Постанова 4857 № 140/3400/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 140/3400/24 пров. № А/857/21804/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Онишкевича Т.В., суддів Сеника Р.П., Судової-Хомюк Н.М., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29 липня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « 777 Трейдінг Груп» до Волинської митниці про визнання протиправним і скасування рішення про коригування митної вартості товарів, суддя у І інстанції Денисюк Р.С., час ухвалення рішення не зазначено, місце ухвалення рішення м. Луцьк, дата складення повного тексту рішення 29 липня 2024 року, ВСТАНОВИВ : У березні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю « 777 Трейдінг Груп» (далі ТОВ « 777 Трейдінг Груп») звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправними і скасувати рішення про коригування митної вартості товарів (далі Рішення) від 07.02.2024 № UA205050/2024/000020/2, винесене Волинською митницею (далі Митниця). Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 29.07.2024 у справі №140/3400/23, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, вказаний позов було задоволено. При цьому суд першої інстанції виходив із того, що відповідач не встановив таких розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, або ж ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем). Сумніви митного органу щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях. Відповідач не довів правових підстав для застосування резервного методу визначення митної вартості. Митний орган навів у Рішенні порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Водночас вартість аналогічних чи подібних товарів може істотно відрізнятись з огляду на технічний стан транспортного засобу, пробіг, умови поставки тощо. Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. У апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржено Митницею, яка просила таке скасувати та відмовити у задоволенні позову ТОВ « 777 Трейдінг Груп». На обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що під час здійснення митного контролю за правильністю визначення декларантом митної вартості товару було встановлено певні розбіжності, які спричинили сумніви щодо достовірності заявленої митної вартості товару, а саме: - пунктом 5 контракту від 05.01.2024 №0501/NL24 визначено, що форма оплати за товар передоплата; - надана декларантом платіжна інструкція в іноземній валюті від 01.02.2024 №5 не може бути взята до уваги, як банківський платіжний документ, що стосується оцінюваного товару, так як не відповідає вимогам Закону України №1591-ІХ «Про платіжні послуги» та «Положенню про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах», затвердженому постановою Правління Національним банком України від 28.07.2008 №216 (зі змінами); - окрім того, товар був оформлений на експорт згідно з копією митної декларації країни відправлення №MRN24NL17GBW7MXX8QDA8 31.01.2024, тоді як оплата за товар згідно з наданою платіжною інструкцією № 5 проведена 01.02.2024, що не відповідає умовам передоплати, вказаним у пункті 5 контракту від 05.01.2024 №0501/NL24; - предметом контракту від 05.01.2024 №0501/NL24 згідно з пунктом 1 є автобуси VDL AMBASSADOR 200, тоді як до митного оформлення подано автобус VDL BERKHOF AMBASSADOR 180; - інвойс від 02.02.2024 №10240037 не був завірений продавцем товару; - копія митної декларації країни відправлення складена раніше, а саме 31.01.2024, ніж виписаний інвойс - 02.02.2024; - декларантом дано калькуляцію транспортних витрат від 05.02.2024, проте не було надано жодних документів, які б підтверджували суму фактично понесених витрат. Окрім того, дана калькуляція транспортних витрат не відповідає вимогам наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення». Вказані розбіжності у поданих документах для підтвердження митної вартості товару слугували підставою для витребування додаткових документів згідно із частиною 3 статті 53 Митного кодексу України (далі МК). Декларантом було надано: - доповнення від 05.01.2024 року №1 до Контракту; - договір про надання послуг від 25.01.2024 No25/01-1; - акт прийому-передачі від 05.02.2024 №25/01-1; - інвойс від 02.02.2024 №10240037 з печаткою продавця; - лист від продавця від 06.02.2024 року б/н. Під час опрацювання вказаних документів було встановлено, що Доповнення №1 до контракту від 05.01.2024 №0501/NL24, яким внесено зміни до його пункту 1, датоване тим же числом, що і сам контракт, та було надане декларантом лише після вказання митним органом наявної розбіжності щодо предмету контракту, що дає обґрунтовані підстави сумніватися в його достовірності. Решту витребуваних документів декларант відмовився надати, про що зазначено в заяві від 07.02.2024 року б/н. У зв`язку із ненаданням позивачем на запит митного органу документів, які б документально підтвердили або визначили кількісно і достовірно складові митної вартості/митну вартість, митна вартість не могла бути визначена за основним методом визначення митної вартості. З огляду на відсутність у митного органу необхідної