Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 140/32199/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 серпня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/32199/23 пров. № А/857/4890/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Заверухи О.Б., суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « 777 Авто-Трейд Інтернешнл» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, суддя (судді) в суді першої інстанції Каленюк Ж.В., час ухвалення рішення не зазначено, місце ухвалення рішення м. Луцьк, дата складання повного тексту рішення не зазначено, В С Т А Н О В И В: 18 жовтня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю « 777 Авто-Трейд Інтернешнл» (далі ТзОВ « 777 Авто-Трейд Інтернешнл») звернулось в суд з адміністративним позовом до Волинської митниці, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення від 19 вересня 2023 року № UA205050/2023/000643/1 про коригування митної вартості товарів. На обґрунтування позовних вимог зазначає, що з метою митного оформлення товару -автобус туристичний Van Hool TDX21 (YE2X21SU364D55006) його декларант подав до Волинської митниці митну декларацію (далі МД) № 23UA205050062602U2, в якій було зазначено ціну товару 30 000,00 фунтів англійських стерлінгів, та визначено митну вартість товару за основним методом за ціною договору (контракту). Однак відповідач відмовив у митному оформленні товару за заявленою вартістю і прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 19 вересня 2023 року № UA205050/2023/000643/1, визначивши митну вартість за резервним методом на рівні 70 518,6054 фунтів англійських стерлінгів. При цьому митний орган прийшов до висновку, що вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана за вибраним декларантом методом з огляду на те, що подані документи не містять усіх даних для підтвердження митної вартості та містять розбіжності. Не погоджується з таким рішенням та вважає, що для митного оформлення відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України) декларант надав документи, які підтверджують заявлену митну вартість товару за першим методом, а у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Зазначає, що посилання митного органу у повідомленні декларанту та у спірному рішенні на розбіжності у відомостях про власника транспортного засобу і продавця не може бути підставою для відмови у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю, оскільки у свідоцтві чітко зазначено, що цей документ не є підтвердженням права власності, у ньому лише вказано, хто несе відповідальність за реєстрацію та оподаткування транспортного засобу. Вказує на безпідставність зауважень митного органу щодо невідповідності терміну оплати, вказаному в інвойсі від 05 липня 2023 року № 84576, фактичній оплаті відповідно до платіжної інструкції від 14 серпня 2023 року № 36, оскільки термін оплати змінено за погодженням сторін, що не суперечить умовам контракту, а поставка товару відбулася після повної оплати вартості товару. Вважає, що у цьому випадку у митного органу не було підстав для витребовування додаткових документів, відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, чи не підтвердження документально складових митної вартості. Зазначає, що визначення Волинською митницею митної вартості товару за резервним методом на підставі цінової інформації з мережі Інтернет (www.mobile.de) у зв`язку з неможливістю застосування інших методів є необґрунтованим, адже митним органом було вже оформлено та випущено у вільний обіг 6 ідентичних транспортних засобів на тих самих комерційних умовах, з яких 3 за тим самим контрактом, та визнано митну вартість на рівні 30 000,00 фунтів англійських стерлінгів за ціною договору. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2024 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Волинської митниці від 19 вересня 2023 року №UA205050/2023/000643/1 про коригування митної вартості товарів. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню. У розглядуваному випадку поставка товару відбулася після повної оплати вартості товару, що дає можливість ідентифікувати оплату за автобус Van Hool TDX21 vin НОМЕР_1 згідно з платіжною інструкцією від 14 серпня 2023 року №

36. Платіж здійснено на рахунок продавця Procters Coaches (North Yorkshire) Ltd, платіжні реквізити якого відповідають тим, що зазначені в контракті від 05 липня 2023 року № 0507GB. Факт здійснення оплати позивачем вартості транспортного засобу Van Hool TDX21 ( НОМЕР_1 ) відповідно до платіжної інструкції від 14 серпня 2023 року № 36 також підтверджено листом компанії Procters Coaches (North Yorkshire) Ltd від 09 жовтня 2023 року. З поданих декларантом документів (контракту від 05 липня 2023 року № 0507GB) зрозуміло, що продавцем є компанія Procters Coaches (North Yorkshire) Ltd. У свою чергу з свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 26 червня 2023 року №31771080126 слідує, що цей документ не є підтвердженням права власності («this document is not proof of ownership»), а він лише вказує, хто відповідає за реєстрацію та оподаткування транспортного засобу. Суд першої інстанції вважав, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів не відповідає вимогам пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, оскільки у ньому, крім загального посилання на наявність цінової інформації з Інтернет-джерела www.mobile.de (спеціалізованого сайту оголошень