Постанова 4857 № 140/2902/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/2902/24 пров. № А/857/22740/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: судді-доповідача -Шевчук С. М. суддів -Кухтея Р. В. Носа С. П. розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 18 червня 2024 року у справі № 140/2902/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю 777 Трейдінг Груп до Волинської митниці про визнання протиправним рішення, місце ухвалення судового рішення м. Луцьк Розгляд справи здійснено за правиламиспрощеного позовного провадження суддя у І інстанціїДимарчук Т.М дата складання повного тексту рішенняне зазначена ВСТАНОВИВ: І.

ОПИСОВА ЧАСТИНА Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 18 червня 2024 року у справі № 140/2902/24 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю 777 ТРЕЙДІНГ ГРУП до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів. Визнано протиправним та скасовано рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205050/2024/000014/2 від 29 січня 2024 року. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю 777 ТРЕЙДІНГ ГРУП за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці судовий збір у сумі 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок). Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В доводах апеляційної скарги вказує, що відповідачем підставно прийнято рішення про коригування митної вартості товару №UA205050/2024/000014/2 від 29.01.2024, у якому митну вартість товару визначено за резервним методом згідно з статтею 64 МК України на підставі цінової інформації наявної в митного органу в ЄАІС, позаяк при проведенні митного контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за МД №23UA205050006806U9 від 29.01.2024, встановлено, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності, відтак у митного органу виникли сумніви щодо достовірності заявленої митної вартості товарів, а саме: щодо умов оплати згідно з контрактом, рахунком-проформою (яка не завірена продавцем товару та виписана раніше) та з огляду на платіжну інструкцію в іноземній валюті, яка не відповідає вимогам до платіжного документа; копія митної декларації країни відправлення №MRN24NL0V16RX452ASDA7 датована 23.01.2024 датована раніше інвойсу №10240018 від 25.01.2024; сам контракт №1201/NL24 датований 12.01.2024, а термін його дії до 31.12.2023; декларантом надано калькуляцію транспортних витрат від 29.01.2024, проте не надано жодних документів, які б підтверджували суму фактично понесених витрат. Вважає, що вищевказані розбіжності слугували підставою для сумніву митниці щодо достовірності заявлених відомостей про митну вартість товару. На вимогу митниці декларантом було надано доповнення №1 від 12.01.2024 до контракту від 12.01.2024 №1201/NL2. Решту витребуваних документів декларант не надав, про що повідомив у листі від 29.01.2024, а як наслідок виявлених розбіжностей не усунув. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, з мотивів аналогічних тим, що викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні. Про розгляд апеляційної скарги сторони повідомлені шляхом надіслання ухвал про відкриття апеляційного провадження та про призначення апеляційної скарги до розгляду через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Ухвалюючи судове рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи є вичерпними та підтверджують усі складові митної вартості за першим (основним) методом. Так, зовнішньоекономічний контракт від 12.01.2024 №1201/NL24 містить усі необхідні відомості щодо сторін договору, комерційних умов поставки; рахунок-фактура (інвойс) від 25.01.2024 №10240018 визначає вартість товару 7000,00 Євро, а виявлені розбіжності не є такими, що впливають на складові митної вартості. ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 12.01.2024 між ТОВ 777 ТРЕЙДІНГ ГРУП (покупець) та компанією Womy equipment supply B.V. (Нідерланди) (продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт №1201/NL24, за умовами якого продавець зобов`язується поставити товар - два автобуси VDL Berkhof-Ambassador vin НОМЕР_1 та vin НОМЕР_2 , а покупець прийняти та оплатити товар на умовах визначених контрактом (а.