.02.2023 року по 31.12.2023 року (згідно рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.09.2023 року у справі №300/5262/23) та за період з 01.12.2021 року по 31.03.2024 року (згідно рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.12.2023 року у справі №300/5324/23). Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2025 року адміністративний позов задоволено; визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо нездійснення розрахунку, нарахування і виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу, внаслідок несвоєчасної виплати пенсії за періоди з 01.04.2019 року по 30.11.2021 року, з 01.02.2023 року по 31.12.2023 року та з 01.12.2021 року по 31.03.2024 року, у відповідності до положень Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати"; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області розрахувати, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу, внаслідок несвоєчасної виплати пенсії за періоди з 01.04.2019 року по 30.11.2021 року, з 01.02.2023 року по 31.12.2023 року та з 01.12.2021 року по 31.03.2024 року у відповідності до положень Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати". Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ГУПФУ в Івано-Франківській області оскаржило його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити. Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що відсутні підстави для виплати позивачу компенсації втрати частини доходу, внаслідок несвоєчасної виплати пенсії, оскільки на виконання рішень Івано-Франківського окружного адміністративного суду відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача. Доплата перерахованої пенсії включена в реєстр, виплата за яким буде проведена лише при наявності фінансування з Державного бюджету. На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав. Як встановлено судом попередньої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.09.2021 року у справі №300/3945/21 позов задоволено повністю. Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області у здійсненні з 01.04.2019 перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 на підставі наданої Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області довідки від 09.06.2021 року №5402-5150/5416 про розмір грошового забезпечення, визначений станом на 05.03.2019 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести з 01.04.2019 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі наданої Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області довідки від 09.06.2021 року №5402-5150/5416 про розмір грошового забезпечення позивача, визначений станом на 05.03.2019 року, із обов`язковим врахуванням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, премії) та здійснити виплату перерахованої пенсії з урахуванням проведених платежів, однією сумою. На виконання рішення суду відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача, внаслідок якого різниця між перерахованим розміром пенсії та фактично виплаченою пенсією за період з 01.04.2019 року по 30.11.2021 року, яка підлягає до виплати, становить 90 167,03 грн. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.09.2023 року у справі №300/5262/23 визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо перерахунку ОСОБА_1 пенсії на підставі наданої Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області довідки від 06.06.2023 року № 5401-4901/5412 про розмір грошового забезпечення; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести ОСОБА_1 з 01.02.2023 року перерахунок пенсії на підставі наданої Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області довідки від 06.06.2023 року № 5401-4901/5412 про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії та здійснити виплату перерахованої пенсії з урахуванням проведених платежів. На виконання рішення суду відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача, внаслідок якого різниця між перерахованим розміром пенсії та фактично виплаченою пенсією за період з 01.02.2023 року по 31.12.2023 року, яка підлягає до виплати, становить 49 045,47 грн. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.12.2023 року у справі №300/5324/23 визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо поновлення з 01.12.2021 року ОСОБА_1 виплати щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 грн. згідно постанови Кабінету Міністрів України "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" №713 від 14.07.2021 року; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області відновити з 01.12.2021 року ОСОБА_1 виплату щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 грн., відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" №713 від 14.07.2021, з урахуванням раніше виплачених сум. На виконання рішення суду відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача, внаслідок якого різниця між перерахованим розміром пенсії та фактично виплаченою пенсією за період з 01.12.2021 року по 31.03.2024 року, яка підлягає до виплати, становить 56 000,00 грн. За результатом розгляду звернення позивача від 21.07.2025 року, відповідач листом від 19.08.2025 повідомив про виконання рішень Івано-Франківського окружного адміністративного. Зазначив, що оскільки органи Пенсійного фонду України фінансують зазначені види пенсійних виплат за рахунок коштів Державного бюджету України у межах виділених асигнувань, то вини Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо порушення строків виплати нарахованої пенсії немає. Вказав на відсутність законних підстави для виплатити позивачу компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати. Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернулася з вказаним позовом до суду. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що тривале не нарахування пенсії та зазначеної доплати позивачу за минулі періоди сталося з вини відповідача, зокрема, через призначення та виплату позивачеві заниженого розміру пенсії внаслідок порушення закону, а тому позивач має право на компенсацію частини доходів у зв`язку з несвоєчасним отриманням щомісячних пенсійних виплат, донарахованих йому на підставі рішення суду. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне. Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 року №2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ). Статтею 1 Закону №2050-ІІІ закріплено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Згідно зі статтею 2 Закону №2050-ІІІ, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. За змістом статті 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Зі змісту наведених норм слідує, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов`язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати. Згадані вище статті 2, 3 Закону №2050-ІІІ встановлюють строк затримки виплати доходу, за якого виникає право на компенсацію, - один і більше календарних місяців; дається визначення поняття "доходи" для цілей цього Закону; а також порядок обчислення суми компенсації. З метою реалізації Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21.02.2001 року № 159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок № 159). Пункти 1, 2 Порядку №159 відтворюють положення Закону № 2050-ІІІ і лише конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій. У пункті 4 Порядку №159 прописано, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на

100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому, індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом. Згідно з пунктами 5, 7 Порядку № 159, сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Компенсація проводиться за рахунок джерел, з яких здійснюються відповідні виплати, а саме: власних коштів - підприємствами, установами та організаціями, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об`єднаннями громадян; коштів відповідного бюджету - підприємствами, установами та організаціями, що фінансуються чи дотуються з бюджету; коштів Пенсійного фонду, фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету. Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. При цьому слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ та пункті 4 Порядку № 159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення. Таким чином, кошти, які підлягають нарахуванню у порядку компенсації громадянину частини доходу у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер, дія вищенаведених нормативних актів поширюється на підприємства, установи, організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, і компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування, тобто, чи самим підприємством, установою чи організацією добровільно або на виконання судового рішення. Аналогічний підхід до розуміння зазначених норм права Верховний Суд України висловив у постанові від 29.04.2020 року (справа № 420/2093/16-а). Таким чином, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону № 2050-ІІІ, окремих положень Порядку № 159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені. За наведених обставин, відповідач у зв`язку із порушенням встановлених строків виплати пенсії, право позивача на яку встановлено судовим рішенням в іншій справі, повинен був здійснити нарахування та виплату позивачу компенсацію втрати частини доходів у порядку, передбаченому Законом № 2050-ІІІ та Порядком №159. Компенсація за порушення строків виплати виникає тоді, коли грошовий дохід (заробітна плата) особи (працівника) з вини відповідача не нараховувався, своєчасно не виплачувався і через це особа зазнала втрат. Слід також зауважити, що у постанові від 11.07.2017 року у справі №2а-1102/09/2670 Верховний Суд України виклав правову позицію щодо застосування Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строку їх виплати» саме у контексті втрати позивачем заробітку у зв`язку з невиконанням відповідачем судового рішення про поновлення його на роботі. Так, у цій постанові Верховний Суд України дійшов висновку, що правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. Від вказаного висновку Велика Палата Верховного Суду не відступала, а отже він є застосовним до спірних правовідносин у цій справі. Закон України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. ВСУ зауважив, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. У постанові Верховного Суду від 12.02.2019 року у справі № 814/1428/18 відзначено, що: «несвоєчасне нарахування сум пенсії, яке відбулось у зв`язку з неправомірним нарахуванням пенсії Пенсійним фондом України, що встановлено судовим рішенням, тобто з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, породжує право позивача на отримання компенсації втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати». Відтак, оскільки кошти нараховані в результаті перерахунку пенсії та відновлення прав позивача, порушених при виплаті пенсії у меншому розмірі, вказана сума є доходом в розумінні статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати». Зазначений висновок також узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом, зокрема, у постановах від 14.05.2019 року у справі № 804/2994/18, від 23.12.2020 року у справі № 640/7975/15-а, від 05.07.2022 року у справі № 420/7633/20, від 21.08.2023 року у справі № 460/6767/20. Аналізуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції про те, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, відтак підлягають задоволенню. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку. Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді. З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення. Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2025 року у справі №300/6914/25 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи. Головуючий суддя Л. Я. Гудим судді В. Я. Качмар Т. В. Онишкевич