про продаж автомобілів та мотоциклів), будь-яких пояснень щодо коригувань на обсяги партії ідентичних товарів, умов поставки, комерційних умов не наведено. На думку суду, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу для визначення митної вартості товару. Враховуючи наведене, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, відсутні підстави вважати, що рішення відповідача від 19 вересня 2023 року № UA205050/2023/000643/1 про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм частини другої статті 55 МК України, тому це рішення підлягає скасуванню як протиправне. Не погодившись з прийнятим рішенням, Волинська митниця подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів за МД № 23UA205050062602U2 від 15 вересня 2023 року, встановлено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що подані документи не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за обраним декларантом методом, та містять розбіжності. Вказує, що встановлено наступні розбіжності: відповідно до контракту від 05 липня 2023 року № 0507GB продавцем транспортного засобу є компанія Procters Coaches (North Yorkshire) Ltd, у той час як у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу власником транспортного засобу є фірма Stagecoach Midland Red; згідно з рахунком-фактурою від 05 липня 2023 року № 84576 оплата повинна бути здійснена до 05 липня 2023 року, проте платіжна інструкція № 36 видана лише 14 серпня 2023 року та у ній відсутня повна інформація про товар (зазначено лише контракт від 05 липня 2023 року № 0507GB). Вважає, що такі розбіжності є підставою для сумніву щодо впливу третіх осіб на формування числових значень митної вартості. Зауважує, що через неможливість застосування основного та наступних методів визначення митної вартості (методу 2а та методу 2б - з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в та методу 2г - з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості для митного органу та декларанта) митну вартість товару визначено за резервним методом на підставі цінової інформації, наявної в мережі Інтернет. Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. Вказує, що факт здійснення оплати позивачем вартості транспортного засобу Van Hool TDX21 ( НОМЕР_1 ) відповідно до платіжної інструкції від 14 серпня 2023 року № 36 також підтверджується листом продавця - компанії Procters Coaches (North Yorkshire) Ltd від 09 жовтня 2023 року. Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) (п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України). Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу з наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції, 05 липня 2023 року між ТзОВ « 777 Авто-Трейд Інтернешнл» (покупець) та компанією «Procters Coaches (North Yorkshire)» Ltd (продавець) було укладено зовнішньоекономічний контракт № 0507GB, за умовами якого продавець зобов`язується поставляти товар транспортні засоби такі, що були у використанні (серед них - автобус Van Hool TDX21, YE2X21SU364D55006) (а.с.15-17). 15 вересня 2023 року для митного оформлення в режимі імпорту ввезеного на територію України на умовах DAP-Ягодин товару «Автобус туристичний, що був у використанні, марка Van Hool, модель TDX21 ALTANO, кузов, шасі, рама № НОМЕР_1 , загальна кількість місць, включаючи водія - 73, призначений для перевезення пасажирів дорогами загального користування, календарний рік виготовлення - 2012, модельний рік виготовлення - 2012, дата першої реєстрації 20 серпня 2013 року, торгівельна марка «Van Hool» (далі також товар) декларант в інтересах ТзОВ « 777 Авто-Трейд Інтернешнл» подав МД № 23UA205050062602U2 (а.с.29-30). Фактурна вартість імпортованого товару становить 30 000,00 фунтів англійських стерлінгів, що і є його митною вартістю за першим методом (еквівалентно 1 368 798,00 грн). До митної декларації для підтвердження митної вартості додано: контракт від 05 липня 2023 року № 0507GB (а.с.15-17), рахунок-фактуру (інвойс) від 05 липня 2023 року № 84576 (а.с.18-19), митну декларацію країни відправлення від 31 серпня 2023 року № 23GB08Х83553741018 (а.с.27), висновок експертного дослідження від 15 вересня 2023 року № 602 (а.с.94), свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 26 червня 2023 року №31771080126 (а.с.56-57), банківський платіжний документ від 14 серпня 2023 року № 36 (а.с.24). Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митним органом в електронному повідомленні декларанту (а.с.102, зворот) вказано на наявність розбіжностей у поданих документах: 1) відповідно до контракту від 05 липня 2023 року № 0507GB продавцем товару є компанія Procters Coaches (North Yorkshire) Ltd, а згідно з даними свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 26 червня 2023 року №31771080126 власником транспортного засобу є фірма Stagecoach Midland Red; 2) в інвойсі від 05 липня 2023 року № 84576 вказано термін оплати товару 05 липня 2023 року, однак платіжна інструкція № 36 датована 14 серпня 2023 року; платіжну інструкцію неможливо ідентифікувати як оплату за вказану поставку, бо вона не містить посилання на інвойс. Одночасно запропоновано подати такі документи: якщо рахунок сплачено банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; договір (угоду, контракт) з третіми особами, пов`язаний з договором про поставку товару, митна вартість якого визначається; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням контракту; виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованою експертною організацією. На електронне повідомлення митниці декларант листом від 19 вересня 2023 року інформував відповідача про те, що додаткових документів надавати не буде (а.