Постанова Чернівецький апеляційний суд № 727/10454/25

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 29 червня 2026 року м. Чернівці справа № 727/10454/25 провадження №22-ц/822 /738/26 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Перепелюк І. Б. суддів: Лисака І.Н., Литвинюк М.І. секретар Сарган Ю.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м.Чернівців від 2 березня 2026 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про витребування безпідставно отриманих активів грошових коштів, встановив:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про витребування безпідставно отриманих активів, грошових коштів. Позов обґрунтовано наступним. 20.06.2022 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено Договір про завдаток між фізичними особами. Відповідно до умов Договору, на підтвердження наміру укласти основний договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 , позивач передав відповідачу грошову суму у гривневому еквіваленті 5000 (п`ять тисяч) доларів США. Ця сума була визначена сторонами Договору як завдаток (п. 2 Договору). Факт отримання грошових коштів відповідачем підтверджується пунктом 1 Договору. Згідно з пунктом 3 Договору, обумовлена вартість зазначеної квартири становила 51 000 доларів США згідно офіційного курсу НБУ на день розрахунку, а основний договір купівлі-продажу квартири мав бути укладений не пізніше 30.09.2022 включно. Відповідач зобов`язувався до обумовленої дати зібрати та підготувати усі документи, що відповідно до чинного законодавства необхідні для нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу квартири, забезпечити, щоб на день укладення договору купівлі-продажу квартира не перебувала під жодним з обтяжень, передбачених чинним законодавством України, сплатити всі платежі з комунальних послуг до моменту посвідчення основного договору купівлі-продажу (п. 4 Договору). Також сторони передбачили, що у разі відмови відповідача (продавця) від посвідчення основного договору купівлі-продажу завдаток має повернутися позивачу (покупцю) в подвійному розмірі, а саме 10 000 доларів США, а у разі відмови позивача (покупця) від укладення договору завдаток, а саме 5 000 доларів США залишається відповідачу (продавцю) у повному обсязі. Однак, ближче до 30.09.2022 відповідач як продавець повідомив позивача про відкладення дати підписання договору, вказане пояснив відсутністю деяких з необхідних документів. Відповідно до умов укладеного Договору, його термін встановлюється з моменту підписання та діє до моменту виконання своїх зобов`язань кожною зі сторін (п. 9 Договору). Зважаючи на це позивач вважав, що Договір є дійсним, та протягом тривалого часу розраховував на виконання його умов відповідачем, тобто на належний збір необхідних документів, вирішення питань зі сплатою комунальних послуг та укладення з ним належним чином основного договору купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Проте вже через деякий час після вказаної дати, відповідач повідомив позивача про відмову від укладення основного договору купівлі-продажу зазначеної квартири, мотивуючи свою відмову наміром здавати квартиру в оренду, а не продавати її, з огляду на події в країні, які відбувалися на той момент та зростання ринку оренди житла на території м. Чернівців. В усній формі сторони домовилися, що отримана відповідачем сума грошових коштів у розмірі 5000 доларів США буде повернута ним протягом короткого проміжку часу. Відповідач пояснював неможливість негайного повернення грошових коштів фінансовими труднощами. У подальшому позивач неодноразово нагадував відповідачу про необхідність повернення грошових коштів, однак відповідач посилаючись на різні обставини, постійно відкладав дату повернення необхідної суми. Так само і на даний момент передану позивачем суму у розмірі, який відповідає умовам Договору та вимогам закону, відповідачем повернуто не було. Позивач звернувся на його адресу з письмовою претензією від 12.06.2025, у якій запропонував повернути йому суму завдатку у передбаченому Договором розмірі у десятиденний строк. Однак станом на день подання позову, відповідач грошові кошти не повернув, свою пропозицію щодо порядку вирішення спору, не надав, що обумовило звернення до суду з вказаним позовом. Крім того, позивач дізнався, що квартира, яка мала бути предметом договору купівлі-продажу між сторонами, вже продана відповідачем третій особі, відтак, виключена можливість укладення договору її купівлі-продажу між сторонами у майбутньому. Умовами Договору від 20.06.2012, який укладений між сторонами визначено строк укладення Договору щодо продажу квартири, однак такий договір укладений не був ані у цей день, ані станом на день подання позовної заяви у зв`язку з відмовою відповідача від своїх намірів. Отже, передані позивачем кошти є авансом, сторони не уклали та не оформили договір чи попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна (квартири) за формою, передбаченою ст. 657 ЦК України, відповідач