с.15-19). Загальна сума контрату становить 14000,00 Євро. Ціна за одиницю транспортного засобу становить 7000 Євро. Відповідно до п. 3 контракту умови поставки і вантажовідправник обговорюються додатково у товарно-супровідних документах, відповідно до правил Інкотермс в редакцій 2010 року. Товар супроводжується, зокрема, технічною документацією на транспортний засіб, тимчасовим транзитним технічним паспортом на транспортний засіб, комерційним інвойсом. Оплата здійснюється безготівковим розрахунком на валютний рахунок продавця шляхом оплати з розрахункового рахунку покупця. Форма оплати передоплата (п.5 контракту). На виконання умов контракту №1201/NL24 від 12.01.2024 позивачем на рахунок продавця перераховано 14000 Євро як оплату за два транспортні засоби, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті №4 від 24.01.2024, з призначенням платежу: оплата згідно контракту №1201/NL24 від 12.01.2024 (а.с.24). Відповідно до інвойсу №10240018 від 25.01.2024 Womy equipment supply B.V. поставлено автобус VDL BERKHOF AMBASSADOR 180 vin XMGDE18FS0H019414. поставка транспортного засобу здійснюється на умовах поставки а умовах EXW-Зевенберген (Нідерланди) (а.с.20-21). 29.01.2024 декларантом позивача в порядку електронного декларування подано до Волинської митниці митну декларацію №23UA205050006806U9 з описом товару Автобус міський, що був у використанні: марка згідно з довідником - VDL BERKHOF модель згідно з довідником - AMBASSADOR 180 - (кузов, шасі, рама) № НОМЕР_2 , включаючи водія загальна к-сть сидячих - 34 місця, загальна к-сть стоячих - 49 місць, для людей з обмеженими можливостями - 1 місце, призначення - для перевезення пасажирів по дорогах загального користування, тип двигуна - дизель, робочий об`єм циліндрів двигуна 6693см.куб., номер двигуна - невизначений, потужність - 162kw, колісна формула - 4x2, календарний рік виготовлення 2011, модельний рік виготовлення - 2011, Країна виробництва - (NL), Торгівельна марка VDL, де в графі 42 МД вказано ціну транспортного засобу у розмірі 7000,00 Євро. В графі 45 зазначено митну вартість товару (з урахуванням витрат на транспортування в сумі 35000,00 грн) - 322396,90 грн (еквівалентно 7852,48 Євро), яку визначено за 1 методом визначення митної вартості товару за ціною контракту (а.с.69). На підтвердження обґрунтованості заявленої у МД митної вартості товару та обраного методу її визначення разом з МД декларант надав митному органу документи, які посвідчують підстави придбання товару, його якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування, а саме: зовнішньоекономічний контракт від 12.01.2024 №1201/NL24; проформу від 08.01.2024 №20230201; рахунок-фактуру (iнвойс) від 25.01.2024 №10240018; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR 1 №АF01183551 від 24.01.2024; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 13.12.2023; платіжну інструкцію в іноземній валюті №4 від 24.01.2024; калькуляцію транспортних витрат від 29.01.2024 року; висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями №132 від 29.01.2024; довідку щодо відповідності транспортного засобу екологічним нормам від 29.01.2024 №290124073; копію митної декларації країни відправлення №MRN24NL0V16RX452ASDA7 від 23.01.2024 року; фото (а.с.15-26,37,43-47,74-78). Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення, митницею у зв`язку з наявністю розбіжностей в поданих документах, в електронному повідомленні декларанту згідно з статтями 53 та 54 МК України у 10-ти денний термін запропоновано подати такі документи: документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з контрактом про поставку товару, митна вартість якого визначається; виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; інших додаткових наявних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару (за бажанням). На вимогу митниці декларантом було надано доповнення №1 від 12.01.2024 до контракту від 12.01.2024 №1201/NL2. Листом від 29.01.2024 декларант повідомив про те, що інші документи надаватися не будуть (а.с.70 зворот-71,80) 29.01.2024 Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA205050/2024/000014/2 (а.с.29,30). Згідно з графою 33 цього рішення заявлена декларантом митна вартість імпортованого транспортного засобу не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, оскільки при проведенні відповідно до положень статті 54 МК України митного контролю правильності визначення митної вартості товару встановлено, що подані до митного оформлення товару документи містять розбіжності, а саме: - пунктом 5 контракту від 12.01.2024 року №1201/NL24 визначено, що форма оплати за товар передоплата, а в проформі від 08.01.2024 №20230201 вказані умови оплати: 20% передоплата за резервацію, повна оплата перед доставкою. Декларантом надана платіжна інструкція в іноземній валюті від 24.01.2024 №4, яка не відповідає умовам оплати, вказаним в проформі; ця проформа не завірена продавцем товару та виписана раніше, ніж укладений контракт від 12.01.2024 року №1201/NL24; - надана декларантом платіжна інструкція в іноземній валюті від 24.01.2024 №4 не може бути взята до уваги як банківський платіжний документ, що стосується оцінюваного товару, бо не відповідає вимогам Закону України №1591-IX Про платіжні послуги та Положенню про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженому постановою правління Національного банку України від 28.07.2008 №216; - копія митної декларації країни відправлення №MRN24NL0V16RX452ASDA7 датована 23.01.2024, тоді як товар був проданий згідно інвойсу №10240018 - 25.01.2024; - пунктом 12 контракту визначено термін його дії 31.12.2023, що не може відповідати дійсності, так як сам контракт датований 12.01.2024; - декларантом надано калькуляцію транспортних витрат від 29.01.2024, проте не надано жодних документів, які б підтверджували суму фактично понесених витрат. У зв`язку з вищевикладеним та керуючись положеннями Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року, МК України, також, вимогами ч.6 ст.54 МК України передбачено, що у зв`язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком, та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст.53 МК України митниця може відмовити у визнанні заявленої декларантом митної вартості. У зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МК України) та методу 26 (ст.60 МК України) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МК України) та методу 2г (ст.63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта. Митну вартість товару визначено за резервним методом згідно з статтею 64 МК України на підставі цінової інформації наявної в митного органу в ЄАІС. Рівень митної вартості становить: 12200,00 EUR (МД №UA205150/2024/001534 від 26.01.2024). Коригування митної вартості слугувало підставою для видачі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205050/2024/000080 від 29.01.2024 (а.с.31-32). Випуск у вільний обіг транспортного засобу здійснено за МД №23UA20505006888U4 від 29.01.2024 із застосуванням положень частини 7 статті 55 МК України (а.с.27-28). Позивач, не погоджуючись із рішенням митного органу про коригування митної вартості товару, звернувся до суду із цим позовом. ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке. Відносини, з приводу яких виник даний спір, регулюються Митним кодексом України. Відповідно до статей 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів. Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Як встановлено частиною другою статті 52 Митного кодексу України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. Згідно з частинами першою, другою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина 5 статті 53 Митного кодексу України). З аналізу наведених норм вбачається, що положення статті 53 Митного кодексу України містять вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи. Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи. Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Частиною п`ятою статті 54 Митного кодексу України передбачено право органу доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості. За правилами частини шостої статті 54 Митного Кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Згідно з частиною першою статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, та обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування (пункти 2, 5 частини другої статті 55 Митного Кодексу України). Зазначені положення зобов`язують митний орган у рішенні про коригування митної вартості зазначати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Частинами другою та третьою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи. Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. З матеріалів справи убачається, що на підтвердження митної вартості товару позивачем подано: - зовнішньоекономічний контракт від 12.01.2024 №1201/NL24 та рахунок-фактуру (інвойс) від 25.01.2024 №10240018, які визначає вартість товару за одиницю -7000,00 Євро. Згідно пункту 5 контракту від 12.01.2024 №1201/NL24 сторонами погоджено оплату товару шляхом безготівкового перерахунку коштів на валютний рахунок продавця з розрахункового рахунку покупця на умовах передньої оплати. - платіжну інструкцію в іноземній валюті №4 від 24.01.2024 на суму 14000,00 Євро (оплата за два транспортні засоби). При цьому доводи апеляційної скарги з приводу того, що