інформації задля використання методів, зазначених у статтях 58-63 МК, митна вартість оцінюваного товару була визначена за резервним методом згідно зі статтею 64 цього Кодексу на підставі цінової інформації, наявної в ЄАІС. Рівень митної вартості становить 12200 євро (МД від 26.01.2024 року №UA205150/2024/001534). При цьому положення вказаної норми не передбачають проведення під час коригування митної вартості за вказаним методом із застосуванням раніше оформленої МД якихось додаткових розрахунків чи коригувань. Декларантом вказаний товар було оформлено у вільний обіг згідно із МД №23UA20505008151U2 з наданням гарантій, передбачених частиною 7 статті 55 МК. З огляду на наведене вважаємо, що оспорюване Рішення прийняте у повній відповідності до вимог чинного законодавства, є законним та обґрунтованим. У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ « 777 Трейдінг Груп» підтримало доводи, викладені у оскаржуваному судовому рішенні, заперечило обґрунтованість апеляційних вимог та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у порядку письмового провадження. Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог скаржника, виходячи із такого. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ТОВ777 Трейдінг Груп (Покупець) та компанія Womy equipment supply В.V. (Продавець) уклали зовнішньоекономічний контракт №0501/NL24 від 05.01.2024, за умовами якого Продавець зобов`язувався поставити товар - два автобуси VDL Ambassador 200 vin - НОМЕР_1 та XMGDE18FS0H019412, а Покупець прийняти та оплатити на умовах цього договору. Загальна сума контракту становить14000 євро, ціна однієї одиниці транспортного засобу 7000 євро. За наслідками виконання умов вказаного контракту 05.02.2024 для митного оформлення в режимі імпорту ввезеного на територію України на умовах EXW-Зевенберген (Нідерланди) товару Автобус міський, що був у використанні: марка згідно з довідником VDL Berkhof; модель згідно з довідником - Ambassador 180; (кузов, шасі, рама) №XMGDE18FS0H019412; включаючи водія, загальна кількість сидячих - 34 місця; призначення для перевезення пасажирів дорогами загального користування; календарний рік виготовлення - 2010; - модельний рік виготовлення - 2010. Країна виробництва - (NL), торговельна марка VDL (далі також товар) декларант позивача подав митну декларацію (далі МД) №24UA205050007816U7, у якій фактурна вартість імпортованого товару вказана 7000,00 євро. Митну вартість визначено на рівні 311 157,90 грн (з урахуванням транспортних витрат у сумі 25000,00 грн). Для підтвердження митної вартості товару до МД було додано: зовнішньоекономічний контракт від 05.01.2024 №0501/NL24, рахунок-фактуру (iнвойс) від 02.02.2024 №10240037; платіжну інструкцію від 01.02.2024 №5; калькуляцію транспортних витрат від 05.02.2024; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 13.12.2023 №0624140548; сертифікат з перевезення (походження) товару форми AF01183607 від 31.01.2024; довідку від 05.02.2024 № 050224086, висновок експерта від 05.02.2024 №212; фотоматеріали; митну декларацію країни відправлення №MRN24NL17GBWXX8QDA8 від 31.01.2024. За насідками опрацювання наданих декларантом документів у ході митного контролю за правильністю визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, Митниця надіслала декларанту повідомлення, у якому зазначила про виявлення розбіжностей у поданих документах, а саме: пунктом 5 контракту від 05.01.2024 №0501/NL24 визначено, що форма оплати за товар передоплата. Надана декларантом платіжна інструкція в іноземній валюті від 01.02.2024 №5 не може бути взята до уваги, як банківський платіжний документ, що стосується оцінюваного товару, так як не відповідає вимогам Закону України № 1591-IX «Про платіжні послуги» та «Положенню про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах», затвердженому постановою Правління Національним банком України від 28.07.2008 №216 (зі змінами); товар був оформлений на експорт згідно з копією митної декларації країни відправлення № MRN24NL17GBW7MXX8QDA8 31.01.2024, тоді як оплата за товар згідно з наданою платіжною інструкцією №5 проведена 01.02.2024, що не відповідає умовам пункту 5 контракту; предметом контракту згідно з пунктом 1 є автобуси VDL AMBASSADOR 200, тоді як до митного оформлення подано автобус VDL BERKHOF AMBASSADOR 180; інвойс від 01.02.2024 № 10240037 не завірений продавцем товару; копія митної декларації країни відправлення складена раніше (31.01.2024), ніж виписаний інвойс (02.02.2024); декларантом дано калькуляцію транспортних витрат від 05.02.2024, проте не надано жодних документів, які б підтверджували суму фактично понесених витрат. Окрім того, дана калькуляція транспортних витрат не відповідає вимогам наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення». Водночас митний орган запропонував декларанту подати додаткові документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості: банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з контрактом про поставку товару, митна вартість якого визначається; виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. На