Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/9724/25

Головуючий І інстанції: Рубан В.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 березня 2026 р. Справа № 520/9724/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді Ральченка І.М., Суддів: Подобайло З.Г. , Катунова В.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Чернівецької митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.11.2025, по справі № 520/9724/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "С-ТРАНС АВТО" до Чернівецької митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "С-ТРАНС АВТО" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило суд: - визнати протиправним та скасувати рішення Чернівецької митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів Чернівецької митниці № UA408040/2024/000017/2 від 22.10.2024 року. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.11.2025 позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Чернівецької митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів № UA408040/2024/000017/2 від 22.10.2024 року. Відповідач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає про ненадання судом першої інстанції оцінки доводам відповідача, що надані до митного оформлення документи для підтвердження митної вартості містили розбіжності, а також в них відсутні всі відомості, необхідні для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом. На підставі п. 3 ч. 1ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження, у зв`язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Як встановлено судовим розглядом, 10.05.2023 року між позивачем та його контрагентом REXTRUCKS s.r.o. (Словакія) укладено зовнішньоекономічний контракт № 10/05/23, за умовами якого REXTRUCKS s.r.o. взяло на себе зобов`язання поставити на користь заявника згідно інвойсів бувші у використанні транспортні засоби (автобуси) згідно переліку, наведеного у пункті 1.1 контракту № 10/05/23 від 10.05.2023 року. Згідно п. 2.1. контракту № 10/05/23 від 10.05.2023 року, загальна вартість договору складає 616 000 євро (по 28 000 євро за кожну одиницю товару (автобусу)). Відповідно до п. 3.1. контракту № 10/05/23 від 10.05.2023 року, покупець (позивач) здійснює оплату вартості Транспорту, передбаченого п. 1.1. цього Контракту, на умовах передоплати. Сторони домовились, що сплата вартості Транспорту, передбаченого умовами п. 1.1. цього Контракту (передоплата) може здійснюватися повністю або частинами (частково) на власний розсуд покупця (позивача). У випадку, якщо покупець сплачує на умовах передплати лише частину вартості транспорту, передбаченого п. 1.1. цього контракту, то в такому випадку Продавець зобов`язаний на умовах, передбачених цим контрактом, поставити покупцю частину товару, який оплачено, виходячи з того, що ціна за одиницю транспортних засобів, перелічених у п. 1.1. контракту, складає 28 000 євро. Згідно умов п. 5.1. контракту № 10/05/23 від 10.05.2023 року, укладеного між позивачем та його контрагентом, умови постанови імпортного товару були визначені наступним чином: EX- ЕХ WORKS/ ФРАНКО ЗАВОД (Польща, м. Гданськ). згідно правил «Інкотермс 2010». За умовами пункту 6.3 контракту, постачальник зобов`язується поставляти наступні документи: транспортні документи, визначені Міжнародними нормами транспортування транспортних засобів (в тому числі інвойси); сертифікати якості та відповідності, якщо такі передбачені законодавством України або Міжнародними нормами і правилами; акт прийому-передачі товару. У відповідності до умов п. п. 1.1., 3.1., 5.1. контракту № 10/05/23 від 10.05.2023 року, 07.06.2023 року постачальником REXTRUCKS s.r.o. направлено позивачу комерційний інвойс (FAKTURA) № 23VFA051 на суму 28 000 євро (автобус пасажирський, що використовувався: марки VDL; модель: BOVA SYNERGY; VIN: НОМЕР_1 ). 07.12.2023 року, на виконання умов передплати товару, визначених контрактом № 10/05/23 від 10.05.2023 року, позивач перерахував контрагенту REXTRUCKS s.r.o. 56 000 євро, в тому числі 28 000 євро в межах комерційного інвойсу (FAKTURA) № 23VFA051 на суму 28 000 євро, що підтверджується платіжною інструкцією № 73 від 07.12.2023 року. На виконання обов`язків, передбачених 6.3 контракту, продавець REXTRUCKS s.r.o. передав позивачу сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR.1) PL.MF.AS 0091134 від 09.09.2024 року, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 04.11.2022 року, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 04.11.2022 року. 09.09.2024 року оформлена митна декларація країни відправлення № 24PL301010E1092275. 