відмовився від майбутнього укладення договору, однак особа, що отримала грошову суму, відмовляється від повернення безпідставно отриманого, а тому такі кошти, незалежно від поведінки та вини будь-якої зі сторін, повинні бути повернуті власнику в тому розмірі, в якому вони надавались. Оскільки договір купівлі-продажу квартири, який би за своєю формою та змістом відповідав вимогам закону, між сторонами у справі укладено не було, а сторони лише домовилися укласти такий договір в майбутньому, тому передані позивачем відповідачу гроші є авансом, який підлягає поверненню позивачу. З огляду на те, що вказана сума грошових коштів у розмірі 5000 доларів США була набута відповідачем на підставі цивільно-правового-договору, тобто в порядку виконання договірного зобов`язання, а отже набуття вказаної суми грошових коштів не може вважатися безпідставним. Однак, з огляду на те, що укладення основного договору купівлі-продажу не відбулося в обумовлений строк до 30.09.2022, та внаслідок цього грошові кошти, сплачені як аванс за договором мали бути повернуті власнику - позивачу, подальше збереження їх у відповідача відбувалося без достатніх правових підстав. При перерахунку відповідно до офіційного курсу долара США, який станом на 30.09.2022 становив 36.5686 грн за 1 долар США, 5000 доларів США у гривневому еквіваленті на той час становило 182 843 грн. Згідно опублікованих НБУ даних протягом періоду з 30.09.2022 по 23.06.2025 облікові ставки у різні періоди становили: з 03.06.2022 по 27.07.2023 25%; з 28.07.2023 по 14.09.2023 22%; з 15.09.2023 по 26.10.2023 20%; з 27.10.2023 по 14.12.2023 16%;з 15.12.2023 по 25.01.2024 15%; з 26.01.2024 по 14.03.2024 15%; з 15.03.2024 по 25.04.2024 14.5%; з 26.04.2024 по 13.06.2024 13.5%;з 14.06.2024 по 12.12.2024 13%; з 13.12.2024 по 23.01.2025 13.5%; з 24.01.2025 по 06.03.2025 14.5%;з 07.03.2025 по 23.06.2025 15.5%. Згідно з розрахунком загальна сума процентів за користування безпідставно набутими коштами у розмірі 5000 доларів США (що еквівалентно 182 843 грн. станом на 30.09.2022) за період з 30.09.2022 по 23.06.2025, розрахована за обліковою ставкою НБУ з урахуванням її змін, становить (приблизно з урахуванням попередніх скорочень, застосованих при математичних розрахунках): 37704.23 +5399.29 +4208.00 +3927.35 +3155.88 +3671.57 +3042.48 +3304.56 +11819.08 +2840.46 +3050.88 +8462.76? 90586.54 грн. Загальна сума процентів за користування безпідставно набутими коштами у розмірі 5000 доларів США (що еквівалентно 182 843 грн. станом на 30.09.2022) за період з 30.09.2022 по 23.06.2025, розрахована за обліковою ставкою НБУ з урахуванням її змін, становить приблизно 90586 гривень 54 копійки. Отже, стягненню на підставі ст. 1214 ЦК України додатково, крім суми авансу підлягають проценти за користування безпідставно набутими коштами у сумі 90586, 54 гривень. Позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 безпідставно набуті ним грошові кошти (збережені без достатньої правової підстави), сплачені в якості авансу, в розмірі 5000 (п`ять тисяч) доларів США (еквівалент суми боргу у національній валюті 207250 грн.), проценти за користування безпідставно збереженими грошовими коштами за період з 30.09.2022 по 23.06.2025 у сумі 90586,54грн., судовий збір в розмірі 2 398,03грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 20000 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівців від 2 березня 2026 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 безпідставно набуті грошові кошти, сплачені в якості авансу, в сумі 5000 доларів США, три проценти річних за період з 1 жовтня 2022 року по 23 червня 2025 року в сумі 409 доларів США 32 центи. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1798,52грн. судового збору. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 2 березня 2026 року скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про витребування безпідставно отриманих активів (грошових коштів) відмовити. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про визначення правової природи переданих відповідачу за Договором коштів як авансу, а не завдатку. Вказує на те, що сторони, свідомо, без будь-якого тиску, розуміючи і маючи намір настання конкретних наслідків, домовились, шляхом укладення письмового Договору, про купівлю-продаж конкретної квартири до 30.09.2022р. за визначену суму і самостійно визначили правову природу переданих позивачем відповідачу коштів в сумі 5 000 доларів США як завдатку і гарантійного платежу в разі ухилення когось із них від укладення такого договору - в разі відмови покупця (позивача) завдаток залишається у продавця (відповідача), а в разі відмови продавця - повертається покупцю в подвійному розмірі - 10 000 доларів СІЛА, як те передбачено статтею 571 ЦК України. Відмова ОСОБА_2 від раніше узгодженої ним домовленості є нічим іншим, як порушенням принципу розумності, добросовісності та заборони суперечливої поведінки, що не враховано судом першої інстанції. Вважає помилковою позицію