с.96, зворот). 19 вересня 2023 року Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA205050/2023/000643/33 (а.с.33-34). У графі 33 рішення зазначено, що під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару було встановлено, що подані документи містять розбіжності (аналогічні тим, про які зазначено в повідомленні декларанту). Зважаючи на неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 МК України, у зв`язку із неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості (методу 2а та методу 2б - з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; методу 2в та методу 2г - з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта), митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України на підставі цінової інформації наявної в мережі Інтернет (www.mobile.de). Також 19 вересня 2023 року Волинська митниця сформувала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205050/2023/0033537 (а.с.35-36). Товар було випущено у вільний обіг за МД № 23UA205050063766U7 від 21 вересня 2023 року із застосуванням положень частини сьомої статті 55 МК України. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог. Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав. Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України. Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу. Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Згідно з частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Частиною другою статті 53 МК України визначено перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Такими документами є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України). Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно з частиною п`ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості. Частиною третьою статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію). Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України). Проаналізувавши наведені положення, колегія суддів зазначає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Вищевказане узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними. Зокрема, у постановах від 27 березня 2020 року у справі № 540/2605/18, від 21 жовтня 2021 року у справі № 420/4820/19. Як слідує із матеріалів справи, спір між сторонами виник щодо правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом (за ціною договору (контракту). Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Суд апеляційної інстанції враховує, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація сама по собі не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару. Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi. Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України). Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. У цій справі спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, оскільки декларант не надав усіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності. Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України). Згідно з частиною п`ятою статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України. Надаючи оцінку доводам скаржника, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд апеляційної інстанції зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивач подав разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України (пункти 2, 3, 4): контракт від 05 липня 2023 року № 0507GB (а.с.15-17), рахунок-фактуру (інвойс) від 05 липня 2023 року № 84576 (а.с.19), банківський платіжний документ від 14 серпня 2023 року № 36 (а.с.24). Додатково декларантом було надано копію митної декларації країни відправлення від 31 серпня 2023 року № 23GB08Х83553741018 (а.с.27), висновок експертного дослідження від 15 вересня 2023 року № 602 (а.с.94), свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 26 червня 2023 року № 31771080126 (а.с.56-57). Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню. Так, контрактом від 05 липня 2023 року № 0507GB, укладеним між ТзОВ « 777 Авто-Трейд Інтернешнл» (покупець) та компанією Procters Coaches (North Yorkshire) Ltd (продавець) визначено предмет та умови поставки, строк дії контракту та основні зобов`язання продавця та покупця. Зокрема, контрактом визначено, що його предметом є транспортні засоби, які були у використанні (автобуси Van Hool TDX21, у тому числі з vin НОМЕР_1 ); загальна сума контракту становить 330 000,00 фунтів англійських стерлінгів, а ціна однієї одиниці товару 30 000,00 фунтів англійських стерлінгів. Товар супроводжується комерційним інвойсом, свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу та іншими документами за запитом покупця (а.с.15-17). Відповідно до рахунку-фактури (інвойсу) від 05 липня 2023 року № 84576 (а.с.18, переклад а.с.19) вартість автобуса Van Hool TDX21, YE2X21SU364D55006, становить 30 000,00 фунтів англійських стерлінгів. Цим документом визначено ідентифікаційні ознаки товару, ціну. Тут також є посилання на контракт від 05 липня 2023 року № 0507GB. Ціна товару в рахунку-фактурі (інвойсі) від 05 липня 2023 року № 84576 (30 000,00 фунтів англійських стерлінгів) відповідає фактурній вартості, зазначеній в МД № 23UA205050062602U2 від 15 вересня 2023 року (графа 22). До митної декларації надано платіжну інструкцію в іноземній валюті від 14 серпня 2023 року № 36 на суму 30 000,00 фунтів англійських стерлінгів (а.