Постанова 4854 № 420/5855/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 12 березня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/5855/25 Суддя першої інстанції - Василяка Д.К. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Дегтярьової С.В., суддів Крусяна А.В., Яковлєва О.В., розглянув в порядку письмового провадження у місті Одеса апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2025 року у справі №420/5855/25 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС" до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, картки відмови, - В С Т А Н О В И В : Товариство з обмеженою відповідальністю "СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС" звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Одеської митниці, в якому просило суд: - визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500490/2024/000022/2 від 12 листопада 2024 року; - визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500490/2024/000150 від 12 листопада 2024 року. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2025 року позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Обґрунтування апеляційної скарги Відповідач не погодився з вказаним судовим рішенням та подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи, що підтверджується наступним. На виконання вимог статті 54 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року №4495-VI під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) № 24UA500490005697U0 від 12 листопада 2024 року було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500490/2024/000022/2 від 12 листопада 2024 року. На думку апелянта, суд першої інстанції не надав належної оцінки тому, що надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 МКУ, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості. Декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ, що вимагались митним органом та не спростовані наявні розбіжності у документах. Апелянт вважає, що суд першої інстанції не взяв до уваги того, що, оскільки, в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією (МД) №24UA500490005697U0 від 12 листопада 2024 року містились розбіжності та не містилися всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 МКУ, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. За результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом у відношенні товарів застосовано резервний метод (метод 2 ґ). За допомогою інформації, отриманої за результатами здійснення митного контролю із зазначенням номерів відповідних митних декларацій, яка міститься у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), АСМО «Інспектор» встановлено, що рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим. Верховний Суд України в постанові від 03 серпня 2021 року у справі № 640/13657/20, дійшов висновку про те, що наявність в ЄАІС ДФС інформації про іншу митну вартість ідентичних або аналогічних товарів може бути підставою для витребування у декларанта додаткових документів для підтвердження митної вартості. Вищенаведеним спростовується доводи позивача стосовно того, що у відповідача були відсутні підстави для поглибленої перевірки поданих документів та запиту додаткових документів у декларанта. У зв`язку з вищевикладеним та у відповідності до ч. 2 ст. 55 МКУ Одеською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500490/2024/000022/2 від 12 листопада 2024 року. У рішенні про коригування митної вартості №UA500490/2024/000022/2 від 12 листопада 2024 року наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, також у цьому рішенні про коригування митної вартості визначені джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, а саме: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), у яких міститься інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю. Таким чином, підстави для задоволення адміністративного позову ТОВ «СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС» були відсутніми. З огляду на вищевикладене, апелянт просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2025 року та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС» зазначило, що ТОВ СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС не погоджується із доводами, викладеними в апеляційні скарзі, вважає їх безпідставними та не доведеними, в скарзі відсутні будь-які висновки суду першої інстанції, з якими так чи інакше не погоджується апелянт, а також, апелянтом в скарзі не зазначено які норми матеріального права невірно застосовані судом першої інстанції та які норми процесуального права порушені, а звичайне непогодження з рішенням суду першої інстанції не може вважатись самостійною підставою для його скасування, тож, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Позивач вважає, що апелянт дублює правову позицію та текст, який викладався у відзиві на позов і якому судом першої інстанції надано ретельну оцінку. Позивач надав до митного органу разом із митною декларацією достатні документи, які підтверджують дані, вказані у МД, у тому числі й митну вартість заявленого товару, які також підтвердили заявлену митну вартість товару, однак, митний орган не надав