22.10.2024 року позивач, з метою розмитнення товару (автобус пасажирський, що використовувався: марки VDL; модель: BOVA SYNERGY; VIN: НОМЕР_1 ) декларант позивача подав до митного органу митну декларацію № 24UA408040007994U3, відповідно до якої заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації (автобус пасажирський, що використовувався: марки VDL; модель: BOVA SYNERGY; VIN: НОМЕР_1 ). Митна вартість товару визначена за ціною контракту (основним методом) в розмірі 28 000 ЄВРО. 22.10.2024 ТОВ «С-ТРАНС АВТО» подано до митного оформлення електронну митну декларацію 24UA408040007994U3 разом з товаросупровідними документами: Рахунок-фактура (iнвойс) 23VFA051від 11.05.2023; Сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 - PL/MF/AT0091134 від 09.09.2024; Митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів 24UA408040007983U0.00 від 22.10.2024; Картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA408040/2024/000266 від 22.10.2024; Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу 1033087125 від 04.11.2022; Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 04.11.2022; Банківський платіжний документ, що стосується товару 234503 від 07.12.2023; Калькуляція транспортних витрат 10-11 від 22.10.2024; Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів 10/05/2023 від 10.05.2023; Договір про надання послуг митного брокера 30/09/22 від 30.09.2022; Копія митної декларації країни відправлення 24PL301010E1092275 від 09.09.2024. 22.10.2024 року Чернівецькою митницею Державної митної служби України прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA408040/2024/000017/2. Під час здійснення митного контролю опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах. За результатами проведеного опрацювання встановлено наступне: - для підтвердження транспортних витрат надано калькуляцію транспортних витрат від 22.10.2024 № 10-11 від ТОВ С-ТРАНС АВТО, яка не відповідає вимогам наказу МФУ від 24.05.2012 №

599. На цій підставі митний орган дійшов висновку, що в даному випадку відсутнє підтвердження числового значення транспортних витрат і доказів на підтвердження цих значень не надано; - товар постачається на умовах поставки EXW PL Гданськ. Згідно Інкотермс термін "EXW франко-завод» означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (на заводі, фабриці, складі і т. ін.), без здійснення митного очищення товару для експорту тощо. Термін покладає мінімальні обов`язки на продавця, і покупець повинен нести всі витрати і ризики у зв`язку з перевезенням товару від підприємства продавця до місця призначення. При цьому, у калькуляції транспортних витрат від 22.10.2024 № 10-11 відомості щодо вартості митного очищення товару для експорту відсутні. На цій підставі митний орган дійшов висновку, що відсутнє документально підтвердження включення до митної вартості товару всіх складових згідно умов поставки. Відповідачем оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA408040/2024/000270. Підставою для відмови у митному оформленні було рішення про коригування митної вартості товарів від 22.10.2024 року № UA408040/2024/000017/2. В подальшому, спірний товар випущено у вільний обіг за МД № 24UA408040008012U7 від 22.10.2024 з застосуванням положень частини сьомої статті 55 МК України. Не погодившись із рішеннями про коригування митної вартості, позивач звернувся з позовом до суду. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку, що відповідач приймаючи спірне рішення про коригування митної вартості товарів № UA408040/2024/000017/2 від 22.10.2024 року не врахував всіх обставин, що мають значення для його прийняття, отже рішення є необґрунтованим Надаючи оцінку спірним правовідносинам , колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із ч. 1 ст. 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів. Відповідно до ч. 1 ст. 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію. Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України). Статтею 264 Митного кодексу України встановлено, що відмова органу доходів і зборів у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта; орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів; митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом; у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Згідно із ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи. Статями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів. Частинами 4, 5 статті 58 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Згідно із п. п. 5, 6, 7 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів. Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. Декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ч.ч. 1, 2 ст. 52 Митного кодексу України). Відповідно до ст. 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу, за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Згідно із ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Згідно із ч. 4 ст. 53 Митного кодексу України, у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію). Частинами 1, 2 статті 53 Митного кодексу України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Згідно із ч. ч. 1-3 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Відповідно до ч. ч. 6, 7 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично. Згідно із ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (ч. ч. 3, 4 ст. 64 Митного кодексу України). Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості, митний орган зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного Кодексу України. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов`язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару. Крім того, системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у ст. 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному, з урахуванням вимог митного законодавства щодо необхідності проведення процедури митних консультацій. При цьому, слід враховувати, що ст. 53 МК України, якою врегульовано порядок підтвердження декларантом заявленої митної вартості та її перевірки митницею, не містить жодних вимог щодо необхідності додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість. Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20.02.2018 по справі № 809/1884/16. Надаючи оцінку правомірності рішення про коригування митної вартості товарів №UA408040/2024/000017/2 від 22.10.2024 року, колегія суддів зазначає наступне. Дослідивши наявний в матеріалах справи Контракт, укладений між позивачем ТОВ «С-ТРАНС АВТО» з однієї сторони і компанією REXTRUCKS s.r.o. з іншої, колегія суддів встановила, що документом, на підставі якого повинна бути визначена вартість товару при здійсненні митного оформлення ввезених на митну територію України товарів за митною декларацією № 24UA408040007994U3 від 22.10.2024, є відповідний інвойс на конкретну партію товару (пункт 2.2 Контракту). Постачання товару здійснюється на умовах EXW EX WORKS/ФРАНКО ЗАВОД (Польща, м. Гданськ) згідно з правилами «Інкотермс 2010» (пункт 5.1 Контракту). З наданого до митного оформлення інвойсу від 07.06.2023 № 23VFA05, вбачається, що вказаним документом передбачалась поставка позивачу автобуса VDL BOVA SYNERGY, Euro 5, Bus, 2011, with VIN: НОМЕР_1 вартістю 28000,00 євро. Колегією суддів встановлено, що до розрахунку митної вартості товарів за першим методом її визначення декларантом було додано вартість транспортування товару з міста Гданськ (Польща) до місця ввезення в Україну пункту пропуску Рава-Руська (Чернівці) (далі - п/п Рава-Руська), яка загалом становить 25812,71 грн та була включена позивачем до загальної митної вартості товару, яка відображена в графі 12 ЕМД № 24UA408040007994U3 від 22.10.2024. За правилами Інкотермс 2010 термін EXW EX WORKS «ФРАНКО ЗАВОД» означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві (заводі, складі). Покупець несе всі ризики та витрати, пов`язані з подальшим транспортуванням товару, включаючи завантаження, експортне митне оформлення та доставку до місця призначення. З наведеного слідує, що за умовами терміну EXW EX WORKS після отримання товару на підприємстві (заводі, складі) продавця всі подальші витрати, зокрема на доставку та митне оформлення несе покупець. За приписами розділу ІІІ "Правил заповнення декларації митної вартості", затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 "Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення" (далі - Правила № 599), для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Якщо відсутні будь-які відомості про фактичні витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, для розрахунку зазначених витрат використовуються тарифи, які застосовуються перевізниками для відповідного виду транспорту, що діяли на дату транспортування товару. З аналізу вищенаведеного вбачається, що витрати з транспортування можуть бути підтверджені будь-якими документами, які містять реквізити сторін, суму та умови платежу, відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів, підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг, відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України, тощо. Колегією суддів встановлено, що до митного оформлення позивачем було надано калькуляцію транспортних витрат доставки транспортного засобу Д.