Постанова Сумський апеляційний суд № 950/3650/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 січня 2026 року м.Суми Справа №950/3650/24 Номер провадження 22-ц/816/253/26 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач), суддів - Собини О. І. , Замченко А. О. сторони: позивач ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_2 третя особа - ОСОБА_3 розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Лебединського районного суду Сумської області від 13 березня 2025 року, ухваленого у складі судді Бакланова Р.В., у м. Лебедин, повний текст якого виготовлено 19 березня 2025 року, у с т а н о в и в: У листопаді 2024 року позивачка звернулася до суду з вказаним позовом до відповідача про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання. Свої вимоги мотивувала тим, що відповідач є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Лебединського районного суду Сумської області від 20.02.2011 р. №2-55/11 з відповідача стягувалися аліменти на утримання сина до досягнення 18 років. На даний час ОСОБА_4 є повнолітнім, навчається у другому класі Галузевої школи І ступеня в складі Комплексу шкіл Центру професійно - технічної освіти ім. Вінцентія Вітоса за спеціальністю: оператор (машиніст) різальних верстатів. Запланований строк навчання - до 2026 року, стипендію не отримує. Крім того, займається з репетиторами, вивчає польську та німецьку мови, що потрібно йому для навчання. Відвідує басейн та ходить на волейбол, має проблеми з зором. Позивачка працює, проживає з сином в орендованій квартирі. Їй самій складно утримувати сина. З урахуванням наведеного вона просить суд ухвалити рішення яким стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання у розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу) щомісяця, починаючи з дня пред`явлення позову до досягнення сином 23-х років, за умови продовження навчання. Рішенням Лебединського районного суду Сумської області від 13 березня 2025 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання - ОСОБА_3 у розмірі 1/6 частини від усіх видів його заробітку (доходу) щомісяця, починаючи з 25 листопада 2024 року до досягнення сином 23-х років, за умови продовження навчання. Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на незаконність судового рішення, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що у позові позивачка вказує що син ОСОБА_3 після досягнення повнолітня продовжує навчання, й відповідно потребує матеріальної допомоги. Однак, у матеріалах справи відсутні належні докази, які підтверджують факт навчання сина у навчальному закладі, оскільки надані документи до позовної заяви викладені на польській мові, яку він не розуміє. Також позивачка до позовної заяви не надала жодного документу, який відображав її майновий стан, наявність чи відсутність доходів у неї та у їх сина, розмір допомоги Республіки Польща, у зв`язку з прихистком від збройної агресії. Вважає, що перекладання на нього тягаря утримання сина сторін, у зв`язку з навчанням, є порушенням рівності прав і обов`язків батьків. Зазначає, що окрім повнолітнього сина ОСОБА_3 , він є батьком двох малолітніх дітей: сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . У відзиві на апеляційну скаргу позивачка ОСОБА_1 заперечує щодо доводів апеляційної скарги, вважає їх необґрунтованими, тому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, залишивши рішення суду без змін. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України. Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи те, що ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Згідно зі ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_3 є сином сторін, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 12.12.2006 року, видане Лебединським міським відділом реєстрації актів цивільного стану Сумського обласного управління юстиції ( а.с.7). Рішенням Лебединського районного суду Сумської області від 02 березня 2011 року справа № 2-123/11 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був розірваний ( а.с. 8). Як вбачається із довідки про підтвердження факту навчання в школі від 22.10.2024 р., ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 імена батьків: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 у 2024/2025 навчальному році навчається в класі другому Галузевої школи І ступеня в складі Комплексу шкіл Центру професійно-технічної освіти ім. Вінцентія Вітоса в с. Буйни. Навчається за спеціальністю: Оператор (машиніст) різальних верстатів. Дата прийому до школи - 01.09.2022. Запланований строк закінчення навчання - 2026 рік. Вказаний документ перекладений присяжним перекладачем української мови, посвідчений, зареєстрований в реєстрі за № 4733/2024 ( а.с. 9, 10). Також встановлено, що відповідач ОСОБА_2 має на утриманні, окрім повнолітнього сина сторін - ОСОБА_10 , ще двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 56,57). На утримання сина - ОСОБА_13 на підставі виконавчого листа від 08.11.2013 справа № 580/2136/13-ц з нього стягуються аліменти у розмірі 1/6 частини від усіх видів доходу, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що підтверджується довідкою Зарічного відділу ДВС у м. Суми. З відповіді №938888 від 02.12.2024 встановлено, що ОСОБА_2 перебуває на військовій службі у в/ч НОМЕР_2 (а.