вимогу Митниці декларантом було подано: доповнення № 1 від 05.01.2024 до контракту; договір про надання послуг від 25.01.2024 № 25/01-1; акт прийому-передач від 05.02.2024 № 25/01-1; інвойс від 02.02.2024 № 10240037; лист продавця від 06.02.2024 № б/н; заяву від 07.02.2024 про те, що більше додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості надано не буде. Відтак, 07.02.2024 Митниця прийняла Рішення №UА205050/2024/000020/2, яким митну вартість імпортованого позивачем товару визначила за резервним методом згідно зі статтею 64 МК на підставі цінової інформації в ЄАІС (МД №UA205150/2024/001534 від 26.01.2024) на рівні 12200,00 євро з огляду на встановлення під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару розбіжностей у поданих документах, неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 МК та неможливістю застосування методів визначення митної вартості, передбачених статтями 59-63 МК через відсутність необхідної інформації. Водночас відповідач сформував картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205050/2024/000109 . У подальшому товар було випущено у вільний обіг за поданою декларантом МД №24UA205050008151U2 від 07.02.2024 із застосуванням положень частини 7 статті 55 МК. ТОВ « 777 Трейдінг Груп» не погодилося із вказаним Рішенням Митниці від 07.02.2024 № UA205050/2024/000020/2 та звернулося до адміністративного суду із позовом, що розглядається. При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого. Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із положеннями пункту 24 частини 1 статті 4 МК митний контроль це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку. Відповідно до приписів статей 49, 50 МК митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів. Згідно із частинами 4, 5 статті 58 МК митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Частиною 3 статті 318 МК встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи. Як визначено у статті 50 МК, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки. Згідно із частиною 1 статті 51, частиною 1 та 2 статті 52 МК митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант який заявляє митну вартість товару зобов`язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Згідно із частинами 1 та 2 статті 53 МК у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, що встановлені частиною 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Відповідно до частини 3 статті 53 МК у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, які як: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Приписами частин 1 та 2 статті 54 МК передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Відповідно до пункту 2 частини 5 вказаної статті МК органу доходів і зборів, з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, надано право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості. Згідно із частиною 4 статті 53 МК у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію). Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина 6 статті 54 МК). У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина 7 статті 54 МК). Відповідно до частини 1 статті 55 МК рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Приписами статті 57 МК передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Окрім того, відповідно до частини 6 статті 53 МК декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. На підставі аналізу матеріалів справи та позицій сторін, викладених у заявах по суті справи, апеляційний суд дійшов переконання, що на стадії апеляційного перегляду суть публічно-правового спору, що розглядається, зводиться до перевірки висновку суду першої інстанції про те, що сумніви Митниці у правильному визначенні декларантом митної вартості імпортованого ним транспортного засобу були необґрунтовані, що призвело до ухвалення протиправного рішення. При оцінці доводів Митниці про те, що подані декларантом до митного контролю та оформлення документи не містили усіх даних, необхідних для визначення митної вартості, а також містили розбіжності, що викликало необхідність у витребуванні у декларанта додаткових документі, апеляційний суд зазначає таке. Відповідно до контракту від 05.01.2024 №0501/NL24 ТОВ 777 Трейдінг Груп придбало у Womy equipment supply В.V. два транспортних засоби - автобуси VDL Berkhof-Ambassador 200-vin: XMGDE18FS0H019415 та XMGDE18FS0H019412; загальна сума контракту становить 14000,00 євро, а ціна однієї одиниці товару - 7000,00 євро. Допущена у пункті 1 контракту описка щодо зазначення марки транспортного засобу VDL Berkhof-Ambassador 200 була усунена того ж 05.01.2024 сторонами контракту шляхом підписання доповнення №1, яким пункт 1 цього контракту викладно у новій редакції та визначено, що Продавець зобов`язується поставляти товар VDL Berkhof-Ambassador