цим документам належної оцінки, не провів об`єктивного та повного дослідження цих документів, що призвело до виявлення помилкових розбіжностей та як наслідок, прийняття помилкового рішення про коригування митної вартості. Подані інвойс та декларація країни відправлення відповідають даті укладення договору, товару вказаному в інвойсі та специфікаціях, особі покупця та вартості товару, що не може свідчити про вірність визначених митницею розбіжностей. В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів зазначено, що подані позивачем документи містять розбіжності. Жодного належного та допустимого доказу, що надані позивачем документи містять розбіжності не надано. В договорі, декларації, інвойсі, які є основними документами, жодних розбіжностей саме у вартості товару не міститься. Подані позивачем документи у їх сукупності, банківські платіжні документи у повній мірі підтверджують факт оплати позивачем заявленого до митного оформлення товарів. Сумніви митного органу у достовірності документів та припущення щодо їх підробки не можуть бути підставою для коригування митної вартості товару, якщо вони документально жодним чином не підтверджені. На думку позивача, Одеська митниця дійшла помилкових висновків під час прийняття рішення про коригування митної вартості стосовно викладених у рішенні розбіжностей, не дослідила об`єктивно та в повній мірі надані декларантом документи та відомості, що призвело до прийняття помилкового рішення. При цьому, Одеська митниця не наводить жодних спростувань щодо позиції та пояснень позивача по кожній конкретній розбіжності, а лише дублює ці розбіжності, так само як і у відзиві на позовну заяву. Позивач зазначає, що митниця в оскаржуваному рішенні не роз`яснює обґрунтованих підстав застосування одразу резервного методу. Єдине на що звертає увагу апелянт, це на сумнівність поданих декларантом документів та ненадання на запит митниці додаткових документів. У рішенні про коригування заявленої митної вартості у разі використання митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен зазначити реквізити таких декларацій, а також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися органом доходів і зборів при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядного методу - за ціною щодо подібних (аналогічних) товарів. У оскаржуваному рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номеру та дати митної декларації, яка була взята для визначення митної вартості оцінюваних товарів, та короткого опису товару відповідач не навів жодних пояснень щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, характеристик таких товарів, умов поставки, комерційних умов тощо всупереч положенням пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України. Зокрема, зважаючи на те, що товар у обох митних деклараціях є контейнерами, які були у використанні, митний орган не навів порівняння датам виготовлення таких контейнерів та ступеню зношеності товарів за порівнюваними митними деклараціями, що є суттєвим чинником який впливає на його вартість. На переконання позивача, не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів. Судом першої інстанції під час розгляду даної справи була ретельно розглянута кожна зазначена митницею розбіжність, а тому твердження апелянта про те, що судом не надано належної оцінки тому, що надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів…. не знайшло свого підтвердження. Слід також зазначити, що митниця помилково вказує про те, що позивачем ніби-то оскаржуються дії митниці щодо запиту додаткових документів. Це не відповідає дійсності, водночас, декларантом було надано митниці всі наявні документи, які у своїй сукупності підтверджують заявлену митну вартість товарів, що перевірено та підтверджено судом першої інстанції. Крім того, позивач зазначив у відзиві, що очікує понести витрати на професійну правничу допомогу орієнтовний розмір яких складає 15000 грн, про що ним буде надано у порядку ст.139 КАС України підтверджуючі документи протягом п`яти днів з дня ухвалення постанови апеляційного суду разом із заявою про розподіл судових витрат. Позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2025 року без змін, а також стягнути з Одеської митниці на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу. Рух справи Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2026 року відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2025 року у справі №420/5855/25. 