Постанова Житомирський апеляційний суд № 274/6785/23

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №274/6785/23 Головуючий у 1-й інст. Корбут В. В. Категорія 30 Доповідач Шевчук А. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 жовтня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючої судді Шевчук А.М., суддів: Григорусь Н.Й., Борисюка Р.М., за участі секретаря судового засідання Нестерчук М.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу №274/6785/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення завдатку та відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою адвокатом Ковальчуком Андрієм Олександровичем, на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 27 вересня 2024 року, яке ухвалене під головуванням судді Корбута В.В. в м.Бердичеві, в с т а н о в и в: У вересні 2023 року ОСОБА_1 через адвоката Ковальчука А.О. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 . Просила стягнути з ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 1 000 доларів США, з яких: 500 доларів США завдаток, а 500 доларів США є сумою, що відповідає розміру завдатку, та у відшкодування моральної шкоди просила стягнути 20 000 грн. Позов обґрунтований тим, що позивач ( ОСОБА_1 ). на сайті Інтернету знайшла оголошення про продаж у м.Бердичеві квартири АДРЕСА_1 . Із цього приводу в неї із продавцем ОСОБА_2 22 червня 2023 року відбулася зустріч, у ході якої вона, оглянувши будинок та прилеглу територію, узгодила із відповідачем умови та ціну майбутнього договору купівлі-продажу, зійшовшись на сумі 27 000 дол.США. Вона ( ОСОБА_1 ) запропонувала надати продавцю ОСОБА_2 грошові кошти у вигляді завдатку у розмірі 500 дол.США. Відповідач на підтвердження того, що він отримав вказані кошти в якості завдатку за продаж будинку, що знаходиться у АДРЕСА_2 , власноручно написав розписку від 22 червня 2023 року, оригінал якої знаходиться у неї (позивача ОСОБА_1 ). Після отримання вказаних грошових коштів, вони поїхали до нотаріуса з метою перевірки правовстановлюючих документів на будинок та земельну ділянку, але укласти угоду виявилося неможливим через брак правовстановлюючих документів на земельну ділянку під будинком. Через деякий час вона (позивач) зв`язалася з ОСОБА_2 , щоб з`ясувати, чи знайдені документи на землю, але отримала від відповідача відповідь, що він відмовляється від укладення договору купівлі-продажу. За таких обставин, вона ( ОСОБА_1 ) запропонувала, щоб відповідач ОСОБА_2 повернув їй 500 дол.США, на що останній відповів категоричною відмовою та більше на її телефонні дзвінки не відповідав. Тоді вона звернулася до поліції. Отримання відповідачем ОСОБА_2 від неї ( ОСОБА_1 ) коштів також підтверджується поясненнями самого відповідача, які він надав поліції, але за його (відповідача) словами, кошти він їй ( ОСОБА_1 ) повернув. Твердження ОСОБА_2 про повернення їй ( ОСОБА_1 ) коштів спростовуються тим, що у випадку, якщо б це було правдою, вона ( ОСОБА_1 ) повернула б ОСОБА_2 оригінал розписки. Натомість оригінал розписки залишається у неї ( ОСОБА_1 ), що свідчить про те, що кошти в сумі 500 дол.США відповідач їй не повернув. Такими діями ОСОБА_2 їй ( ОСОБА_1 ) завдано моральної шкоди, враховуючи стан її здоров`я, тяжкість вимушених змін у її життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 27 вересня 2024 року в задоволенні позову відмовлено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 через адвоката Ковальчука А.О. подала апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги аргументовані тим, що саме відповідач відмовився від укладення договору купівлі-продажу, а не позивач. Крім того, пояснення, які надавав відповідач поліції, у відзиві на позовну заяву та безпосереднього в суді категорично відрізняються одне від одного та є суперечливими між собою, але суд першої інстанції не звернув на це уваги та оцінки цьому не надав. Так, у поліції відповідач пояснював, що він повернув ОСОБА_1 500 дол.США після того, як домовленість була анульована через проблеми з приватизацію земельної ділянки. Також у поліції відповідач посилався на те, що були проблеми з правовстановлюючими документами на земельну ділянки, а тому в них з позивачем виник конфлікт на цьому підґрунті та вони вирішили не здійснювати домовленість із приводу будинку, а за таких обставин, завдаток не повертається, але вона ( ОСОБА_1 ) взяла грошові кошти в сумі 500 дол.США, які лежали на холодильнику, та їх забрала. У відзиві на позову заяву відповідач наполягав на тому, що ОСОБА_1 не надала жодних доказів стосовно не повернення ним завдатку та саме вона (позивач) припинила спілкування з ним і не відповідала на його телефонні дзвінки, та нею (позивачем) не надано жодних доказів стосовно його відмови в оформленні з нею ( ОСОБА_1 ) договору купівлі-продажу. Також у відзиві на позову заяву відповідач зазначав про те, що у неї (позивача) начебто не вистачало коштів та вона його просила зачекати, а сама, у той час, звернулася до поліції. Проте, у відзиві на позовну заяву нічого не зазначається про поїздку до нотаріуса. Вона ( ОСОБА_1 ) не забирала грошові кошти, які, за версією відповідача, зручно лежали разом усією сумою на холодильнику, оскільки це зробити було неможливо. Хоча відповідач підтверджував про існування проблем із приватизацію земельної ділянки, але такі обставини