Постанова 4857 № 140/1763/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 листопада 2023 рокуЛьвівСправа № 140/1763/23 пров. № А/857/9248/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Заверухи О.Б., суддів Гінди О.М., Затолочного В.С., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2023 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, суддя (судді) в суді першої інстанції Ксензюк А.Я., час ухвалення рішення не зазначено, місце ухвалення рішення м. Рівне, дата складання повного тексту рішення 26 травня 2023 року, В С Т А Н О В И В: 09 лютого 2023 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1 ) звернувся в суд з адміністративним позовом до Волинської митниці, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA205080/2023/000001/2 від 18.01.2023. На обґрунтування позовних вимог зазначає, що 05.06.2022 ним було укладено договір купівлі-продажу № ЕХР/UA/4 від 05.06.2022 з польською торговельною фірмою BNI Sp. z.o.o., предметом якого була купівля-продаж маку продовольчого урожаю 2021 року ІІІ категорії у кількості 66 тонн за ціною 1,55 Євро за 1 кілограм. Вказує, що 18.01.2023 Волинською митницею стосовно нього було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA205080/2023/000001/2, з якого слідує, що на підставі цінової інформації митним органом визначено митну вартість товару, який ввозився на підставі договору купівлі-продажу № ЕХР/UA/4 від 05.06.2022 та митної декларації МД № UA807200/2022/004791 від 06.12.2022 на рівні 1,9455 доларів США за 1 кілограм, в той час як ФОП ОСОБА_1 зазначено закупівельну ціну 1,55 Євро за 1 кілограм. Зазначає, що спірним рішення його повідомлено про те, що митна вартість товару, який ввозився на митну територію України не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним ним. Окрім цього, митний орган вказав на наявність розбіжностей у поданих документах, а саме: щодо місця завантаження товару; щодо відсутності страхування вантажу; щодо достовірності витрат на транспортування. Зауважує, що на виконання вимог митного органу ним було надіслано на адресу відповідача лист № 5 від 18.01.2023, яким повідомлено про те, що згідно з договором № ЕХР/UA/4 від 05.06.2022, фактури ЕХ 1/2023 від 11.01.2023 та заявки-договору про транспортування вантажу № 2022-24 від 12.01.2023 страхування вантажу не проводилося. Зазначає, що представником митного брокера 18.01.2023 надіслано відповідачу письмові пояснення щодо місця завантаження товару, а також долучено заявку-договір про транспортування вантажу № 2022-24 від 12.01.2023 від с. Ягодин до м. Володимира, рахунок-фактуру № 1659 від 12.01.2023, митну декларацію UA205080/2022/002981 від 16.06.2022. Незважаючи на це, попри подання відповідних пояснень та письмових документів, митним органом, згідно з статтею 64 Митного кодексу України, застосовано резервний метод визначення митної вартості товару. Вважає, що відповідачем необґрунтовано визначено вартість товару на рівні 1,9455 доларів США за 1 кілограм, в той час як ним було доведено закупівельну ціпу 1,55 Євро за 1 кілограм. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2023 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів № UA205080/2023/000001/2 від 18.01.2023. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відсутні підстави ставити під сумнів заявлену декларантом за першим методом митну вартість спірних товарів, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару чи ознаки підробки, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару. В оскаржуваному рішенні відсутнє належне обґрунтування того, що виявлені митним органом розбіжності у поданих декларантом документах впливають на митну вартість товарів, вказані розбіжності не могли бути правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта. Усі документи, які подавалися декларантом відповідачу, містили одну і ту ж вартість товару, який ввозився - 34100 євро. Суд першої інстанції погодився із доводами позивача про те, що декларантом було подано усі документи, що підтверджують правомірність декларування товару за основним (першим) методом, та які чітко ідентифікують придбаний товар, містять об`єктивні та достовірні дані, не містять дефектів та підтверджують числові значення, зазначені в митній декларації, у зв`язку із чим відповідач безпідставно не визнав заявлену декларантом митну вартість та витребував додаткові документи у декларанта, а у подальшому, у зв`язку із неподанням додаткових документів, прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів. На думку суду першої