29 січня 2026 року матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду. 25 лютого 2026 року справа призначена до судового розгляду в порядку письмового провадження. Колегія суддів перевірила матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, та дійшла висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Встановлені обставини Суд першої інстанції встановив, між Компанією RAVA Group Container Services, inc. (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС (Покупець) 02 січня 2024 року було укладено контракт № 02/01/2024, відповідно до предмету якого Продавець зобов`язується продати, а Покупець зобов`язується купити Товари, найменування, кількість, номенклатура та ціна яких за кожним окремим постачанням вказуються в інвойсах, які є невід`ємною частиною цього Контракту. Відповідно розділу 2 Контракту № 02/01/2024, Ціни на Товари вказуються в інвойсах, які є невід`ємною частиною цього Контракту. Загальна сума Договору складається із сум поставок, зазначених в Інвойсах на кожну окрему поставку. Валютою платежу цього контракту є долари США. Умови поставки зазначаються в інвойсах, які є невід`ємною частиною цього Контракту. Постачання здійснюється на підставі найменувань зазначених в інвойсі відповідно до Українського законодавства протягом 180 днів. Покупець здійснює оплату отриманих рахунків протягом 10 календарних днів з дати виставленого рахунку (розд. 3 Контракту). Пунктом 5.1 Контракту визначено, що умови оплати Товару вказуються в інвойсах, які є невід`ємною частиною цього Контракту, на кожну партію товару. Якщо це необхідно, то тара та упаковка повинні забезпечувати повну безпеку та оберігати Товари від пошкоджень при транспортуванні всіма видами транспорту з урахуванням перевалок. Вартість тари, упаковки та маркування включена у вартість Товарів (розд. 5 Контракту). На виконання умов Договору № 02/01/2024 було виставлено Рахунок-фактуру (інвойс) №244071 від 24 червня 2024 року, яким сторони узгодили номенклатуру, ціну та кількість Товару. Так, загальна вартість товару становить 21600,00 доларів. З метою митного оформлення імпортованого товару 11 листопада 2024 року декларантом позивача до Одеської митниці подано митну декларацію №24UA500490005688U4. Митну вартість товару визначено за основним (першим) методом - ціною договору. На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу її визначення декларант надав митному органу разом з митною декларацією наступні документи: пакувальний лист (Packing list) б.н. від 24 червня 2024 року Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) №244071 від 24 червня 2024 року, Коносамент (Bill of lading) №2633510 від 25 липня 2024 року, Автотранспортна накладна (Road consignment note) №8650 від 17 вересня 2024 року, Декларація про походження товару (Declaration of origin) №244071 від 24 червня 2024 року, Ліцензія на iмпорт товарiв (Import licence) №006133400000562 від 25 жовтня 2024 року, Акт про проведення огляду №24UA500490005133U0 від 18 вересня 2024 року, Картка відмови №UA500490/2024/000145 від 11 листопада 2024 року, Банківський платіжний документ, що стосується товару №365 від 13 червня 2024 року, Банківський платіжний документ, що стосується товару №366 від 17 червня 2024 року, Рахунок-фактура №045308 від 05 вересня 2024 року, Документ, що підтверджує вартість перевезення товару №5607 від 17 вересня 2024 року, Цінова довідка 144/473 від 11 листопада 2024 року, Контракт №02/01/2024 від 02 січня 2024 року, Договір про надання послуг митного брокера №180924 від 18 вересня 2024 року, Договір (контракт) про перевезення №1857-Т/24 від 02 серпня 2024 року, Акт технічного стану №071124 від 07 листопада 2024 року, Електронна експортна інформація від 22 липня 2024 року, Лист відправника б.н. від 24 червня 2024 року, Лист відправника б.н. від 19 вересня 2024 року, Технічні характеристики від 24 червня 2024 року. Під час здійснення митного контролю правильності визначення митної вартості товарів митним органом було встановлено, що подані документи містять розбіжності, а саме: 1) банківські платіжні документи від 13 червня 2024 року №365, від 17 червня 2024 року №366 містять посилання на рахунок-фактуру від 17 квітня 2024 року №51470, який до митного оформлення не подавався, що унеможливлює співставлення з оцінюваною партією товару; 2) товари, відповідно да наданого інвойсу, поставляються на умовах поставки EXW US MEDLEY, проте в довідці про транспортно-експедиційні витрати від 17 вересня 2024 року №5607, рахунку від 05 вересня 2024 року №045308 відсутні відомості щодо витрат на обробку, навантаження, транспортування оцінюваних товарів до порту відправлення; 3) до митного оформлення не надані банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури згідно п.4.3 договору на перевезення від 02 серпня 2024 року №1857-Т/24; 4) для підтвердження заявленої митної вартості надана цінова довідка від 11 листопада 2024 року №144/473 складена ФОП ОСОБА_1 . Проте, замовником якої є покупець товару ТОВ "СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС". Розрахунок показника втрати якості, одного із основних показників, який впливає на визначення ринкової вартості товарів, відповідно до зазначеної цінової довідки, здійснено на підставі відомостей щодо технічних оглядів об`єкта оцінки, які виконані саме замовником (акт технічного стану від 07 листопада 2024 року №071124), у діях якого з оцінки та визначення технічного стану товару бракує неупередженості та об`єктивності (відповідні документи, що підтверджують компетентність замовника у здійсненні оціночної діяльності технічного стану продукції, не пред`явлено). Експертом у ціновій довідці від 11 листопада 2024 року №144/473 не враховано вартість перевезення із країни виробника до місця ввезення на митну території України, а також не враховано ціну на внутрішньому товарному ринку США. Отже, зазначені обставини, не дають можливості підтвердити або спростувати факт відповідності досліджуваної ціни товару кон`юнктурі ринку на підставі відомостей, які містяться у ціновій довідці від 11 листопада 2024 року №144/473. Враховуючи вищезазначене, відповідно до частини 3 статті 53 МКУ декларанта зобов`язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 5) виписку з бухгалтерської документації; 6) копію митної декларації країни відправлення; 7) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Митним органом також було роз`яснено, що відповідно до частини шостої статті 53 МКУ декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. 