Постанова 4851 № 520/25341/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 лютого 2026 р. Справа № 520/25341/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Жигилія С.П., Суддів: Макаренко Я.М. , Перцової Т.С. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 29.09.2025 (суддя: Заічко О.В., м. Харків) по справі № 520/25341/25 за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) третя особа ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_3 ) про визнання протиправними та скасування висновку, пунктів наказів, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) (далі по тексту - відповідач), третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_3 ), в якому просить суд: - визнати протиправним та скасувати висновок НОМЕР_2 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) службового розслідування за фактом можливого неправомірного нарахування деяким військовослужбовцям прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_2 прикордонного загону № 04.3.2/1310/25-Вн від 11.08.2025, прийнятого щодо військовослужбовця ОСОБА_1 ; - визнати протиправним та скасувати пункти 1, 2, 7 наказу НОМЕР_2 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) № 4332-АГ від 20.08.2025 «Про підсумки службового розслідування» у частині щодо військовослужбовця ОСОБА_1 : -

1. За порушення статей 11, 16, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, положень посадової інструкції в частині неухильного виконання вимог законодавства, наказів і розпоряджень, здійснення контролю за підлеглим особовим складом, статті 23 Закону України «Про Державну прикордонну службу України», статті 1.2.3 Бойового статуту механізованих і танкових військ Збройних Сил України, затвердженого наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 30.12.2016 №605, майора ОСОБА_1 притягнути до відповідальності правами начальника прикордонного загону та оголосити дисциплінарне стягнення «догана»; -

2. За порушення п.1 ст. 3 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» притягнути до матеріальної відповідальності майора ОСОБА_1 по факту нанесення шкоди державі на загальну суму 2 244 561,68 (два мільйони двісті сорок чотири тисяч п`ятсот шістдесят одна) гривня 68 копійок, внаслідок надмірного нарахування та виплати додаткової винагороди; -

7. Щодо внесення до книги обліку нестач та відображення суми в книзі обліку грошових стягнень та нарахувань за ОСОБА_1 та щомісячного утримання з нього коштів в розмірі 20% місячного грошового забезпечення та додаткової винагороди до повного погашення збитку; - зобов`язати НОМЕР_2 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) нарахувати та виплатити недоплачене (стягнуте) грошове забезпечення та додаткову винагороду за вересень 2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 , у розмірі 24 007 (двадцять чотири тисячі сім) гривень 28 копійок відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, постанові Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022. В обґрунтування позовної заяви зазначено, що позивач у частині відносно себе вважає вищенаведені висновок та наказ протиправними та безпідставними, та такими, що складені без всебічного, повного та справедливого вивчення усіх документів, які містяться в розпорядженні НОМЕР_2 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_1 ), за результатами яких комісією службового розслідування прийняті упереджені та необ`єктивні висновки. 26.09.2025 позивачем була подана заява про вжиття заходів щодо забезпечення позову, в якій останній просить суд: зупинити дію пунктів 2, 7 наказу НОМЕР_2 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) № 4332-АГ від 20.08.2025 «Про підсумки службового розслідування», а саме шляхом заборони Військовій частині НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 , місцезнаходження юридичної особи: АДРЕСА_1 ) вчиняти дії зі стягнення коштів в розмірі 20% місячного грошового забезпечення та додаткової винагороди до повного погашення збитку, що складає на загальну суму 2 244 561 (два мільйони двісті сорок чотири тисяч п`ятсот шістдесят одна) гривня 68 копійок, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 до набрання законної сили рішенням суду у адміністративній справі № 520/25341/25 в Харківському окружному адміністративному суді. Заява мотивована тим, що, відповідно до частини 1 статті 10 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі", відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п`ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону. Стягнення сум завданої шкоди в разі притягнення винної особи до матеріальної відповідальності здійснюється щомісяця із грошового забезпечення особи в розмірі до 20 відсотків її місячного грошового забезпечення (частина 1 статті 13 вищевказаного Закону). Отже, оскаржені накази в частині притягнення позивача до матеріальної відповідальності є самостійними, законодавчо визначеними підставами для проведення стягнення спірної суми завданих збитків з щомісячного грошового забезпечення позивача. При цьому, зазначені накази в частині притягнення до матеріальної відповідальності є предметом оскарження у цій справі, тоді як подання позову не зупиняють їх дію та не є перешкодою для подальшого виконання. Невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист та/або поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, у випадку задоволення позову. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 29.09.2025 заяву представника позивача про забезпечення адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_5 ) до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_3 ) ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) про визнання протиправними та скасування висновку, пунктів наказів, зобов`язання вчинити певні дії - задоволено. Зупинено дію пунктів 2,7 наказу НОМЕР_2 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) № 4332-АГ від 20.08.2025 «Про підсумки службового розслідування». Заборонено Військовій частині НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 , місцезнаходження юридичної особи: АДРЕСА_1 ) вчиняти дії зі стягнення коштів в розмірі 20% місячного грошового забезпечення та додаткової винагороди до повного погашення збитку, що складає на загальну суму 2 244 561,68 (два мільйони двісті сорок чотири тисяч п`ятсот шістдесят одна) гривня 68 копійок, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 , до набрання законної сили рішенням суду у адміністративній справі № 520/25341/25 в Харківському окружному адміністративному суді. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 29.09.2025. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що в ухвалі про забезпечення адміністративного позову по даній справі не наведені жодні конкретні обставини та мотиви, виходячи з яких судом було прийнято рішення про доцільність таких заходів, В ухвалі суду лише процитована думка позивача, яка вказує, що невжиття таких заходів може привести до неможливості ефективного захисту позивача або до неможливості виконання судового рішення. Однак судом не зазначено в чому саме полягає таке ускладнення та неможливість виконання рішення у разі невжиття заходів забезпечення позову. Апелянт зазначає, що порядок виконання рішення суду у разі скасування оскаржуваного наказу та відновлення права позивача прямо вказаний в нормі Закону України. Так відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» визначено, що у разі скасування наказу про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності стягнені з особи кошти та/або добровільно передане нею рівноцінне майно чи внесені кошти повертаються цій особі, про що видається відповідний наказ. Таким чином, відповідач вказує, що законом України прямо передбачений порядок дій, які необхідно було б вчинити відповідачу у разі скасування оскаржуваного наказу і жодних обставин які б ускладнювали виконання рішення в такому випадку відсутні. Однак, судом без зазначення будь-якої мотивації були проігноровані відповідні норми та доводи. Разом із зазначеним, судом першої інстанції не вказано в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, та не надано оцінку складність вчинення цих дій. Позивач не реалізував своє процесуальне право подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до ч. 4ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, дослідивши письмові докази та матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав. Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції, задовольняючи заяву позивача про забезпечення позову, виходив з того, що вжиття заходів забезпечення позову у запропонований заявником спосіб, не суперечить меті застосування правового інституту забезпечення позову та забезпечить ефективність судового захисту, у разі задоволення цього позову. Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції. Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову. Видами забезпечення позову за приписами частини першої статті 151 КАС України є: 1) зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) заборона відповідачу вчиняти певні дії; 4) заборона іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Згідно з частиною другою статті 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб. Частиною третьою статті 151 КАС України встановлено, що не допускається забезпечення позову шляхом, зокрема, зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення (пункт 5). За приписами частини п`ятої статті 151 КАС України зупинення дії нормативно-правового акта як захід забезпечення позову допускається лише у разі очевидних ознак протиправності такого акта та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду з позовом щодо такого акта. За своєю суттю інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, покликаним забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами. При цьому співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані заявником для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При цьому, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними. Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не може вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову. Вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суд враховує специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких заходів мати незворотні наслідки. В обґрунтування заяви про забезпечення позову представник позивача зазначає, що відповідачем порушуються майнові права ОСОБА_1 і невжиття заходів забезпечення позову унеможливить ефективний захист та поновлення його порушених прав, з огляду на те, що позивач оскаржує наказ про підсумки службового розслідування до суду та прохає його визнати протиправним та скасувати судом. Виконання майбутнього рішення буде неможливим або ускладненим через незупинення стягнення за відповідним наказом. Отже, стягнення з позивача коштів до часу вирішення судом спору становитиме втручання у мирне володіння ним власними коштами. Крім того, представник позивача вказує, що є очевидними ознаки протиправності рішень відповідача та порушення прав позивача. Колегією суддів встановлено, що предметом розгляду в даній справі є правомірність висновку НОМЕР_2 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України № 04.3.2/1310/25-Вн від 11.08.2025 та наказу НОМЕР_2 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України № 4332-АГ від 20.08.2025 «Про підсумки службового розслідування» у частині щодо військовослужбовця ОСОБА_1 . Так, пунктами 2, 7 наказу НОМЕР_2 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) № 4332-АГ від 20.08.2025 «Про підсумки службового розслідування» притягнуто до матеріальної відповідальності майора ОСОБА_1 по факту нанесення шкоди державі на загальну суму 2 244 561 (два мільйони двісті сорок чотири тисяч п`ятсот шістдесят одна) гривня 68 копійок внаслідок надмірного нарахування та виплати додаткової винагороди та щодо внесення до книги обліку нестач та відображення суми в книзі обліку грошових стягнень та нарахувань за ОСОБА_1 та щомісячного утримання з нього коштів в розмірі 20% місячного грошового забезпечення та додаткової винагороди до повного погашення збитку. Таким чином, утримання грошового забезпечення позивача у розмірі 20 відсотків від суми нарахованого грошового забезпечення та додаткової винагороди, встановленого наказом НОМЕР_2 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) № 4332-АГ від 20.08.2025 «Про підсумки службового розслідування», який і є спірним у даній справі. Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків визначає Закон України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 3 жовтня 2019 року № 160-IX (далі Закон № 160-ІХ). Приписами частин 1, 2 статті 10 Закону № 160-ІХ встановлено, що відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п`ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону. Відшкодування шкоди, завданої командиром (начальником), здійснюється на підставі наказу старшого за службовим становищем командира (начальника). Особа, яка завдала шкоду, за згодою командира (начальника) може добровільно відшкодувати її розмір повністю або частково, передати для відшкодування завданої шкоди рівноцінне майно або відремонтувати чи відновити пошкоджене, про що видається відповідний наказ. Не допускається відшкодування завданої шкоди рівноцінним майном у разі втрати чи пошкодження зброї, боєприпасів, спеціальної техніки та іншого майна, що відповідно до закону вилучене з цивільного обороту або обмежене в обороті. Відповідно до частини 1 статті 13 Закону № 160-ІХ стягнення сум завданої шкоди в разі притягнення винної особи до матеріальної відповідальності здійснюється щомісяця із грошового забезпечення особи в розмірі до 20 відсотків її місячного грошового забезпечення. Згідно з частинами 1 та 3 статті 14 Закону № 160-ІХ наказ командира (начальника) про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності може бути оскаржено старшому за службовим становищем командиру (начальнику) та/або до суду в порядку, передбаченому законодавством. У разі скасування наказу про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності стягнені з особи кошти та/або добровільно передане нею рівноцінне майно чи внесені кошти повертаються цій особі, про що видається відповідний наказ. З аналізу вищенаведених норм вбачається, що відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника), а у передбачених законом випадках у судовому порядку, зокрема, шляхом стягнення щомісяця із грошового забезпечення особи до 20 відсотків її місячного грошового забезпечення у разі притягнення винної особи до матеріальної відповідальності, при цьому, наказ командира (начальника) про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності може бути оскаржено старшому за службовим становищем командиру (начальнику) та/або до суду в порядку, передбаченому законодавством. При цьому, скасування наказу про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності не потребує подання військовослужбовцем окремого позову про стягнення відповідних коштів, оскільки у цьому випадку кошти такій особі повертаються на підставі відповідного наказу. Колегія суддів зауважує, що за приписами частини 1 статті 13 Закону № 160-ІХ стягнення сум завданої шкоди не потребує подання окремого позову військовою частиною, така дія відбувається щомісяця із грошового забезпечення особи в розмірі до 20 відсотків її місячного грошового забезпечення. Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 25.10.2023 у справі № 160/11784/23 для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників переконатися, що загроза ускладнення виконання рішення суду чи ефективного захисту такого права дійсно існує. Загроза повинна бути прямо пов`язана з об`єктом спору, а позивачем мають бути обґрунтовані підстави, за якими він вважає, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в пункті 1 частини другої статті 150 КАС України. Колегія судів наголошує, що метою вжиття заходів забезпечення позову у цій справі позивачем зазначено уникнення можливого порушення в майбутньому своїх прав та охоронюваних законом інтересів, а також можливість реального виконання рішення суду, разом з цим, приписами Закону № 160-ІХ врегульовано питання повернення особі коштів, які були стягнені з такої особи, у випадку скасування наказу про притягнення до матеріальної відповідальності. Посилання позивача на обставини можливого настання негативних наслідків чи порушення прав в майбутньому не може визнаватись достатнім для вжиття заходів забезпечення позову у спірних правовідносинах. Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, так як останнє є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не може вирішуватися під час розгляду заяви про забезпечення позову. Сама лише незгода позивача із рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання таких протиправним ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову. Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи відсутні беззаперечні докази, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, а неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів на цій стадії не вбачається, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про недоведеність заявником існування визначених у статті 150 КАС України обставин, за наявності яких суд може вжити заходи забезпечення позову, а відтак подана позивачем заява про забезпечення позову є необґрунтованою та задоволенню не підлягає. На підставі викладеного, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення заяви про забезпечення позову у даній справі. Відповідно до статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Згідно з частиною 2 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції задовольняючи заяву, допустив невідповідність своїх висновків обставинам справи та неправильно застосував норми процесуального права, що відповідно до приписів ст. 317 КАС України є підставою для скасування судового рішення та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні заяви. Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 311, 317, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - задовольнити. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 29.09.2025 по справі № 520/25341/25 - скасувати. Прийняти постанову, якою у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя С.П. Жигилій Судді Я.М. Макаренко Т.С. Перцова