платіжна інструкція в іноземній валюті не може бути підтвердженням оплати за товар, який зазначений в інвойсі від 25.01.2024 №10240018 не заслуговують на увагу, позаяк платіжна інструкція містить відомості про призначення платежу prepayment for the vehicle according to the cоntract 1201/NL24 DD 12.01.2024, що в перекладі означає передоплата за автомобіль згідно з договором 1201/NL24 від 12.01.2024. Платіж здійснено на рахунок продавця компанії Womy equipment supply В.V., платіжні реквізити якого відповідають тим, що зазначені в контракті. Крім того, листом Акціонерного товариства Перший український міжнародний банк від 27.10.2023 №LSK-07.8/155, який міститься у матеріалах справи роз`яснюється, що платіжні інструкції ТОВ 777 ТРЕЙДІНГ ГРУП подані банку з використанням системи Інтернет-Банкінг, підписані шляхом накладення відповідного електронно-цифрового підпису у передбаченому договором порядку, є дійсними та не потребують їх підтвердження документами на паперових носіях (а.с.38-39). За висновком Верховного Суду, відображеного у постановах від 12.03.2020 у справі №804/6243/14, від 07.05.2020 у справі №1.380.2019.00162, від 02.03.2021 у справі №380/842/20 умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв`язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості. Також, колегія суддів погоджується висновок суду першої інстанції про те, що ціна продажу імпортованих товарів це ціна, зазначена саме відправником у рахунках-фактурах. Як наслідок, лише рахунок-фактура (інвойс), згідно з частиною 2 статті 53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару. З матеріалів справи убачається, що зазначена у МД №23UA205050006806U9 від 29.01.2024 ціна оцінюваного транспортного засобу відповідає ціні, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі) від 25.01.2024 №10240018 та становить 7000,00 Євро. Отже, вказаним документами підтверджується, що вартість оцінюваного товару становить 7000,00 Євро. Жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни транспортного засобу подані позивачем документи не містили. Як встановлено судом, товар поставлявся на умовах EXW. Ці умови означають, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці (наприклад: на заводі, фабриці, складі тощо). Продавець не відповідає за навантаження товару на транспортний засіб, а також за митне очищення товару для експорту. Імпортер (покупець) повинен укласти договір з перевізниками товару і оплатити перевезення від підприємства-продавця до пункту призначення, включаючи навантаження, виконати і сплатити митні процедури, а також податки і збори, сплатити товар продавцеві за ціною виробника. Визначаючи митну вартість за першим методом, декларант відповідно до частини 10 статті 58 МК України до фактурної вартості додав також витрати з перевезення товару у сумі 35000,00 грн, що не заперечується відповідачем. На підтвердження вартості витрат на транспортування товару митному органу було надано: калькуляцію витрат на транспортування автобуса від 29.01.2024, відповідно до якої витрати по доставці транспортного засобу - автобуса міського, що був у використанні: марка - VDL BERKHOF модель - AMBASSADOR - (кузов, шасі, рама) vin НОМЕР_2 за маршрутом: Zevenbergen (Нідерланди) Ягодин (Україна) становлять 35000,00 грн (вартість транспортування до кордону України), які включені до митної вартості товару, що в еквіваленті становить 852,48 Євро (а.с.37). Договором про надання послуг №12/02 від 12.01.2024, укладеним між ОСОБА_1 (виконавець) та ТОВ 777 ТРЕЙДІНГ ГРУП (замовник) щодо транспортування автобусу VDL з vin XMGDE18FSOHO19414 власним ходом та актом прийому-передачі №12/02 від 29.01.2024 про надання послуг з транспортування, підтверджуються понесені ТОВ 777 ТРЕЙДІНГ ГРУП витрати на транспортування (власним ходом) за маршрутом: Zevenbergen (Нідерланди) Ковель (Україна) 36000,00 грн, в тому числі: Zevenbergen (Нідерланди) Ягодин (Україна) 35000,00 грн (вартість транспортування до кордону України), Ягодин (Україна) Ковель (Україна) - 1000,00 грн (вартість транспортування митною територією України). Обидва документи надані позивачем додатково митному органу (в порядку частини восьмої статті 55 МК України) (а.