інстанції, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Також не наведено достатніх підстав правомірності проведеного відповідачем розрахунку митної вартості. Підсумовуючи вищевикладене, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що відповідач належними та допустимими доказами не довів факт порушення позивачем вимог митного законодавства при визначенні митної вартості товару, а відтак оскаржуване рішення № UA205080/2023/000001/2 від 18.01.2023 слід визнати протиправним та скасувати. Не погодившись з прийнятим рішенням, Волинська митниця подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару встановлено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності, зокрема: платіжне доручення № 1 від 18.10.2022 не можливо ідентифікувати з оцінюваним товаром (вказано лише номер зовнішньоекономічного договору (контракту) купівлі-продажу від 05.06.2022 №EXP/UA/4); за умовами терміну поставки Інкотермс FCA, вибір місця навантаження напряму впливає на зобов`язання продавця товару завантажити даний товар, якщо таке завантаження відбувається на території продавця, в іншому випадку вартість навантажувальних робіт несе покупець і така вартість повинна включатися до митної вартості товару, про що в митного органу відсутня інформація (завантаження товару NOWA IWICZNA); умови поставки FCA передбачають страхування вантажу, декларантом не надано відповідні документи до митного оформлення; згідно з автотранспортною накладною від 16.01.2023 № 2023011601 гр. 3 місце розвантаження товару м. Володимир, а згідно заявки-договору від 12.01.2023 № 2022-23 розвантаження п/п «Ягодин». Оскільки документи, подані до митного оформлення, містять розбіжності та не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, декларанту надіслано вимогу надати додаткові документи для підтвердження митної вартості, однак декларант не надав додаткових документів для підтвердження митної вартості (не надав висновки про вартісні та якісні характеристики оцінюваного товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями) про що повідомив листом від 18.01.2023. Вказує, що у зв`язку із ненаданням позивачем на запит митного органу документів, які б документально підтвердили або визначили кількісно і достовірно складові митної вартості, митна вартість не могла бути визначена за основними методом та її було визначено за резервним методом на підставі цінової інформації ЄАІС, рівень митної вартості становить на рівні 1,9455 дол.США/кг, за МД від 06.12.2022 № UA807200/2022/004791. Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) (п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України). Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу з наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції, 05.06.2022 ФОП ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу №EXP/UA/4 з компанією-експортером BNI Sp. z.o.o (Польща) (продавець) (а.с. 9-11). Відповідно до умов вказаного договору продавець зобов`язується продати, а покупець зобов`язується купити товар (мак продовольчий), урожай 2021 року, в асортименті, згідно специфікації, яка є невід`ємною частиною даного договору. Поставка здійснюється на умовах FCA згідно Інкотермс-2020. Конкретне місце доставки вказується у рахунку-фактурі (інвойсі) та інших документах. Продавець зобов`язується продати товар в кількості 66 тон нетто по ціні 1,55 Євро за один кілограм нетто, на загальну суму 102300 Євро. Ціна включає в себе вартість погрузки, упаковки, маркуваня, піддони і митні витрати продавця. Розрахунок за придбаний товар по даному договору здійснюється покупцем в євро в формі банківського грошового переказу, за рахунком-фактурою, після отримання покупцем конкретної партії товару та після проведення приймання даного товару по кількості та якості, сплачується протягом 60 днів з дати виставлення рахунка. 18.01.2023 ФОП ОСОБА_1 через уповноваженого декларанта Волинську Торгово-Промислову Палату до митного оформлення було задекларовано за митною декларацією № 23UA205080000176U4 товар «Мак харчовий - 22000 кг, сіро-блакитний, III сорту (категорії), збору 2021 року. Призначений для використання в продовольчих цілях. Не в первинній упаковці, 880 мішків по 25 кг. Країна вирощування - Франція (FR).» Митна вартість товару заявлена за основним методом з урахуванням умов поставки FCA та становить 34100,00 Євро (еквівалентно 1371918,77 грн) (а.с. 62). До митної декларації додано: зовнішньоекономічний договір від 05.06.2022 №/UA/4; доповнення до зовнішньоекономічного договору від 12.12.2022; специфікацію № 2 від 11.01.2023; рахунок-фактуру від 11.01.2023 № ЕХ 1/2023; сертифікат якості від 12.01.2023; пакувальний лист від 12.01.2023; автотранспорту накладну № 2023011601 від 16.0.2023; фітосанітарний сертифікат EU/PL/1071793 від 16.01.2023, сертифікат з перевезення (походження) товару PL/MF/AP0033854 від 16.01.2023; платіжне доручення № 1 від 18.10.2022; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору № 1658 від 12.01.2023, прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 12.01.2023; договір про надання послуг митного брокера № 197 від 30.08.2019; заявку-договір № 2022-23 від 12.01.2022 на транспортно-еспедиційне обслуговування; інформація про позитивні результати офіційного контролю від 17.01.2023 № 9458196; лист від 14.06.2022; копія митної декларації країни відправлення 23PL445010Е0107292 від 16.01.2023 (а.с.13-22, 28-30, 50-60). За результатами аналізу поданої декларантом позивача до митного оформлення МД та долучених документів митницею встановлені наступні розбіжності: платіжне доручення № 1 від 18.10.2022 не можливо ідентифікувати з оцінюваним товаром (вказано лише номер зовнішньоекономічного договору (контракту) купівлі-продажу від 05.06.2022 № EXP/UA/4); за умовами терміну поставки Інкотермс FCA, вибір місця навантаження напряму впливає на зобов`язання продавця товару завантажити даний товар, якщо таке завантаження відбувається на території продавця, в іншому випадку вартість навантажувальних робіт несе покупець і така вартість повинна включатися до митної вартості товару, про що в митного органу відсутня інформація (завантаження товару NOWA IWICZNA); умови поставки FCA передбачають страхування вантажу, декларантом не надано відповідні документи до митного оформлення; згідно автотранспортної накладної від 16.01.2023 № 2023011601 гр. 3 місце розвантаження товару м. Володимир, а згідно заявки-договору від 12.01.2023 № 2022-23 розвантаження п/п «Ягодин». Декларанту запропоновано надати наступні додаткові документи: для перевірки розрахунку числового значення заявленої митної вартості транспортні (перевізні) документи та документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів понесені продавцем; якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; висновки про вартісні та якісні характеристики оцінюваного товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; документально підтвердити чи завантаження товару відбувалось на території продавця; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації даного товару та за попередні оформлення за даним контрактом (а.с.66). У відповідь на повідомлення митниці декларант повідомив відповідача, що місце завантаження Nowa Iwiczna вказано в пакувальному листі від 12.01.2023, який додано до митної декларації, а саме, що в Nowa Iwiczna знаходиться магазин-склад BNI Sp. z o.o (Biuro handlowe: 05-515 Nowa Iwiczna ul. Graniczna 35) (а.с. 66 зворот) та надіслав лист № 5 від 18.01.2023, в якому повідомлено, що згідно договору EXP/UA/4 від 05.06.2022 про купівлю «маку продовольчого» згідно фактури ЕХ 1/2023 від 11.01.2023 та заяви-договору про транспортування вантажу № 2022-23 від 12.01.2023 страхування вантажу не проводилося (а.с. 16), а також надав заявку-договір на транспортно-експедиційне обслуговування № 2022-24 від 12.01.2023 від с. Ягодин до м. Володимира (а.с. 68), рахунок-фактуру № 1659 від 12.01.2023 (а.с. 67), митну декларацію UA205080/2022/002981 від 16.06.2022 (а.с.65). Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів від 18.01.2023 № UA205080/2023/000001/2 (а.с. 8) та сформувала картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (далі картка відмови) № UA205080/2023/000006 (а.с.23). Як зазначено у графі 33 спірного рішення про коригування митної вартості товарів, документи, подані для підтвердження митної вартості товару, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, а також документи містять розбіжності (ті, про які було вказано у повідомленні декларанту про надання додаткових документів). У спірному рішенні також вказано, що зважаючи на неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 МК України, у зв`язку із неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості (методу 2а та методу 2б - з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; методу 2в та методу 2г - з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта), митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України, відповідно до наказу ДМСУ від 01.07.2021 № 476 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України», на підставі цінової інформації, наявної в митного органу товар 1 - за МД № UA807200/2022/004791 від 06.12.2022 - на рівні 1,9455 Дол.США/кг (а.с. 63). На підставі МД № 23UA205080000181U3 від 18.01.2023 товар випущено у вільний обіг (а.с.20). Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог. Колегія суддів погоджується з обгрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав. Статтею 49 Митного кодексу України (далі МК України) визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до частини першої статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Згідно із частинами першою - третьою статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування. Частинами другою - третьою статті 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Частинами першою - третьою статті 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Відповідно до частин першої, другої, п`ятої, шостої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. Декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митного органі. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді. Згідно з частинами першою, другою статті 57 МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). За приписами частин першої, другої статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Із матеріалів спраив слідує, що до митного оформлення позивач надав передбачені статтею 53 МК України документи, які підтверджують задекларовану митну вартість товару, зокрема: зовнішньоекономічний договір від 05.06.2022 № EXP/UA/4 (а.с. 9-11, 50-52); доповнення до зовнішньоекономічного договору від 12.12.2022 (а.с. 54, зворот); специфікацію № 2 від 11.01.2023 (а.с. 52, зворот - 53); рахунок-фактуру від 11.01.2023 № ЕХ 1/2023 (а.с. 28-30); платіжне доручення № 1 від 18.10.2022 (а.с.19); рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору № 1658 від 12.01.2023, № 1659 від 12.01.2023 (а.с. 58 зворот, 67), прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 12.01.2023 (а.с. 58); заявки-договори № 2022-23 від 12.01.2022 та № 2022-24 від 12.01.2022 на транспортно-експедиційне обслуговування (а.с. 68, 70); копію митної декларації країни відправлення 23PL445010Е0107292 від 16.01.2023 (а.с. 59, зворот). Колегія суддів вважає, що відсутні підстави ставити під сумнів заявлену декларантом за першим методом митну вартість спірних товарів, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару чи ознаки підробки, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару. Суд апеляційної інстанції також звертає увагу на те, що в порядку частини третьої статті 53, пункту 2 частини п`ятої статті 54 МК України відповідач має право запитувати від декларанта лише ті документи, які необхідні для підтвердження заявленої митної вартості. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення митної вартості товару. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено. Разом з тим, повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх, передбачених статтею 53 МК України, документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнівів щодо достовірності наданої декларантом інформації. Вищевказане узгоджується із висновками Верховного Суду щодо застосування норм статей 53, 54 МК України викладеними, зокрема, в постановах від 27.03.2020 (справа № 540/2605/18), від 06.05.2020 (справа № 140/1713/19), від 21.10.2021 (справа № 420/4820/19). Натомість, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару відсутнє належне обґрунтування того, що виявлені митним органом розбіжності у поданих декларантом документах впливають на митну вартість товарів. Суд апеляційної інстанції вважає, що розбіжності, про які зазначено у рішенні про коригування митної вартості товару, не можуть впливати на митну вартість товару та не могли бути правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта. При цьому, колегія суддів враховує, що у зазначеному вище митному оформленні згідно з МД від 18.01.2023 № 23UA205080000176U4 постачання товару здійснювалося на виконання договору купівлі-продажу № EXP/UA/4 від 05.06.2022 з компанією-експортером BNI Sp. z o.o (Польща) (продавець) (а.с. 9-11). Відповідно до умов вказаного договору продавець зобов`язується продати, а покупець зобов`язується купити товар (мак продовольчий), урожай 2021 року, в асортименті, згідно специфікації, яка є невід`ємною частиною даного договору. Поставка здійснюється на умовах FCA згідно Інкотермс-2020. Конкретне місце доставки вказується у рахунку-фактурі (інвойсі) та інших документах. Продавець зобов`язується продати товар в кількості 66 тон нетто по ціні 1,55 Євро за один кілограм нетто, на загальну суму 102300 Євро. Ціна включає в себе вартість погрузки, упаковки, маркуваня, піддони і митні витрати продавця. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що в рахунку-фактурі від 11.01.2023 № ЕХ 1/2023 були визначені умови поставки товарів згідно з Правилами Інкотермс 2020 FCA Nowa Iwiczna (а.с. 28-30). Аналогічні умови поставки відображені у графах 20 вказаної вище МД від 18.01.2023 № 23UA205080000176U4 (а.с. 20). У вказаному рахунку-фактурі також вказано місце завантаження: склад BNI Sp. z o.o (ul. Graniczna 35, 05-515 Nowa Iwiczna, Poland). Також колегія суддів наголошує, що у відповідь на повідомлення митниці декларант повідомив відповідача (а.с. 66, зворот), що місце завантаження Nowa Iwiczna вказано в пакувальному листі від 12.01.2023 (а.с. 57), який додано до митної декларації, а саме, що в Nowa Iwiczna знаходиться магазин-склад BNI Sp. z o.o (Biuro handlowe: 05-515 Nowa Iwiczna ul. Graniczna 35) та надіслав лист № 5 від 18.01.2023, в якому повідомлено, що згідно договору EXP/UA/4 від 05.06.2022 про купівлю «маку продовольчого» згідно фактури ЕХ 1/2023 від 11.01.2023 та заяви-договору про транспортування вантажу № 2022-23 від 12.01.2023 страхування вантажу не проводилося (а.с.16). Крім того, на підтвердження транспортних витрат щодо доставки товару з ul. Graniczna 35, 05-515 Nowa Iwiczna, Poland до м.Володимир, Україна позивач надав рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору № 1658 від 12.01.2023, № 1659 від 12.01.2023 (а.с. 56 зворот, 67), заявку-договір № 2022-23 від 12.01.2022 та заявку-договір про транспортування вантажу № 2022-24 від 12.01.2022 від с. Ягодин до м. Володимира (а.с. 68, 70) Стосовно доводів скаржника про те, що платіжне доручення № 1 від 18.10.2022 не можливо ідентифікувати з оцінюваним товаром (вказано лише номер зовнішньоекономічного договору (контракту) купівлі-продажу від 05.06.2022 №EXP/UA/4), колегія суддів зазначає наступне. Так, згідно з платіжним дорученням № 1 від 18.10.2022 ФОП ОСОБА_1 сплатив на рахунок BNI Sp. z o.o 34100,00 євро призначення платежу: договір № EXP/UA/4 від 05.06.2022 (а.с.19). При цьому, необхідність зазначення призначення платежу: «договір №EXP/UA/4 від 05.06.2022» вказано в рахунку-фактурі від 11.01.2023 № ЕХ 1/2023 (а.с. 28-30). Суд апеляційної інстанції наголошує, що усі документи, які подавалися декларантом відповідачу, містили одну і ту ж вартість товару, який ввозився 34100 євро. При цьому умови оплати не стосуються безпосередньо ціни товару та не можуть у зв`язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості (вказані висновки узгоджуються із правовою позицією, наведеною, зокрема, у постановах Верховного Суду від 12.03.2020 у справі № 804/6243/14, від 07.05.2020 у справі №1.380.2019.00162, від 02.03.2021 у справі № 380/842/20). З урахуванням наведеного, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про те, що митний орган не виконав обов`язку щодо зазначення конкретних обставин, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а вказані відповідачем сумніви не можна визнати обґрунтованими, оскільки суду не надані докази того, що подані декларантом документи містять розбіжності, у них наявні ознаки підробки або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що підлягає сплаті за ці товари. Таким чином, декларантом було подано усі документи, що підтверджують правомірність декларування товару за основним (першим) методом, та які чітко ідентифікують придбаний товар, містять об`єктивні та достовірні дані, не містять дефектів та підтверджують числові значення, зазначені в МД, у зв`язку із чим відповідач безпідставно не визнав заявлену декларантом митну вартість та витребував додаткові документи у декларанта, а у подальшому, у зв`язку із неподанням додаткових документів, прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів. Згідно з частиною шостою статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості спірних товарів, оскільки позивач надав передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують митну вартість товару, що ввозиться, та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу. Відповідно до положень статті 59 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник. Незначні зовнішні відмінності не можуть бути підставою для відмови у розгляді товарів як ідентичних, якщо в цілому такі товари відповідають вимогам частини другої цієї статті. Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари. У разі відсутності такого продажу використовується вартість операції з ідентичними товарами, що продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена. У разі якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 5-7 частини десятої статті 58 цього Кодексу, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці в таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними ідентичними товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування. У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо ідентичних товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість. Як слідує з оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, відповідачем скориговано митну вартість відповідно до раніше визначеної митної вартості за митною декларацією № UA807200/2022/004791 від 06.12.2022 на рівні 1,9455 Дол.США/кг. У оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості вказано, що відповідач митну вартість визначив за другорядним методом резервним. Його застосування передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, у рішенні про коригування митний орган поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Аналогічна правова позиції висловлена Верховним Судом, зокрема, в постанові від 08.02.2019 року в справі № 825/648/17. Разом з тим, у спірному рішенні митний орган лише вказав номер та дату митної декларації, на основі якої було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим. На думку суду апеляційної інстанції, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Також не наведено достатніх підстав правомірності проведеного відповідачем розрахунку митної вартості. При цьому, колегія суддів зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за ціною договору. Враховуючи встановлені обставини справи та норми чинного законодавства, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що подані позивачем до митного оформлення документи були достатніми для підтвердження заявленої за ціною договору митної вартості товару. Суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах. Відповідно до частини третьої статті 318 МК України митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи. Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства. Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товару, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших. Згідно з частиною сьомою статті 54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товару, у тому числі невірно визначено митну вартість товару, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично. Також суд зазначає, що Верховний Суд в постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. При цьому обов`язком митного органу у разі незгоди із заявленою декларантом митною вартістю є проведення консультацій з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та послідовний вибір методів з обґрунтуванням причин неможливості застосування кожного з попередніх методів. Однак, попри формальну вказівку в оскаржуваному рішенні про проведення таких консультацій, митним органом не надано належних доказів про проведення процедури консультацій з декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості товарів, а лише надіслано декларанту в електронному вигляді повідомлення-вимогу про надання додаткових документів, та в подальшому прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів. Натомість, з огляду на приведені судом фактичні обставини справи, суд апеляційної інстанції зазначає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості та дії відповідача, які йому передували, не відповідають таким критеріям, як: використання повноваження відповідача з метою, з якою це повноваження надано; безсторонність (неупередженість), добросовісність, розсудливість з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційність, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія). При цьому, зміст оскаржуваного рішення не містить всіх обов`язкових відомостей, визначених підпунктами 1-4 частини другої статті 55 МК України. Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відповідач належними та допустимими доказами не довів факт порушення позивачем вимог митного законодавства при визначенні митної вартості товару, а тому оскаржуване рішення № UA205080/2023/000001/2 від 18.01.2023 слід визнати протиправним та скасувати. Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2023 року у справі № 140/1763/23 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя О. Б. Заверуха судді О. М. Гінда В. С. Затолочний Повне судове рішення складено 15 листопада 2023 року.