позивача, з якою погодився суд першої інстанції, що передані ним 5000 доларів США, у якості завдатку не є завдатком, а є авансом, оскільки частиною першою статті 627 ЦК України вказано, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Враховуючи вільне волевиявлення позивача та відповідача в визначенні умов Договору, дійсність останнього, чітке спільне бажання сторін визначити правову природу переданих ОСОБА_2 коштів ОСОБА_1 саме як завдатку, а не авансу, недопущення порушення ними принципів розумності, добросовісності, заборони суперечливої поведінки, висновок суду першої інстанції про передання відповідачу 5000 доларів США саме як авансу, а не завдатку є безпідставним. Крім того, судом безпідставно самостійно змінено підставу позову в частині стягнення з відповідача процентів за користування безпідставно набутими коштами на підставі статті 625 ЦК України, в той час, коли позивач посилався як на підставу цієї вимоги на положення частини другої статті 1214 ЦК України та частину першу статті 1048 ЦК України. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи ОСОБА_2 подав відзив, в якому просив рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 2 березня 2026 року залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Мотивувальна частина Обставини справи, встановлені судом Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 20 червня 2022 року уклали договір про завдаток (між фізичними особами). Відповідно до пункту 1 договору покупець передає продавцю завдаток у сумі гривневого еквіваленту 5000 доларів США згідно офіційного курсу НБУ станом на 20 червня 2021 року у рахунок оплати за договором купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 колишня вулиця Червоноармійська), будинок №17, що має бути укладений до 30 вересня 2022 року включно. За змістом пункту 2 договору кошти, зазначені в пункті 1 даного договору, використовуються як завдаток, внесений з метою забезпечення виконання покупцем зобов`язань по оплаті договору купівлі-продажу зазначеної в пункті 1 цього договору квартири. Відповідно до пункту 3 договору вартість зазначеної квартири предмету договору за договором купівлі-продажу становить гривневий еквівалент 51000 доларів США згідно офіційного курсу НБУ станом на день розрахунку. Основний договір купівлі-продажу має бути укладений до 30 вересня 2022 року. Згідно із пунктом 4 договору на день укладення договору купівлі-продажу продавцем мають бути підготовлені та зібрані (отримані) усі документи, що відповідно до чинного законодавства необхідні для нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу зазначеного вище об`єкту нерухомості; на день укладення договору купівлі-продажу квартира не буде перебувати ні під жодним з обтяжень, передбачених чинним законодавством України; продавець має сплатити всі платежі з комунальних послуг до моменту посвідчення основного договору купівлі-продажу. Пунктом 7 договору встановлено, що у разі відмови продавця від посвідчення основного договору купівлі-продажу завдаток повертається покупцю в подвійному розмірі, а саме 10000 доларів США. А в разі відмови покупця від укладення договору завдаток, а саме 5000 доларів США залишається продавцю в повному обсязі згідно статті 571 ЦК України. Відповідно до пункту 9 договору термін дії договору встановлюється з моменту його підписання і діє до моменту виконання своїх зобов`язань кожної зі сторін. ОСОБА_2 звернувся до ОСОБА_1 з претензією щодо повернення суми завдатку 12 червня 2025 року. Враховуючи, що зобов?язання з укладення основного договору купівлі-продажу не було виконано з вини ОСОБА_1 (продавця), висловлено вимогу у десятиденний строк з дати отримання цієї претензії повернути ОСОБА_2 завдаток, сплачений за договором про завдаток (між фізичними особами) від 20 червня 2022 року у подвійному розмірі, що становить 10000 доларів США. Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи в межах її обґрунтувань та заявлених в суді першої інстанції вимог, приходить до наступного. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам закону. Як вбачається з матеріалів справи, та встановлено судом, 20.06.2022 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено Договір про завдаток між фізичними особами. Відповідно до умов Договору, на підтвердження наміру укласти основний договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 , позивач передав відповідачу грошову суму у гривневому еквіваленті 5000 (п`ять тисяч) доларів США. Ця сума була визначена Позивачем та Відповідачем як сторонами Договору як завдаток (п. 2 Договору). Факт отримання грошових коштів Відповідачем підтверджується пунктом 1 Договору. Згідно з пунктом 3 Договору, обумовлена вартість зазначеної квартири становила 51 000 доларів США згідно офіційного курсу НБУ на день розрахунку, а основний договір купівлі-продажу квартири мав бути укладений не пізніше 30.09.2022 включно. Позивач вказував, що оскільки зобов?