Постанова 4857 № 140/2960/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ головуючий суддя у першій інстанції: ДимарчукТ.М. 03 листопада 2025 рокуЛьвівСправа № 140/2960/25 пров. № А/857/32448/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: головуючого-судді: Бруновської Н.В. суддів: Хобор Р.Б., Шавеля Р.М. розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04 липня 2025 року у справі №140/2960/25 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « 777 Трейдінг Груп» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,- ВСТАНОВИВ: 21.03.2025р. позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «777 Трейдінг Груп» (далі по тексту ТзОВ « 777 Трейдінг Груп») звернувся з позовом до Волинської митниці, в якому просив суд: -визнати протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA205050/2024/000292/2 від 26.11.2024р. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 04.07.2025р. позов задоволено. Не погоджуючись із даним рішеннями, апелянт Волинська митниця подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Просить суд, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04.07.2025р. скасувати та прийняти нову постанову якою в позові відмовити. Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав. 17.11.2024р. ТОВ 777 ТРЕЙДІНГ ГРУП (покупець) та компаня Womy equipment supply B.V. (Нідерланди) (продавець) уклали зовнішньоекономічний контракт №1711NL за умовами якого продавець зобов`язується поставити товар чотири автобуси VDL Ambassador SB 200: vin НОМЕР_1 , vin НОМЕР_2 , vin НОМЕР_3 , vin НОМЕР_4 , а покупець прийняти та оплатити товар на умовах визначених контрактом (а.с.15-19). Загальна сума контракту становить 13900 Євро. В п.3 контракту видно. що умови поставки і вантажовідправник обговорюються додатково у товарно-супровідних документах, відповідно до правил Інкотермс в редакції 2010 року. Товар супроводжується, зокрема, технічною документацією на транспортний засіб, тимчасовим транзитним технічним паспортом на транспортний засіб, комерційним інвойсом. Оплата здійснюється безготівковим розрахунком на валютний рахунок продавця шляхом оплати з розрахункового рахунку покупця. Форма оплати передоплата (п.5 контракту). На виконання умов контракту №1711NL від 17.11.2024р. позивач на рахунок продавця перераховано 13900 Євро як оплату за чотири транспортні засоби, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті №46 від 22.11.2024р., з призначенням платежу: оплата згідно контракту №1711NL від 17.11.2024р. (а.с.22). Відповідно до інвойса №10240984 від 17.11.2024р. Womy equipment supply B.V. поставлено автобус VDL Ambassador SB 200 vin НОМЕР_3 , поставка транспортного засобу здійснюється на умовах поставки EXW-Зевенберген (Нідерланди) (а.с.20-21). 25.11.2024р. декларант ТзОВ « 777 Трейдінг Груп» в порядку електронного декларування подав до Волинської митниці митну декларацію №23UA205050041925U5 з описом товару "Автобус міський, що був у використанні: марка згідно довідником - VDL BERKHOF, модель згідно з довідником - AMBASSADOR 200 - (кузов, шасі, рама) XMGDEO2FSOHOI7504, включаючи водія, загальна к-сть сидячих - 39 місць, загальна к-сть стоячих - 44 місця, для людей з обмеженими можливостями - 1 місце, призначення для перевезення пасажирів по дорогах загального користування, тип двигуна дизель, робочий об`єм циліндрів двигуна 6693см.куб., номер двигуна невизначений, потужність 160 kw, колісна формула - 4x2, - календарний та модельний рік виготовлення 2008. Країна виробництва - (NL) Торгівельна марка "VDL", де в графі 42 МД вказано ціну транспортного засобу у розмірі 3950 Євро. В графі 45 зазначено митну вартість товару (з урахуванням витрат на транспортування в сумі 37825,00 грн) - 207646,17 грн (еквівалентно 4829,80 Євро), яку визначено за 1 методом визначення митної вартості товару за ціною контракту (а.с.30-31). На підтвердження обґрунтованості заявленої у МД митної вартості товару та обраного методу її визначення разом з МД декларант надав митному органу документи, які посвідчують підстави придбання товару, його якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування, а саме: зовнішньоекономічний контракт №1711NL від 17.11.2024р.; рахунок-фактуру (iнвойс) №10240984 від 17.11.2024р.; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR 1 №АF01331218 від 19.11.2024р.; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 19.11.2024р. № НОМЕР_5 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 08.01.2024р. № НОМЕР_6 ; платіжну інструкцію в іноземній валюті №46 від 22.11.2024р.; калькуляцію транспортних витрат від 25.11.2024р.; висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями №1826 від 25.11.2024р.; довідку від 25.11.2024р. №251124089; копію митної декларації країни відправлення №MRN 24NLCU7MU6ZMYM9DA5 від 19.11.2024р.; фото (а.с.15-22,27-29,92-95,101-102). Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення, митний орган у зв`язку з наявністю розбіжностей в поданих документах, в електронному повідомленні декларанту згідно ст.53, ст.54 МК України у 10-ти денний термін запропоновано подати такі документи: документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару; якщо здійснювалося страхування,- страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з контрактом про поставку товару, митна вартість якого визначається; виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; інших додаткових наявних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару (за бажанням). 26.11.2024р. на вимогу митного органу декларант надіслав лист у якому повідомив про те, що інші документи надаватися не будуть. 26.11.2024р. Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA205050/2024/000292/2. Із змісту гр.33 оскаржуваного рішення видно, що заявлена декларантом митна вартість імпортованого транспортного засобу не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності, а саме: - продавець товару відповідно до контракту від 17.11.2024р. №1711NL - фірма Womy equipment supply B.V. (Нідерланди) та поставка товару здійснюється з Нідерландів відповідно до товаросупровідних документів, товар оформлено на експорт в Нідерландах 19.11.2024р. (згідно декларації країни відправлення №24NLCU7MU6ZMYM9DA5). При цьому, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 19.11.2024р. № НОМЕР_5 видане в Австрії; - п.5 контракту передбачена передоплата за товар. Для підтвердження здійснення передоплати за оцінюваний товар декларантом надано копію платіжної інструкції в іноземній валюті від 22.11.2024р. №46, яка не відповідає умові здійснення передоплати за товар, оскільки товар оформлено на експорт 19.11.2024р. (згідно декларації країни відправлення №24NLCU7MU6ZMYM9DA5), свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_5 виписане на ТОВ « 777 ТРЕЙДІНГ ГРУП» 19.11.2024р. Проте, як оплата проведена лише 22.11.2024р. (згідно платіжної інструкції №46). Надана копія платіжної інструкції в іноземній валюті від 22.11.2024р. №46 не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт оплати за оцінюваний товар, оскільки не містить обов`язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, визначених Постановою №216, та не відповідає умові передоплати за товар, визначеній п.5 Контракту; - для підтвердження витрат на транспортування оцінюваного товару декларант надав калькуляцію транспортних витрат від 25.11.2024р. б/н. Проте, не надав жодних документів, які б підтверджували суму фактично понесених витрат. У зв`язку з вищевикладеним та керуючись положеннями Угоди про застосування ст.VII ГАТТ 1994 року, МК України, також, вимогами ч.6 ст.54 МК України передбачено, що у зв`язку із неподанням декларантом документів згідно переліком, та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст.53 МК України митниця може відмовити у визнанні заявленої декларантом митної вартості. У зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст.59 МК України) та методу 26 (ст.60 МК України) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МК України) та методу 2г (ст.63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта. Митну вартість товару визначено за резервним методом згідно ст.64 МК України, згідно рівня раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостей, інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби. За основу для коригування митної вартості оцінюваного товару взято вартість подібного товару, митне оформлення якого вже завершено, - пасажирського автобуса ідентичної марки - «VDL BERKHOF» та моделі «AMBASSADOR 200», країна походження (EU), календарний та модельний рік виготовлення - 2008, з подібними технічними характеристиками (6693см3, 160квт, 40 сидячих та 43 стоячих місця), який ввезено на митну територію України на ідентичних умовах поставки EXW Zevenbergen, NL від продавця «Womy equipment supply B.V.», та з урахуванням обсягу партії товару (1 шт). Рівень митної вартості становить: 9500 Євро за шт (МД від 14.11.2023р. №UA205030/2023/021284). Коригування митної вартості є підставою для видачі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205050/2024/001157 від 26.11.2024р. (а.с.38-39). Випуск у вільний обіг транспортного засобу здійснено за МД № 24UA205050042097U3 від 26.11.2024р. із застосуванням положень ч.7 ст.55 МК України. ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. ч.2 ст.51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу. Із змісту ст.52 МК України видно, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. ч.4,ч.5 ст.58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. ч.3 ст.53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі. Тобто, митний орган має повноваження вимагати додаткові документи у тому разі, коли у документах, поданих декларантом для митного оформлення наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв`язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість. Водночас цим повноваженням митниці на витребування додаткових документів кореспондує обов`язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких заявлена митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією. Крім того, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Однак, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду в постанові від 19.02.2019р. у справі № 805/2713/16-а. Відповідно до ч.1-4 ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. ч.1,ч.2 ст.53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.5,ч.6 ст.52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Крім того, відповідно до ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Згідно ч.1-3 ст.54 цього Кодексу контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст.58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст.55 цього Кодексу. ч.6 ст.54 МК України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: - невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; - неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій ст.53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; - невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 зазначеного Кодексу; - надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновків, що обов`язок митного органу зазначати конкретні обставини, які викликали певні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Також, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Відповідно до правової позиції Верховного Суду яка викладена у постанові від 05.03.2019р. у справі №815/5791/17 основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, та банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено. Поряд з цим, відповідно до норм ст.ст.51-58 МК України самої констатації суб`єктом владних повноважень наявних у нього сумнівів щодо вартості товарів недостатньо для прийняття рішення про коригування такої вартості, вказаний сумнів повинен бути обґрунтований з покликанням на інформацію, яка стала підставою його виникнення. Колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що як до митного оформлення, так і до суду позивач надав передбачені ст.53 МК України документи, які підтверджують задекларовану митну вартість товару, зокрема: зовнішньоекономічний контракт №1711NL від 17.11.2024р.; рахунок-фактуру (iнвойс) №10240984 від 17.11.2024р.; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR 1 №АF01331218 від 19.11.2024р.; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 19.11.2024р. № НОМЕР_5 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 08.01.2024р. № НОМЕР_6 ; платіжну інструкцію в іноземній валюті №46 від 22.11.2024р.; калькуляцію транспортних витрат від 25.11.2024р.; висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями №1826 від 25.11.2024р.; довідку від 25.11.2024р. №251124089; копію митної декларації країни відправлення №MRN 24NLCU7MU6ZMYM9DA5 від 19.11.2024р.; фото (а.с.15-22,27-29,92-95,101-102). Одночасно, суд апеляційної інстанції зазначає, що в даному випадку відсутні підстави ставити під сумнів заявлену декларантом за першим методом митну вартість спірних товарів, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні ознаки підробки або розбіжності щодо вартості товару, та документи містять достатньо відомостей щодо ціни товару. Так, зовнішньоекономічний контракт від 17.11.2024р. №1711NL містить усі необхідні відомості щодо сторін договору, комерційних умов поставки; рахунок-фактура (інвойс) №10240984 від 17.11.2024р. визначає вартість товару 3950,00 Євро. п.4 ч.2 ст. 53 МК України зобов`язує декларанта надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, якщо рахунок сплачено. В п.5 контракту від 17.11.2024р. №1711NL видно, що сторонами погоджено оплату товару шляхом безготівкового перерахунку коштів на валютний рахунок продавця з розрахункового рахунку покупця; форма оплати передоплата. Доказом оплати є платіжна інструкція в іноземній валюті №46 від 22.11.2024р. на суму 13 900,00 Євро (оплата за чотири транспортні засоби) (а.с.22). Стосовно покликань митного органу у спірному рішенні про те, що п.5 контракту передбачена передоплата за товар, однак для підтвердження здійснення передоплати за оцінюваний товар декларантом надано копію платіжної інструкції в іноземній валюті від 22.11.2024р. №46, яка не відповідає умові здійснення передоплати за товар, оскільки товар оформлено на експорт 19.11.2024р. (згідно декларації країни відправлення №24NLCU7MU6ZMYM9DA5), свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_5 виписане на ТОВ « 777 ТРЕЙДІНГ ГРУП» 19.11.2024р., однак, як оплата була проведена лише 22.11.2024р. (згідно платіжної інструкції №46), колегія суддів наголошує, що у відповідності до умов контракту від 17.11.2024р. №1711NL за погодженням сторін, підготовка документів на експорт здійснюється відправником самостійно. Жодна норма ні міжнародного, ні національного законодавства не забороняє оформляти документи на експорт до моменту оплати за товар. Платіжна інструкція в іноземній валюті №46 від 22.11.2024р. повністю відповідає умовам оплати, визначеним у контракті від 17.11.2024р. №1711NL. Так, у платіжній інструкції вказано призначення платежу Prepayment for the vehicle to the contract №1711NL від 17.11.2024, що в перекладі означає передоплата за автомобіль згідно договором №1711NL від 17.11.2024. Платіж здійснено на рахунок продавця компанії Womy equipment supply В.V., платіжні реквізити якого відповідають тим, що зазначені в контракті. Верховний Суд,у постанові від 12.03.2019р. у справі№803/3649/15, вказав, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вар тості товару. В свою чергу, умови термінів та розміри оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги під час контролю за митною вартістю, а тому суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару». Крім того, колегія суддів відхиляє за необґрунтованістю покликання митного органу у спірному рішенні на те, що надана копія платіжної інструкції в іноземній валюті від 22.11.2024р. №46 не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт оплати за оцінюваний товар, оскільки не містить обов`язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, визначених Постановою №216, виходячи з наступного. Платіжна інструкція в іноземній валюті №46 від 22.11.2024р. виготовлена через систему Інтернет-банкінг AT «Перший український міжнародний банк» з застосуванням кваліфікованого електронного підпису банку та ТОВ « 777 ТРЕЙДІНГ ГРУП» з дотриманням вимог постанови Правління Національного банку України від 28.07.2008р. №216. Використання кваліфікованого електронного підпису регулюється Законом України «Про електронні довірчі послуги» від 05.10.2017р. Кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису, відтак твердження митного органу про відсутність підпису платника на платіжній інструкції в іноземній валюті є безпідставним. На запит товариства AT «Перший український міжнародний банк» повідомив, що діючими нормативними документами не передбачено проставляння додаткових відміток банку ( підписів) та клієнтів банку на платіжних інструкціях в іноземній валюті виготовлених через систему Інтернет-банкінг AT «Перший український міжнародний банк». Підтвердження про перерахування коштів є відмітка в графі «Відмітка про виконання» з накладанням цифрового підпису і печатки банку, та суб`єкта господарювання. З метою уникнення непорозумінь митному органу надано завірену печаткою та підписом банку платіжну інструкцію в іноземній валюті №46 від 22.11.2024р. Крім того, Верховний Суд у постановах від 12.03.2020р. у справі №804/6243/14, від 07.05.2020р. у справі №1.380.2019.00162, від 02.03.2021р. у справі №380/842/20 висловив позицію, що умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв`язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості. При цьому, ціна продажу імпортованих товарів це ціна, зазначена саме відправником у рахунках-фактурах. Лише рахунок-фактура (інвойс), згідно ч.2 ст.53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару. Вказана в МД №23UA205050041925U5 від 25.11.2024р. ціна оцінюваного транспортного засобу відповідає тій, що зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі) №10240984 від 17.11.2024р. та становить 3950,00 Євро. Отже, вказаними документами підтверджується, що вартість оцінюваного товару становить 3950,00 Євро. Жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни транспортного засобу подані позивачем документи не містили. В п.п. 6, 8 ч.2 ст.53 МК України видно, що декларант має обов`язок подати документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, лише якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, - лише якщо здійснювалося страхування. п.6 ч.10 ст.58 МК України встановлено що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України. Суд апеляційної інстанції звертає увагу апелянта, що товар поставлявся на умовах EXW. Ці умови означають, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці (наприклад: на заводі, фабриці, складі тощо). Продавець не відповідає за навантаження товару на транспортний засіб, а також за митне очищення товару для експорту. Імпортер (покупець) повинен укласти договір з перевізниками товару і оплатити перевезення від підприємства-продавця до пункту призначення, включаючи навантаження, виконати і сплатити митні процедури, а також податки і збори, сплатити товар продавцеві за ціною виробника. Визначаючи митну вартість за першим методом, декларант відповідно до ч.10 ст.58 МК України до фактурної вартості додав також витрати з перевезення товару у сумі 37825,00 грн, що не заперечується відповідачем. Законодавець не ставить в обов`язок декларанту подання конкретних документів, які підтверджують транспортні витрати. На підтвердження вартості витрат на транспортування товару позивач митному органу надано: калькуляцію витрат на транспортування автобуса від 25.11.2024р., відповідно до якої витрати по доставці транспортного засобу - автобуса міського, що був у використанні: марка - VDL модель Ambassador SB 200, vin НОМЕР_3 , за маршрутом: Zevenbergen (Нідерланди) Ягодин (Україна) становлять 37825,00 грн. (вартість транспортування до кордону України), які включені до митної вартості товару, що в еквіваленті становить 879,80 Євро (а.с.45). Договором про надання послуг №18/11 від 18.11.2024р., який укладений між ОСОБА_1 (виконавець) та ТОВ 777 ТРЕЙДІНГ ГРУП (замовник) щодо транспортування автобусу VDL модель Ambassador SB 200, vin НОМЕР_3 , власним ходом та актом прийому-передачі №18/11 від 25.11.2024р. про надання послуг з транспортування, підтверджуються понесені ТОВ 777 ТРЕЙДІНГ ГРУП витрати на транспортування (власним ходом) за маршрутом: Zevenbergen (Нідерланди) Ковель (Україна) 39250,00 грн., в тому числі: Zevenbergen (Нідерланди) Ягодин (Україна) 37825,00 грн. (вартість транспортування до кордону України), Ягодин (Україна) Ковель (Україна) - 1425,00 грн. (вартість транспортування митною територією України (а.с.23-26). Стосовно покликань митного органу в спірному рішенні на те, що декларант для підтвердження витрат на транспортування оцінюваного товару надав калькуляцію про транспортні витрати від 25.11.2024р., проте, не надав жодних документів, які б підтверджували суму фактично понесених витрат, колегія суддів звертає увагу на таке. Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012р. №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» до зазначених документів можуть належати: - рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно- експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка- фактури; - калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Позивач до митного оформлення надав калькуляцію транспортних витрат від 25.11.2024р., оскільки транспортування здійснювалося з використанням власного транспортного засобу (власним ходом), а на вимогу митного органу додатково надано договір про надання послуг №18/11 від 18.11.2024р. та акт прийому-передачі №18/11 від 25.11.2024р. до вказаного договору. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів, не вказав, що такими доказами повинні бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи, а тому надана до митного оформлення калькуляція транспортних витрат 25.11.2024р. є достатнім доказом на підтвердження витрат на транспортування. Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими дока зами. МК України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідки про транспортні витрати є допустимими дока зами на підтвердження витрат на перевезення товарів. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.09.2019р. у справі №815/2501/18, від 22.08.2019р. у справі №810/2784/18. Отже, визначена у митній декларації №23UA205050041925U5 від 25.11.2024р. митна вартість товару у розмірі 207646,17 грн. (еквівалентно 4829,80 Євро), включає вартість товару (3950 Євро) і вартість витрат на транспортування до кордону України (879,80 Євро), та підтверджена всіма необхідними документами, наданими декларантом. Вказані документи надані Волинській митниці, а тому у відповідача була можливість для перевірки складових митної вартості товару, вказаної декларантом у митній декларації №23UA205050041925U5 від 25.11.2024р. Крім того, видача свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 19.11.2024р. №A 56452630 в Австрії жодним чином не впливає на формування складових митної вартості товару, а тому не може розцінюватися як критерій ризиковості та підстава для сумнівів у вірності заявленої митної вартості товару. Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 19.11.2024р. № НОМЕР_5 видане на ТОВ "777 ТРЕЙДІНГ ГРУП" та передано продавцем Womy equipment supply В.V. при передачі транспортного засобу, як підстава для розпорядження транспортним засобом та як дозвіл для руху транспортного засобу по дорогах Європейського Союзу з метою його вивезення за його межі. Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. У вказаному переліку відсутній документ «свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу». Отже, доводи митного органу про наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах викликані безпідставними припущеннями. Апеляційний суд погоджується із позивачем, що надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення. Таким чином, апелянт не обґрунтував, яким чином вищевикладені обставини впливають на рівень митної вартості ввезеного транспортного засобу, а свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу в розумінні норм МК України не є документом, який підтверджує митну вартість транспортного засобу. Також колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта стосовно витребування додаткових документів, оскільки не вказано та не обґрунтовано, які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально. Вимога про надання документів відповідно до ч.3 ст.53 МК України є обґрунтованою тільки тоді, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів. У розглядуваному випадку вимога про витребування банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару; інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару, не містить логічного обґрунтування. Банківський (платіжний) документ про оплату оцінюваного товару, калькуляцію транспортних витрат декларант надавав для митного оформлення (а в порядку ч.8 ст.55 МК України також надано договір про надання послуг №18/11 від 18.11.2024р. та акт прийому-передачі №18/11 від 25.11.2024р. до договору про надання послуг). При цьому, у листі ТОВ 777 ТРЕЙДІНГ ГРУП роз`яснив, як відбувалася оплата товару та його поставка. Суд апеляційної інстанції наголошує, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Водночас, на думку суду, у своєму рішенні про коригування митної вартості відповідач аргументовано не довів, що декларантом заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів; сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях. При цьому ненадання декларантом запитуваних митницею документів за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатньою підставою для застосування іншого методу визначення митної вартості. Крім того, враховуючи позицію Верховного суду у постановах від 12.03.2019р. у справі № 826/2313/16 та 13.06.2019р. у справі № 820/6315/15 зауважує, що вимоги ч.3, ч.4 ст.53, ч.2 ст. 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Як вказано в постанові Верховного Суду від 28.05.2019р. в справі №818/6493/13-а однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. Не наведення митницею в рішеннях про коригування митної вартості товарів обставин, про які зазначено вище, свідчить про протиправність рішень щодо застосування іншого, ніж основний, методу визначення митної вартості оцінюваного товару. Застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару, передбачене ст.64 МК України, згідно якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст.58-ст.63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товару визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. В п.2, п.4 ч.2 ст.55 МК України видно, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. п.2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012р. №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.06.2012р. №883/21195), передбачено, що у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази ЄАІС Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень ст.ст.59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (ст.64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товару, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товару, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товару із застосуванням резервного методу. Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08.02.2019р. у справі №825/648/17. Апеляційний суд наголошує, що Волинська митниця як суб`єкт владних повноважень не довів суду, що надані позивачем документи містять істотні розбіжності, в них наявні ознаки підробки, або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Наявність інформації про те, що ідентичні або подібні товари оформлено у митному відношенні іншими особами за вищою митною вартістю не може бути єдиною та достатньою підставою для витребування додаткових документів та відмови у прийнятті заявленої позивачем митної вартості товару за ціною контракту. Крім того, враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03.2019р. у справі №826/2313/16, від 13.06.2019р. у справі №820/6315/15, вимоги ч.3 та ч.4 ст.53 та ч.2 ст.58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. ч.2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки суб`єкт владних повноважень в особі Волинської митниці діяв не у спосіб що визначені законами та Конституцією України. Відповідач в порушення вимог ст.77КАС України не довів наявність у нього обґрунтованого сумніву у правильності визначення декларантом митної вартості товару за основним методом. Зазначене, в свою чергу, дає підстави вважати, що оспорюване рішення про коригування митної вартості товару є протиправним, яке слід скасувати. Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка викладена в постановах від 27.06.2019р. у справі № 803/667/17, від 02.04.2019р. у справі № 809/784/19, від 06.03.2019р. у справі № 809/278/17, від 20.02.2018р. у справі № 809/1884/1. від 09.10.2018р. у справі № 826/24835/15, від 24.01.2019р. у справі № 820/636/17, від 21.01.2020р. у справі № 812/2336/14, від 13.02.2020р. у справі № 810/1175/16, від 26.01.2021р. у справі № 826/13892/16). Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, п.29). Також згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. ст. 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції. Керуючись ст.ст.229,308,310,315,316,321,322,325,329 КАС України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Волинської митниці - залишити без задоволення, а Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04 липня 2025 року у справі № 140/2960/25 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Н. В. Бруновська судді Р. Б. Хобор Р. М. Шавель