Н.З. СОС482, VIN CODE XMGDR40MS0H020206 від 22.10.2024 № 10-11, зі змісту якої вбачається, що зазначений транспортний засіб доставлявся декларантом до митного кордону України за маршрутом м. Гданськ (Польща) п/п Рава-Руська, протяжністю 650 км, та наступними витратами на доставку: - пальне (30 л х 100 км х 1,6 євро) 312 євро; - оплата проїзду платними дорогами 70 євро; - оформлення експортної декларації 50 євро; - оформлення сертифікату походження EUR-1 50 євро; - амортизаційні витрати 65 євро; - оплата за перевезення 1300 грн. Усього, витрати по доставці автобуса до митного кордону України склали 25812,71 грн (547 євро (за офіційним курсом 44,813 грн) + 1300 грн). З наведеного вбачається, що Інформація, яка міститься у калькуляції витрат по доставці автобуса від 22.10.2024, дає можливість ідентифікувати товар, що транспортувався та складові вартості транспортування, що понесені позивачем при його доставці до митного кордону України. Як вбачається з матеріалів справи, вартість понесених позивачем на підставі Контракту витрат на доставку імпортованого товару поза митною територією України за маршрутом Гданськ (Польща) - п/п Рава-Руська (Україна) у розмірі 25812,71 грн, повністю включена ТОВ «С-ТРАНС АВТО» до митної вартості товару, який було заявлено до розмитнення за першим методом 1280576,71 грн (1254764 грн (фактурна вартість товару) + 25812,71 грн (витрати на транспортування до кордону України)). Розбіжностей у відомостях або неповноту даних про вказані витрати надані позивачем документи не містять. Колегія суддів зауважує, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким(-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. МК України не визначено вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів, а тому, калькуляція транспортних витрат доставки транспортного засобу Д.Н.З. СОС482, VIN CODE XMGDR40MS0H020206 від 22.10.2024 № 10-11, подана позивачем при митному оформленні товару, є допустимим та достатнім доказом на підтвердження витрат на перевезення товару (автобуса) з метою доведення заявленої позивачем митної вартості, оскільки містить числове значення витрат щодо транспортування товару до кордону України та ці транспортні витрати були включені до митної вартості відповідно до частини десятої статті 58 МК України.. Аналогічний правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 31.05.2019 у справі № 804/16553/14. Колегія суддів зазначає, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості. Однак, стверджуючи про не підтвердження декларантом витрат по доставці товару до кордону України, відповідач не наводить будь-яких розбіжностей, які б містила надана митному органу калькуляція транспортних витрат від 22.10.2024 № 10-11, або невідповідностей у маршруті перевезення чи зазначених у ній витратах. З приводу посилань митного органу на безпідставне не включення позивачем до калькуляції транспортних витрат від 22.10.2024 № 10-11 витрат на митне очищення товару для експорту, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини 11 статті 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. При цьому, витрати на митне очищення товару для експорту положеннями статті 58 МК України прямо не передбачені. Крім того, умовами пункту 6.1. Контракту прямо передбачено, що покупець (ТОВ «С-ТРАНС АВТО») бере на себе зобов`язання забезпечити за власний рахунок митне очищення вантажів, що прибули на його адресу (тобто на територію України). За приписами пункту 12.1 Контракту, покупець зобов`язувався оплатити всі податки, мита, збори та інші платежі подібного характеру, що стягується в країні покупця (тобто в Україні). З наведеного вбачається, що за умовами Контракту, на позивача не було покладено обов`язок за власний рахунок здійснювати митне очищення товару для експорту в країні постачальника. Разом з цим, дослідженою вище колегією суддів калькуляцією транспортних витрат № 10-11 від 22.10.2024 підтверджено, що позивачем включено до митної вартості товару такі витрати, як оформлення експортної декларації (50 євро) та оформлення сертифікату походження EUR-1 (50 євро). Отже, висновок митного органу про те, що позивачем не включено витрати на митне очищення товару для експорту є такими, що спростовані змістом калькуляції транспортних витрат № 10-11 від 22.10.2024, яка міститься в матеріалах справи та надавалась до митного