Постанова 4803 № 204/4444/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/839/26 Справа № 204/4444/25 Суддя у 1-й інстанції - Токар Н. В. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю. Категорія 32 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 лютого 2026 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Петешенкової М.Ю., суддів Городничої В.С., Красвітної Т.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чечелівського районного суду міста Дніпра від 04 серпня 2025 року у складі судді Токар Н.В. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - В С Т А Н О В И Л А: У квітні 2025 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулося до суду з вищевказаним позовом посилаючись на те, що 04 жовтня 2021 року між АТ Банк Форвард та ОСОБА_1 було укладено договір про банківське обслуговування фізичних осіб, шляхом підписання анкети-заяви № 300005626 про акцепт Публічної пропозиції АТ Банк Форвард, за умовами якого відповідач у на підставі платіжного доручення були перераховані кредитні кошти у розмірі 100000,00 грн 25 липня 2024 року між АТ «Банк Форвард» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено договір про відступлення прав вимоги № GL1N426202/1, за умовами якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статус нового кредитора та отримало право грошової вимоги до боржників АТ «Банк Форвард», в тому числі за кредитним договором № 300005626 від 04 жовтня 2021 року. Станом на дату відступлення права вимоги загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом, що підлягає стягненню з позичальника складає 64666,32 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту у розмірі 47284,45 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 17381,87 грн.; яку позивач просив стягнути на свою користь та вирішити питання розподілу судових витрат. Рішенням Чечелівського районного суду міста Дніпра від 04 серпня 2025 року позов ТОВ ФК Кредит-Капітал задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ ФК Кредит-Капітал заборгованість за кредитним договором №300005626 від 04 жовтня 2021 року у розмірі 64666,32 грн. яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 47284,45 грн.; заборгованості по процентам у розмірі 17381,87 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат. Рішення суду першої інстанції мотивовано наявністю підстав для стягнення в примусовому порядку з боржника суми непогашеного тіла кредиту та заборгованості по процентам за користування кредитом, оскільки в добровільному порядку боржник не повернув фактично отримані та використані надані кошти, що свідчить про порушення прав позивача та наявності підстав для стягнення наявної заборгованості. Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим та таким, що було ухвалено внаслідок неповного з`ясування обставин, які мають значення для справи. Вказує, що у рішенні суду не зазначено на яку дату виник обов`язок повернути кредит та у банка виникло право вимагати його повернення, адже умови договору вона не порушила, оскільки нового договору не укладала. Вважає, що у позивача не виникло права грошової вимоги до неї, адже недійсні зобов`язання не породжують правових наслідків і не є договором відступлення прав а грошової вимоги. У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ ФК Кредит-Капітал просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з таких підстав. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Згідно із ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Судом встановлено, що 04 жовтня 2021 року між АТ «Банк Форвард» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 300005626, шляхом підписання анкети-заяви про акцепт Публічної пропозиції АТ «Банк Форвард». Відповідно до п.п.2.1.1., 2.1.2 розділу 2 кредитного договору позичальник просить банк відкрити поточний рахунок та приймає публічну пропозицію АТ «Банк Форвард» на договір про банківське обслуговування фізичних осіб. Згідно з п. 2.1.3 позичальник підтверджує, що Анкета-заява разом з публічною пропозицією АТ «Банк Форвард» на укладення договору про банківське обслуговування фізичних осіб та тарифами складають договір про банківське обслуговування фізичних осіб, підтвердила його укладення і зобов`язалась виконувати його умови, ознайомлена з даними документами та отримала їх примірники у мобільному додатку, вони їй зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення. 04 жовтня 2021 року ОСОБА_1 підписано паспорт споживчого кредиту за продуктом кредитна картка КОКО КАРД Visa Noname, за умовами якого, сума кредитного ліміту складає 100000,00 грн., процентна ставка за кредитом 48% річних, реальна річна процентна ставка 57,22%. В матеріалах справи міститься опитувальник клієнта фізичної особи від 04 жовтня 2021 року, в якому ОСОБА_1 зазначила свої актуальні анкетні данні та заява на відкриття поточного рахунку, в якій остання виявила бажання відкрити рахунок у АТ «Банк Форвард». Як вбачається із розписки про отримання кредитної картки КОКО КАРД Visa Noname № НОМЕР_1 , ОСОБА_1 в той ж день отримала картку з терміном дії до 28 лютого 2026 року. Окрім того, з виписки по рахунку вбачається надання суми кредитних коштів та нарахування процентів за користування кредитним коштами. Відповідач умови договору по своєчасному поверненню кредиту не виконала, у зв`язку із чим у останньої виникла заборгованість у загальному розмірі 