Постанова 4857 № 140/5623/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 січня 2023 рокуЛьвівСправа № 140/5623/22 пров. № А/857/16538/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: судді-доповідача -Шевчук С. М. суддів -Кухтея Р. В. Носа С.П. розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства "ЗАХІД АВТО ТРАСТ" на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2022 року (рішення ухвалене за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у м. Луцьку судом у складі головуючого судді Дмитрука В.В., дата складення повного тексту рішення суду не зазначена) у справі № 140/5623/22 за адміністративним позовом Приватного підприємства "ЗАХІД АВТО ТРАСТ" до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови, суд ВСТАНОВИВ: І.

ОПИСОВА ЧАСТИНА Приватне підприємство «ЗАХІД АВТО ТРАСТ» звернулося з адміністративним позовом до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2022/000083/2 від 18.07.2022 і картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2022/019334. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2022 року у задоволенні позову відмовлено повністю. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судове рішення прийнято з неповним з`ясуванням обставин справи, порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. На підтвердження доводів апеляційної скарги позивач вказує, що у підтвердження числового значення вартості товару позивачем надано інвойс (FAKTURA HANDLOWA) №2961 від 13.10.2022 продавця та зовнішньоекономічний контракт на поставку автомобілів №15/06 від 15.06.2021, який підтверджує вартість товару. Зазначає, що жодних недостовірних документів чи відомостей які б впливали на визначення митної вартості товару митному органу не було подано, а в рішенні не зазначено конкретного обґрунтування числового значення визначеного митним органом. Вважає оскаржуване рішення необґрунтованим та прийнятим без відповідних мотивів та підстав його прийняття, оскільки всі твердження, які містяться у даному рішенні зводяться до цитування норм митного кодексу, якими мотивували свої дії посадові особи митниці. З наведених підстав апелянт вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2022/000083/2 від 18.07.2022 та картка відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2022/019334 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, з мотивів аналогічних тим, що викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні. Про розгляд апеляційної скарги сторони повідомлені шляхом надіслання копій ухвал про відкриття апеляційного провадження та про призначення апеляційної скарги до розгляду на електронну адресу відповідача та представника позивача, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що під час заявлення товару до митного оформлення позивач не надав всіх документів відповідно до вимог частини першої та другої статі 53 МК України, а ті що були надані, містили певні розбіжності, а тому у спірних правовідносинах сумніви митного органу щодо складових митної вартості товару є обґрунтованими. ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ПП «ЗАХІД АВТО ТРАСТ» відповідно до рахунку-фактури від 13.07.2022 №2961 придбало у ТзОВ «AUDIOSEРT SP. Z О. О.» автомобіль VOLVO FM 450, ідентифікаційний номep (VIN): YV2XZX0A9EB702650, за ціною 15 150,00 EUR. З метою митного оформлення вказаного товару декларантом в інтересах позивача було подано митну декларацію №UA205140/2022/051374, у якій вартість транспортного засобу була визначена за основним методом, а саме за фактурною вартістю у розмірі 15 150,00 EUR/ До митної декларації декларантом додано, зокрема: рахунок-фактура (інвойс) від 13.07.2022 №2961; зовнішньоекономічний контракт на поставку автомобілів №15/06 від 15.06.2021/ Декларантом на запит митниці щодо надання додаткових документів, повідомлено про відсутність додаткових документів для підтвердження митої вартості. Позивачу було відмовлено у митному оформленні товару за вищезазначеною митною декларацією, шляхом винесення картки відмови №UA205140/2022/019334, з таких причин: митна вартість товару 1 не може бути визнана за вартістю, визначеною декларантом щодо товарів, які імпортуються, у зв`язку з відсутністю у поданих до митного оформлення документах належних відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена (підлягає сплаті) за ці товари та неподанням декларантом додаткових документів, витребуваних митним органом, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частині третій статті 53 Митного кодексу України. Прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 18.07.2022 №UA205140/2022/000083/2 відповідно до вимог Розділу ІІІ (статті 49-66) Митного кодексу України (ЗУ №4495-VI від 13.03.2012). Підстава Розділ ІІІ (статті 49-66), статті 256, 257 Митного кодексу України (ЗУ №4495-VI від 13.03.2012). Також роз`яснено вимоги, виконання яких забезпечить митне оформлення товару, а саме: привести декларування товару 1 відповідно до положень статті 257 Митного кодексу України (ЗУ №4495-VI від 13.03.2012), здійснити коригування заявленої митної вартості відповідно до рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2022/000083/2 від 18.07.2022, з урахуванням положень частини 4, 7 статті 55 Митного кодексу України. Підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2022/000083/2 від 18.07.2022, як зазначено в останньому, є те, що митна вартість товару 1 який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом. Згідно ст. 54 МКУ митниця під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару зобов`язана здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товару шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів в поданих до митного оформлення товарів за митною декларацією №UA205140/2022/051374 документи