LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4816950/1314/21

від 08.12.2022 ·

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 грудня 2022 року м.Суми Справа №950/1314/21 Номер провадження 22-ц/816/994/22 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач), суддів - Кононенко О. Ю. , Ткачук С. С. сторони: позивач ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 , відповідач ОСОБА_3 , розглянув у приміщенні Сумського апеляційного суду в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Лебединського районного суду Сумської області від 21 липня 2022 року, постановлене у складі судді Косолапа В.М., у приміщенні Лебединського районного суду Сумської області, повний текст судового рішення виготовлено 21 липня 2022 року, В С Т А Н О В И В : У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення коштів. Свої вимоги мотивував тим, що в середині квітня 2021 року з метою придбання нерухомості в м. Лебедин він на сайті dom.ria знайшов оголошення про продаж домогосподарства, яке розташоване по АДРЕСА_1 . Після огляду домогосподарства він вирішив придбати вказане нерухоме майно, проте відповідачка повідомила, що для підготовки документів для оформлення договору купівлі-продажу він має передати їй грошові кошти в сумі 3000 дол. США. Він передав їй вказані кошти 27 квітня 2021 року, а відповідачка склала розписку. З метою правильного оформлення документів він звернувся до фахівця з нерухомості ОСОБА_4 , від якої отримав інформацію про те, що наведені в оголошенні відомості щодо площі нерухомого майна та земельної ділянки не відповідають дійсності. Позивач звернувся до відповідачки з приводу повернення коштів, проте остання відмовила йому, мотивувавши це тим, що саме він не бажає укладати договір купівлі-продажу, а тому в такому випадку аванс не повертається. 23 червня 2021 року він направив на її адресу лист досудового врегулювання спору з вимогою повернути кошти, на що отримав її письмову відмову. Зазначає, що оскільки гроші були передані ним до укладення основного договору, тому вони не мають ознак завдатку, відповідно вказані кошти є авансом. Посилаючись на вказані обставини, просить стягнути з відповідачки 3000 дол. США, що становить еквівалент 82 236,30 грн 30 коп. за офіційним курсом Національного банку України на день звернення до суду та витрати по сплаті судового збору. Лебединський районний суд Сумської області ухвалою від 07 лютого 2022 року залучив до участі у справі в якості правонаступника ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , його матір ОСОБА_2 Лебединський районний суд Сумської області рішенням від 21 липня 2022 року позов ОСОБА_2 задовольнив. Стягнув із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 3000 дол. США, що за офіційним курсом Національного банку України на день звернення до суду еквівалентно 82 236 грн 30 коп. Вирішив питання розподілу судових витрат. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. У доводах апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції було встановлено, що нею було виконано всі умови договору завдатку. Отримавши всі необхідні документи вона повідомила позивача про це і про те, що вони можуть укладати договір купівлі-продажу, але протягом двох місяців позивач так і не виявив наміру укласти договір купівлі-продажу, натомість вказував на те, що вона порушила домовленість та не виконала свої зобов`язання, тим самим підтвердив існування договірних відносин і просив повернути грошові кошти в сумі 3000 дол. США, на підставі інформації, яку надала невідома особа ОСОБА_4 , існування якої судом встановлено не було, а також не встановлено, що інформація, яка була повідомлена вказаною особою, на підстав якої позивач відмовився від укладання договору, є достовірною. Наголошує на тому, що відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 04 серпня 2021 року у справі № 640/17086/18, ознакою завдатку є те, що він слугує доказом укладення договору, на забезпечення якого його видано, одночасно є способом платежу та способом забезпечення виконання зобов`язання. Вважає помилковим висновок суду, що розписка підтверджує її зобов`язання, а не є підтвердженням існування договірних відносин між нею та позивачем. Наголошує на тому, що жоден з її доводів не був врахований судом. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не було укладено жодного письмового договору купівлі-продажу нерухомого майна з умовою його забезпечення завдатком в розмірі 3000 дол. США, передана ОСОБА_3 сума коштів є авансом та підлягає поверненню. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, так як суд дійшов його правильно встановивши фактичні обставини справи, з додержанням норм матеріального та процесуального права. З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_5 з метою придбання нерухомого майна в м. Лебедин, вирішив придбати квартиру в будинку та земельну ділянку, які розташовані в АДРЕСА_1 , що належить на праві власності відповідачці. Вказана обставина сторонами не заперечується. Зідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, 1/4 житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності (а.