Постанова 4854 № 420/14749/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 30 червня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/14749/25 Головуючий І інстанції: Пекний А.С. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді - Осіпова Ю.В., суддів - Кравченко К.В., Скрипченка В.О., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2025 року (м.Одеса, дата складання повного тексту судового рішення - 17.11.2025р.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КРУПЯНИЙ ДВІР» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості, - В С Т А Н О В И В: 12.05.2025р. ТОВ «КРУПЯНИЙ ДВІР», через представника-адвоката Євстіфєєвої І.ВІ., звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Одеської митниці (відокремлений підрозділ Держмитслужби), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати рішення від 05.11.2024р. №UA500020/2024/000196/1 про коригування митної вартості. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з метою здійснення митного оформлення товарів представником позивача (декларантом) було подано митну декларацію, в якій митна вартість товару визначена за ціною інвойсу №24UA500020009226U0 від 04.11.2024р. На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товарів та обраного методу її визначення декларант надав митному органу разом з деклараціями повний пакет документів. Однак, Одеська митниця відмовила у митному оформленні (випуску) товарів та декларантом було отримано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА500020/2024/000436 від 05.11.2024р. та рішення про коригування митної вартості товарів №UА500020/2024/000196/1 від 05.11.2024р., яким скориговано митну вартість товарів. Позивач вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів прийнято з порушенням вимог МК України, оскільки воно не містить передбачених законодавством відомостей про підстави невизнання заявленої митної вартості, обґрунтованих підстав для коригування заявленої декларантом митної вартості. При цьому, позивач не погоджується з обставинами, на які вказує в оскаржуваному рішенні відповідач, оскільки вони жодним чином не спростовують митної вартості, яка визначена позивачем у поданій митній декларації, і не є підставою для здійснення коригування її вартості. З огляду на викладене , позивач вважає, що висновок митного органу щодо не підтвердження ТОВ «Крупяний Двір» числового значення складових митної вартості товарів, заявлених за основним методом її визначення, є безпідставним, оскільки декларантом було надано усі обов`язкові документи, передбачені ч.2 ст.53 МК України. Представник відповідача надав до суду першої інстанції письмовий відзив, в якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити в їх задоволенні. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2025 року (ухваленим в порядку спрощеного (письмового) провадження) адміністративний позов ТОВ «КРУПЯНИЙ ДВІР» - задоволено повністю. Визнано протиправною та скасовано рішення Одеської митниці від 05.11.2024р. №UA500020/2024/000196/1 про коригування митної вартості. Стягнуто з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь ТОВ «КРУПЯНИЙ ДВІР» витрати зі сплати судового збору у сумі 2422,40 грн. Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач 16.12.2025р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив про те, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права, у зв`язку із чим просив скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.11.2025р. і прийняти нове, яким позовні вимоги ТОВ «КРУПЯНИЙ ДВІР» - залишити без задоволення. Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24.12.2025р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Одеської митниці та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження. 09.01.2026р. до П`ятого апеляційного адміністративного суду надійшли матеріали справи. Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, можуть бути розглянуті судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України). Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків. Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи. Позивач - ТОВ «КРУПЯНИЙ ДВІР» (код ЄДРПОУ 37223954) зареєстрований як суб`єкт господарювання в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. 17.09.2024р. між «ARDEN MAKARNA GIDA SANAYI TICARET ANONIM SIRKETI» (Турція) (Продацець) та ТОВ «Крупяний Двір» (Україна) (Покупець) укладено контракт № IMP-17/09/2024, відповідно до умов якого «Продавець» зобов`язується постачати та передавати у власність «Покупця» бакалійну продукцію, іменовану надалі «Товар», а Покупець зобов`язується приймати та оплачувати Товар. Згідно п. 1.1.1. цього Контракту, найменування товару та кількість вказуються в Специфікації, яка є невід`ємною частиною цього Контракту та на вимогу Покупця затверджується Продавцем. Кількість товару: погодження кожної партії товару здійснюється підписанням Специфікації до Контракту за ціною, яку Покупець заплатить у розмірі визначеному в Специфікації. Кількість поставки за товар, визначена в Додаткових угодах, Специфікаціях та рахунках-фактурах є невід`ємною частиною цього Контракту. Відповідно до п. 2.1, 2.4 Контракту, ціна товару, остаточно визначається в Специфікації до цього Контракту. До вартості товару включено: вартість продукту, вартість упаковки, проведених експертиз, отримання сертифікатів та документів, підтверджувальних якість товару, документів для митного оформлення товару на експорт. Загальна вартість Контракту складається з суми усіх Специфікацій, які є невід`ємною частиною цього Контракту. Крім того, за умовами п. 4.1 Контракту, сплата здійснюється Покупцем, банківським переказом у доларах США на рахунок Продавця, вказаний у розділі 11 цього контракту, згідно об`єму, ціни, вказаних у Специфікації, що є невід`ємною частиною Контракту на кожну поставку товару. 