Постанова 4857 № 140/6328/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 січня 2026 рокуЛьвівСправа № 140/6328/25 пров. № А/857/42285/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді Курильця А.Р., суддів Кузьмича С.М., Мікули О.І., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Координаційно-моніторингової митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2025 року у справі № 140/6328/25 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «777 Трейдінг Груп» до Координаційно-моніторингової митниці про визнання протиправним та скасування рішення,- суддя в 1-й інстанції Каленюк Ж.В., час ухвалення рішення 12 вересня 2025 року, місце ухвалення рішення м.Луцьк, дата складання повного тексту рішення 12 вересня 2025 року, ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «777 Трейдінг Груп» звернулося в суд з позовом до Координаційно-моніторингової митниці про визнання протиправним та скасування рішення. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2025 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Координаційно-моніторингової митниці від 25 грудня 2024 року №UA126000/2024/000020/2 про коригування митної вартості товарів. Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про відмову в задоволенні позову. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що при проведенні відповідно до положень статті 54 МК України митного контролю правильності визначення декларантом митної вартості товару за МД №24UA205050046106U5 від 24 грудня 2024 року у поданих документах було виявлено розбіжності та відсутність усіх даних для обчислення митної вартості. Так продавець товару зареєстрований в Нідерландах, натомість свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу видане в Австрії; контрактом передбачена передоплата за товар, однак банківських платіжних документів не надано, як і документів на підтвердження суми фактично понесених витрат до калькуляції транспортних витрат від 23 грудня 2024 року. Декларант додатково надав копію платіжної інструкції в іноземній валюті від 24 грудня 2024 року №60, але така не містить обов`язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті та не відповідає умовам передоплати. Оскільки наявні документи не давали можливості застосувати перший метод визначення митної вартості, то відповідно до приписів МК України була проведена процедура консультацій, під час якої встановлена можливість застосування тільки резервного методу відповідно до статті 64 МК України з використанням цінової інформації Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби (далі ЄАІС Держмитслужби). Надані товариством відповідно до частини восьмої статті 55 МК України (лист від 01 березня 2025 року) документи суперечили відомостям, поданим до митного оформлення: згідно з наявною в АСМО Інспектор інформацією перевізником товару зазначено ТзОВ 777 Трейдінг Груп, хоча виконавцем послуги з транспортування товару згідно з актом є ОСОБА_1 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 09 грудня 2024 року № НОМЕР_1 видане в Австрії і виписане на Allianz Dani-Kla Gnbh Vosendorf - страхове бюро, проте в калькуляції витрат по доставці позивач вказав, що страхування за його рахунок не здійснювалось. Колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу в порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст. 311 КАС України. 17 листопада 2024 року між ТзОВ 777 Трейдінг Груп (покупець) та компанією Womy Equipment Supply B.V. (продавець) було укладено зовнішньоекономічний контракт №1711NL, за умовами якого продавець зобов`язується поставити і передати у власність покупця товар 4 автобуси VDL Ambassador SB 200 за визначеними номерами (а.с.18-22). Доповненням від 17 грудня 2024 року №4 до контракту від 17 листопада 2024 року №1711NL внесено зміни до пункту 1 цього контракту та визначено предмет поставки - 24 автобуси VDL Ambassador SB 200, зокрема автобус vin №XMGDE02FS0H017539 (а.с.23-25). 24 грудня 2024 року для митного оформлення в режимі імпорту на умовах EXW- Зевенберген (Нідерланди) товару «Автобус міський, що був у використанні: марка згідно з довідником - VDL Berkhof, модель згідно з довідником - Ambassador 200, (кузов, шасі, рама) №XMGDE02FS0H017539; ... календарний рік виготовлення 2008; модельний рік виготовлення 2008; країна виробництва - (NL); торгівельна марка VDL (далі також товар) декларант в інтересах ТзОВ 777 Трейдінг Груп в порядку електронного декларування подав МД №24UA205050046106U5 (а.с.54-55). Фактурна вартість імпортованого товару становить 3950,00 євро (еквівалентно 172399,3310 грн). Митну вартість визначено на рівні 210224,33 грн (з урахуванням транспортних витрат у сумі 37825,00 грн). Для підтвердження митної вартості надано: контракт від 17 листопада 2024 року №1711NL (а.с.18-22), доповнення від 17 грудня 2024 року №4 до контракту від 17 листопада 2024 року №1711NL (а.с.23-25), рахунок-фактуру (інвойс) від 06 грудня 2024 року №10241079 (а.с.26); калькуляцію транспортних витрат від 23 грудня 2024 року (а.с.72), сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 від 11 грудня 2024 року №AF1331388 (а.с.127); свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 08 січня 2024 року № НОМЕР_2 (а.с.66), свідоцтво про допуск транспортного засобу від 09 грудня 2024 року № НОМЕР_1 (а.с.68-69); висновок від 23 грудня 2024 року №2104 (а.с.113); довідку від 23 грудня 2024 №231224034 щодо відповідності транспортного засобу екологічним нормам (а.с.115); фото (а.с.128-132); копію митної декларації країни відправлення №MRN24NLDOFKU14S7LQDA2 від 10 грудня 2024 року (а.с.52). Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, в електронному повідомленні декларанту митним органом вказано, що подані документи не містять усіх даних та містять розбіжності: 1) продавець товару згідно з контрактом від 17 листопада 2024 року №1711NL - фірма Womy Equipment Supply B.V. зареєстрована в Нідерландах та поставка товару здійснюється з Нідерландів, однак свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 09 грудня 2024 року № НОМЕР_3 видане в Австрії; 2) пунктом 5 контракту передбачена передоплата за товар, однак банківських платіжних документів щодо оцінюваного товару не надано; 3) для підтвердження витрат на транспортування надано калькуляцію транспортних витрат від 23 грудня 2024 року, проте не надано документів, які б підтверджували суму фактично понесених витрат. Декларанту запропоновано подати: 1) документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з контрактом про поставку товару, митна вартість якого визначається; 7) виписку з бухгалтерської документації; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. У відповідь на електронне повідомлення митниці позивач надав платіжну інструкцію в іноземній валюті від 24 грудня 2024 року №60 (а.с.41). 25 грудня 2024 року Координаційно-моніторингова митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UА126000/2024/000020/2 (а.с.60-61). Як зазначено у графі 33 рішення, під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару було встановлено, що подані документи містять розбіжності (ті, про які було зазначено в повідомленні). Надана копія платіжної інструкції в іноземній валюті від 24 грудня 2024 року №60 не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт оплати за оцінюваний товар, бо вона не містить обов`язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах; сума оплати згідно з платіжною інструкцією не відповідає сумі контракту; платіжна інструкція не відповідає умовам передоплати, визначеним в пункті 5 контракту: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_4 виписане на покупця товару 28 жовтня 2024 року, товар оформлено на експорт 10 грудня 2024 року (згідно з копією митної декларації країни відправлення №MRN24NLDOFKU14S7LQDA2), а оплата здійснена 24 грудня 2024 року. Зважаючи на неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 МК України, у зв`язку із неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості (методу 2а та методу 2б з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; методу 2в та методу 2г з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта), митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України на підставі цінової інформації в ЄАІС (МД №23UA205030021281U4 від 14 листопада 2023 року) на рівні 9500,00 євро. За основу для коригування митної вартості оцінюваного товару взято вартість подібного товару, митне оформлення якого вже завершено, - пасажирського автобуса ідентичної марки VDL Berkhof, модель Ambassador 200, з ідентичною країною походження (EU), ідентичного календарного та модельного року виготовлення - 2008, з подібними технічними характеристиками (6693 куб.см, 160 kW, 40 сидячих та 43 стоячих місця), який ввезено на митну територію України на ідентичних умовах поставки - EXW, Zevenbergen, від ідентичного продавця Womy Equipment Supply B.V., та з урахуванням обсягу партії товару (1 шт.). Також 25 грудня 2024 року Координаційно-моніторингова митниця сформувала картку №UA205050/2024/001317 відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (а.с.62-63). Товар було випущено у вільний обіг за МД №24UA205050046289U6 від 25 грудня 2024 року із застосуванням положень частини сьомої статті 55 МК України (а.с.56-57). Відповідно до положень частини восьмої статті 55 МК України ТзОВ 777 Трейдінг Груп 01 березня 2025 року надало Координаційно-моніторинговій митниці додаткові пояснення та документи для підтвердження митної вартості товару, що декларувався згідно з МД №24UA205050046106U5 від 24 грудня 2024 року (а.с.73-76), зокрема, копії платіжних інструкцій в іноземній валюті від 22 листопада 2024 року №46, від 02 грудня 2024 року №50, від 04 грудня 2024 року №51, від 16 грудня 2024 року №57, від 24 грудня 2024 року №60, від 27 грудня 2024 року №61, від 31 грудня 2024 року №62 та від 12 лютого 2025 року №10 (а.с.37-44), копію договору про надання послуг від 10 грудня 2024 року №10/12 (а.с.45-47), акт прийому-передачі від 23 грудня 2024 року №10/12 (а.с.48), копію листа Акціонерного товариства ПУМБ від 27 жовтня 2023 року LSK-07.8/155 (а.с.49). Однак їх надання не призвело до скасування рішення від 25 грудня 2024 року №UА126000/2024/000020/2 митним органом, про що позивач інформований листом від 21 березня 2025 року №7.9-2/27-02/13/848 (а.с.77-81). У вказаному листі митний орган зазначив, що згідно з наявною в АСМО Інспектор інформацією перевізником товару зазначено ТзОВ 777 Трейдінг Груп, хоча виконавцем послуги з транспортування товару згідно з актом є ОСОБА_1 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 09 грудня 2024 року № НОМЕР_1 видане в Австрії і виписане на Allianz Dani-Kla Gnbh Vosendorf, яка згідно з інформацією з мережі Інтернет є страховим бюро в Австрії, однак в калькуляції витрат по доставці від 23 грудня 2024 року вказано, що страхування за рахунок ТзОВ 777 Трейдінг Груп не здійснювалось. Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України. Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу. Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України). Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Частиною п`ятою статті 54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості. У частині третій статті 53 МК України обумовлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію). Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України). Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Такий висновок щодо застосування норм статей 53, 54 МК України Верховний Суд зробив в ряді постанов, зокрема в постановах від 27 березня 2020 року у справі №540/2605/18, від 21 жовтня 2021 року у справі №420/4820/19. Неподання декларантом документів, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, не тягне для нього безумовних негативних правових наслідків. Неподання таких документів може тягнути за собою відмову в митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише в тому разі, коли у митниці будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість. При перевірці судом у разі оскарження декларантом рішення про коригування митної вартості підлягають встановленню обставини та відомості, щодо яких у митного органу виникли сумніви, обґрунтованість причин та підстав витребовування додаткових документів, неможливості визначення митної вартості за обраним декларантом методом та поданими й додатково витребовуваними документами (вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2025 року у справі №300/784/24). Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом (за ціною договору (контракту). Статтею 57 МК України передбачено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. У розглядуваному випадку спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України: декларант не надав усіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності. Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України). У розумінні частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України. Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості позивач подав разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України: контракт від 17 листопада 2024 року №1711NL (а.с.18-22), доповнення від 17 грудня 2024 року №4 до контракту (а.с.23-25), рахунок-фактуру (інвойс) від 06 грудня 2024 року №10241079 (а.с.26); калькуляцію транспортних витрат від 23 грудня 2024 року (а.с.72). Разом із цими документами декларантом було надано сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 від 11 грудня 2024 року №AF1331388 (а.с.127); свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 08 січня 2024 року № НОМЕР_2 (а.с.66), свідоцтво про допуск транспортного засобу від 09 грудня 2024 року № НОМЕР_1 (а.с.68-69); висновок експерта від 23 грудня 2024 року №2104 (а.с.113); довідку від 23 грудня 2024 №231224034 щодо відповідності транспортного засобу екологічним нормам (а.