оформлення. При цьому, колегія суддів враховує, що згідно умов контракту, на позивача не було покладено обов`язок за власний рахунок здійснювати митне очищення товару для експорту в країні постачальника, а відповідач ані в спірному рішенні про коригування митної вартості товару, ані в доводах апеляційної скарги не вказує, які конкретно витрати і на яку суму коштів позивач нібито зобов`язаний був включити до калькуляції транспортних витрат, але не включив, а тому доводи митного органу в цій частині суд відхиляє. З огляду на викладене, вищенаведені підстави не можуть слугувати належною причиною для коригування митної вартості товару за другорядним методом. Стосовно посилання митного органу на те, що джерелом інформації при здійснені контролю за правильністю визначення за основу для коригування митної вартості спірного товару за резервним методом митним органом взято визнану митну вартість товарів, оформлених за митною декларацією від 28.03.2024 року №UA205180/2024/004581, колегія суддів зазначає таке. Спрацювання системи управління ризиками є підставою для контролюючого органу більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції і не може бути безумовною підставою для відмови в митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю. Різниця між митною вартістю товару, задекларованого особою, та митною вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, також не свідчить про заниження митної вартості декларантом і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками. Такий висновок щодо застосування норм статей 53, 57 МК Верховний Суд зробив у постанові від 19.02.2019 у справі № 805/2713/16-а. Колегія суддів також враховує, що цінова інформація викладена у Єдиній автоматизованій інформаційній системі Державної фіскальної служби України (ЄАІС) не може бути обґрунтованою підставою для коригування показників митної вартості товару, зазначених в митній декларації позивача, оскільки автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не містить усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, відтак такі дані не можуть мати першочергового значення у порівнянні з наданими декларантом первинними документами про товар. Саме такий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 19.03.2021 по справі № 820/5525/16. Крім того, колегія суддів зауважує, що спірне рішення про коригування митної вартості не містить обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованого митним органом та фактів, які вплинули на таке коригування, зокрема, пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки. При цьому, відповідач обмежився лише посиланням на номер митної декларації, яка була взята за основу для коригування митної вартості оцінюваних товарів, не навівши жодних пояснень зроблених коригувань, зокрема, не зазначивши митна вартість якого товару (назва, характеристики, код за УКТ ЗЕД) бралася за основу, торгову марку, фактурну вартість, країну експорту цього товару в Україну, виробника, маршрут транспортування товару та інші комерційні умови поставки. Водночас, Верховний Суд у постановах від 9 вересня 2020 року (справа № 400/3133/18), від 8 лютого 2019 року (справа № 825/648/17) вказував, що Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, передбачають, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" має містити, окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів. Як вбачається з графи 33 оскаржуваного рішення, у ньому зазначено лише номери та дати вказаних вище митних декларацій, на підставі яких здійснено коригування митної вартості товару, та вказано загальний опис товару, який був розмитнений за відповідною декларацією. Крім того, відповідач здійснив коригування митної вартості спірного товару без урахування відмінностей у складових вартості товарів, які не зазначені в оскаржуваному рішенні (зокрема витрат на доставку товару до місця призначення), маршрутах їх доставки. Комерційні умови взагалі не досліджувалися митним органом і не робився висновок про їх подібність чи відмінність. Враховуючи викладене вище, суд зазначає, що в межах спірних правовідносин відповідачем не доведено правомірність прийнятого ним рішення про коригування митної вартості товару, а тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню, а позов задоволенню. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Чернівецької митниці - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.11.2025 по справі № 520/9724/25 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І.М. Ральченко Судді З.Г. Подобайло В.В. Катунов