04.11.2024р. декларантом позивача, з метою митного оформлення товару до Одеської митниці була подана митна декларація №24UA500020009226U0 від 04.11.2024р. та документи, що підтверджують митну вартість товарів і обраний метод її визначення, а саме: рахунок-фактуру (інвойс) № ARX2024-62 від 30.09.2024; проформу-інвойс № ARX202400000062 від 17.09.2024; коносамент № MEDUU8959790 від 28.09.2024; навантажувальний документ № DOL00001508 від 01.11.2024; сертифікат про походження товару № B1722292 від 01.10.2024; банківський платіжний документ, що стосується товару б/н від 25.09.2024; банківський платіжний документ, що стосується товару б/н від 31.10.2024; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг №UAEWI0593424 від 30.10.2024; виписку з бухгалтерської документації Податкова накладна № 13 від 12.06.2023; прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 17.09.2024; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу № IMP-17/09/2024 від17.09.2024; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 1 від 17.09.2024; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Quality specification №1 від 17.09.2024; договір (контракт) про перевезення MEDU0004012024 від 04.01.2024; заяву Non GMO №б/н від 30.09.2024; інформацію про позитивні результати контролю № 12094867 від 04.11.2024; Health cert. №24-27-018389 від 02.10.2024; платіжку за перевезення б/н від 01.11.2024; судове рішення у справі № 420/4220/24 від 19.06.2024; судове рішення у справі № 420/6650/24 від 21.05.2024; судове рішення у справі № 420/6651/24 від 14.06.2024; копію митної декларації країни відправлення №24330100EX00185168 від 01.10.2024. Однак, митним органом, відповідно до ч.3 ст.53 МКУ, декларанта було зобов`язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) наступні додаткові документи: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3) копію митної декларації країни відправлення; 4) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. 05.11.2024р. митним органом отримано лист уповноваженої особи позивача від 05.11.2024р. №05/11-1000 щодо відмови у наданні необгрунтовано витребуваних документів упродовж 10 діб. 05.11.2024р. Одеською митницею за результатами розгляду м/декларації та доданих до неї документів, було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UА500020/2024/000196/1 від 05.11.2024р. та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА500020/2024/000436 від 05.11.2024р. Не погоджуючись із такими діями та рішенням Одеської митниці, вважаючи їх протиправними та такими, що прийняті без урахування усіх обставин справи, позивач звернувся до суду із даним позовом. Вирішуючи справу по суті та повністю задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості та доведеності позовних вимог та, відповідно, з неправомірності дій та спірного рішення відповідача. Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали даної справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції та вважає їх обґрунтованими, з огляду на наступне. Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України. Згідно з визначенням, наведеним у ч.1 ст.4 МК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), «митним контролем» - є сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку. Як слідує зі змісту положень ст.49 МК України, митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. А як визначено нормами ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Так, ч.2 ст.53 МКУ передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Відповідно до положень ч.1 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. У частині 2 цієї ж статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Згідно із ч.1 ст.54 МКУ, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Відповідно до норм ч.4 ст.54 МК України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу. Як передбачено приписами ч.5 ст.54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному ст.ст.345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю. Як визначено ч.6 ст.54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Відповідно до вимог ч.1 ст.55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених ч.6 ст.54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Як вбачається зі змісту положень ч.1 ст.57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. А як слідує з ч.2 ст.58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Відповідно до норм ч.2 ст.53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.