не перешкодили йому 21 вересня 2023 року реалізувати своє право на продаж спірної квартири. Вона ( ОСОБА_1 ) одразу після того, як відповідач відмовився повернути їй грошові кошти, які вона надала йому в якості завдатку, звернулася до поліції за захистом. Відповідач не визнавав факту, що гроші залишилися у нього. У суді відповідач пояснював зовсім інші обставини, що начебто після отримання завдатку він чекав півтора місяця на те, що вона ( ОСОБА_1 ) придбає у нього квартиру. Отже, у поліції відповідач стверджував, що вона ( ОСОБА_1 ) у нього гроші забрала сама з холодильнику, а у суді під присягою відповідач стверджував зворотне, що гроші залишилися у нього та він добросовісно чекав, коли вона ( ОСОБА_1 ) звернеться до нього з метою придбання квартири у будинку. Вона довела, що саме відповідач відмовився від укладення договору, але суд першої інстанції її докази до уваги не прийняв та не виконав завдання цивільного судочинства і не захистив її порушене право. Сам факт того, що у неї ( ОСОБА_1 ) на руках залишилася розписка свідчить про те, що відповідач не мав наміру виконувати домовленості. Висновок суду першої інстанції про те, що неукладення договору купівлі-продажу відбулося з її ( ОСОБА_1 ) вини, а тому завдаток має залишатися у ОСОБА_2 та неповернення останнім їй ( ОСОБА_1 ) завдатку є правомірним суперечить поясненням відповідача в поліції та у суді першої інстанції, оскільки у поліції відповідач пояснював, що вона ( ОСОБА_1 ) самовільно забрала кошти. Також вона ( ОСОБА_1 ) не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що діями відповідача їй не завдано моральних страждань. Вона є особою похилого віку, а перенесений нею стрес негативно відобразився на її моральному та фізичному здоров`ї. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Заперечення наведені у відзиві обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 не мала реального наміру придбати квартиру, а її дії щодо оформлення завдатку були направлені на стягнення з нього суми у подвійному розмірі, нібито через відмову в укладені угоди. ОСОБА_1 відмовилася придбавати квартиру та після отримання розписки від нього (відповідача) про отримання завдатку припинила спілкуватися і не відповідала на дзвінки. Він чекав півтора місяці та згодом продав квартиру іншій людині. Крім того, суд першої інстанції неодноразово викликав ОСОБА_1 для особистих пояснень в засідання суду, але позивач жодного разу не з`явилася, що підтверджує наявність у неї умислу та наміри ввести суд в оману з приводу обставин справи. У судовому засіданні, проведеному в режимі відеоконференції, позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Ковальчук А.О. апеляційну скаргу підтримали та просять задовольнити, - рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі. Відповідач ОСОБА_2 апеляційну скаргу не визнав, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав. Із матеріалів справи вбачається та судом установлено, що відповідно до ксерокопії розписки від 22 червня 2023 року, оригінал якої знаходиться у позивача ОСОБА_1 та оглянутий у судовому засіданні колегією суддів апеляційного суду, ОСОБА_2 продавав будинок по АДРЕСА_2 та взяв у «залог» у ОСОБА_1 500 доларів США (а.с.13). У розписці також перелічені номери банкнот та зазначено, що вона складена про купівлю будинку за 27 000 дол.США. У судовому засіданні відповідач визнав ті обставини, що особисто писав та підписував розписку від 22 червня 2023 року. Договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_2 , який би за своєю формою та змістом відповідав вимогам законодавства, між відповідачем ОСОБА_2 та позивачем ОСОБА_1 укладений не був, а сторони лише домовилися укласти такий договір у майбутньому. Спірна квартира у житловому будинку була продана ОСОБА_2 відмінній від позивача особі у вересні 2023 року, що сторонами також визнається. Згідно зі ст.570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом. Правові наслідки порушення або припинення зобов`язання, забезпеченого завдатком передбачені вимогами ст.571 ЦК України, зокрема: якщо порушення зобов`язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора; якщо порушення зобов`язання сталося з вини кредитора, він зобов`язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості; сторона, винна у порушенні зобов`язання, має відшкодувати другій стороні збитки в сумі, на яку вони перевищують розмір (вартість) завдатку, якщо інше не встановлено договором; у разі припинення зобов`язання до початку його виконання або внаслідок неможливості його виконання завдаток підлягає поверненню. За змістом наведених норм ЦК України завдаток є доказом існування зобов`язання, виконує платіжну функцію та є способом забезпечення виконання зобов`язання. Згідно з положеннями ст.ст.546,548 ЦК України завдатком може бути забезпечене лише дійсне зобов`язання, яке випливає із договору, укладеного сторонами. Відповідно до частини першої ст.635 ЦК України, попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, у письмовій формі. Згідно зі ст.657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі. Оскільки договір купівлі-продажу квартири у житловому будинку, який би за своєю формою та змістом відповідав вимогам законодавства між сторонами укладений не був, а вони лише домовилися укласти такий договір у майбутньому, то передана позивачем ОСОБА_1 відповідачу ОСОБА_2 грошова сума у розмірі 500 дол.