Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 140/8434/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 січня 2026 рокуЛьвівСправа № 140/8434/24 пров. № А/857/9282/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі : головуючого судді : Кухтея Р.В., суддів : Носа С.П., Шевчук С.М., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2025 року (ухвалене головуючим-суддею Волдінером Ф.А. в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Луцьку) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю 777 Трейдінг Груп до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, в с т а н о в и в : У серпні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю 777 Трейдінг Груп (далі - ТзОВ 777 Трейдінг Груп, Товариство, позивач) звернулося в суд із адміністративним позовом до Волинської митниці, в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205050/2024/000122/2 від 07.06.2024. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 07.02.2025 позовні вимоги були задоволені повністю. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Волинська митниця подала апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою відмовити Товариству у задоволенні позовних вимог повністю. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що під час перевірки документів, поданих декларантом в митних цілях, встановлено розбіжності та неточності, відтак у митного органу виникли сумніви щодо достовірності заявленої митної вартості товару. Оскільки позивачем не було надано достатніх документів на запит митного органу, які б підтверджували або визначили кількісно і достовірно складові митної вартості, митна вартість не могла бути визначена за основним методом визначення митної вартості. У зв`язку з цим декларанта повідомлено про намір прийняття рішення про коригування митної вартості товару та після проведення консультацій із декларантом, зважаючи на неможливість застосування наступних методів визначення митної вартості з причини відсутності у митного органу та декларанта відповідної інформації, митну вартість згідно зі статтею 64 Митного кодексу України визначено за резервним методом. У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного. З матеріалів справи видно, що 28.05.2024 між позивачем (покупець) та Womy equipment supply B.V. (Нідерланди) (продавець) було укладено зовнішньоекономічний договір (контракт) №GB1503/24, за умовами якого продавець зобов`язується поставити товар - автобус VDL Ambassador SB 200 XMGDE02FS0H019771. Покупець прийняти та оплатити його на умовах, визначених у цьому контракті. Згідно п.2 вказаного контракту, ціна контракту встановлюється в Євро. Валютою платежу за цим контрактом є Євро. Загальна суму контракту становить 13600 Євро. Ціна однієї одиниці становить 6800 Євро. Пунктом 3 контракту визначено умови поставки відповідно до правил Інкотермс в редакції 2010 року. У день відвантаження продавець сповіщає про це покупця. У день отримання товару покупець сповіщає про це продавця Товар супроводжується наступними документами: технічною документацією на транспортний засіб, тимчасовий транзитний технічний паспорт на тимчасовий засіб, комерційним інвойсом та іншими документами за запитом покупця. Відповідно до п.5 контракту, оплата здійснюється безготівковим розрахунком на валютний рахунок продавця, шляхом оплати з розрахункового рахунку покупця. Форма оплати - передоплата. Усі банківські накладні витрати несе покупець. Відповідно до інвойсу від 30.05.2024 №10240448 продавець поставив позивачу товар автобус VDL Ambassador SB 200 XMGDE02FS0H019771 вартістю 6800,00 Євро. На виконання умов контракту згідно із платіжною інструкцією в іноземній валюті від 05.06.2024 №18 позивачем здійснено оплату товару в сумі 13600,00 Євро. Згідно призначення платежу оплату товару здійснено відповідно до контракту №GB1503/24 від 28.05.2024. З метою митного оформлення імпортованого товару 07.06.2024 декларант ТОВ 777 ТРЕЙДІНГ ГРУП подав до Волинської митниці електронну митну декларацію, якій присвоєно номер №24UA205050021119U5 на товар: Автобус міський, був у користуванні, марка згідно з довідником VDL BERKHOF; модель згідно з довідником Ambassador 200; (кузов, шасі, рама) № XMGDE02FS0H019771; загальна кількість місць, включаючи водія сидячих - 43, загальна к-сть стоячих місць 40 місць, для людей з обмеженими можливостями 1 місце; призначення для перевезення пасажирів по дорогах загального користування; тип двигуна - дизель; робочий об`єм циліндрів двигуна 6693 см.куб.; номер двигуна - невизначений; потужність - 162kw; колісна формула - 4x2; календарний рік виготовлення - 2010; модельний рік виготовлення - 2010; Країна виробництва - (NL). Торгівельна марка VDL (графа 31 МД). Митну вартість визначено за першим методом (за ціною договору) на рівні 6800,00 Євро. Разом з митною декларацією позивачем до митного органу було подано також передбачений МК України перелік документів, на підставі яких товар був придбаний та ввезений на територію України, а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт) від 28.05.2024 2805NL, інвойс від 30.05.2024 №10240448, сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 від 31.05.2024 AF01335254, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 13.03.2023 №0639492930, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 29.05.2024 № НОМЕР_1 , платіжна інструкція №18 від 05.06.2024, калькуляція транспортних витрат від 07.06.2024, висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями від 07.06.2024 №1141, договір послуг митного брокера від 24.01.2024 №24/01, довідка від 07.06.2024 №070624034, копію митної декларації країни відправлення від 30.05.2024 №MRN24NL5Z9Z69APKM0DA5. Позивачу направлено електронне повідомлення щодо необхідності надання додаткових документів відповідно до положень статті 53 МК України: 1) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 2) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 3) транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару; 4) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з контрактом про поставку товару, митна вартість якого визначається; 5) виписку з бухгалтерської документації; 6) висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та за бажанням декларанта інші додаткові наявні документи для підтвердження заявленої ним митної вартості. У відповідь на запит відповідача декларант листом від 23.07.2024 направило митному органу додаткові документи та пояснення. 31.05.2024 митний орган за результатами перевірки митної декларації, а також інших документів, наданих відповідно до МК України, прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA205050/2024/000118/1 та видав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 31.05.2024 №UA205050/2024/000540, відповідно до якої відмовлено у митному оформленні товарів у зв`язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у статті 53 МК України. У графі 33 оскаржуваного рішення зазначено, що під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару було встановлено, що документи, які подані для підтвердження заявленої митної вартості, не містять усіх відомостей, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та містять розбіжності, а саме : свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_1 виписане на ТзОВ 777 ТРЕЙДІНГ ГРУП 29.05.2024, тоді як товар проданий згідно інвойсу №10240448 лише 30.05.2024; інвойс № 10240448 від 30.05.2024 не завірений продавцем товару; продавець товару згідно контракту від 28.05.2024 №2805NL фірма WOMY EQUIPMENT SUPPLY B.V., зареєстрована в Нідерландах, та поставка товару здійснюється з Нідерландів відповідно до товаросупровідних документів. При цьому, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 29.05.2024 № НОМЕР_1 видане в Австрії; надана копія платіжної інструкції в іноземній валюті №18 від 05.06.2024 не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт оплати за оцінюваний товар, оскільки не містить обов`язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, визначених Постановою №216. Окрім того, дана платіжна інструкція в іноземній валюті не відповідає умовам передоплати, визначеним в п.5 Контракту, оскільки товар оформлено на експорт 30.05.2024 (згідно копії митної декларації країни відправлення № MRN24NL5Z9Z69APKM0DA5), а оплата за платіжною інструкцією в іноземній валюті №18 здійснена лише 05.06.2024; Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 599 Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення (далі - Наказ № 599) для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до пункту 6 частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, до яких можуть належати: - рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; - калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Для підтвердження витрат на транспортування оцінюваного товару декларантом надано калькуляцію транспортних витрат від 07.06.2024 б/н, проте не надано жодних документів, які б підтверджували суму фактично понесених витрат. Окрім того, дана калькуляція транспортних витрат містить інформацію щодо вартості витрат по перевезенню товару за маршрутом м. Зевенберген (Нідерланди) - м/п Ягодин (Україна) у розмірі 30260 грн (відстань вказана 1513 км, що становить 20 грн за км) та за маршрутом м/п Ягодин (Україна) - м. Ковель (Україна) у розмірі 1140 гривень (відстань вказана 57 км, що становить 20 грн за км). У зв`язку з тим, що документи, подані для підтвердження митної вартості товару, не містили усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а також містили розбіжності, декларанту було запропоновано згідно із статтями 53, 54 МК України в 10-ти денний термін надати додаткові документи. Декларант відмовився від надання вищевказаних документів, про що зазначено в заяві. Отже, декларантом не забезпечено надання відповідно до пункту 2 частини другої статті 52 МК України достовірних відомостей про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У зв`язку з вищевикладеним та керуючись положеннями Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року, МК України, вимогами частини шостої статті 54 МК України передбачено, що у зв`язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком, та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. У зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (стаття 59 МК України) та методу 26 (стаття 60 МК України) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (стаття 62 МК України) та методу 2г (стаття 63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта, митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України на підставі цінової інформації, наявної в ЄАІС. Рівень митної вартості становить 12200 євро стерлінгів (МД від 18.05.2024 №UA205030/2024/004038). Товар був випущений у вільний обіг відповідно до митної декларації від 07.06.2024 №24UA205050021154U8 з наданням гарантій, передбачених частиною сьомою статті 55 МК України. Вважаючи оспорюване рішення митного органу протиправним, позивач звернувся до адміністративного суду з вимогою про його скасування. Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи у своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частина 1, 2 статі 51 МК України). Відповідно до частини 1 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Згідно частини 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Частиною 3 статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Згідно частини 3 статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Відповідно до частини 6 статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Зазначене відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові 11.02.2021 по справі № 826/8228/16. Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Таким чином, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. З розділу ІІІ («Митна вартість товарів та методи її визначення») МК України видно, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості. Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановлені належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановлені достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів. Відповідно, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах. Отже, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 09.07.2020 по справі №804/5445/17, від 31.03.2020 по справі №809/1858/16. З матеріалів справи видно, що під час митного оформлення товарів митному органу до митної декларації надано : зовнішньоекономічний договір (контракт) від 28.05.2024 2805NL, інвойс від 30.05.2024 №10240448, сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 від 31.05.2024 AF01335254, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 13.03.2023 №0639492930, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 29.05.2024 № НОМЕР_1 , платіжна інструкція №18 від 05.06.2024, калькуляція транспортних витрат від 07.06.2024, висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями від 07.06.2024 №1141, договір послуг митного брокера від 24.01.2024 №24/01, довідка від 07.06.2024 №070624034, копію митної декларації країни відправлення від 30.05.2024 №MRN24NL5Z9Z69APKM0DA5. Подані декларантом документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню. Згідно статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Разом з тим, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей. Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, у постанові від 07.05.2020 по справі № 1.380.2019.001625. Частинами 4-5 статті 58 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Як видно з матеріалів справи, контрактом №2805NL від 28.05.2024, укладеним між Товариством та Womy equipment supply B.V. (Нідерланди) (продавець) визначено предмет та суму контракту, умови поставки, оплати, здачі і приймання товару. Згідно інвойсу №10240448 від 30.05.2024 продавець поставив позивачу товар автобус VDL Ambassador SB 200 XMGDE02FS0H019771 вартістю 6800,00 Євро. На виконання умов контракту згідно із платіжною інструкцією в іноземній валюті №18 від 05.06.2024 позивачем здійснено оплату товару в сумі 13600,00 Євро. Згідно призначення платежу оплату товару здійснено відповідно до контракту №GB1503/24 від 28.05.2024. За змістом платіжної інструкції можна ідентифікувати сторін зовнішньоекономічної операції купівлі-продажу, номер контракту №2805NL від 28.05.2024, при цьому в призначенні платежу вказано, що оплата проводиться відповідно до нього. Однією із підстав для прийняття оскаржуваного рішення слугувало те, що надана декларантом платіжна інструкція в іноземній валюті від 05.06.2024 №18 не може бути взята до уваги, як банківський платіжний документ, що стосується оцінюваного товару, так як не відповідає вимогам Закону України №1591-ІХ Про платіжні послуги та Положення №216. З приводу наведеного, суд першої інстанції слушно зауважив, що дана платіжна інструкція була виготовлена через систему Інтернет - банкінг АТ Перший український міжнародний банк, в якій засвідчення документів здійснюється із застосування кваліфікованого електронного підпису, що пояснює відсутність підпису та печатки на платіжному дорученні. При цьому, платіжна інструкція містить штамп АТ Перший український міжнародний банк про проведення платежу банком 05.06.2024, що в свою чергу підтверджує безсумнівність здійснення оплати за товар відповідно до контракту №2805NL від 28.05.2024. Щодо доводів митного органу про те, що продавець товару згідно контракту №2805NL від 28.05.2024 фірма WOMY EQUIPMENT SUPPLY B.V., зареєстрована в Нідерландах, та поставка товару здійснюється з Нідерландів відповідно до товаросупровідних документів. При цьому, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 29.05.2024 № НОМЕР_1 видане в Австрії, то суд вірно зазначив, що продавець та власник товару не повинен обов`язково бути однією і тією ж особою. Продавець, реалізуючи транспортний засіб, не зобов`язаний здійснювати його реєстрацію за собою, а наявність у продавця права продажу може бути обумовлено цивільно-правовими відносинами між безпосереднім власником транспортного засобу та продавцем. З поданих декларантом документів (від 28.05.2024 №2805NL) зрозуміло, що продавцем є компанія WOMY EQUIPMENT SUPPLY B.V. (Нідерланди). Більше того, доказів перебування позивача у договірних відносинах з третіми особами, крім продавця, матеріали справи не містять. Крім того, чинним законодавством не передбачено обов`язку надання декларантом документів про походження товару в попередніх ланцюгах постачання продавця-експортера, що може становити комерційну таємницю, а питання щодо перевірки повноважень продавця на здійснення продажу транспортного засобу від імені його власників не входить до компетенції митного органу та не впливає на задекларовані та підтверджені відповідними документами числові значення митної вартості, з якої обраховуються та справляються митні платежі. Більше того, суд вказує, що свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу не є документом в розумінні митного законодавства, який підтверджує митну вартість товару. Таким чином вимога митного органу надати договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з контрактом про поставку товару, митна вартість якого визначається, оскільки доказів того, що позивач вступав у договірні відносини із третіми особами матеріали справи не містять не заслуговує на увагу. Щодо твердження митного органу дослівно Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України №599 від 24.05.2012 Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення (далі - Наказ №599) для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до пункту б частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, до яких можуть належати: - рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка- фактури; -калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Так, для підтвердження витрат на транспортування оцінюваного товару декларантом надано калькуляцію транспортних витрат від 07.06.2024 б/н, проте не надано жодних документів, які б підтверджували суму фактично понесених витрат. Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. МК України не визначено перелік документів, що підтверджують транспортні витрати. Наказ №599 також не встановлює вичерпного переліку документів, що подаються на підтвердження витрат на транспортування, а лише рекомендаційний. Відповідно до Наказу №599 до зазначених документів можуть належати рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно- експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Позивачем до митного оформлення надано калькуляцію транспортних витрат, так як перевезення товару здійснювалось з використанням власного транспортного засобу та на вимогу митного органу надано Договір про надання послуг №01/06 від 01.06.2024 та акт прийому-передачі №01/06 від 07.06.2024 від виконавця договору про надання послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів. Колегія суддів зазначає, що надані документи підтверджують понесені підприємством витрати на транспортування. Також, колегія суддів враховує, що позивачем до митного оформлення було самостійно надано платіжну інструкцію в іноземній валюті №18 від 05.06.2024, у якій у призначенні платежу є посилання на контракт №2805NL від 28.05.2024, що підтверджує вартість товару. Вартість транспортування до кордону включена у ціну товару, на підтвердження чого митному органу були надані підтверджуючі документи. Крім того, позивачем до митного оформлення надано експертний висновок, що підтверджує якісні характеристики транспортного засобу. Відтак, надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення. На переконання колегії суддів, сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях. Колегія суддів враховує позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 12.03.2019 у справі №826/2313/16 та 13.06.2019 у справі №820/6315/15, суд зауважує, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Колегія суддів зауважує, що наявність однієї лише вказівки митного органу на перелічені ним розбіжності та недоліки у:поданих позивачем документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не може бути достатньою для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. Між тим, подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, відповідають вимогам чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а тому підтверджують заявлені декларантом відомості про митну вартість товарів. Колегія суддів звертає увагу на те, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією чи іншими особами у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару. При прийнятті оскаржуваних рішень відповідачем використано виключно інформацію з бази даних митного органу, тобто при винесенні спірних рішень відповідач спирався не на документи, подані декларантом до митного оформлення, а на вже наявну в митного органу цінову інформацію. Таким чином, враховуючи вищенаведене колегія суддів дійшла висновку, що під час митного оформлення декларантом надано усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар, містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, та які підтверджували заявлену декларантом митну вартість товару за ціною договору, згідно з вимогами Митного кодексу України. При цьому, відповідач не підтвердив належними доказами наявність у поданих декларантом документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари На переконання колегії суддів, позивач у відповідності до вимог статей 52, 53 МК подала всі необхідні документи для митного оформлення придбаного товару за ціною договору, які не містили в собі розбіжностей, зазначених в частині третій статті 53 МК, і в митного органу не було підстав для винесення оспорюваного рішення В даній справі митний орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена Колегія суддів звертає увагу на те, що в адміністративному судочинстві добросовісність (несвавільність, розумність, справедливість) рішення суб`єкта владних повноважень означає, що при його прийнятті повинен бути застосований певний стандарт поведінки посадових осіб такого суб`єкта, що характеризується законністю, транспарентністю та повагою до прав та інтересів суб`єктів приватного права (позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 18.01.2023 по справі №500/26/22) Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 30.10.2018 по справі №826/25605/15 ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості Вищевикладені обставини свідчать про не підтвердження під час розгляду справи правомірності рішення, у зв`язку з чим останнє підлягає визнанню протиправними та скасуванню. Також, колегією суддів не встановлено у документах, які подані декларантом до митного оформлення ознак підробки документів чи відсутності у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Отже, позивач надав митному органу належні та допустимі докази на підтвердження ціни імпортованого товару і зазначені документи не містили розбіжностей щодо вартості та вказували, що їх дані піддаються обчисленню. У свою чергу відповідач не довів обставини, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару за ціною договору. З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обгрунтованості даного позову. Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерела права. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» (рішення від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника. Так, у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001). Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення. Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.10 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому судове рішення, постановлене за результатами апеляційного перегляду в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу. Керуючись ст.ст.12, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2025 року по справі №140/8434/24 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді С. П. Нос С. М. Шевчук