12 листопада 2024 року декларантом надано банківський документ на оплату транспортно-експедиційних послуг від 25 вересня 2024 року №2675. Листом від 12 листопада 2024 року №12/11-1 декларантом повідомлено про неможливість надання інших затребуваних додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару у зв`язку із відсутністю останніх. 12 листопада 2024 року Одеська митниця Державної митної служби України прийняла Рішення про коригування митної вартості товарів №№A500490/2024/000022/2, яким скориговано митну вартість товару за ціною щодо подібних (аналогічних) товарів, а саме: №1 є більшим МД від 27 лютого 2024 року №UA209170/2024/016217 та становить 2,71 дол. США/кг (ніж заявлено декларантом 2,4035 дол. США/кг); №2 є більшим МД від 27 лютого 2024 року №UA209170/2024/016217 та становить 2,71 дол. США/кг (ніж заявлено декларантом 2,0578 дол. США/кг); №3 є більшим МД від 27 лютого 2024 року №UA209170/2024/016217 та становить 2,71 дол. США/кг (ніж заявлено декларантом 2,1583 дол. США/кг); №4 є більшим МД від 09 липня 2024 року №UA205140/2024/043670 та становить 3,46 дол. США/кг (ніж заявлено декларантом 1,9940 дол. США/кг). На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару Одеська митниця 12 листопада 2024 року видала позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500490/2025/000150. Нормативно-правове обґрунтування Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовідносини щодо організації та здійснення митної справи в Україні, економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України врегульовані положеннями Митного кодексу України. Відповідно до статей 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів. Згідно з частиною 1 статті 51, частиною першою статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Як встановлено частиною 2 статті 52 Митного кодексу України, декларант, який заявляє митну вартість товару, зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі, за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Згідно з частинами 1, 2 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Забороняється вимагати від декларанта будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина 5 статті 53 Митного кодексу України). Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи. Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант на письмову вимогу митного органу зобов`язаний протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи. Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Частиною 5 статті 54 Митного кодексу України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості. За правилами частини 6 статті 54 Митного Кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Згідно з частиною 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Частинами 2, 3 статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи. Відповідно до частин 4, 5 статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Мотиви суду апеляційної інстанції Колегія суддів дослідила матеріали справи, доводи апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає необхідним зазначити наступне. Щодо зауважень митного органу стосовно того, що банківські платіжні документи від 13 червня 2024 року №365, від 17 червня 2024 року №366 містять посилання на рахунок-фактуру від 17 квітня 2024 року №51470, який до митного оформлення не подавався, що унеможливлює співставлення з оцінюваною партією товару колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, а також звертає увагу на те, що наявність у платіжному документі посилання на інший рахунок-фактуру не може автоматично свідчити про недостовірність заявленої митної вартості або про неможливість ідентифікації платежу. Разом з тим, відповідач не навів переконливих доводів та не встановив обставин, які б свідчили про те, що платіжні документи фактично стосуються іншої господарської операції або іншої партії товару. Стосовно посилання відповідача, що товари, відповідно до наданого інвойсу, поставляються на умовах поставки EXW US MEDLEY, проте в довідці про транспортно-експедиційні витрати від 17 вересня 2024 року №5607, рахунку від 05 вересня 2024 року №045308 відсутні відомості щодо витрат на обробку, навантаження, транспортування оцінюваних товарів до порту відправлення та посилань, що до митного оформлення не надані банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури згідно п. 4.3договору на перевезення від 02 серпня 2024 року № 