містять розбіжності, зокрема: згідно інвойсу від 13.07.2022 №2961 продавцем транспортного засобу є AUDIOSET SP. Z O. О. 22-100 Chelm, ul.Chemiczna, 3 Polska. Однак, в технічному паспорті 2014DD11429 від 16.07.2014 в графах С.1, С2, С4 зазначені власники транспортного засобу VFS LOCATION FRANCE, та EST LE PROPRIE TAIRE DU VEHICULE, AVICULTURE LOGISTIQUE SERVICES LA BOHARDIERE. Вказане свідчить про наявність ризиків, заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно умов та ціни придбання транспортного засобу. Згідно вимог наказу ДМСУ від 01.07.2021 №476 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України» та згідно ст. 53 та ст. 54 МКУ декларанту запропоновано надати в 10-денний термін наступні документи: - договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку, митна вартість яких визначається; - рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; - декларацію країни відправлення; - банківський платіжні документи за здійснені поставки; - висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Декларант повідомив листом №1 від 18.07.2022 про відсутність додаткових документів для підтвердження митної вартості. У зв`язку з вищевикладеним та керуючись положеннями Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року, Митного кодексу України, також, вимогами ч. 6 ст. 54 МКУ передбачено, що у зв`язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком, та відповідно до умов, зазначених у ч. 2-4 ст. 53 МКУ митниця може відмовити у визнанні заявленої декларантом митної вартості. За умови надання, згідно ст. 53 МКУ документів, витребуваних митницею, які містять достовірну, об`єктивну інформацію, яка підлягає обчисленню і підтверджує правильність обрання методу визначення митної вартості, митну вартість може бути визнано. У зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст. 60 МКУ) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст. 62 МКУ) та методу 2г (ст. 63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта. Митну вартість товару 1 визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України, відповідно до наказу ДМСУ від 01.07.2021 №476 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України», на підставі цінової інформації, наявної в митного органу із зовнішніх джерел, зокрема з мережі Інтернет (Autoline.ua) (тов. 1)на рівні - 26900 євро, з врахуванням положень статті 64 Митного кодексу України. Митницею відповідно до положень ст. 55 та ст. 57 МКУ з декларантом проведена письмова консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару. Декларант має право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг за умови надання гарантій відповідно до розділу X та ст.55 Митного кодексу. Декларант має право оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 Митного кодексу або в судовому порядку. Позивач, не погодившись із рішенням про коригування митної вартості товарів №UA205140/2022/000083/2 від 18.07.2022, а також карткою відмови №UA205140/2022/019334, звернувся до суду з цим позовом. ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке. Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції Україні, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України (далі - МК України) та іншими законами України. За приписами частини першої статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до частини першої статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. За приписами статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право, зокрема: на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу. Частинами першою, третьою статті 53 МК України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи згідно переліку, наведеного у цій нормі. За вимогами частин першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Згідно з пунктом 1 частини 4 статті 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно з частиною 5 статті 54 МК України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Частиною шостою статті 54 МК України передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. За змістом цих норм митна вартість товарів визначається декларантом; водночас митний орган контролює правильність визначення такої вартості і за результатами здійснення такого контролю, у випадку неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частині третій статті 53 МК України, приймає рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 МК України. Як видно з матеріалів справи, на підтвердження задекларованої митної вартості товару позивач надав до митного оформлення такі документи: рахунок-фактура (інвойс) від 13.07.2022 №2961; зовнішньоекономічний контракт на поставку автомобілів №15/06 від 15.06.2021 року. Наявність розбіжностей у документах, поданих з митною декларацією, підтверджується дослідженими судом доказами. Так, при проведенні відповідно до положень статті 54 МК України контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за митною декларацією №UA205140/2022/051374 встановлено, що документи містять розбіжності, зокрема: згідно інвойсу від 13.07.2022 №2961 продавцем транспортного засобу є AUDIOSET SP. Z O. О. 22-100 Chelm, ul.Chemiczna, 3 Polska. Однак, в технічному паспорті 2014DD11429 від 16.07.2014 в графах С.1, С2, С4 зазначені власники транспортного засобу VFS LOCATION FRANCE, та EST LE PROPRIE TAIRE DU VEHICULE, AVICULTURE LOGISTIQUE SERVICES LA BOHARDIERE. У зв`язку з наведеним та з метою підтвердження заявленого рівня митної вартості імпортованого транспортного засобу декларанту було направлено електронне повідомлення щодо необхідності надання додаткових документів відповідно до приписів частини 3 статті 53 Митного кодексу України. Разом з тим, декларант повідомив митний орган про відсутність додаткових документів для підтвердження митної вартості. Колегія суддів зауважує, що вказана вище невідповідність між інформацією, вказаною в технічному паспорті на т/з та рахунку-фактурі (інвойсі) щодо власника та продавця автомобіля є суттєвою, адже поданий до митного контролю рахунок-фактура №2961 від 13.07.2022 підтверджує лише дані щодо якісних та модельних характеристик згаданого т/з, проте не свідчить про наявність у юридичної особи, а саме компанії «AUDIOSET SP. Z O. О.» будь-яких майнових прав щодо згаданого об`єкту в тому рахунку і відносно його продажу та визначення ціни його реалізації. Також це суперечить п.