Постанова 4857 № 140/1619/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 березня 2026 рокуЛьвівСправа № 140/1619/25 пров. № А/857/22865/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: судді-доповідача Іщук Л. П., суддів Обрізка І.М., Пліша М.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Координаційно-моніторингової митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02 травня 2025 року (головуючий суддя Каленюк Ж.В., м. Луцьк) у справі № 140/1619/25 за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю « 777 Трейдінг Груп» до Координаційно-моніторингової митниці про визнання протиправним та скасування рішення, в с т а н о в и в : ТОВ « 777 Трейдінг Груп» звернулося в суд з позовом до Координаційно-моніторингової митниці, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 06 листопада 2024 року №UA126000/2024/000006/2. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 02 травня 2025 року позов задоволено. Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, а також не досліджено обставини, що мають значення для справи. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару було встановлено, що документи, які подані для підтвердження заявленої митної вартості, не містять усіх відомостей, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та містять розбіжності. Зазначає, що банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, разом з МД № 24UA205050039269U6 не було надано. Вказує, що надано згодом на вимогу митниці копія платіжної інструкції в іноземній валюті від 05.11.2024 № 36 не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт оплати за оцінюваний товар, оскільки не містить обов`язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, визначених Постановою №

216. Наголошує, що за результатами перевірки встановлено, що заявлена митна вартість товарів є нижчою за вартість ввезених на митну територію України схожих товарів. Стверджує, що враховуючи, що на пропозицію митниці додаткових документів позивач не надав, а надані документи не давали можливості для застосування першого методу, була проведена процедура консультацій, під час якої встановлена неможливість застосування другорядних 2а, 2б, 2в, 2г методів визначення митної вартості з наведенням належного обґрунтування неможливості їх застосування. А тому відповідачем правомірно застосовано резервний метод 2ґ. Звертає увагу, що судом першої інстанції надано неправильну оцінку зазначеним обставинам, просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити. Позивач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив щодо її задоволення та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін. Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний суд відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено доказами, які є в матеріалах справи, що 21 жовтня 2024 року між ТзОВ 777 Трейдінг Груп (покупець) та компанією Womy Equipment Supply B.V. (продавець) було укладено зовнішньоекономічний контракт №2110NL, за умовами якого продавець зобов`язується поставити і передати у власність покупця товар, зокрема автобус VDL Ambassador SB 200, vin - НОМЕР_1 (а.с.17-21). Відповідно до інвойсу від 22 жовтня 2024 року №10240888 компанією Womy Equipment Supply B.V. поставлено автобус VDL Ambassador SB 200, vin - НОМЕР_1 (а.с.22). 05 листопада 2024 року для митного оформлення в режимі імпорту на умовах EXW- Зевенберген (Нідерланди) товару - автобус міський, що був у використанні: марка згідно з довідником - VDL Berkhof, модель згідно з довідником - Ambassador 200, (кузов, шасі, рама) №XMGDE02FS0H017536; ... календарний рік виготовлення 2008; модельний рік виготовлення 2008; країна виробництва - (NL); торгівельна марка VDL (далі також товар) декларант в інтересах ТзОВ 777 Трейдінг Груп в порядку електронного декларування подав МД №24UA205050039269U6 (а.с.94). Фактурна вартість імпортованого товару становить 3000,00 євро (еквівалентно 135425,10 грн). Митну вартість визначено на рівні 165685,10 грн (з урахуванням транспортних витрат у сумі 30260,00 грн). Для підтвердження митної вартості надано: контракт від 21 жовтня 2024 року №2110NT (а.с.17-21), рахунок-фактуру (інвойс) від 22 жовтня 2024 року №10240888 (а.с.22); калькуляцію транспортних витрат від 04 листопада 2024 року (а.с.53), сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 від 30 жовтня 2024 року №AF01331026 (а.с.110); свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 13 грудня 2023 року № НОМЕР_2 (а.с.46-48), від 28 жовтня 2024 року №A55878946 (а.с.49-52); висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями від 04 листопада 2024 року №1734 (а.с.65); довідку від 04 листопада 2024 №041124045 щодо відповідності транспортного засобу екологічним нормам (а.