1857-Т/24, колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції. Крім того, колегія суддів зазначає, що відсутність окремого деталізованого зазначення витрат на навантаження чи обробку товару до порту відправлення не свідчить про те, що такі витрати фактично понесені та не враховані при визначені митної вартості. Колегія суддів звертає увагу, що митним органом не встановлено та не доведено факт понесення позивачем додаткових витрат на обробку, навантаження чи транспортування товару до порту відправлення, які не були включені до заявленої митної вартості. Стосовно посилань відповідача на цінову довідку від 11 листопада 2024 року №144/473, яка складена ФОП ОСОБА_1 , колегія суддів також погоджується з позицією суду першої інстанції. Факт того, що замовником довідки є покупець товару не свідчить про недостовірність наведених у ній відомостей. Відповідач не надав докази того, що викладені у довідці дані є неправдивими або такими, що суперечать іншим документам, поданим до митного оформлення. Припущення про можливу заінтересованість особи, яка ініціювала проведення оцінки, без наведення доказів недостовірності результатів такої оцінки не може бути підставою для невизнання поданого документу. Обставини, на які посилається апелянт, не свідчать про недостовірність заявленої митної вартості, оскільки, цінова довідка є лише додатковим інформаційним документом. Колегія суддів встановила, що підставою для прийняття відповідачем рішення про коригування митної вартості з використанням резервного методу стало посилання на результати аналізу інформаційних баз даних, зокрема, АСМО "Інспектор" та ЄАІС, відповідно до яких рівень митної вартості іншого митного оформлення товарів є вищим. Разом з тим, наявність у митного органу інформації з внутрішніх інформаційних баз щодо більшого рівня митної вартості аналогічних товарів не може бути підставою для відмови у застосуванні основного методу визначення митної вартості товарів - за ціною договору (контракту). Інформація з автоматизованих баз даних митних органів має допоміжний характер і може використовуватись виключно як підстава для здійснення контролю правильності визначення митної вартості, однак, не може підміняти собою належні та допустимі докази недостовірності заявленої декларантом митної вартості. При цьому, відповідач не навів належних доказів того, що подані декларантом документи містять розбіжності, ознаки підробки чи не містять усіх відомостей необхідних для підтвердження числових значень складових митної вартості товару. Посилання апелянта на висновки Верховного Суду України від 15 жовтня 2013 року, 22 жовтня 2013 року, 03 серпня 2021 року суд не приймає до уваги, оскільки, згідно позицій висловлених у цих висновках наявність в ЄАІС інформації про іншу митну вартість ідентичних або аналогічних товарів лише може бути підставою для витребування у декларанта додаткових документів для підтвердження митної вартості. Водночас, така інформація не може розглядатись як належний та достатній доказ заниження декларантом заявленої митної вартості та не може бути єдиною підставою для її коригування. Більш того, матеріалами справи встановлено, що предметом поставки є морозильне/холодильне обладнання для рефрижераторних контейнерів, компресорного типу, які були у використанні (не працюючі). У зв`язку з цим суд зазначає, що вартість товарів, які були у використанні, формується з урахуванням сукупності індивідуальних факторів, зокрема, технічного стану, строку експлуатації, ступеня зносу, проведених ремонтів, комплектації та фактичних умов використання. Такі обставини безпосередньо впливають на ринкову ціну кожної одиниці товару та можуть зумовлювати істотні відмінності у вартості, навіть між зовні подібними товарами, що є загальновідомим фактом. За таких умов, порівняння заявленої митної вартості з інформацією, що міститься у базах даних митних органів не може свідчити про заниження митної вартості товару. Дані інформаційних систем відображають лише статистичну інформацію щодо раніше оформлених товарів і не враховують індивідуальних характеристик конкретної партії товару, особливо, коли мова йде про обладнання, що було у використанні. Суд першої інстанції повно та всебічно встановив фактичні обставини справи, надав належну оцінку зібраним доказам та правильно визначив правову природу спірних правовідносин, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не є підставою для скасування чи зміни рішення суду. За правилами ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судові витрати розподіляються відповідно до ст.139 КАС України, якою передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Питання щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу буде вирішено після подання відповідних доказів. Керуючись статтями 2, 5, 139, 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, - У Х В А Л И В : Апеляційну скаргу Одеської митниці залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2025 року без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню. Повний текст судового рішення складений 12 березня 2026 року. Суддя доповідач С.В. Дегтярьова Судді А.В. Крусян О.В. Яковлєв