США є авансом, який підлягає поверненню, а не завдатком (способом забезпечення договору). Назва цієї суми у розписці російською як «залог», що у перекладі українською «застава» (спосіб забезпечення зобов`язання), не змінює справжньої правової природи цієї суми як авансу, виходячи із суті правовідносин, що склалися між сторонами. Враховуючи наведене та положення ст.570 ЦК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що сума 500 дол.США, яку взяв у позивача ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_2 фактично є авансом, оскільки сторонами не дотримано умов, визначених ст.570 ЦК України, а саме, не укладено договору купівлі-продажу квартири у будинку, на виконання якого передані ці кошти. Зазначене узгоджується з правовими висновками, викладеними Верховним Судом України у постановах: від 25 вересня 2012 року в справі №6-82цс13 та від 13 лютого 2013 року в справі №6-176цс12 та Верховним Судом у постановах від 30 січня 2019 року в справі №461/5297/16-ц, від 17 червня 2021 року в справі №711/5065/15-ц. Ця правова позиція наразі є сталою та від неї не відступлено. Сума грошових коштів, що за своєю правовою природою є авансом, підлягає поверненню особі, яка їх сплатила, незалежно від того, з вини якої сторони не відбулося укладення договору. Отже, відповідач ОСОБА_2 мав повернути позивачу ОСОБА_1 суму 500 дол.США, яку він узяв від неї за розпискою від 22 червня 2023 року. Разом із тим, відповідач не визнає обставини неповернення ним позивачу суми 500 дол.США, яку він взяв за розпискою, та наполягає на тому, що позивач ОСОБА_1 сама без його згоди взяла ці гроші, які лежали на холодильнику в спірній квартирі. Позивач ОСОБА_1 заперечує такі обставини, тобто заперечує те, що сума 500 дол.США їй фактично повернута. За положеннями частини третьої ст.545 ЦК України наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. Як уже зазначалося вище, у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції позивач ОСОБА_1 надала апеляційному суду для огляду оригінал розписки від 22 червня 2023 року, що доводить ту обставину, що відповідач ОСОБА_2 не повернув позивачу ОСОБА_1 500 дол.США, які взяв у останньої за розпискою, а тому грошові кошти у сумі 500 дол.США слід стягнути з відповідача на користь позивача у судовому порядку, оскільки порушене право підлягає захисту, що є завданням цивільного судочинства. Водночас, посилання ОСОБА_1 на те, що саме з вини ОСОБА_2 сторони не уклали договору купівлі-продажу, а тому вона має право вимагати повернення 500 дол.США в подвійному розмірі є безпідставними, оскільки сума грошових коштів за розпискою від 22 червня 2023 року, як вже зазначалося вище, за своєю правовою природою є авансом, а не завдатком, а правила подвоєння суми може застосовуватися за певних обставин лише до завдатку. Суд першої інстанції на вказані обставини та норми права уваги не звернув, а тому дійшов помилкового висновку про відмову в стягненні 500 дол. США авансу. Стаття 23 ЦК Українипередбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені ст.1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Колегія суддів відмовляє у стягненні моральної шкоди, у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не надала суду достатніх доказів на підтвердження завдання їй моральної шкоди та належного обґрунтування її розміру, а стягнення на її користь авансу розмірі 500 дол.США вже є достатньою і справедливою сатисфакцією такому відшкодуванню, яке не можна вважати неправомірним збагаченням. Фактично сторони повернуті до стану, який існував до написання розписки від 22 червня 2023 року, що є справедливим. Проаналізувавши зібрані по справі докази та встановлені обставини справи, колегія суддів доходить висновку, що рішення суду першої інстанції у відповідності до положень ст.376 ЦПК України підлягає скасуванню із ухваленням нового про часткове задоволення позову, тобто про стягнення з відповідача на користь позивача коштів у розмірі 500 дол.США. У стягненні додаткової суми у розмірі авансу та моральної шкоди відмовляється за недоведеністю та безпідставністю таких вимог. ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, а тому на підставі п.8 частини першої ст.5 Закону України «Про судовий збір» вона звільнена від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях. За таких обставин, із ОСОБА_2 належить стягнути в дохід держави 616,20 грн судового збору пропорційно до задоволених вимог, що узгоджується із положеннями приписів ст.141 ЦПК України. Відповідно до пункту 2 частини третьої ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 1 частини шостої ст.19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в сили вимог закону. Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374,376,381-384 ЦПК України, суд у х в а л и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Ковальчуком Андрієм Олександровичем, задовольнити частково. Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 27 вересня 2024 року скасувати та ухвалити нове. Позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі 500 дол. США. У задоволенні решти позову відмовити. Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 616 грн 20 коп. судового збору. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає. Головуюча Судді: