Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 140/32197/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 липня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/32197/23 пров. № А/857/6349/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі : головуючого судді : Кухтея Р.В., суддів : Носа С.П., Шевчук С.М. розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2024 року (ухвалене головуючою-суддею Смокович В.І. в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Луцьку) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю 777 Авто-Трейд Інтернешнл до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, в с т а н о в и в : У жовтні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю 777 Авто-Трейд Інтернешнл (далі - ТзОВ 777 Авто-Трейд Інтернешнл, Товариство, позивач) звернулося в суд із адміністративним позовом до Волинської митниці, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA205050/2023/000486/2 від 29.08.2023. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 14.02.2024 позовні вимоги були задоволені повністю. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Волинська митниця подала апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою відмовити Товариству у задоволенні позовних вимог повністю. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів за МД №23UA205050058544U1 від 28.08.2023, встановлено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що подані документи не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за обраним декларантом методом, та містять розбіжності. Так, відповідно до контракту №0507GB від 05.07.2023 продавцем транспортного засобу є компанія Procters Coaches (North Yorkshire) Ltd, при цьому у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_1 від 27.06.2023 власником транспортного засобу є фірма MIDLAND BUS AND COACH SA LES; в інвойсі №84572 від 05.07.2023 некоректно зазначено умови оплати і поставки товару. Такі розбіжності є підставою для сумніву щодо впливу третіх осіб на формування числових значень митної вартості. Декларанту була надана можливість і право спростувати ці розбіжності. Однак декларант не надав додаткових документів, зокрема, документів, що підтверджують вартість перевезення оцінюваного товару, відомостей, пов`язаних з виконанням умов купівлі імпортованого транспортного засобу та здійснення платежів третім особам на користь продавця. Відповідач зауважив, що в платіжному документі №35 від 25.07.2023 визначено обов`язок платника (позивача) оплатити вартість товару. Також, під час опрацювання вказаних документів та здійснення перевірки числового значення заявленої декларантом митної вартості товару за МД №23UA205050058544U1 відбулось автоматичне спрацювання профілів ризику. Вказує, що оскільки декларант не надав усіх документів на запит митного органу, які б документально підтвердили або визначили кількісно і достовірно складові митної вартості, митна вартість не могла бути визначена за основним методом. Через неможливість застосування наступних методів визначення митної вартості (методу 2а та методу 2б - з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в та методу 2г - з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості для митного органу та декларанта) митну вартість товару визначено за резервним методом на підставі цінової інформації Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби. У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного. З матеріалів справи видно, що між ТзОВ 777 Авто-Трейд Інтернешнл (далі -Покупець) та компанією Procters Coaches (North Yorkshire) Ltd (далі - Продавець) було укладено зовнішньоекономічний контракт №0507GB від 05.07.2023, за умовами якого Procters Coaches (North Yorkshire) Ltd зобов`язується продати (поставляти) товар - транспортні засоби, такі, що були у використанні, а саме : автобуси -VAN HOOLTDX21 YE2X21SU364D55007; VAN HOOLTDX21 YE2X21SU364D55006; VAN HOOL TDX21 YE2X21SU364D55005; VAN HOOLTDX21 YE2X21SU364D55003; VAN HOOLTDX21 YE2X21SU364D55009; VAN HOOLTDX21 YE2X21SU364D55010; VAN HOOLTDX21 YE2X21SU364D55008; VAN HOOLTDX21 YE2X21SU364D55402, VAN HOOLTDX21 YE2X21SU364D55403, VAN HOOLTDX21 YE2X21SU364D55405, VAN HOOLTDX21 YE2X21SU364D55406, а покупець прийняти товар та оплатити його на умовах даного контракту (п.1 Контракту). Валютою платежу за цим контрактом є GBP. Загальна сума контракту становить 330 000,00 GBP (триста тридцять тисяч англійських фунтів стерлінгів 00 пенні). Ціна однієї одиниці становить 30 000 GBP (тридцять тисяч англійських фунтів стерлінгів 00 пенні) (п.2 Контракту). Згідно п.3 Контракту, умовами поставки DAP Ягодин, Шегині відповідно до правил ІНКОТЕРМС - 2010. У день відвантаження продавець сповіщає про це покупця. У день отримання товару покупець сповіщає про це продавця. Оплата здійснюється безготівковим розрахунком на валютний рахунок продавця шляхом оплати з розрахункового рахунку покупця Відповідно до інвойсу №84572 від 05.07.2023 продавець зобов`язується поставити покупцю серед іншого автобус VAN HOOL TDX21 Seat Coach (vin НОМЕР_2 ), ціна 30 000,00 GBP (тридцять тисяч англійських фунтів стерлінгів 00 пенні). Не є спірною та обставина, що з метою здійснення митного оформлення в режимі імпорту, ввезеного на територію України на умовах DAP товару, декларантом подано до Волинської митниці митну декларацію №23UA205050058544U1 від 28.08.2023, у якій визначено загальну вартість товару 30 000,00 GBP, з описом товару "Автобус туристичний, що був у використанні: марка згідно з довідником - VAN Н00L, модель згідно з довідником - TDX21 ALTANO, - (кузов, шасі, рама) № НОМЕР_2 , загальна к-сть місць, включаючи водія -73, призначеного для перевезення пасажирів по дорогах загального користування, тип двигуна - дизель, робочий об`єм циліндрів двигуна 12902 см.куб., номер двигуна - невизначений, потужність 340kw, колісна формула - 6x2, календарний рік виготовлення - 2012, модельний рік виготовлення - 2012, дата першої реєстрації - 20.08.2013, Країна виробництва - (BE). Торгівельна марка "VAN HOOL"(арк.спр.31-32). Фактурна вартість імпортованого товару становить 30 000,00 GBP, що і є його митною вартістю за першим методом (еквівалентно 1 383 939,00 грн за обмінним курсом 46,1313). До митної декларації для підтвердження митної вартості додано контракт №0507GB від 05.07.2023, інвойс №84572 від 05.07.2023, митну декларацію країни відправлення GB 23GB08X82478450012, висновок експертного дослідження №560 від 28.08.2023, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу №3174 678 1900 від 27.06.2023 Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митним органом в електронному повідомленні декларанту запропоновано подати такі документи : 1) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 2) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 3) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором про поставку товару, митна вартість якого визначається; 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) копію митної декларації країни відправлення висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізовані і, експертними організаціями. Згідно п.6 ст.53 МК України, декларант за власним бажанням може подавати додаткові наявні документи для підтвердження заявленої ним митної вартості. На електронне повідомлення митниці декларант листом від 29.08.2023 просив відповідача прийняти рішення про визнання митної вартості, надавши додаткові документи: експертну декларацію, підтвердження вивозу, копії вантажної митної декларації та копії платіжних інструкцій, за якими було визнано митну вартість ідентичних товарів за ціною контракту, витяг з електронної бази Держмитслужби про отримання документів на вимогу митного органу. 29.08.2023 Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA205050/2023/000486/2 та сформувала картку відмови №UA205050/2023/033272 у митному оформленні товару за заявленою вартістю та оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. У цій же картці відмови митний орган роз`яснив можливість митного оформлення товару після приведення рівня митної вартості в графах 12, 45 МД відповідно до рішення про визначення митної вартості №UA205050/2023/000486/2 від 29.08.2023 Як зазначено у графі 33 оспорюваного рішення, під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару було встановлено, що подані документи містять розбіжності, зокрема, відповідно до контракту №0507GB від 05.07.2023, згідно з яким оформляється оцінюваний товар, продавцем товару є компанія Procters Coaches (North Yorkshire) Ltd. При цьому, згідно даних свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу №3174 678 1900 від 27.06.2023, власником транспортного засобу вказано MIDLAND BUS AND COACH SA LES. Крім того, в інвойсі №84572 від 05.07.2023 некоректно зазначено умови поставки товару. В інвойсі №84572 від 05.07.2023 вказано термін оплати 05.07.2023, надано платіжну інструкцію №35 від 25.07.2023, яка не відповідає терміну оплати, вказаному в інвойсі. При цьому, дану платіжну інструкцію не можливо ідентифікувати як оплату за дану поставку, так як вона не містить посилання на інвойс. У графі 33 оспорюваного рішення також вказано, що документи, подані для підтвердження митної вартості товарів не містили усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а також містили розбіжності, декларанту було запропоновано згідно ст.53 та ст.54 МК України в 10-ти денний термін повторно надати : банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування) виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Декларантом надано лист про відсутність додаткових документів від 29.08.2023 №б/н. Зважаючи на неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, у зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості (методу 2а та методу 2б - з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; методу 2в та методу 2г - з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта), митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України, на підставі цінової інформації, наявної в митного органу на рівні - 82000 євро/од (65002 GBP/ од.), шляхом винесення рішення про коригування митної вартості № UA205050/2023/000486/2. Джерелом цінової інформації при цьому були дані сайту мережі Інтернет mobile.de. Товар було випущено у вільний обіг за вантажною митною декларацією №23UA205050058892U8 від 29.08.2023. Вважаючи оспорюване рішення митного органу протиправним, позивач звернувся до адміністративного суду з вимогою про його скасування. Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу для визначення митної вартості товару. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 49 МКУ визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (ч.1, 2 ст.51 МКУ). Відповідно до ч.1 ст.53 МКУ, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Згідно ч.2 ст.53 МКУ, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Частиною третьою статті 53 МКУ передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Згідно ч.3 ст.54 МКУ, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Відповідно до ч.6 ст.54 МКУ, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Зазначене відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові 11.02.2021 по справі № 826/8228/16. Відповідно до ч.1 ст.55 МКУ, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Таким чином, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МКУ. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. За змістом розділу ІІІ (Митна вартість товарів та методи її визначення) МКУ, в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості. Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановлені належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановлені достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів. Відповідно, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах. Отже, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 09.07.2020 по справі №804/5445/17, від 31.03.2020 по справі №809/1858/16. Судом встановлено, що під час митного оформлення товарів митному органу до митної декларації надано контракт №0507GB від 05.07.2023, інвойс №84572 від 05.07.2023, митну декларацію країни відправлення GB 23GB08X82478450012, висновок експертного дослідження №560 від 28.08.2023 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу №3174 678 1900 від 27.06.2023 Крім того, декларант листом від 29.08.2023 надав додаткові документи, а саме : експертну декларацію, підтвердження вивозу, копії вантажної митної декларації та копії платіжних інструкцій, за якими було визнано митну вартість ідентичних товарів за ціною контракту, витяг з електронної бази Держмитслужби про отримання документів на вимогу митного органу. Згідно ст.57 МКУ, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МКУ за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Разом з тим, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей. Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, у постанові від 07.05.2020 по справі № 1.380.2019.001625. Колегія суддів зазначає, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч.6 ст.54 МК України). Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.03.2020 по справі №804/6243/14, від 07.05.2020 по справі №1.380.2019.00162, від 02.03.2021 по справі №380/842/20. Верховний суд зазначив, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв`язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості. Частинами 4-5 статті 58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Колегія суддів зазначає, що в оспорюваному рішенні відсутнє обґрунтування того, що виявлені митним органом розбіжності впливають на митну вартість товарів. Вказані розбіжності, на думку колегії суддів, не можуть впливати на митну вартість спірного товару та не могли бути правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта При цьому, позивач для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) подав разом із митною декларацією документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості за переліком, визначеним ч.2 ст.53 МК України, а саме : зовнішньоекономічний договір (контракт) №0507GB від 05.07. 2023; інвойс №84572 від 05.07.2023; банківський платіжний документ, що стосується товару, а саме : платіжне доручення №35 від 25.07.2023 в сумі 30000,00 GBP (тридцять тисяч англійських фунтів стерлінгів 00 пенні), свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № 3174 678 1900 від 27.06.2023. Додатково було надано митну декларацію країни відправлення GB 23GB08X82478450012. Суд першої інстанції вірно зазначив, що подані декларантом відповідно до ч.2 ст.53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню. Як видно з матеріалів справи, контрактом №0507GB від 05.07.2023 визначено предмет та умови поставки, строк дії контракту та основні зобов`язання продавця та покупця. Відповідно до рахунку-фактури №84572 від 05.07.2023, вартість товару становить 30000,00 GBP. Цим документом визначено ідентифікаційні ознаки товару, кількість, ціну, строк оплати. Ціна товару в рахунку-фактурі №84572 від 05.07.2023 (30000,00 GBP) відповідає фактурній вартості, зазначеній в МД №23UA205050058544U1 від 28.08.2023. Також, згідно з умовами контракту №0507GB від 05.07.2023, автобус Vanhool TDX 21 vin № НОМЕР_2 поставляється на умовах DAP - Ягодин відповідно до правил ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року. Відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс 2010), введених в дію Міжнародною торговою палатою, за умовами термін поставки DAP продавець зобов`язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений пункт призначення, виконати експортне митне оформлення для вивезення товару з оплатою експортних мит і інших зборів в країні відправлення. Ціна DAP (DAP price) означає, що контрактна (інвойсова або митна) ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару і вартості доставки (фрахту) до зазначеного пункту призначення. Суд першої інстанції слушно зауважив, що на митну вартість товару жодним чином не впливає та обставина, що згідно з контрактом №0507GB від 05.07.2023 продавцем товару є компанія Procters Coaches (North Yorkshire) Ltd, а у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_1 від 27.06.2023 власником транспортного засобу є фірма MIDLAND BUS AND COACH SA LES, адже продавець та власник товару не повинен обов`язково бути однією і тією ж особою. Продавець, реалізуючи транспортний засіб, не зобов`язаний здійснювати його реєстрацію за собою, а наявність у продавця права продажу може бути обумовлено цивільно-правовими відносинами між безпосереднім власником транспортного засобу та продавцем. При цьому, з поданих декларантом документів (контракту №0507GB) зрозуміло, що продавцем є компанія Procters Coaches (North Yorkshire) Ltd. Доказів перебування позивача у договірних відносинах з третіми особами, крім продавця, матеріали справи не містять Чинним законодавством не передбачено обов`язку надання декларантом документів про походження товару в попередніх ланцюгах постачання продавця-експортера, що може становити комерційну таємницю, а питання щодо перевірки повноважень продавця на здійснення продажу транспортного засобу від імені його власників не входить до компетенції митного органу та не впливає на задекларовані та підтверджені відповідними документами числові значення митної вартості, з якої обраховуються та справляються митні платежі. Також колегія суддів звертає увагу на те, що вимога про надання банківських платіжних документів, які стосуються оцінюваного товару; інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; договору (угоду, контракт) з третіми особами, пов`язаний з договором про поставку товару, митна вартість якого визначається; рахунків про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням контракту; виписки з бухгалтерської документації; висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією відповідно до частини третьої статті 53 МК України є обґрунтованою тільки тоді, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про всі числові значення складових митної вартості товарів. Проте, не встановлено таких розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем). Стосовно того, що в інвойсі №84572 від 05.07.2023 вказано дата оплати - 05.07.2023, умови до оплати після отримання інвойсу та надано платіжну інструкцію №35 від 25.07.2023, яка не відповідає терміну оплати, вказаному в інвойсі, і яку неможливо ідентифікувати як оплату за дану поставку, оскільки платіжна інструкція не містить посилання на інвойс, колегія суддів зазначає наступне. З матеріалів справи видно, що термін оплати змінено за погодженням сторін, що не суперечить умовам контракту, умова оплати згідно контракту - попередня оплата. Позивачем, на день розгляду справи оплачено чотири одиниці товару, з них: поставлено та випущено у вільний обіг Волинською митницею три одиниці. Разом з тим до кожного митного оформлення надавалось підтвердження оплати, про що в матеріалах справи свідчать копії митних декларацій та платіжних доручень, в яких митним органом визнана митна вартість в розмірі 30 000 GBP. 28.08.2023 декларантом подано до митного оформлення автобус Vanhool TDX 21 vin № НОМЕР_2 , оплату за який здійснено відповідно до платіжної інструкції № 35 від 25.07.2023. Поставка товару відбувається після повної оплати вартості товару. Наведене ідентифікує оплату за платіжною інструкцією № 35 від 25.07.2023, у якій зазначено: автобус Vanhool TDX 21 vin № НОМЕР_2 . Колегія суддів звертає увагу на те, що на вимогу митного органу надати банківські платіжні документи, які стосуються оцінюваного товару, позивачем надано лист-відповідь та підтвердження оплати в іноземній валюті за автобус Vanhool TDX 21 vin № НОМЕР_2 відповідно до платіжної інструкції № 35 від 25.07.2023. Виписки з бухгалтерської документації щодо формування відпускної ціни товару на заявлених комерційних умовах поставки товару, на момент митного оформлення товару сформувати є неможливим. Відповідно до чинного законодавства України та порядку ведення бухгалтерського обліку, формування покупцем вхідної ціни на товар, що імпортується, відбувається після завершення процедури митного оформлення. Колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції про те, що ненадання виписки з бухгалтерської документації за умов, відповідно до яких товар ввозився на митну територію України, не може позбавляти позивача можливості декларувати товар на підставі документів, що підтверджують ціну товару та які були сформовані (виписані) продавцем. З приводу вимоги митного органу про надання копії митної декларації країни відправлення, то як вірно встановлено судом, Товариством було надано експортну митну декларацію країни відправлення № GB 23GB08X82478450012 та підтвердження перетину кордону. Стосовно вимоги митного органу про надання висновків про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, то як вірно зауважив суд першої інстанції, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, бухгалтерські виписки, передбачені ч.3 ст.53 МК України, тобто відносяться до додаткових документів, які можуть витребовуватись у декларанта виключно за умови відсутності можливості визначити митну вартість на основі документів, передбачених у частині 2 названої статті. Відповідно до ч.1 ст.327 МК України, митний орган наділений правом самостійно залучати спеціалістів та експертів для участі у здійсненні митного оформлення. З огляду на те, що декларантом було повідомлено митний орган про відсутність інших додаткових документів для підтвердження митної вартості, оскільки всі необхідні документи були надані до митної декларації та на вимогу митного органу, висновки у спірному рішенні про неможливість визнання митної вартості товару за ціною договору щодо товару, який імпортується, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. При цьому, відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Вказане дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях. Колегія суддів зазначає, що митна декларація країни відправлення в розумінні частини другої статті 53 МК України не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, натомість відповідно до частини шостої статті 53 МК України її декларант може подати за власним бажанням. Також копію митної декларації країни відправлення декларант або уповноважена ним особа подає на письмову вимогу митного органу за наявності умов, визначених частиною третьою статті 53 МК України. У даній справі відповідач не довів наявність умов, які зумовлюють необхідність подання декларантом додаткових документів. Митна декларація країни відправлення може лише підтверджувати проходження товару (вантажем) митного оформлення в країні відправлення, однак ніяк не може підтверджувати чи спростовувати числове значення заявленої митної вартості товару. З огляду на документальне підтвердження вартості придбання оцінюваного товару, колегія суддів критично оцінює дії відповідача стосовно витребування додаткових документів, оскільки ним не вказано та не обґрунтовано, які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати. Відповідач не встановив розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем). На думку колегії суддів, надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення. Колегія суддів враховує позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 12.03.2019 по справі №826/2313/16 та 13.06.2019 по справі №820/6315/15, відповідно до якої, вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Наявність однієї лише вказівки митного органу на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не може бути достатньою для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. Між тим, подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, відповідають вимогам чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а тому підтверджують заявлені декларантом відомості про митну вартість товарів. Колегія суддів також зазначає, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією чи іншими особами у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару. При прийнятті оскаржуваних рішень відповідачем використано виключно інформацію з бази даних митного органу, тобто при винесенні спірних рішень відповідач спирався не на документи, подані декларантом до митного оформлення, а на вже наявну в митного органу цінову інформацію. Таким чином, враховуючи вищенаведене колегія суддів дійшла висновку, що під час митного оформлення декларантом надано всі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар, містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, та які підтверджували заявлену декларантом митну вартість товару за ціною договору, згідно з вимогами Митного кодексу України. При цьому, відповідач не підтвердив належними доказами наявність у поданих декларантом документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари Колегія суддів звертає увагу на те, що в адміністративному судочинстві добросовісність (несвавільність, розумність, справедливість) рішення суб`єкта владних повноважень означає, що при його прийнятті повинен бути застосований певний стандарт поведінки посадових осіб такого суб`єкта, що характеризується законністю, транспарентністю та повагою до прав та інтересів суб`єктів приватного права (див.постанова Верховного Суду від 18.01.2023 по справі №500/26/22). Вищевикладені обставини свідчать про не підтвердження під час розгляду справи правомірності рішення, у зв`язку з чим останнє є протиправним та підлягає скасуванню. З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обгрунтованості даного позову. Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини, суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерела права. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив ЄСПЛ у справі Проніна проти України (рішення від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника. Так, у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001). Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення. Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.10 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому судове рішення, постановлене за результатами апеляційного перегляду в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу. Керуючись ст.ст.12, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2024 року по справі №140/32197/23 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді С. П. Нос С. М. Шевчук