с.44-47). З вищенаведеного слідує, що визначена у митній декларації №23UA205050006806U9 від 29.01.2024 митна вартість товару у розмірі 322396,90 грн (еквівалентно 7852,48 Євро), включає вартість товару (7000,00 Євро) і вартість витрат на транспортування до кордону України (852,48 Євро), та підтверджена всіма необхідними документами, наданими декларантом. Вказані документи надані Волинській митниці, а тому у відповідача була можливість для перевірки складових митної вартості товару, вказаної декларантом у митній декларації №23UA205050006806U9 від 29.01.2024. Верховний Суд в постанові від 31.05.2019 у справі №804/16553/14 дійшов правового висновку про те, що, оскільки МК України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), повідомлення про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів. Така позиція підтримана Верховним Судом і в постанові від 07.05.2020 у справі №400/2922/18. Стосовно ж доводів апеляційної скарги, з приводу того, що товар був проданий згідно з інвойсом від 25.01.2024 №10240018, тоді як копія митної декларації країни відправлення №MRN24NL0V16RX452ASDA7 датована 23.01.2024, контракт №1201/NL24 укладено 12.01.2024, а строк його дії в пункті 12 до 31.12.2023, то суд погоджується з доводами позивача, що митна декларація країни відправлення в розумінні частини другої статті 53 МК України не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, а лише підтверджує проходження товару (вантажу) митного оформлення в країні відправлення. Поряд з тим у ній вказано ідентифікаційні ознаки автобуса, який імпортований в Україну, та статистична вартість 7000,00 Євро, що відповідають фактурній вартості. При цьому, колегією суддів ураховується, що позивач не має відношення до заповнення експортної декларації, адже підготовка документів на експорт здійснюється відправником самостійно й відповідно до умов контракту від 12.01.2024 №1201/NL24 передача товару покупцю відбувається після передачі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та транспортного засобу з відповідним ідентифікаційним номером (пункт 6 контракту). Також колегія суддів зазначає, що допущена у пункті 12 контракту описка щодо строку його дії (до 31.12.2023) не впливає на формування митної вартості товару. До того ж 12.01.2024 сторонами контракту підписано доповнення №1, яким пункт 12 цього контракту викладно у новій редакції, зокрема, визначено термін його дії до 31.12.2024 (а.с.70 зворот-71). Отож, на переконання суду, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи є вичерпними та підтверджують усі складові митної вартості за першим (основним) методом. Окрім того, з оскаржуваного рішення вбачається, що митну вартість товару відповідач визначив за другорядним методом резервним. Його застосування передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. Відповідач у рішенні про коригування митної вартості ввезеного товару зазначив, що визначив митну вартість товару, зважаючи на раніше визнану (визначену) митним органом митну вартість та послався на митну декларацію EUR (МД №UA205150/2024/001534 від 26.01.2024 року. Разом з тим, відповідно до частини 1 та 2 статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування. Натомість апеляційний суд встановив, що рішення про коригування митної вартості товарів не містить обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування. Зокрема у рішенні про коригування митної вартості відсутні порівняльні характеристики товару, довго тривалість господарських правовідносин між сторонами, обсягів придбаного товару, умов його оплати, пакування та доставки, якісних характеристик, тощо. При цьому колегією суддів ураховано, що у автомобілів одного і того ж року випуску, зі схожими технічними характеристиками технічний стан, рівень експлуатації та оснащення не є однаковим. Разом з цим, відповідачем не надано доказів з`ясування технічного стану, рівня експлуатації, оснащення автомобіля, зазначеного в декларації EUR (МД №UA205150/2024/001534 від 26.01.2024 року в порівнянні з автомобілями ввезеними позивачем за митною декларацією №23UA205050006806U9. Тому, враховуючи наведене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення відповідача про коригування митної вартості товару є необґрунтованим та прийнятим з порушенням статей 53-55 МК України. Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент. Тому за наведених вище підстав, якими суд обґрунтував своє рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається. Колегія суддів зазначає, що підстави для перерозподілу та присудження судових витрат у даній справі - відсутні. Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення. Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 18 червня 2024 року у справі № 140/2902/24 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя С. М. Шевчук судді Р. В. Кухтей С. П. Нос