с. 33). Крім того, з витягу із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного земельного кадастру, 1/4 частина земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5910500000:01:036:0105, належить відповідачці на праві спільної часткової власності (а.с. 39-45). Відповідно до копії розписки, складеної та підписаної ОСОБА_3 27 квітня 2021 року вона отримала від ОСОБА_1 завдаток в сумі 3000 дол. США в рахунок майбутньої купівлі частини будинку за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 6). У подальшому, ОСОБА_1 листом від 23 червня 2021 року повідомив ОСОБА_3 про те, що у зв`язку із тим, що вона неодноразово ввела його в оману, порушила усну домовленість з приводу купівлі-продажу домогосподарства, просив повернути йому в строк до 02 липня 2021 року грошові кошти в сумі 3000 дол. США (а.с. 14). У відповідь на вказаний лист відповідачка направила на адресу ОСОБА_1 листа, де вказала, що прийнявши від ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 3000 дол. США, як завдаток за об`єкт нерухомості, вона підготувала пакет документів для належного оформлення договору купівлі-продажу. Також повідомила позивача, що в разі відмови завдаток не підлягає поверненню на підставі ст. ст. 570, 571 ЦК України (а.с. 17). ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 помер. (а.с. 57). Спадкоємцем після його смерті є ОСОБА_2 (а.с. 75-83). Згідно зі ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі. Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно зі статтею 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом. З огляду на викладене, на відміну від завдатку, аванс - це лише спосіб платежу. Він не виконує забезпечувальної функції, а виконує функцію попередньої оплати, яка підлягає поверненню у випадку не виконання зобов`язання. Правила статті 570 ЦК України поширюються на випадки, коли договір було укладено, але одна із сторін ухиляється від його виконання. Внесення завдатку як способу виконання зобов`язання може мати місце лише в разі наявності зобов`язання, яке повинно було виникати на підставі договору купівлі-продажу. Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 13 лютого 2013 року у справі № 6-176цс12. Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги. Окільки договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, який би за своєю формою та змістом відповідав вимогам законодавства, між сторонами укладено не було, а вони лише домовилися укласти такий договір у майбутньому, то передана ОСОБА_1 . ОСОБА_3 грошова сума у розмірі 3000 дол. США є авансом, який підлягав поверненню, а не завдатком. Враховуючи наведене та положення статті 570 ЦК України, суд першої інстанції дійшов правильних висновків про те, що сума, яка в розписці від 27 квітня 2021 року вказана як завдаток, фактично є авансом, оскільки сторонами не дотримано умов, визначених статтею 570 ЦК України, а саме не укладено договору купівлі-продажу, на виконання якого передано кошти. Посилання ОСОБА_3 на те, що саме з вини ОСОБА_1 вони не уклали основний договір, оскільки саме він ухилявся від укладення договору-купівлі-продажу, а тому відсутні підстави повернення коштів, є безпідставними, оскільки сума грошових коштів, що за своєю правовою природою є авансом, підлягає поверненню особі, яка їх сплатила, незалежно від того, з вини якої сторони не відбулося укладення договору. Доводи відповідачки, що розписка є доказом договірних правовідносин, є помилковими, оскільки як вже зазначалося вище, договір купівлі-продажу який би за своєю формою та змістом відповідав вимогам законодавства, між сторонами укладено не було, відтак розписка в даному випадку є лише доказом отримання нею коштів. За встановлених обставин справи та з врахуванням наведених норм права, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення коштів. Таким чином колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять нових даних, які б давали підстави для скасування чи зміни ухваленого рішення. Правильно встановивши фактичні обставини справи, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Оскільки ціна позову в даній справі становить 82 236 грн 30 коп., тобто не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, дана справа відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною, а тому касаційному оскарженню згідно п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягає. Керуючись ст. ст. 367; 374 ч. 1 п. 1; 375, 381-382 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення. Рішення Лебединського районного суду Сумської області від 21 липня 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий - В. І. Криворотенко Судді: О. Ю. Кононенко С. С. Ткачук

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»