ч.5,6 ст.52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Відповідно до вимог ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Отже, системний аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо. Наявність у митного органу саме «обґрунтованого сумніву» у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому, витребувати необхідно лише тільки ті документи, які дають реальну можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Аналогічна правова позиція з цього питання наведена, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 31.03.2015р. у справах № 21-127а15 та № 21-53а15 та у постанові Верховного Суду від 21.03.2018 р. у справі № 803/407/16. Отже, як вбачається з матеріалів справи, опрацювавши надані позивачем документи, митний орган прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, застосувавши резервний метод визначення митної вартості. Наявними ж у справі доказами, в свою чергу, підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалась обчисленню, поданих документів було достатньо для прийняття рішення на їх підставі, а тому відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за резервним методом визначення митної вартості та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, з огляду на наступне. Так, відповідно до приписів ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, зокрема: виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару. Основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору. Обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митниці є обґрунтованими тільки тоді, якщо надані декларантом документи містять явні розбіжності, або наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Але, при цьому, митний орган зобов`язаний обов`язково зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом, зокрема, у постанові від 12.03.2019 у справі №803/3649/15. Що ж стосується безпосередньо зауважень митного органу про те, що у поданому декларантом рахунку-фактурі (інвойсі) від 30.09.2024р. №ARX2024-62 зазначено проформу інвойс № 9240137, хоча до митного оформлення фактично було подано Proforma-invoice ARX2024000000062 від 17.09.2024р, то судова колегія з цього приводу зазначає наступне. Так, як загально відомо, «проформа-інвойс» - це формально виставлений рахунок-фактура, мета якого оголосити вартість товару чи послуги. «Проформа-інвойс» по суті фактично є «попереднім рахунком» на товар. Ціна та перелік товарів у цьому виді інвойсу не є остаточними, та у подальшому можуть змінюватись. Згідно з положеннями ч.2 ст.53 Митного кодексу України, саме рахунок-фактура (інвойс) є документом, який підтверджує митну вартість товарів, якщо товар є об`єктом купівлі-продажу. Дану проформу-інвойс ARX2024000000062 від 17.09.2024р. було сформовано «Продавцем» (а не позивачем-покупцем), і відповідно до неї, загальна вартість товару становить 13 647,50 доларів США. Як видно з матеріалів справи, позивачем, на виконання положень Специфікації, було здійснено передоплату у розмірі 30% від загальної суми проформи-інвойсу у розмірі 4 094,25 доларів США, що підтверджується SWIFT платежем б/н від 25.09.2024р., призначення: «PREPAYMENT FOR COUSCOUS PASTA TYPE ACC. CONTRACT IMP-17/09/2024 FROM 17.09.2024, PROFORMA INVOICE ARX2024000000062 FROM 17.09.2024». В подальшому, як свідчать матеріали справи, «Продавцем» було виставлено інвойс №ARX2024-62 від 30.09.2024р., відповідно до якого, загальна вартість товару становить 13 647,50 доларів США, з яких: авансова оплата 4 094,25 доларів США, балансова сплата 9 553,25 доларів США. При цьому, як встановлено з матеріалів справи, балансову сплату від загальної суми рахунку-фактури (івойсу) було здійснено у розмірі 9553,25 доларів США, що підтверджується SWIFT платежем б/н від 31.10.2024, призначення «PREPAYMENT FOR COUSCOUS PASTA TYPE ACC. CONTRACT IMP-17/09/2024 FROM 17.09.2024, PROFORMA INVOICE ARX2024-62 FROM 30.09.2024». Як вбачається зі змісту п. 2.3 Контракту, після підписання Сторонами Специфікацій зі вказаною кількістю, ціною та терміном поставки та/або сплати Товару Покупцем, згідно до умов цього Контракту, ціна Товару зміні не підлягає. Відтак, після підписання Специфікації, незалежно від дати поставки та митного оформлення товарів, визначена у ній ціна та загальна вартість товару є незмінні. Щодо інших претензій митного органу у вигляді зазначення іншого номера проформи-інвойсу, а саме №240137, то, як видно зі змісту позову, позивач зазначає, що Контракт із продавцем було укладено 17.09.2024р. і на його виконання здійснювалися неодноразово поставки товару. В даному випадку, помилка в частині зазначення іншого номеру проформи-інвойсу має виключно «технічний» характер, а тому жодним чином не впливає на достовірність викладених у ній відомостей. Щодо ненадання до митного оформлення «сертифікату якості» та «фумігаційного сертифікату», то судова колегія зазначає наступне. Так, «сертифікат якості» та «фумігаційний сертифікат» не є «первинними» документами, що підтверджують вартість імпортованого товару, відповідно, їх неподання декларантом не може бути належною підставою для прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості товарів. До того ж, варто звернути увагу на те, що позивачем, окрім іншого, надавалися митному органу сертифікат про походження товару №В1722292 від 01.10.2024р, сертифікат здоров`я №24-27018389 від 02.10.2024р, інформація про позитивні результати контролю №12094867 від 04.11.2024 та заява Non GMO №б/н від 30.09.2024р. Таким чином, сертифікат якості та фумігаційний сертифікат жодним чином не впливають на вартість товару, адже не містять вартісних показників. Стосовно доводу відповідача про необхідність включення до митної вартості такої складової, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, апеляційний суд зазначає наступне. Так, згідно з пп. d п. 2 ст. 35 «Конвенції про договори міжнародної купівлі-продажу товарів» від 11.04.1980р., крім випадків, коли сторони домовилися про інше, товар не відповідає договору, якщо він не затарований чи не упакований звичайним для таких товарів способом, а за відсутності такого - способом, який є належним для збереження й захисту даного товару. Як вбачається зі змісту п.2.1, 3.3 Контракту від 17.09.2024р. № ІМР-14/09/2024, до вартості товару включено: вартість продукту, вартість упаковки, провезених експертиз, отримання сертифікатів та документів, підтверджуваних якість товару, документів для митного оформлення товару на експорт. Умови поставки товарів та перехід ризиків від Продавця до Покупця вказуються окремо в кожній Специфікації згідно правил Інкотермс 2020. Поставка товару здійснювалась на умовах FOB (Free On Board) Інкотермс 2020. Термін Інкотермс FOB передбачає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Тобто всі витрати до моменту переходу товару через поручні судна, які включають вартість його пакування та маркування, несе саме продавець. Обов`язок поставити товар у придатному для безпечного транспортування стані, з відповідною упаковкою, покладається на продавця. Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, твердження відповідача про те, що у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо включення вартості упаковки до ціни товару є необґрунтованими та не заснованими на законі. Крім того, також слід зазначити й про те, що відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, у разі поставки товару у зворотній тарі у графі МД 37 "Процедура митної декларації" має бути зазначено "ZZ32", в той час як у вказаній графі митної декларації, поданої декларантом, зазначено "ZZ00" (тара не зворотна та вартість входить у ціну товару), що свідчить про відсутність особливостей переміщення товару, визначених цим Класифікатором. Отже, з поданих декларантом до митного оформлення документів вбачається відсутність додаткових витрат на упаковку чи використання пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із упакуванням (упаковка включена у ціну товару), а відтак, витрати на пакування не є складовими митної вартості та не підлягають додаванню позивачем з метою визначення митної вартості товару, та не можуть вплинути на правильність визначення митної вартості. Таким чином, в даному випадку, вартість пакування не є витратами, які понесені покупцем, у зв`язку з чим, не є такими, що додатково включаються у митну вартість товару. Аналогічна правова позиція з цього питання викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 22.01.2019р. у справі № 815/6794/17, від 18.12.2019р. у справі № 160/8775/18. Щодо зауваження митного органу про те, що у наданій експортній декларації країни відправлення від 01.10.2024р. № 24330100ЕХ00185168 зазначено рахунок фактура №АRХ2024000000064 #30-09-24, що нібито відрізняється від поданого до митного оформлення №АRХ2024-62 від 30.09.2024, то апеляційний суд зазначає наступне. Так, експортна декларація країни виробника - це документ, оформлений в країні експорту товару в Турції у відповідності до законодавства Турції, без застосувань норм українського законодавства, а тому наявність або відсутність будь-якої інформації у наданому документі не може впливати на правильність обчислення митної вартості товарів. Крім того, «експортна декларація країни відправлення» не є й первинним документом підтвердження митної вартості товару та декларант не відповідає за її оформлення. Щодо ненадання до митного оформлення відомостей щодо страхування товару, то суд з цього приводу зазначає наступне. Так, відповідно до ч.2 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, зокрема, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Термін FOB (FREE ON BOARD, франко борт) означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. На продавця покладено обов`язок по виконанню експортних митних процедур для вивезення товару з оплатою експортних мит і інших зборів у країні відправлення. Покупець зобов`язаний оплатити фрахт судна, розвантажити в порту прибуття, виконати імпортне митне оформлення з оплатою імпортних мит і зборів, і доставити товар до місця призначення. Ціна FOB означає, що контрактна (інвойсна або митна) ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, а також вартості доставки в порт відвантаження і завантаження вантажу на борт судна без вартості перевезення (фрахту) в порт призначення. Умови FOB, на умовах яких здійснювалась поставка товару, не мають зобов`язання до Договорів страхування, а отже не визначають мінімальний розмір страхування. Відсутність обов`язкового страхування також передбачена частиною першої пункту 8 частини другої статті 53 Митного кодексу України, відповідно до якої одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (якщо страхування здійснювалося). При поставці товару на умовах FOB сторони самі вирішують, чи бажають вони застрахуватися та в якій мірі. Разом з тим, як встановлено з матеріалів справи, Контрактом не передбачено обов`язку для жодної зі сторін здійснювати страхування товару. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ані позивачем, ані постачальником страхування не здійснювалося, а митним законодавством не передбачено обов`язку зазначати інформацію щодо витрат, які не були понесені імпортером, під час митного оформлення. Таким чином, враховуючи наведене, доводи митного органу в цій частині є необґрунтованими. Сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв`язку з тим, що надані документи містили розбіжності, теж є необґрунтованими. Крім того, будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої митної вартості товару судом не встановлено. При цьому, суд 2-ї інстанції зазначає, що встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце виключно лише тільки за наявності «обґрунтованих сумнівів» у достовірності поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти такі дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 20.02.2018 у справі №809/1884/16. Таким чином, судова колегія, оцінивши наявні у справі докази, погоджується з доводами позивача, які прийняв до уваги й суд 1-ї інстанції, та вважає, що висновки відповідача дійсно є протиправними та не відповідають наявним в матеріалах справи доказам та умовам поставки, визначеними сторонами зовнішньоекономічного контракту, оскільки подані позивачем для митного оформлення документи не містять розбіжностей в частині визначення загальної вартості товару, а наявні розбіжності не впливають на правильність визначення митної вартості товару. Що ж стосується обраного відповідачем методу митної вартості, то апеляційний суд зазначає наступне. Так, к вже зазначалося вище, відповідно до ст.57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. За змістом статті 64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Відповідно до п.2 ч.2 ст.55 МКУ, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів повинно містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію, у тому числі щодо митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, яка призвела до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом. При коригуванні митної вартості товарів за другорядними методами, передбаченими статями 59, 60 та 64 цього Кодексу, у рішенні обов`язково зазначаються помер та дата митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів (пункту 2.1 розділу II «Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів» (затв. наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598). При цьому, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки. Аналогічної правової позиції з цього питання дотримується й Верховний Суд, зокрема, в постанові від 19.06.2018 у справі №826/6346/16. Оскільки раніше суд дійшов висновку про відсутність у спірному випадку підстав для коригування митної вартості, то відповідно, й обрання відповідачем «резервного» методу замість обраного позивачем «основного», є необґрунтованим. Посилання ж відповідача на відомості з довідкової інформації, теж не є доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта всіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару. Слід також зазначити й про те, що Єдина автоматизована інформаційна система (ЄАІС) Держмитслужби України закрита для вільного доступу, що позбавляє декларанта можливості довести задекларовану митну вартість. Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС Держмитслужби України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Аналогічна правова позиція викладена в рішеннях Верховного Суду від 21.02.2018 року у справі № 820/17417/14 та від 04.09.2018 року у справі № 818/1186/17. Отже, вказані позивачем при декларуванні товару відомості та подані документи не ставлять під сумнів числові значення складових митної вартості, зазначених позивачем у митній декларації, та не свідчать, що у документах декларанта є розбіжності, які не дозволяють встановити вартість товару за основним методом. Висновки відповідача про заниження позивачем митної вартості товару та надання митному органу недостовірних даних не підтверджуються наявними матеріалами справи, а виявлені невідповідності у поданих позивачем документах не впливають на ціну товару. Отже, суб`єктом владних повноважень, в даному випадку, не доведено, що подані декларантом документи для визначення митної вартості товару свідчать, що митна вартість товару занижена, як і не доведено неможливість визначення митної вартості за ціною договору, та необхідність застосування додаткового методу визначення митної вартості товару. Таким чином, на підставі вищевикладеного, судова колегія вважає, що суд 1-ї інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що оскаржуване рішення, прийняте Одеською митницею, є необґрунтованим та протиправним, а відтак, позовні вимоги ТОВ «Крупяний Двір» є такими, що підлягає задоволенню. Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що оскаржуване рішення не відповідає критеріям, визначеним ст.2 КАС України, а представлені позивачем докази у своїй сукупності дають підстави вважати, що дане рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Інші аргументи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими, носять формальний характер і не ґрунтуються ні на фактичних обставинах, ні на вимогах чинного законодавства та спростовуються матеріалами справи. До того ж, слід також зазначити й про те, що за правилами ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. А згідно з ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову. З огляду на викладене, судова колегія доходить висновку, що суд 1-ї інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж в апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права. Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів також керується і ст.322 КАС України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»). Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення має засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, згідно зі ст.316 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін. Керуючись ст.ст.308,311,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Одеської митниці - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2025 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови виготовлено: 30.06.2026р. Головуючий у справі суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов Судді: К.В. Кравченко В.О. Скрипченко