с.24). Стосовно доводів скаржника про те, що в інвойсі від 05 липня 2023 № 84577 вказано термін оплати - 05 липня 2023 року, а платіжна інструкція № 36 датована 14 серпня 2023 року колегія суддів зазначає наступне. Пунктом 5 контракту від 05 липня 2023 року № 0507GB сторонами погоджено оплату товару шляхом безготівкового перерахунку коштів на валютний рахунок продавця з розрахункового рахунку покупця. Форма оплати передоплата. В інвойсі від 05 липня 2023 року № 84577 зазначено дата оплати 05 липня 2023 року. Разом з тим суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що пунктом 1 контракту від 05 липня 2023 року № 0507GB визначено перелік автобусів Van Hool TDX21, які були предметом купівлі-продажу (YE2X21SU364D55007,YE2X21SU364D55006, YE2X21SU364D55005, YE2X21SU364D55003, YE2X21SU364D55009, YE2X21SU364D55010, YE2X21SU364D55008, YE2X21SU364D55402, YE2X21SU364D55403, YE2X21SU364D55405, YE2X21SU364D55406). Матеріалами справи підтверджується, що станом на день митного оформлення ТзОВ « 777 Авто-Трейд Інтернешнл» було оплачено 4 одиниці товару згідно з контрактом від 05 липня 2023 року № 0507GB. При цьому, до кожного митного оформлення надавалось підтвердження оплати товару, зокрема до МД № 23UA205050057370U0 від 22 серпня 2023 року - платіжне доручення від 18 липня 2023 року № 32 (а.с.50, 20); до МД № 23UA205050054216U0 від 08 серпня 2023 року - платіжне доручення від 20 липня 2023 року № 33 (а.с.46, 21) та до МД № 23UA205050054215U0 від 08 серпня 2023року - платіжне доручення від 24 липня 2023 року № 34 (а.с.48, 22). Митним органом ці транспортні засоби випущено у вільний обіг. У розглядуваному випадку поставка товару відбулася після повної оплати вартості товару, що дає можливість ідентифікувати оплату за автобус Van Hool TDX21 vin НОМЕР_1 згідно з платіжною інструкцією від 14 серпня 2023 року № 36 (а.с.24). Платіж здійснено на рахунок продавця Procters Coaches (North Yorkshire) Ltd, платіжні реквізити якого відповідають тим, що зазначені в контракті від 05 липня 2023 року № 0507GB. При цьому суд апеляційної інстанції зауважує, що термін оплати товару не впливає на ціну товару та на складові митної вартості, тому невідповідність фактичної дати оплати товару термінам оплати в рахунку-фактурі не може бути підставою обґрунтування наявності розбіжностей у даних про митну вартість товару. Вказане підтверджується висновками Верховного Суду, які наведені, зокрема, у постановах від 12 березня 2020 року у справі № 804/6243/14, від 07 травня 2020 року у справі № 1.380.2019.00162, від 02 березня 2021 року у справі № 380/842/20. У цих рішеннях суду касаційної інстанції також зазначено, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв`язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості. Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника про те, що платіжна інструкція від 14 серпня 2023 року № 36 не може бути підтвердженням оплати за товар, який зазначений в інвойсі від 05 липня 2023 року № 84576. У платіжній інструкції вказано призначення платежу «передоплата за транспортний засіб згідно з контрактом від 05 липня 2023 року № 0507GB» (а.с.24). Пунктом 15 Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28 серпня 2008 року № 216 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01 жовтня 2008 року за № 910/15601; у редакції постанови Правління Національного банку України від 25 серпня 2022 року № 189; далі - Порядок № 216), визначено, що платник заповнює реквізит «Призначення платежу» платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіжну операцію та документи, на підставі яких вона здійснюється. Повноту інформації забезпечує платник з урахуванням вимог законодавства України. Порядок № 216 не містить обов`язкову вимогу здійснювати посилання в банківському платіжному документі саме на рахунок-фактуру чи рахунок-проформу. Натомість, факт здійснення оплати позивачем вартості транспортного засобу Van Hool TDX21 ( НОМЕР_1 ) відповідно до платіжної інструкції від 14 серпня 2023 року № 36 також підтверджено листом продавця - компанії Procters Coaches (North Yorkshire) Ltd від 09 жовтня 2023 року (а.с.38, переклад а.с.39). Суд першої інстанції обгрунтовано вважав, що відсутні підстави ставити під сумнів заявлену декларантом за першим методом митну вартість оцінюваного товару, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару чи ознаки підробки, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару. Колегія суддів зазначає, що на митну вартість товару жодним чином не впливає та обставина, що згідно з контрактом від 05 липня 2023 року № 0507GB продавцем товару є компанія Procters Coaches (North Yorkshire) Ltd, а у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу від 26 червня 2023 року № 31771080126 власником транспортного засобу вказано фірму Stagecoach Midland Red, адже продавець та власник товару не повинен обов`язково бути однією і тією ж особою. Продавець, реалізуючи транспортний засіб, не зобов`язаний здійснювати його реєстрацію за собою, а наявність у продавця права продажу може бути обумовлено цивільно-правовими відносинами між безпосереднім власником транспортного засобу та продавцем. З поданих декларантом документів (контракту від 05 липня 2023 року №0507GB) зрозуміло, що продавцем є компанія Procters Coaches (North Yorkshire) Ltd. У свою чергу з свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 26 червня 2023 року №31771080126 слідує, що цей документ не є підтвердженням права власності («this document is not proof of ownership»), а він лише вказує, хто відповідає за реєстрацію та оподаткування транспортного засобу (а.