180. Вказані обставини корелюються із даними митної декларації країни відправлення №MRN24NL17GBWXX8QDA8 від 31.01.2024. Ціна товару в рахунку-фактурі (інвойсі) від 02.02.2024 №10240037 (7000,00 євро) відповідає фактурній вартості, зазначеній в МД №24UA205050007816U7 від 05.02.2024 (графа 22), а також ціні, зазначеній у контракті від 05.01.2024 №0501/NL24. До митного оформлення було надано платіжну інструкцію в іноземній валюті від 01.02.2024 №5, відповідно до якої позивач перерахував на рахунок продавця 14000,00 євро, що відповідає вартості двох автобусів за умовами контракту від 05.01.2024 №0501/NL24. У платіжній інструкції вказано призначення платежу prepaymeht for the vehicle accordining to the cоntract 0501/NL24 DD 05.01.2024, що в перекладі означає передоплата за автомобіль згідно з договором 0501/NL24 від 05.01.2024. Водночас, на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції в силу приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» слушно звернув увагу на висновки, що містяться у постановах Верховного Суду від 12.03.2020 у справі №804/6243/14, від 07.05.2020 у справі №1.380.2019.00162, від 02.03.2021 у справі №380/842/20, відповідно до яких умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв`язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості. Попри те, апеляційний суд також зазначає, що експортна декларація є документом, який підтверджує проходження вантажу митного оформлення в країні відправлення та заповнюється відправником товару або митним агентством, яке здійснює оформлення (відкриття) експортної декларації. На підставі цього документа відправник вантажу отримує відшкодування податку на додану вартість. При цьому у митній декларації країни відправлення вказується статистична вартість товарів (із врахуванням витрат на митне оформлення в країні експорту), а не фактурна вартість експортованих товарів. Відтак, відсутність у деклараціях країни відправлення числового значення статистичної вартості товарів жодним чином не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості. Щодо доводів апелянта у частині непідтвердження декларантом витрат на перевезення товару у сумі 25000,00 грн, суд апеляційної інстанції погоджується із судом першої інстанції у тому, що законодавцем не визначено вичерпний перелік документів, які підтверджують транспортні витрати. ТОВ 777 Трейдінг Груп на підтвердження витрат на транспортування імпортованого товару було надано до митного оформлення калькуляцію витрат з доставки автобуса VDL Berkhof-Ambassador (vin- НОМЕР_2 ) за маршрутом Зевенберген, Нідерланди Шегині, Україна, відповідно до якої витрати до кордону України становлять 25000,00 грн; страхування, розвантажувальні та навантажувальні роботи не проводилися. Окрім того, позивачем додатково було надано митному органу договір про надання послуг від 25.01.2024 №25/01-1, укладений ТОВ 777 Трейдінг Груп (Замовник) та ОСОБА_1 (Виконавець), акт прийому-передачі від 05.02.2024 №25/01-1 до договору про надання послуг від 25.01.2024 №25/01-1, якими підтверджуються понесені витрати на транспортування (власним ходом) до кордону України у сумі 25000,00 грн та 5000,00 грн територією України. Відповідно до приписів частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Водночас апеляційний суд звертає увагу на те, що адміністративний суд, керуючись принципом верховенства права, має розглядати право не як закон чи систему нормативних актів, а як втілення справедливості. Суд має спрямовувати своє провадження на досягнення справедливості, що і є правосуддям. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Відтак, апеляційний суд вважає за можливе врахувати позицію Європейського суду з прав людини, яку він висловив у справі «Федорченко та Лозенко проти України» (заява № 387/03, 20 вересня 2012 року, п.53), відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом», тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими. У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97) Європейський суду з прав людини визначив, що «…адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб`єкт владних повноважень». Хоча ця справа стосується податкового спору, на переконання апеляційного суду, у ній закладено один з основних принципів забезпечення вирішення спорів у публічно-правовій сфері, зокрема, між суб`єктом приватного права і суб`єктом владних повноважень, який передбачає, що останній зобов`язаний забезпечити доведення в суді правомірності свого рішення, дії або бездіяльності, оскільки, в протилежному випадку, презюмується, що вони є протиправними. Таким чином, на думку апеляційного суду, слід вважати вірним висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості імпортованого товару за першим методом, що була підтверджена необхідними документами, а отже про відсутність належних підстав для коригування заявленої декларантом митної вартості оспорюваним рішенням. Підсумовуючи наведене, на переконання апеляційного суду, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції. Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи цей публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ : апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29 липня 2024 року у справі №140/34000/24 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя Т. В. Онишкевич судді Р. П. Сеник Н. М. Судова-Хомюк