язання з укладення основного договору купівлі-продажу не було виконано з вини ОСОБА_1 (продавця), висловлено вимогу у десятиденний строк з дати отримання цієї претензії повернути ОСОБА_2 завдаток, сплачений за договором від 20 червня 2022 року у подвійному розмірі, що становить 10000 доларів США. Згідно зі статтею 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом. Правові наслідки порушення або припинення зобов`язання, забезпеченого завдатком передбачені вимогами статті 571 ЦК України, зокрема: якщо порушення зобов`язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора; якщо порушення зобов`язання сталося з вини кредитора, він зобов`язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості; сторона, винна у порушенні зобов`язання, має відшкодувати другій стороні збитки в сумі, на яку вони перевищують розмір (вартість) завдатку, якщо інше не встановлено договором; у разі припинення зобов`язання до початку його виконання або внаслідок неможливості його виконання завдаток підлягає поверненню. За змістом наведених норм ЦК України завдаток є доказом існування зобов`язання, виконує платіжну функцію та є способом забезпечення виконання зобов`язання. Згідно з положеннями статей 546, 548 ЦК України завдатком може бути забезпечене лише дійсне зобов`язання, яке випливає із договору, укладеного сторонами. Відповідно до частини першої статті 635 ЦК України, попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі. Згідно зі статтею 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Оскільки договір купівлі-продажу квартини, який за своєю формою та змістом відповідав би вимогам закону, між сторонами у справі укладено не було, а сторони лише домовилися укласти такий договір у майбутньому, передана позивачем відповідачу сума є авансом, який підлягає поверненню позивачу, незалежно від того, з вини якої сторони не відбулося укладення договору. Авансом визнається сума, що сплачується як попередній платіж у рахунок належних платежів. Відповідно аванс не виконує забезпечувальної функції. Сторона, що видала аванс, вправі вимагати його повернення в разі припинення зобов`язання до початку його виконання, а також у всіх випадках невиконання договору. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 вересня 2020 рок у справі № 918/631/19, провадження № 12-42гс20, дійшла висновку про те, що виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17). Суд першої інстанції вірно дійшов висновку і колегія суддів з цим погоджується, що відсутність між сторонами попереднього чи основного договору купівлі-продажу нерухомого майна у встановленому законом порядку, свідчить про те, що передані ОСОБА_2 грошові кошти ОСОБА_1 в суму 5000 доларів США сплачені в якості авансу та підлягають поверненню. В позові ОСОБА_2 просив також стягнути з ОСОБА_1 проценти за користування збереженими без достатніх підстав коштами, обґрунтовувавши наявністю підстав, передбачених ч.2 ст.1214, ст. 536 та ч.1 ст. 1048 ЦК України. Однак, суд першої інстанції, посилаючись на положення ст.625 ЦК стягнув з відповідача на користь позивача 3% річних за період з 1 жовтня 2022 року по 23 червня 2025 року в сумі 409 доларів США 32 центи. Суд безпідставно ототожнив ці вимоги. Вимоги по застосуванню ст.625 ЦК не було заявлено. Колегія погоджується з аргументами апелянта, що судом безпідставно самостійно змінено підставу позову в частині стягнення з відповідача процентів за користування безпідставно набутими коштами на підставі статті 625 ЦК України, в той час, коли позивач посилався як на підставу цієї вимоги на положення частини другої статті 1214 ЦК України та частину першу статті 1048 ЦК України. Стаття 16 ЦК України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаною нормою встановлено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок розглядати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі, та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Формування змісту й обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно в межах заявлених ними вимог і наданих доказів (статті 12, 13 ЦПК України). Така позиція викладена в постанові Верховного Суду від 2 червня 2022 року у справі № 602/1455/20 (провадження № 61-475св22. Враховуючи зазначене, рішення суду в частині стягнення 3% річних за період з 1 жовтня 2022 року по 23 червня 2025 року в сумі 409 доларів США 32 центи слід скасувати. В іншій частині рішення суду слід залишити без змін. Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права. Судом першої інстанції порушені норми процесуального права, що відповідно до п.4 ч.1 ст. 376 ЦПК України, є підставою для часткового скасування рішення суду. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд ухвалив : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Шевченківського районного суду м.Чернівців від 2 березня 2026 року в частині стягнення 3% річних за період з 1 жовтня 2022 року по 23 червня 2025 року в сумі 409 доларів США 32 центи - скасувати. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Судді І.Б. Перепелюк І.Н. Лисак І.М. Литвинюк