с.115); фото (а.с.128-132); копію митної декларації країни відправлення від 10 грудня 2024 року №MRN24NLDOFKU14S7LQDA2 (а.с.52). Так відповідно до умов контракту від 17 листопада 2024 року №1711NL з доповненням від 17 грудня 2024 року №4 продавець - компанія Womy Equipment Supply B.V. зобов`язується поставити і передати у власність покупця - 777 Трейдінг Груп 24 автобуси VDL Ambassador SB 200, серед них автобус з vin № НОМЕР_5 вартістю 3950,00 євро; загальна ціна договору - 91800,00 євро (а.с.18-22, 23-25). Ідентифікаційні ознаки товару, вартість в рахунку-фактурі (інвойсі) від 06 грудня 2024 року №10241079 (а.с.26) автобуса Ambassador SB 200 (vin НОМЕР_5 ) - 3950,00 євро відповідає фактурній вартості, зазначеній в МД №24UA205050046106U5 від 24 грудня 2024 року (графа 22). Надана на вимогу митного органу платіжна інструкція в іноземній валюті від 24 грудня 2024 року №60 (а.с.41) підтверджує оплату чотирьох одиниць товару на суму 15800,00 євро. Повну оплату за контрактом 91800,00 євро проведено платіжними інструкціями в іноземній валюті від 22 листопада 2024 року №46 на суму 13900,00 євро, від 02 грудня 2024 року №50 на суму 14700,00 євро, від 04 грудня 2024 року №51 на суму 15800,00 євро, від 16 грудня 2024 року №57 на суму 11850,00 євро, від 24 грудня 2024 року №60 на суму 15800,00 євро, від 27 грудня 2024 року №61 на суму 10900,00 євро, від 31 грудня 2024 року №62 на суму 7900,00 євро та від 12 лютого 2025 року №10 на суму 3950,00 євро (а.с.37-44). Суд відхиляє доводи відповідача про те, що платіжна інструкція в іноземній валюті від 24 грудня 2024 року №60 не може бути підтвердженням оплати за товар, який зазначений в контракті від 17 листопада 2024 року №1711NL та рахунку-фактурі (інвойсі) від 06 грудня 2024 року №10241079. Платіжна інструкція оформлена з використанням системи Інтернет-банкінг з накладенням електронного підпису та містить відмітку банку про проведення оплати, є дійсною. Про оформлення документа такого формату роз`яснено у листі Акціонерного товариства ПУМБ від 27 жовтня 2023 року LSK-07.8/155 (а.с.49). У платіжній інструкції вказано призначення платежу Рrерауment for the vehicle to the contract 1711NL DD 17.11.2024 - передоплата згідно з договором №1711NL від 17 листопада 2024 року. Платіж здійснено на рахунок продавця компанії Womy Equipment Supply B.V., платіжні реквізити якого відповідають тим, що зазначені в контракті. Загальні вимоги Національного банку України до оформлення клієнтами доручень на переказ коштів в іноземній валюті або банківських металів, їх виконання уповноваженими банками й іншими фінансовими установами (далі - уповноважений банк), порядку зарахування коштів в іноземній валюті встановлює Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України, затверджене постановою Правління Національного банку України від 28 серпня 2008 року №216 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01 жовтня 2008 року за №910/15601; тут у редакції постанови Правління Національного банку України від 25 серпня 2022 року №189). Пунктом 15 розділу ІІ цього Положення передбачено, що платник заповнює реквізит Призначення платежу платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіжну операцію та документи, на підставі яких вона здійснюється. Повноту інформації забезпечує платник з урахуванням вимог законодавства України. Чинним законодавством не встановлено обов`язку здійснювати посилання на інвойс чи проформу в банківському платіжному документі. Отже, сама по собі відсутність у банківських документах посилання на інвойс чи проформу, за умови наявності вказівки на контракт та товари, які оплачуються, не є підставою для висновку щодо недостовірності наданої позивачем інформації про митну вартість товару. Зазначене узгоджується з висновком Верховного Суду у постанові від 22 серпня 2019 року у справі №810/2784/18. Тож платіжна інструкція в іноземній валюті, в якій є посилання на контракт, є належним доказом факту перерахування коштів позивачем на рахунок продавця у вказаному розмірі на підставі контракту від 17 листопада 2024 року №1711NL. Окремо необхідно зазначити, що відповідно до пункту 6 контракту від 17 листопада 2024 року №1711NL товари, поставлені за контрактом, вважаються зданими продавцем і прийнятими покупцем після передачі транспортного засобу та документів на нього представнику покупця. З цього моменту право власності на транспортний засіб переходить до покупця. Верховний Суду у постановах від 12 березня 2020 у справі №804/6243/14, від 07 травня 2020 року у справі №1.380.2019.00162, від 02 березня 2021 року у справі №380/842/20 виснував, що умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв`язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості. В контексті сказаного дата проведення оплати за товар не змінює тієї обставини, що транспортний засіб разом із супровідними документами був переданий продавцем представнику позивача в обумовленому місці. Аналіз наведених документів дає підстави для висновку, що заявлена декларантом фактурна вартість оцінюваного товару підтверджується поданими до митного оформлення документами. За правилами частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України (пункт 5). Згідно з пунктами 6, 8 частини другої статті 53 МК України декларант має обов`язок подати документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, лише якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, лише якщо здійснювалося страхування. У контракті від 17 листопада 2024 року №1711NL та рахунку-фактурі (інвойс) від 06 грудня 2024 року №10241079 сторони узгодили умови поставки товару EXW, Зевенберген (Нідерланди). Умови поставки EXW (Ex Works - Франко-завод) означають, що продавець виконав свої зобов`язання з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці (наприклад: на заводі, фабриці, складі тощо). Покупець несе всі витрати та ризики, пов`язані з перевезенням товару від приміщення продавця до кінцевого пункту призначення (завантаження товару на свій транспортний засіб, перевезення до країни призначення). Визначаючи митну вартість за першим методом, декларант відповідно до частини десятої статті 58 МК України до фактурної вартості додав також витрати на перевезення товару на заявлених умовах поставки до кордону України у сумі 37825,00 грн. Суд зазначає, що законодавець не ставить в обов`язок декларанту подання конкретних документів, які підтверджують транспортні витрати. 777 Трейдінг Груп для підтвердження понесення витрат на транспортування відповідачу було надано до митного оформлення калькуляцію транспортних витрат від 23 грудня 2024 року (а.с.72). Також в порядку частини восьмої статті 55 МК України позивач надав копії договору про надання послуг від 10 грудня 2024 року №10/12 (а.с.45-47), акт прийому-передачі від 23 грудня 2024 року №10/12 (а.с.48). Судом із матеріалів справи встановлено, що між ТзОВ 777 Трейдінг Груп (замовник) та ОСОБА_1 (виконавець) було укладено договір про надання послуг від 10 грудня 2024 року №10/11 (а.с.45-47), відповідно пункту 2.1 якого замовник доручає, а виконавець зобов`язується надати послуги з транспортування автобуса VDL Ambassador SB 200, vin НОМЕР_5 , власним ходом з місця знаходження вантажу - Зевенберген (Нідерланди) до пункту його призначення у місті Ковелі (Україна). Визначена сторонами вартість послуг, що надаються виконавцем, становить 39250,00 грн (пункт 5.1 договору). 23 грудня 2024 року на виконання вимог пункту 2.2 договору від 10 грудня 2024 року №10/11 сторони підписали акт №10/12 прийому-передачі наданих ОСОБА_1 послуг транспортування транспортного засобу автобуса VDL Ambassador SB 200, vin НОМЕР_5 . Згідно з цими документами транспортні витрати становлять 39250,00 грн та розподіляються таким чином: 37825,00 грн вартість транспортування за межами території України, 1425,00 грн вартість транспортування митною територією України. Вказані у договорі від 10 грудня 2024 року №10/12 та в акті прийому-передачі послуг від 23 грудня 2024 року №10/12 відомості щодо вартості та маршруту транспортування автобуса VDL Ambassador SB 200 vin - НОМЕР_5 узгоджуються з відомостями поданої до митного оформлення калькуляції від 23 грудня 2024 року (а.с.72). Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №599 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 червня 2012 року за №984/21296) затверджені Правила заповнення декларації митної вартості. Ці Правила в частині заповнення графи 20 роз`яснюють, що для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Складена з урахуванням зазначених рекомендацій калькуляція транспортних витрат містить відомості про маршрут перевезення (Зевенберген (Нідерланди) Ковель (Україна)), його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України (1513 км) та по митній території України (57 км), розмір тарифної ставки за 1 кілометр маршруту (25,00 грн). Калькуляцією також підтверджено, що страхування за рахунок ТзОВ 777 Трейдінг Груп не здійснювалося, розвантажувальні та навантажувальні роботи не проводилися. Як виснував Верховний Суд у постанові від 31 травня 2019 року у справі №804/16553/14, якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (якими) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів. З умов контракту та рахунка-фактури не випливає, що позивачем понесено інші витрати, ніж на оплату товару та транспортних витрат. Відтак, колегія суддів вважає, що подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню. З приводу твердження митного органу про те, що продавець товару згідно з контрактом від 17 листопада 2024 року №1711NL (фірма Womy Equipment Supply B.V.) зареєстрований в Нідерландах, звідки відповідно до супровідних документів здійснювалася поставка товару, проте свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 09 грудня 2024 року № НОМЕР_3 видане в Австрії, то суд зазначає, що в пункті 1 контракту від 17 листопада 2024 року №1711NL продавець гарантував належність йому на праві власності товару, який є предметом продажу, та що товар не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов`язань перед будь-якими фізичними або юридичними особами, а також не є предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження. Директивою Ради Європейського Союзу від 29 квітня 1999 року №1999/37/ЄС Про реєстраційні документи на транспортні засоби визначено обсяг інформації, що міститься в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу, які видають держави - члени Європейського Союзу. При цьому наявність в особи свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу використовується як доказ права розпорядженням транспортним засобом. У листі від 24 квітня 2025 року на запит позивача фірма Womy Equipment Supply B.V. пояснила, що на момент продажу була власником транспортного засобу VDL Berkhof Ambassador 200, vin НОМЕР_5 ; свідоцтво про допуск транспортного засобу до експлуатації від 09 грудня 2024 року №А56454678 не є свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу в розумінні Директиви Ради Європейського Союзу від 29 квітня 1999 року №1999/37/ЄС про реєстраційні документи для транспортних засобів; підготовка експортних документів (у т.ч. страхового полісу, свідоцтва про допуск транспортного засобу до експлуатації) була здійснена цією компанією, витрати на підготовку експортних документів включені в ціну продажу (а.с.64, переклад а.с.65). Суд зауважує, що місце видачі свідоцтва про допуск (а не реєстрацію, як зазначає позивач) транспортного засобу до експлуатації від 09 грудня 2024 року №А56454678 в Австрії не впливає на формування складових митної вартості товару, тож не може бути підставою для витребовування додаткових документів чи невизнання митної вартості. Поряд з тим при митному оформленні декларантом було надано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 08 січня 2024 року № НОМЕР_2 , яке видано на продавця - фірму Womy Equipment Supply B.V. (а.с.66). Отже, надані документи підтверджують як вартість самого товару, так і витрати, пов`язані із транспортуванням товару, й вони були враховані у митну вартість, що не заперечує відповідач. Суд наголошує, що за приписами частини третьої статті 53 МК України вимога про надання документів, що підтверджують числові значення складових митної вартості, є обґрунтованою тільки тоді, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів. Відповідач же не встановив (не довів) наявність таких розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, або ж ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем), а сумніви митного органу щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях. В процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Документом, що містить вартість імпортованого товару у цьому разі є зовнішньоекономічний контракт від 17 листопада 2024 року №1711NL з доповненням від 17 грудня 2024 року №4, рахунок-фактура (інвойс) від 06 грудня 2024 року №10241079, платіжна інструкція від 24 грудня 2024 року №60. Витребовуючи висновок про вартісні та якісні характеристики оцінюваного товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, відповідач не навів обґрунтування, які складові митної вартості такий документ має підтвердити та яким чином він може підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено. Водночас декларантом самостійно було надано висновок експерта від 23 грудня 2024 року №2104 (а.с.113); довідку від 23 грудня 2024 №231224034 щодо відповідності транспортного засобу екологічним нормам (а.с.115); фото транспортного засобу (а.с.128-132), якими підтверджено ідентифікаційні ознаки та зафіксовано технічний стан транспортного засобу. Висновок митного органу про ненадання до митного оформлення банківських платіжних документів, інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, виписки з бухгалтерської документації є помилковим та не може бути підставою для коригування митної вартості оцінюваного товару, адже оплата проведена позивачем платіжною інструкцією від 24 грудня 2024 року №60, яку було надано. Платіжна інструкція від 24 грудня 2024 року №60 на суму 15800,00 євро (3950,00 євро х 4), підтверджує оплату за одним контрактом чотирьох автобусів, митне оформлення яких проводилося одночасно (про що відповідачу було відомо), давала можливість визначити вартість одного транспортного засобу. Більше того, відповідач не визнав хибність своєї позиції й тоді, коли позивач надав й інші докази оплати товару за тим самим контрактом (платіжні інструкції від 22 листопада 2024 року №46, від 02 грудня 2024 року №50, від 04 грудня 2024 року №51, від 16 грудня 2024 року №57, від 27 грудня 2024 року №61, від 31 грудня 2024 року №62 та від 12 лютого 2025 року №10). Доводи відповідача про те, 777 Трейдінг Груп здійснювало страхування є також необґрунтованими. В калькуляції від 23 грудня 2024 777 Трейдінг Груп повідомляло, що страхування за його рахунок не здійснювалося. Між тим відповідач для своїх умовиводів посилається на відомості свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу 09 грудня 2024 року № НОМЕР_6 , яке, як він вважає, видане в Австрії на страхове бюро - компанію Allianz Dani-Kla Gnbh Vosendorf. Проте з відомостей графи А1 у свідоцтві про допуск транспортного засобу до експлуатації від 09 грудня 2024 року №А56464678 видно, що воно видане інспекцією по допуску транспортних засобів до експлуатації - Allianz Dani-Kla GmbH Vosendorf, штамп у свідоцтві належить цьому органу. У листі від 24 квітня 2025 року (а.с.65, переклад на а.с.66) фірма Womy Equipment Supply B.V. підтвердила здійснення нею підготовки експортних документів, включаючи EUR1, EXA, страховий поліс, експортну ліцензію свідоцтво про допуск транспортного засобу до експлуатації (витрати включені в ціну продажу). На переконання суду, відповідач не довів, 777 Трейдінг Груп не включено до розрахунку митної вартості усіх витрат. При вирішенні спору суд враховує, що застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях. Із тексту спірного рішення слідує, що митним органом коригування митної вартості товару було здійснено за резервним методом на підставі цінової інформації ЄАІС Держмитслужби на рівні 9500,00 євро (МД №UA205030/2023/021284 від 14 листопада 2023 року), зміст якої перевірити суд позбавлений можливості (суду не надана). При вирішенні спору суд також враховує, що за усталеною та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10 червня 2021 року у справі №815/6854/17, від 14 липня 2020 року у справі №809/1734/16) приписами МК України встановлено, що митний орган, здійснюючи митний контроль, зокрема, при визначені митної вартості, має діяти у спосіб, який визначено МК України. При цьому наявна інформація, яка міститься в Автоматизованій системі аналізу та управління ризиками (АСАУР), повинна мати лише допоміжний характер. Митним законодавством встановлений вичерпний перелік документів, які зобов`язаний надати декларант на підтвердження митної вартості товару. Наявність в АСАУР інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Тож вартість аналогічних чи подібних товарів може істотно відрізнятись з огляду на технічний стан транспортного засобу, пробіг, умови поставки тощо. Тому формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за обраним декларантом методом. Між тим принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами (таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2025 у справі №300/784/24). Водночас, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України). Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеною декларантом митною вартістю товару. Тому підстави вважати, що рішення відповідача від 25 грудня 2024 року №UA126000/2024/000020/2 про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм частини другої статті 55 МК України, відсутні, а отже це рішення підлягає скасуванню як протиправне. Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29). Відповідно дост. 316 КАС Українисуд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає. Враховуючи наведене вище, апеляційну скаргу Координаційно-моніторингової митниці слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст.308,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Координаційно-моніторингової митниці залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2025 року у справі № 140/6328/25 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя А. Р. Курилець судді С. М. Кузьмич О. І. Мікула Повне судове рішення складено 28 січня 2026 року.