64666,32 грн. яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 47284,45 грн. та заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 17381,87 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором. 25 липня 2024 року АТ «Банк Форвард» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали договір про відступлення прав вимоги № GL1N426202/1, за умовами якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статус нового кредитора та отримало право грошової вимоги до боржників АТ «Банк Форвард», в тому числі за кредитним договором № 300005626 від 04 жовтня 2021 року. На підтвердження переходу права грошової вимоги було надано платіжну інструкцію № 4170 від 23 липня 2024 року, якою й підтверджується здійснення оплати за договором. Згідно витягу з реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором №300005626 від 04 жовтня 2021 року на суму 64666,32 грн. Листом ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» від 17 квітня 2025 № 23725732 повідомило ОСОБА_1 про перехід права грошової вимоги за кредитним договором до нового кредитора, що відповідачем було проігноровано. Відповідно до ст. 629 ЦК, України договір є обов`язковим до виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525ЦК України). Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. (ч. 2ст. 615 ЦК України). В ст. 599 ЦК України зазначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Згідно ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Статтею 1080 ЦК України презюмується дійсність договору факторингу незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. Стаття 1082 ЦК України зобов`язує боржника здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом. Отже, за змістом наведених вище положень закону заміна кредитора на фактора не означає звільнення боржника від обов`язку виконати зобов`язання, а лише надає боржникові право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце та у випадку, коли таких доказів не надано, виконати зобов`язання на рахунок первинного кредитора. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. Встановивши зазначені обставини у справі, колегія суддів приходить до висновку, що між сторонами у справі укладено кредитний договір, за умовами якого відповідач зобов`язався прийняти грошові кошти та повернути їх у визначений договором строк, а також сплатити відповідні проценти у погодженому сторонами розмірі за користування такими кредитними коштами. Доказів повернення вказаних грошових коштів матеріали справи не містять. Отже, підписавши кредитний договір, ОСОБА_1 посвідчила свою обізнаність та згоду з його умовами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинено в формі, встановленій законом, та він був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, а саме отримання кредитних коштів позичальником, що і було здійснено сторонами. Відповідач з власної ініціативи звернулася за отриманням кредиту до вільно обраної нею фінансової установи, а саме АТ «Банк Форвард», отримавши від останньої всю передбачену законодавством інформацію перед укладанням договору. З урахуванням вищезазначеного та на підставі належним чином оцінених доказів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується колегія суддів, оскільки фактично отримані та використані ОСОБА_1 кошти у добровільному порядку не повернуті, а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, що свідчить про порушення прав нового кредитора та наявності правових підстав для задоволення позову. Аргументи апеляційної скарги про те, що сума боргу нарахована банком поза межами кредитного договору, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки жодних нарахувань поза межами строку ні первісним кредитором ні позивачем здійснено не було. Крім того, будь-яких власних контррозрахунків на спростування наявності та розміру заборгованості суду не надано. Доводи апеляційної скарги про те, що у позивача не виникло права грошової вимоги до відповідача, адже недійсні зобов`язання не породжують правових наслідків, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки на підтвердження права грошової вимоги позивачем надані належні та допустимі докази, які містяться у матеріалах справи, а саме копії договору про відступлення прав вимоги, додатку до нього (реєстрів боржників), акту прийому-передачі реєстру боржників, копію платіжної інструкції на підтвердження оплати за договором про відступлення права вимоги, що узгоджується з правовими висновками постанов Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі №753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі №334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі №5026/886/2012. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права, як підстави для скасування рішень. Приведені в апеляційній скарзі доводи скаржником не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення скаржником норм процесуального закону. Таким чином, доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Згідно ст. 141 ЦПК України, судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, - У Х В А Л И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Чечелівського районного суду міста Дніпра від 04 серпня 2025 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню не підлягає. Повний текст постанови складено 23 лютого 2026 року. Головуючий: М.Ю. Петешенкова Суддя: В.С. Городнича Т.П. Красвітна