с.56-57, переклад 58-59). Доказів перебування позивача у договірних відносинах з третіми особами, крім продавця, матеріали справи не містять. Водночас чинним законодавством не передбачено обов`язку надання декларантом документів про походження товару в попередніх ланцюгах постачання продавця-експортера, що може становити комерційну таємницю, а МК України не надано права та не визначено обов`язку митним органам надавати оцінку господарській операції контрагентів (продавця та попереднього власника) та питання щодо перевірки повноважень продавця на здійснення продажу транспортного засобу від імені його власників не входить до компетенції митного органу й не впливає на задекларовані та підтверджені відповідними документами числові значення митної вартості, з якої обраховуються та справляються митні платежі. Суд апеляційної інстанції також зауважує, що свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу в розумінні митного законодавства не є документом, який підтверджує митну вартість товару. З урахуванням наведеного безпідставною є вимога митного органу надати договір з третіми особами, пов`язаний з договором про поставку товару, митна вартість якого визначається, а також рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, оскільки доказів того, що позивач вступав у договірні відносини із третіми особами матеріали справи не містять. Колегія суддів наголошує, що вимога про надання інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; договору (угоду, контракт) з третіми особами, пов`язаний з договором про поставку товару, митна вартість якого визначається; рахунків про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням контракту; виписки з бухгалтерської документації; висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією відповідно до частини третьої статті 53 МК України є обґрунтованою тільки тоді, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів. Однак за обставин цієї справи відповідач не встановив таких розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем). Витребовуючи висновок про вартісні та якісні характеристики оцінюваного товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, відповідач також не навів обґрунтування, які складові митної вартості такий документ має підтвердити та яким чином він надасть можливість підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено. Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. За таких обставин відсутність висновків про якісні та вартісні характеристики товару не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю та не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Підтверджуючими документами про вартість товару в цьому випадку є зовнішньоекономічний контракт та рахунок-фактура (інвойс). З огляду на наведене, висновки у спірному рішенні про неможливість визнання митної вартості товару за ціною договору щодо товару, який імпортується, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними, а сумніви відповідача щодо митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях. При цьому відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Верховний Суд у постанові від 08 лютого 2019 року у справі №825/648/17 зазначив, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Судом апеляційної інстанції вірно вказано, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів не відповідає вимогам пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, оскільки у ньому, крім загального посилання на наявність цінової інформації з Інтернет-джерела www.mobile.de (спеціалізованого сайту оголошень про продаж автомобілів та мотоциклів), будь-яких пояснень щодо коригувань на обсяги партії ідентичних товарів, умов поставки, комерційних умов не наведено. Суд апеляційної інстанції зауважує, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися на інформації сайту www.mobile.de, порядок використання якого суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Фактично відповідач протиставив відомості документів, виданих у встановленому порядку у зв`язку із виконанням сторонами договірних умов тим, які не мають офіційного характеру. Використовуючи інформацію з комерційного сайту, Волинська митниця не довела, що оцінюваний та порівнюваний товари мають ідентичні технічні характеристики, технічний стан. Частиною сьомою статті 54 МК України встановлено, якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично. Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митниця повинна довести законність свого рішення, яке не може ґрунтуватися на припущеннях та сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах. Отже, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу для визначення митної вартості товару. Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення Волинської митниці від 19 вересня 2023 року №UA205050/2023/000643/1 про коригування митної вартості товарів. Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2024 року у справі № 140/32199/23 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя О. Б. Заверуха судді О. М. Гінда В. В. Ніколін