Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 140/9030/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 травня 2025 рокуЛьвівСправа № 140/9030/24 пров. № А/857/424/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Онишкевича Т.В., суддів Сеника Р.П., Судової-Хомюк Н.М., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « 777 Трейдінг Груп» до Волинської митниці про визнання протиправним і скасування рішення про коригування митної вартості товарів, суддя у І інстанції Каленюк Ж.В., час ухвалення рішення не зазначено, місце ухвалення рішення м. Луцьк, дата складення повного тексту рішення 29 листопада 2024 року, ВСТАНОВИВ : У серпні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю « 777 Трейдінг Груп» (далі ТОВ « 777 Трейдінг Груп») звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправним і скасувати рішення про коригування митної вартості товарів (далі Рішення) від 10.07.2024 №UA205050/2024/000152/1, винесене Волинською митницею (далі Митниця). Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 29.11.2024 у справі №140/9030/24, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, вказаний позов було задоволено. При цьому суд першої інстанції виходив із того, що відповідач безпідставно відмовив позивачу у визнанні заявленої митної вартості, оскільки той надав передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують заявлену митну вартість імпортованого товару. Тому оскаржуване Рішення є необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам митного законодавства. У апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржено Митницею, яка просила таке скасувати та відмовити у задоволенні позову ТОВ « 777 Трейдінг Груп». На обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що декларантом ТОВ « 777 Трейдінг Груп» було подано митному органу митну декларацію (далі МД) №24UA205050024721U1 від 10.07.2024 на товар: «Автобус туристичний, що був у використанні, марка згідно з довідником - VAN HOOL, модель згідно з довідником - T 916 ACRON, (кузов, шасі, рама) №YE2916SS351D5346…», у якій митну вартість цього транспортного засобу визначено за основним методом за ціною договору (контракту). На підтвердження заявленої митної вартості та обраного методу її визначення до вказаної МД було додано ряд документів, при опрацюванні яких було встановлено певні розбіжності, які спричинили сумніви Митниці щодо достовірності заявленої митної вартості товару, а саме: вартість товару згідно з інвойсом від 26.06.2024 №5/06/2024 не відповідає вартості товару згідно із копією МД країни відправлення від 03.07.2024 №MRN24PL341010E0162600; декларантом надано калькуляцію транспортних витрат, проте не надано жодних документів, що підтверджують суму фактично понесених витрат. У зв`язку із наявністю розбіжностей у поданих до митного оформлення документах декларанту запропоновано надати в 10-денний термін додаткові документи, від надання яких той відмовився у заяві від 10.07.2024. Неподання позивачем витребуваних документів зумовило неможливість застосування митним органом основного методу визначення митної вартості та виникнення у відповідача права на коригування митної вартості шляхом застосування другорядних методів визначення митної вартості. У зв`язку із неможливістю застосування методів визначення митної вартості 2а та 2б з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методів 2в та 2г з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості для митного органу та декларанта, митну вартість товару було визначено за резервним методом згідно із статтею 64 Митного кодексу України (далі МК). За основу для коригування митної вартості оцінюваного товару взято митну вартість подібного товару, митне оформлення якого завершено, ідентичної торгівельної марки та моделі - VAN HOOL T 916 ACRON, ідентичного календарного та модельного року виготовлення 2010, з ідентичною країною походження (EU), з подібними технічними характеристиками та з урахуванням обсягу партії (1шт). Рівень митної вартості становить 67926 євро (МД №UA400040/2024/006028 від 28.02.2024). При цьому положення статті 64 МК не передбачають проведення під час коригування митної вартості за вказаним методом із застосуванням раніше оформленої МД якихось додаткових розрахунків чи коригувань. Відтак, апелянт наполягає на помилковості висновків суду першої інстанції та правомірності оспорюваного позивачем Рішення митного органу. У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ « 777 Трейдінг Груп» підтримало доводи, викладені у оскаржуваному судовому рішенні, заперечило обґрунтованість апеляційних вимог та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у порядку письмового провадження. Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог скаржника, виходячи із такого. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 01.06.2024 ТОВ 777 Трейдінг Груп (Покупець) та компанія Sеttе Group Sp.z.o.o (Продавець) уклали зовнішньоекономічний контракт № 0107р1, за умовами якого Продавець зобов`язувався поставляти Покупцю товар транспортні засоби (нові та які були у використанні). У специфікації від 03.06.2024 №1 до вказаного контракту сторони узгодли поставку автобуса, який був у використанні, Van Нool, vin № НОМЕР_1 , за ціною 60500,00 євро. За наслідками виконання вказаних договірних відносин 10.07.2024 декларант ТОВ 777 Трейдінг Груп подав Митниці МД №24UA205050024721U1 з метою митного оформлення в режимі імпорту на умовах FCA-Кельці (Польща) товару Автобус туристичний, що був у використанні: марка згідно з довідником Van Hool, модель згідно з довідником - Т916 Acron, (кузов, шасі, рама) № НОМЕР_1 , загальна кількість місць, включаючи водія - 58, призначення для перевезення пасажирів по дорогах загального користування, тип двигуна - дизель, робочий об`єм циліндрів двигуна 12902 куб.см, номер двигуна - невизначений, потужність - 340kw, колісна формула - 6x2, календарний рік виготовлення - 2010, модельний рік виготовлення 2010, країна виробництва - (BE), торгівельна марка - Van Hool. Фактурна вартість імпортованого товару 60500,00 євро (еквівалентно 2 667 118,30 грн). Митну вартість було визначено за основним методом за ціною договору (контракту) на рівні 2 675 441,30 грн з урахуванням транспортних витрат у сумі 8 323,00 грн. Для підтвердження задекларованої митної вартості імпортованого транспортного засобу та обраного методу її визначення митному органу було надано такі документи: контракт від 01.06.2024 №0107р1; специфікацію від 03.06.2024 №1 до контракту; рахунок-фактуру (iнвойс) від 26.06.2024 №5/06/2024 на суму 60500,00 євро; калькуляцію транспортних витрат від 09.07.2024; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 27.06.2024 №РС/ААК6568667; висновок експерта від 09.07.2024 №1267; фото імпортованого товару; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 від 04.07.2024 №PL/MF/AT0066159; копію МД країни відправлення від 03.07.2024 №MRN24PL341010E0162600, довідку щодо відповідності транспортного засобу екологічним нормам від 09.07.2024 №090724022. За наслідками опрацювання поданих декларантом документів Митниця надіслала електронне повідомлення, у якому зазначила, що такі документи не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та містять розбіжності: вартість товару згідно з інвойсом від 26.06.2024 №5/06/2024 не відповідає вартості товару згідно з копією МД країни відправлення від 03.07.2024 №MRN24PL341010E0162600; декларантом не надано жодних документів, що підтверджують суму фактично понесених витрат, зазначених у калькуляції транспортних витрат. При цьому митним органом декларанту було запропоновано подати такі документи: 1) документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару; 5) якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з контрактом про поставку товару, митна вартість якого визначається; 7) виписку з бухгалтерської документації; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. У відповідь на електронне повідомлення Митниці декларант позивача листом від 10.07.2024 повідомив, що документів, перелічених у зазначеному запиті, надано не буде. Відтак, 10.07.2024 Митниця прийняла Рішення №UА205050/2024/000152/1, яким у зв`язку із відсутністю необхідної інформації митну вартість імпортованого позивачем транспортного засобу визначила за резервним методом згідно зі статтею 64 МК на підставі цінової інформації в ЄАІС (МД №UA400040/2024/006028 від 28.02.2024) на рівні 67926,00 євро. Водночас відповідачем було сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205050/2024/0000634. З урахуванням вказаних обставин товар було випущено у вільний обіг із застосуванням положень частини 7 статті 55 МК за МД №24UA205050024779U7 від 10.07.2024. 01.08.2024 згідно із приписами частини 8 статті 55 МК ТОВ 777 Трейдінг Груп надало Митниці додаткові пояснення та документи для підтвердження заявленої у МД №24UA205050024721U1 від 10.07.2024 митної вартості товару (зокрема, лист Sеttе Group Sp.z.o.o від 22.07.2024 року, таблицю №118/A/НБП/2024 від 19.06.2024, якою визначені середні ставки визначення митної вартості (ст. 53(1)(а) UСC), що застосовуються з 01.07.2024 до 31.07.2024, копії повідомлення IE599 (підтвердженням вивозу) 24IE599-1947048, договору про надання послуг від 26.06.2024 №26/06, акта прийому-передачі від 09.07.2024). Проте, листом від 09.08.2024 №7.3-2/15-02/14/8912 Митниця повідомила декларанта про відсутність підстав для скасування Рішення від 10.07.2024 №UA205050/2024/000152/1 та зазначила, що листи від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності не є документами, що підтверджують митну вартість відповідно до положень статті 53 МК; копія договору про надання послуг від 26.06.2024 №26/06 та копія акта прийому-передачі від 09.07.2024 №26/06 суперечать відомостям, поданим до митного оформлення (з МД №24UA205050024721U1 подано калькуляцію від ТОВ 777 Трейдінг Груп від 09.07.2024 та згідно з наявною в АСМО Інспектор інформацією перевізником товару зазначено безпосередньо ТОВ 777 Трейдінг Груп); до митного оформлення декларантом надано калькуляцію від ТОВ 777 Трейдінг Груп, а додатково на розгляд надано копію договору про надання послуг від 26.06.2024 №26/06, укладеного між ТОВ 777 Трейдінг Груп та ОСОБА_1 (виконавець), та копію акта прийому-передачі, тобто фактично послуги з перевезення товару здійснювались ОСОБА_1 . Окрім того, листом від 23.08.2024 позивач скерував Митниці платіжні інструкцій в іноземній валюті від 08.08.2024 №24 та від 14.08.2024 №25. Разом із тим, ТОВ « 777 Трейдінг Груп» не погодилося із вказаним Рішенням Митниці від 10.07.2024 №UA205050/2024/000152/1 та звернулося до адміністративного суду із позовом, що розглядається. При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого. Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із положеннями пункту 24 частини 1 статті 4 МК митний контроль це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку. Відповідно до приписів статей 49, 50 МК митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів. Згідно із частинами 4, 5 статті 58 МК митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Частиною 3 статті 318 МК встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи. Як визначено у статті 50 МК, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки. Згідно із частиною 1 статті 51, частиною 1 та 2 статті 52 МК митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант який заявляє митну вартість товару зобов`язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Згідно із частинами 1 та 2 статті 53 МК у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, що встановлені частиною 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Відповідно до частини 3 статті 53 МК у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, які як: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Приписами частин 1 та 2 статті 54 МК передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Відповідно до пункту 2 частини 5 вказаної статті МК органу доходів і зборів, з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, надано право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості. Згідно із частиною 4 статті 53 МК у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію). Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина 6 статті 54 МК). У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина 7 статті 54 МК). Відповідно до частини 1 статті 55 МК рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Приписами статті 57 МК передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Окрім того, відповідно до частини 6 статті 53 МК декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. На підставі аналізу матеріалів справи та позицій сторін, викладених у заявах по суті справи, апеляційний суд дійшов переконання, що на стадії апеляційного перегляду суть публічно-правового спору, що розглядається, зводиться до перевірки висновку суду першої інстанції про те, що сумніви Митниці у правильному визначенні декларантом митної вартості імпортованого ним транспортного засобу були необґрунтовані, що призвело до ухвалення протиправного рішення. При оцінці доводів Митниці про те, що подані декларантом до митного контролю та оформлення документи не містили усіх даних, необхідних для визначення митної вартості, а також містили розбіжності, що викликало необхідність у витребуванні у декларанта додаткових документі, апеляційний суд зазначає таке. Як свідчать матеріали справи, за контрактом від 01.06.2024 №0107 р1, укладеним між ТОВ 777 Трейдінг Груп та компанією Sеttе Group Sp.z.o.o, сторони домовилися про постачання транспортних засобів (нових та які були у використанні). У специфікації від 03.06.2024 №1 сторони контракту узгодили поставку автобуса Van Нool, vin № НОМЕР_1 , що був у використанні, за ціною 60500,00 євро. Згідно з рахунком-фактурою (інвойсом) від 26.06.2024 №5/06/2024 вартість автобуса Van Нool, vin № НОМЕР_1 , становить 60500,00 євро. Вказана сума була сплачена позивачем компанії Sеttе Group Sp.z.o.o платіжними інструкціями № 24 від 08.08.2024 та № 25 від 14.08.2024. Відтак, слід погодитися із судом першої інстанції у тому, що ціна товару у специфікації та рахунку-фактурі (інвойсі) від 26.06.2024 №5/06/2024 (60500,00 євро) відповідає фактурній вартості, зазначеній у МД №24UA205050024721U1 від 10.07.2024, яка фактично сплачена продавцю. Оцінюючи доводи відповідача у частині наявності розбіжностей щодо вартості імпортованого товару у МД країни відправлення №MRN24PL341010Е0162600 від 03.07.2024 (262525,00 польських злотих) та в рахунку-фактурі (інвойсі) від 26.06.2024 року №5/06/2024 (60500,00 євро), апеляційний суд звертає увагу на те, що у МД країни відправлення зазначається статистична вартість товару, яка являє собою приблизну теоретичну вартість товарів у той час і в цьому місці, де вони залишають територію держави, включає (внутрішню) вартість товарів і транспортні та страхові витрати, понесені або розраховані від пункту відправлення транспорту до місця призначення, використовується виключно лише в країні експорту і жодним чином не впливає на формування складових митної вартості в країні імпорту. При цьому апеляційний суд звертає увагу на те, що митна декларація країни