п 6.2 контракту №15/06 від 15.06.2021 укладеного між компанією «AUDIOSET SP. Z O. О.» (що іменується як «Продавець») та приватним підприємством «ЗАХІД АВТО ТРАСТ (що іменується як «Покупець»), згідно якого право власності на товар Покупець набуває у Продавця, після надходження коштів на розрахунковий рахунок Продавця, при цьому Покупець має право від свого імені передавати, продавати куплений у продавця товар третім особам, як до моменту оплати за товар, так і після. Водночас доказів переходу права власності від «AVICULTURE LOGISTIQUE SERVICES LA BOHARDIERE» (місцезнаходження - Франція), до продавця «AUDІОSET SP. Z O. O.» (місцезнаходження - Польща) надано не було, а у поданому до митного оформлення контракті №15/06 від 15.06.2021 відсутня інформація щодо купівлі-продажу спірного транспортного засобу, щодо ціни його придбання вищезазначеними суб`єктами, що не дає можливості надати оцінку господарській операції цих контрагентів. Колегія суддів вважає, що вищевказана розбіжність є підставою для сумніву щодо впливу третіх осіб на формування числових значень митної вартості, адже згідно частини п`ятої статті 58 МК України митна вартість - ціна товару, що фактично сплачена або підлягає сплаті, а ціна - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/ або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Крім того, як вірно зазначено судом першої інстанції, що 15.06.2021 між ПП «ЗАХІД АВТО ТРАСТ» (покупець) та Компанією «AUDIOSET SP. Z O. О.» (продавець) укладено контракт №15/06, за умовами якого продавець зобов`язується продати покупцю, а покупець придбати у продавця на умовах DAP Ягодин, Луцьк Ковель Рівне Дубно Сарни Старовойтово (згідно з ІНКОТЕРМС 2010 р.) транспортні засоби та запасні частини до них. Вартість товару визначається у Євро Європейського Союзу/Доларах США із урахуванням умов поставки кожної партії, чи одиниці товару і фіксується у інвойсах до даного Контракту. Загальна сума Контракту складає 10 000 000 Євро/10 000 000 доларів США. Період розрахунку за товар визначає Продавець додатковою угодою, або ж цей термін визначає чинне законодавство. Порядок розрахунків: оплату за Товар Покупець проводить шляхом переказу коштів на розрахунковий рахунок Продавця. На підтвердження заявленої вартості придбаного транспортного засобу декларант надав рахунок-фактуру (інвойс) №2961 від 13.07.2022, однак докази факту оплати вартості придбаного транспортного засобу позивачем як при декларуванні транспортного засобу, так і в подальшому митному органу не надано, і такі у матеріалах справи відсутні. Так, відповідно до правил Інкотермс 2010 умови доставки DAP передбачають «поставку в пункту» - означає, що продавець виконав своє зобов`язання по поставці, коли він надав покупцеві товар, випущений в митному режимі експорту та готовий до розвантаження з транспортного засобу, який прибув у вказане місце призначення. За вказаними умовами продавець: 1) здійснює перевезення товару до погодженого сторонами місця не розвантажуючи товар з транспортного засобу у такому місці; 2) за власний рахунок укладає договір перевезення товару до узгодженого місця призначення; 3) надає покупцю на його прохання, на його ризик та за його рахунок інформацію, необхідну для отримання страхування; 4) якщо необхідно проводить митне очищення товару для експорту; 5) несе всі ризики, пов`язані з доставкою товару в визначене місце. В свою чергу покупець: 1) за власний рахунок та на власний ризик одержує імпортну ліцензію або інший дозвільний документ, виконує усі митні формальності, необхідні для імпорту товару; 2) несе всі ризики втрати чи пошкодження товару з моменту його поставки у визначене місце; 3) надає продавцю, на його прохання, необхідну інформацію для укладення договору страхування; 4) здійснює вивантаження товару в місці призначення, якщо за договором перевезення ці витрати не оплачує продавець. При цьому, декларантом не надано митному органу документів, які містять відомості про страхування транспортного засобу, платіжних документів, які підтверджують вартість транспортного засобу з врахуванням витрат на перевезення, завантаження, вивантаження та страхування, договорів (угод, контрактів) з третіми особами щодо вказаних послуг. Колегія суддів зазначає, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості товарів. З цією метою вони мають повноваження витребовувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товарів в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України. Митниця може вимагати, а суб`єкт господарювання має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності заявленої митної вартості товару. Надання неналежних документів не може вважатися виконання вимог митниці щодо підтвердження митної вартості товарів. Суд зазначає, що сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких здійснено. Аналіз норм МК України дає підстави вважати, що контроль правильності обчислення заявленої декларантом митної вартості може здійснюватися в тому числі шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено. Як встановлено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. В силу приписів частини дев`ятої статті 58 МК України розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню. Оскільки в ході судового розгляду справи встановлено розбіжності та невідповідності в поданих декларантом документах, висновок відповідача про неправильно визначену декларантом митну вартість товару за першим методом суд вважає обґрунтованим та таким, що узгоджується з фактичними обставинами справи. Колегія суддів зазначає, що, запропонувавши надати додаткові документи, митний орган сприяв позивачу в обґрунтуванні застосування першого (основного) методу визначення митної вартості ввезеного на митну території України товару. Згідно з частиною першою статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Відповідно до частини другої статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Частиною третьою статті 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України). Відповідно до частини п`ятої статті 57 МК України у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (ч. 6 ст. 57 МК України). Відповідно до частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. Згідно з частиною першою статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина друга статті 54 МК України). При цьому, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган зазначає докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598). Як видно із спірного рішення UA205140/2022/000083/2 від 18.07.2022, відповідач вважає, що вартість товару не може бути визначена за вартістю, заявленою декларантом у митній декларації, оскільки подані декларантом документи містять розбіжності. Митним органом вказано про неможливість визначення митної вартості шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 МК України, а саме: методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст. 60 МКУ) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст. 62 МКУ) та методу 2г (ст. 63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта, а тому митну вартість скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості згідно з положеннями статті 64 МК України. Частиною першою статті 62 МК України встановлено, що у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена відповідно до положень статей 58-61 цього Кодексу, їх митна вартість визначається згідно з положеннями цієї статті на основі віднімання вартості, крім випадків, коли на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи послідовність застосування цієї статті та статті 63 цього Кодексу може бути зворотною. За приписами статті 63 МК України для визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) за основу береться надана виробником товарів, що оцінюються, або від його імені інформація про їх вартість, яка повинна складатися із сум: 1) вартості матеріалів та витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів. Така інформація повинна базуватися на комерційних рахунках виробника за умови, що такі рахунки сумісні із загальновизнаними принципами бухгалтерського обліку, які застосовуються в країні, де ці товари виробляються; 2) обсягу прибутку та загальних витрат, що дорівнює сумі, яка звичайно відображається при продажу товарів того ж класу або виду, що й оцінювані товари, які виготовляються виробниками у країні експорту для експорту в Україну; 3) загальних витрат при продажу в Україну з країни вивезення товарів того ж класу або виду, тобто витрат на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, їх транспортування до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрат на страхування цих товарів. У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях згідно положень статті 64 МК України. Як встановлено судом, митним органом було проведено процедуру консультацій з декларантом з метою визначення митної вартості товару, придбаного позивачем, та застосовано послідовність методів визначення вартості товару, що підтверджується змістом оскаржуваного рішення. У зв`язку з неможливістю застосування методів щодо ідентичних та подібних товарів, методів віднімання та додавання, що обґрунтовано у оскарженому рішенні (з підстав відсутності у митного органу належної інформації), митна вартість товару, придбаного та ввезеного позивачем була скоригована відповідачем за методом митної вартості товару, - резервним методом. Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що використовуючи право, передбачене частиною 5 статті 54 МК України, митним органом обґрунтовано не визнано митну вартість імпортованого позивачем товару за ціною договору, оскільки надані декларантом документи містять вищевказані недоліки та розбіжності. Тому, оскаржуване рішення про коригування митної вартості відповідає вимогам частини 2 статті 55 МК України, оскільки у графі 33 містить обґрунтовані причини через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано. За таких обставин, колегія суддів вважає, що підстави для задоволення позову відсутні, позаяк суб`єкт владних повноважень Волинська митниця, приймаючи оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару UA205140/2022/000083/2 від 18.07.2022 діяла в межах повноважень та у спосіб, визначений законами та Конституцією України. Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції вважає вірними висновки суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення названого адміністративного позову. Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права. У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні. Відповідно до ст.139 КАС України, судові витрати новому розподілу не підлягають. Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Приватного підприємства "ЗАХІД АВТО ТРАСТ" залишити без задоволення. Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2022 року у справі №140/5623/22 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя С. М. Шевчук судді Р. В. Кухтей С. П. Нос