с.95); фото транспортного засобу (а.с.97-99); копію митної декларації країни відправлення від 30 жовтня 2024 року №MRN24NLC0HDD81MX85DA0 (а.с.34). Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, в електронному повідомленні декларанту митним органом вказано, що подані документи не містять усіх даних та містять розбіжності: 1) продавець товару згідно з контрактом від 21 жовтня 2024 року №2110NL - фірма Womy Equipment Supply B.V., зареєстрована в Нідерландах та поставка товару здійснюється з Нідерландів відповідно до товаросупровідних документів, однак свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 28 жовтня 2024 року № НОМЕР_3 видане в Австрії; 2) пунктом 5 контракту передбачена передоплата за товар, однак банківських платіжних документів щодо оцінюваного товару не надано; 3) для підтвердження витрат на транспортування надано калькуляцію транспортних витрат від 04 листопада 2024 року, проте не надано жодних документів, які б підтверджували суму фактично понесених витрат. Декларанту запропоновано подати: 1) документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з контрактом про поставку товару, митна вартість якого визначається; 7) виписку з бухгалтерської документації; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. У відповідь на електронне повідомлення митниці позивач надав платіжну інструкцію в іноземній валюті від 05 листопада 2024 року №36 (а.с.24). 06 листопада 2024 року Координаційно-моніторингова митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UА205050/2024/000113/1 (а.с.42-43). Як зазначено у графі 33 рішення, під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару було встановлено, що подані документи містять розбіжності (ті, про які було зазначено в повідомленні). Надана копія платіжної інструкції в іноземній валюті від 05 листопада 2024 року №36 не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт оплати за оцінюваний товар, бо вона не містить обов`язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах; платіжна інструкція не відповідає умовам передоплати, визначеним в пункті 5 контракту: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 виписане на покупця товару 28 жовтня 2024 року, товар оформлено на експорт 30 жовтня 2024 року (згідно з копією митної декларації країни відправлення №MRN24NLC0HDD81MX85DA0), ввезено на митну територію України 04 листопада 2024 року (за даними в ЄАІС), а оплата здійснена 05 листопада 2024 року. Також продавець згідно з контрактом від 21 жовтня 2024 року №2110NL зареєстрований в Нідерландах, поставка здійснювалася з Нідерландів, а свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 28 жовтня 2024 року № НОМЕР_4 видане в Австрії. Зважаючи на неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 МК України, у зв`язку із неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості (методу 2а та методу 2б з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; методу 2в та методу 2г з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта), митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України на підставі цінової інформації в ЄАІС (МД №23UA205030021281U4 від 14 листопада 2023 року) на рівні 9500,00 євро. Також 06 листопада 2024 року Координаційно-моніторингова митниця сформувала картку №UA205050/2024/001066 відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (а.с.44-45). Товар було випущено у вільний обіг за МД №24UA205050039434U1 від 06 листопада 2024 року із застосуванням положень частини сьомої статті 55 МК України (а.с.38-39). Відповідно до положень частини восьмої статті 55 МК України ТзОВ 777 Трейдінг Груп 11 листопада 2024 року надало Координаційно-моніторинговій митниці додаткові пояснення та документи для підтвердження митної вартості товару, що декларувався згідно з МД №24UA205050039269U6 від 05 листопада 2024 року (а.с.54-57), зокрема, копію договору про надання послуг від 25 жовтня 2024 року №25/10 (а.с.25-27), акт прийому-передачі від 04 листопада 2024 року №25/10 (а.с.28), копію листа Акціонерного товариства ПУМБ від 27 жовтня 2023 року LSK-07.8/155 (а.с.29-30), завірену банком копію платіжної інструкції в іноземній валюті від 05 листопада 2024 року №36 (а.с.31), копію заяви про купівлю іноземної валюти від 05 листопада 2024 року №29 (а.с.32), копію документа про Swift-переказ (а.с.33). Однак їх надання не призвело до скасування рішення від 06 листопада 2024 року №UА205050/2024/000113/1 митним органом, про що позивач інформований листом від 03 грудня 2024 року №7.9-2/27-02/13/4000 (а.с.59-63). Позивач, не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товарів, звернувся до суду із даним позовом. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач надав усі наявні у нього документи, передбачені Митним кодексом України, необхідні для визначення митної вартості, які містили повну інформацію про ціну та складові митної вартості, а відповідачем не доведено, що подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в недостовірності наданої інформації про митну вартість товару, відтак оскаржуване рішення відповідача про коригування митної вартості є протиправним та підлягає скасуванню. Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції погоджується. У частині 2 статті 19 Конституції України та частині 2 статті 2 КАС України законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн. Наведені норми визначають, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Частиною першою статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів. Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина перша статті 248 МК України). Частиною першою статті 257 МК України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи. Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. За змістом ч.1,2 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу. Згідно з ч.1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Відповідно до ч.2 ст.52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч.1 ст.53 МК України). Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості. Згідно з ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Частина 3 ст.53 МК України передбачає обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті ( ч.5 ст.53 МК України ). Згідно із ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції) здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу ( ч.3 ст.54 МК України ). Частиною 5 ст.54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості. Відповідно до частини 6 статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Частиною другою статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина третя статті 57 МК України). Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України). Згідно з положеннями статті 60 МК України, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (стаття 64 МК України). Частиною другою статті 55 МК України визначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. Неподання декларантом документів, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, не тягне для нього безумовних негативних правових наслідків. Неподання таких документів може тягнути за собою відмову в митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише в тому разі, коли у митниці будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість. При перевірці судом у разі оскарження декларантом рішення про коригування митної вартості підлягають встановленню обставини та відомості, щодо яких у митного органу виникли сумніви, обґрунтованість причин та підстав витребовування додаткових документів, неможливості визначення митної вартості за обраним декларантом методом та поданими й додатково витребовуваними документами. Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2025 року у справі № 300/784/24. Виходячи з аналізу наведених норм, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Зі змісту приписів розділу ІІІ (Митна вартість товарів та методи її визначення) МК України випливає, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості. Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановленні належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановленні достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів. Відповідно, колегія суддів звертає увагу, що рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах. З вищенаведеного висновується, що встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 09 липня 2020 року (справа №804/5445/17), від 31 березня 2020 року (справа №809/1858/16), від 15 лютого 2022 року (справа № 826/12901/17). Частиною четвертою статті 54 Митного кодексу України передбачено обов`язок митного органу письмово надавати інформацію декларанту про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визначена. Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. Разом з тим, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Колегія суддів наголошує, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Як вбачається з матеріалів справи, митна вартість ввезеного товару визначена позивачем за першим методом - ціною контракту від 21 жовтня 2024 року №2110NL. Для підтвердження заявленої митної вартості позивач подав разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України: контракт від 21 жовтня 2024 року №2110NT (а.с.17-21), рахунок-фактуру (інвойс) від 22 жовтня 2024 року №10240888 (а.с.22); калькуляцію транспортних витрат від 04 листопада 2024 року (а.с.53). Разом із цими документами декларантом було надано сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 від 30 жовтня 2024 року №AF01331026 (а.с.110); свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 13 грудня 2023 року № НОМЕР_2 (а.с.46-48), від 28 жовтня 2024 року №A55878946 (а.с.49-52); висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями від 04 листопада 2024 року №1734 (а.с.65); довідку щодо відповідності транспортного засобу екологічним нормам від 04 листопада 2024 №041124045 (а.с.95); фото транспортного засобу (а.с.97-99); копію митної декларації країни відправлення від 30 жовтня 2024 року №MRN24NLC0HDD81MX85DA0 (а.с.34). Як вбачається з оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, підставою прийняття відповідачем оскаржуваного рішення було те, що подані декларантом до митного оформлення документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Колегія суддів апеляційного суду вважає недоведеними відповідачем сумніви в обгрунтованості визначення декларантом митної вартості товару, виходячи з наступного. Щодо ціни товару слід зазначити наступне. Як вже було встановлено, контрактом від 21 жовтня 2024 року №2110NT, укладеним між ТзОВ 777 Трейдінг Груп (покупець) та компанією Womy Equipment Supply B.V. (продавець), визначено предмет та умови поставки товару, основні зобов`язання продавця та покупця (а.с.17-21). Згідно з пунктами 1, 2 контракту предметом поставки є два транспортних засоби, один із них автобус VDL Ambassador SB 200 (vin НОМЕР_1 ), був у використанні, ціною 3000,00 євро (загальна вартість контракту 6000,00 євро). Ідентифікаційні ознаки товару, вартість в рахунку-фактурі (інвойсі) від 22 жовтня 2024 року №10240888 (а.с.22, переклад а.с.23) автобуса Ambassador SB 200 (vin НОМЕР_1 ) - 3000,00 євро відповідає фактурній вартості, зазначеній в МД №24UA205050039269U6 від 05 листопада 2024 року (графа 22). Відповідно до пункту 6 контракту від 21 жовтня 2024 року №2110NL товари, поставлені за контрактом, вважаються зданими продавцем і прийнятими покупцем після передачі транспортного засобу та документів на нього представнику покупця. З цього моменту право власності на транспортний засіб переходить до покупця. Загальні вимоги Національного банку України до оформлення клієнтами доручень на переказ коштів в іноземній валюті або банківських металів, їх виконання уповноваженими банками й іншими фінансовими установами (далі - уповноважений банк), порядку зарахування коштів в іноземній валюті, а також особливості здійснення уповноваженим банком арешту та примусового списання коштів в іноземних валютах та банківських металів з рахунків клієнта і з кореспондентських рахунків уповноваженого банку - резидента та нерезидента, відкритих в іншому уповноваженому банку-резиденті, встановлює Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України, затверджене постановою Правління Національного банку України від 28 серпня 2008 року №216, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 1 жовтня 2008 року за №910/15601 (далі - Порядок №216). Пунктом 2.2 Порядку №216 передбачено, що платник заповнює реквізит «Призначення платежу» в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті або банківських металів. Надана на вимогу митного органу платіжна інструкція в іноземній валюті від 05 листопада 2024 року №36 (а.с.24) підтверджує повну оплату двох одиниць товару згідно з пунктом 2 контракту, тобто 6000,00 євро. У платіжній інструкції вказано призначення платежу Рrерауment for the vehicle to the contract 2110NL DD 21.10.2024 - передоплата за автомобіль згідно з договором №2110NL від 21 жовтня 2024 року. Платіж здійснено на рахунок продавця компанії Womy Equipment Supply B.V., платіжні реквізити якого відповідають тим, що зазначені в контракті. Платіжна інструкція оформлена з використанням системи Інтернет-банкінг з накладенням електронного підпису та містить відмітку банку про проведення оплати, є дійсною. Про оформлення документа такого формату роз`яснено у листі Акціонерного товариства ПУМБ від 27 жовтня 2023 року LSK-07.8/155 (а.с.29-30). Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що платіжна інструкція в іноземній валюті є належним доказом та підтверджує факт перерахування коштів позивачем на рахунок продавця у вказаному розмірі. Доводи скаржника, що платіжна інструкція в іноземній валюті від 05 листопада 2024 року №36 не містить обов`язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, визначених Постановою № 216, не знайшли свого підтвердження. Щодо ненадання до митного оформлення банківських платіжних документів, інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, виписки з бухгалтерської документації, то це не може бути підставою для коригування митної вартості оцінюваного товару, адже оплата проведена позивачем згідно платіжної інструкції від 05 листопада 2024 року №36, яку було надано. Отже, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що відомості про ціну товару є підтвердженими. Щодо складових митної вартості колегія судді вважає за необхідне зазначити таке. Відповідно до розділу ІІІ Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч.2 ст. 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: - рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; - калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Частиною п`ятою статті 53 МК України заборонено вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені у цій статті. Згідно з пунктами 6, 8 частини другої статті 53 МК України декларант має обов`язок подати документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, лише якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, лише якщо здійснювалося страхування. Як вбачається із інвойсу від 22 жовтня 2024 року №10240888, сторонами узгоджено умови поставки товару EXW-Зевенберген (Нідерланди). За умовами поставки EXW вважається, що продавець виконав свої зобов`язання з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці (наприклад: на заводі, фабриці, складі тощо). Продавець не відповідає за навантаження товару на транспортний засіб, а також за митне очищення товару для експорту. Визначаючи митну вартість за першим методом, декларант відповідно до частини десятої статті 58 МК України до фактурної вартості додав також витрати на перевезення товару на заявлених умовах поставки до кордону України у сумі 30260,00 грн. Для підтвердження понесення витрат на транспортування відповідачу було надано до митного оформлення калькуляцію транспортних витрат від 04 листопада 2024 року (а.с.53). Також на вимогу митного органу надано копії договору про надання послуг від 25 жовтня 2024 року №25/10 (а.с.25-27) та акта прийому-передачі від 04 листопада 2024 року №25/10 (а.с.28). Судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ 777 Трейдінг Груп (замовник) та ОСОБА_1 (виконавець) було укладено договір про надання послуг від 25 жовтня 2024 року №25/10 (а.с.25-27), відповідно пункту 2.1 якого замовник доручає, а виконавець зобов`язується надати послуги з транспортування автобуса VDL Ambassador SB 200, vin НОМЕР_1 , власним ходом з місця знаходження вантажу - Зевенберген (Нідерланди) до пункту його призначення у місті Ковелі (Україна). Визначена сторонами вартість послуг, що надаються виконавцем, становить 31400,00 грн (пункт 5.1 договору). На виконання вимог пункту 2.2 договору від 25 жовтня 2024 року №25/10 сторони склали акт №25/10 прийому-передачі наданих ОСОБА_1 послуг транспортування транспортного засобу автобуса VDL Ambassador SB 200, vin НОМЕР_1 . Згідно з цими документами транспортні витрати становлять 31400,00 грн та розподіляються таким чином: 30260,00 грн вартість транспортування за межами території України, 1140,00 грн вартість транспортування митною територією України. Вказані у договорі від 25 жовтня 2024 року №25/10 та в акті прийому-передачі послуг від 04 листопада 2024 року №25/10 відомості щодо вартості та маршруту транспортування автобуса VDL Ambassador SB 200 vin - НОМЕР_1 узгоджуються з відомостями поданої до митного оформлення калькуляції від 04 листопада 2024 року (а.с.53). Калькуляція транспортних витрат містить відомості про маршрут перевезення (Зевенберген (Нідерланди) Ковель (Україна)), його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України (1513 км) та по митній території України (57 км), розмір тарифної ставки за 1 кілометр маршруту (20,00 грн). Калькуляцією також підтверджено, що страхування за рахунок ТОВ 777 Трейдінг Груп не здійснювалося, розвантажувальні та навантажувальні роботи не проводилися. Отже, позивачем надано достатньо документів, з яких можна встановити вартість витрат на перевезення товару. Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позивачем надано усі необхідні документи, що стосуються визначення такої складової митної вартості товару як вартість перевезення. В оскаржуваному рішенні митниця також зазначає, що продавець товару згідно з контрактом від 21 жовтня 2024 року №2110NL фірма Womy Equipment Supply B.V. зареєстрована в Нідерландах та поставка товару відповідно до супровідних документів здійснювалася з Нідерландів, проте свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 28 жовтня 2024 року № НОМЕР_3 видане в Австрії. Насамперед колегія суддів наголошує, що в розумінні статті 53 МК України свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу не є документом, який підтверджує митну вартість товару. Видача свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 29 жовтня 2024 року №А55878946 в Австрії не впливає на формування складових митної вартості товару, тож не може бути підставою для витребовування додаткових документів чи невизнання митної вартості. Крім того, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що за умовами контракту від 21 жовтня 2024 року №2110NL товар супроводжується тимчасовим транзитним технічним паспортом на транспортний засіб (пункт 3), тобто свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 28 жовтня 2024 року № НОМЕР_3 з врахуванням положень Директиви Ради Європейського Союзу 1999/37/ЄС від 29 квітня 1999 року Про реєстраційні документи на транспортні засоби було передано продавцем ТОВ 777 Трейдінг Груп як підстава для розпорядження транспортним засобом та як дозвіл для руху транспортного засобу для його вивезення за межі Європейського Союзу. В калькуляції від 04 листопада 2024 року ТОВ 777 Трейдінг Груп повідомляло, що страхування за його рахунок не здійснювалося, а тому доводи скаржника про те, що ТОВ 777 Трейдінг Груп здійснювало страхування є необґрунтованими. Відповідач для своїх умовиводів посилається на відомості свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, яке, як він вважає, видане в Австрії на страхове бюро - компанію Allianz Dani-Kla Gnbh Vosendorf. Проте, з відомостей графи А1 у свідоцтві про допуск транспортного засобу до експлуатації від 28 жовтня 2024 року №А55878946 видно, що воно видане інспекцією по допуску транспортних засобів до експлуатації - Allianz Dani-Kla GmbH Vosendorf, штамп у свідоцтві належить цьому органу. Колегія суддів звертає увагу, що у процедурах контролю за митною вартістю предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості, а відтак суперечності між відомостями, які не впливають на ціну товару та інші складові митної вартості не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару та витребовування додаткових документів. Повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх передбачених статтею 53 МК України документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнівів щодо достовірності наданої декларантом інформації. Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 27.03.2020 у справі №540/2605/18, від 06.05.2020 у справі №140/1713/19, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19. Відповідно до частини третьої статті 318 МК України митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи. Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства. Верховний Суд у постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17 виснував, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що розбіжності, про які зазначено в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару, не можуть впливати на митну вартість товару та не могли бути правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта. Колегія суддів звертає увагу, що згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач подав усі наявні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, які підтверджували митну вартість, тобто підтверджували правомірність декларування товару за основним методом. Водночас, митний орган не виконав обов`язку щодо зазначення конкретних обставин, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а вказані відповідачем сумніви не можна визнати обґрунтованими, позаяк суду не надані докази того, що подані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують ціну товару чи числові значення складових митної вартості товарів, відтак оскаржуване рішення від від 06 листопада 2024 року №UA126000/2024/000006/2 про коригування митної вартості товарів є протиправним і підлягає скасуванню. Інші доводи та аргументи скаржника, наведені ним у апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції і свідчать про незгоду із правовою оцінкою судом обставин справи, встановлених у процесі її розгляду. При обгрунтуванні цієї постанови суд апеляційної інстанції також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доказів, які б були безпідставно залишені без уваги судом першої інстанції. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Щодо розподілу судових витрат, то такий відповідно до ст. 139 КАС України не здійснюється. Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 316, ст. 321, ст. 325, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Координаційно-моніторингової митниці залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02 травня 2025 року у справі № 140/1619/25 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя Л. П. Іщук судді І. М. Обрізко М.А. Пліш