відправлення не є обов`язковим документом, що передбачений частиною 2 статті 53 МК, який декларант має подати під час митного оформлення товару, та не є документом, що підтверджує вартість саме імпортованого товару, яка підтверджується відповідними платіжними документом та інвойсом. При наданні оцінки доводам митного органу щодо неналежного підтвердження ТОВ « 777 Трейдінг Груп» вартості понесених транспортних витрат апеляційний суд враховує таке. За приписами пункту 5 частини 10 статті 58 МК при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України. В силу приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» апеляційний суд вважає за можливе врахувати висновки, що містяться у постанові Верховного Суду від 07.07.2023 у справі № 803/718/17, відповідно до яких якщо закон не визначає доказ (докази), винятково яким (-ми) має підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. МК не визначив вид доказів, якими має підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів. На підтвердження понесення витрат на транспортування товару ТОВ 777 Трейдінг Груп було надано відповідачу до митного оформлення калькуляцію від 09.07.2024, а також копії договору від 26.06.2024 №26/06 про надання послуг та акта прийому-передачі послуг від 09.07.2024. Калькуляцією підтверджено, що страхування товару за рахунок ТОВ 777 Трейдінг Груп не здійснювалося, розвантажувальні та навантажувальні роботи не проводилися. Відповідно до договору про надання послуг від 26.06.2024 року №26/06 між ТОВ 777 Трейдінг Груп (Замовник) та ОСОБА_1 (Виконавець) Виконавець зобов`язувався надати послуги Замовнику з транспортування автобуса Van Нool, vin № НОМЕР_1 власним ходом з місця знаходження вантажу - Кельці (Польща) до пункту його призначення - місто Ковель, вулиця Володимирська,

151. Вартість послуг погоджена сторонами на рівні 10005,00 грн. На виконання вимог пунктом 2.2 договору від 26.06.2024 року №26/06 сторони 09.07.2024 склали акт прийому-передачі №26/06 наданих ОСОБА_1 послуг, відпвідно до якого транспортні витрати становлять 10005,00 грн (в тому числі дохід водія 4000,00 грн) та розподіляються таким чином: 8323,00 грн вартість транспортування за межами території України, 1682,00 грн вартість транспортування митною територією України. Зазначена вартість транспортних послуг відповідає інформації, зазначеній у поданій до митного оформлення калькуляції від 09.07.2024. При цьому апеляційний суд погоджується із судом першої інстанції у тому, що митний орган не уповноважений перевіряти економічну доцільність визначення вартості перевезення товару до митного кордону України та подальшу вартість такого перевезення товару до пункту призначення, а надані під час митного оформлення товару документи підтверджують як вартість самого товару, так і витрати, пов`язані із транспортуванням товару, враховані при визначені митної вартості, що зазначена у поданій декларації. Відповідно до приписів частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Водночас апеляційний суд звертає увагу на те, що адміністративний суд, керуючись принципом верховенства права, має розглядати право не як закон чи систему нормативних актів, а як втілення справедливості. Суд має спрямовувати своє провадження на досягнення справедливості, що і є правосуддям. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Відтак, апеляційний суд вважає за можливе врахувати позицію Європейського суду з прав людини, яку він висловив у справі «Федорченко та Лозенко проти України» (заява № 387/03, 20 вересня 2012 року, п.53), відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом», тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими. У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97) Європейський суду з прав людини визначив, що «…адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб`єкт владних повноважень». Хоча ця справа стосується податкового спору, на переконання апеляційного суду, у ній закладено один з основних принципів забезпечення вирішення спорів у публічно-правовій сфері, зокрема, між суб`єктом приватного права і суб`єктом владних повноважень, який передбачає, що останній зобов`язаний забезпечити доведення в суді правомірності свого рішення, дії або бездіяльності, оскільки, в протилежному випадку, презюмується, що вони є протиправними. Таким чином, на думку апеляційного суду, слід вважати вірним висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості імпортованого товару за першим методом, що була підтверджена необхідними документами, а отже про відсутність належних підстав для коригування заявленої декларантом митної вартості оспорюваним рішенням. Підсумовуючи наведене, на переконання апеляційного суду, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції. Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи цей публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ : апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2024 року у справі №140/9030/24 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя Т. В. Онишкевич судді Р. П. Сеник Н. М. Судова-Хомюк