с. 51), та що дохід, а саме виплати військовослужбовцям, ОСОБА_2 з 1 кварталу 2024 року по 4 квартал 2024 року становить 378018,17 грн. Також з довідок форми ОК-5, ОК-7 встановлено, що ОСОБА_2 отримує дохід який за 2024 рік становить 558895,46 грн ( а.с. 42-45). Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, виходив з тих обставин, що повнолітній син сторін продовжує навчання на денній формі у вищому навчальному закладі, тому об`єктивно потребує у зв`язку із цим матеріальної допомоги, а його батько - відповідач по справі, має можливість надавати таку допомогу. У той же час суд враховував, крім іншого, матеріальне становище платника аліментів та, що на утриманні відповідача перебувають ще двоє неповнолітніх дітей, у зв`язку з чим вважав за можливе стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання повнолітнього сина у розмірі 1/6 частини від усіх видів заробітку (доходу) відповідача, щомісячно. Колегія суддів погоджується з такими висновком суду першої інстанції, який узгоджується з матеріалами справи та вимогами закону. Згідно з ч. 2 ст. 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 СК України). При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів мають самі дочка, син, які продовжують навчатися, а також той із батьків, з яким вони проживають. Обов`язок батьків утримувати повнолітню дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину) (п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»). Указане також відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах: від 06 серпня 2018 року у справі № 748/2340/17, від 22 листопада 2018 року у справі № 592/2798/16-ц, від 05 червня 2019 року у справі № 754/866/18, від 16 лютого 2022 року у справі № 381/2423/20. Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов`язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. За змістом статей 191, 200 СК України аліменти присуджуються рішенням суду від дня пред`явлення позову. Суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів. Частина заробітку (доходу) матері, батька, яка стягуватиметься як аліменти на повнолітніх дочку, сина, визначається судом з урахуванням обставин, зазначених у ст.182 цього Кодексу. Як передбачено частиною 1 статті 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. З урахуванням наведених норм права та встановлених обставин справи колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача аліментів на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання. Відповідно до вимог ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Як передбачено ст. 76, 77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов`язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. Так, при визначенні розміру аліментів судом 1 інстанції було враховано, що ОСОБА_3 , який продовжує навчання на денній формі у вищому навчальному закладі, проживає разом із матір`ю, перебуває на її утриманні, потребує матеріальної допомоги, що є підставою для стягнення аліментів з відповідача на утримання сина, який продовжує навчання, а його батько - відповідач по справі, спроможний надавати таку допомогу. Доводи апеляційної скарги щодо відсутності у справі належних доказів, які підтверджують факт навчання сина у навчальному закладі, не заслуговують на увагу та спростовуються матеріалами справи, зокрема довідкою про підтвердження факту навчання в школі сина сторін - ОСОБА_14 (а.с. 9). До довідки додано завірений переклад з польської мови на українську. Переклад здійснений присяжним перекладачем української мови, яка засвідчує відповідність цього перекладу змісту оригінального документа, укладеного польською, зареєстровано в Реєстрі за №4733/2024 ( а.с. 10). Завірений переклад з польської мови суд першої інстанції вірно визнав допустимим доказом відповідно до ст. 15 Договору між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах. Посилання апелянта на недоведеність потреби у матеріальній допомозі сину, враховуючи його перебування з позивачкою за кордоном, колегія суддів відхиляє, оскільки положення сімейного кодексу щодо стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання до досягнення нею 23 років, стосується самого факту підтвердженого навчального процесу, що виключає можливість працевлаштуватися та вимагає додаткових фінансових зусиль. Відтак, доведеним є те, що ОСОБА_3 є сином сторін, є повнолітнім, однак не досяг віку 23 років, продовжує навчання та у зв`язку з цим потребує матеріальної допомоги, відтак відповідач, як батько, зобов`язаний брати участь в його утриманні, оскільки доказів неможливості надання матеріальної допомоги, останній не надав, а суд не встановив. Щодо визначення розміру аліментів, то суд першої інстанції правильно врахував, що відповідач отримує постійний дохід. Отже, встановлено і за доводами апеляційної скарги не спростовано те, що апелянт має можливість утримувати себе, неповнолітніх дітей від другого шлюбу та допомагати повнолітньому сину, який продовжує навчання. З огляду на викладене, суд дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується й колегія суддів, про стягнення аліментів в розмірі 1/6 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісяця. Посилання відповідача на те, що на нього перекладається тягар утримання сина сторін, у зв`язку з навчанням, що є порушенням рівності прав і обов`язків батьків, є безпідставними, з врахуванням наступного. Виховання дітей одним із батьків, коли інший проживає окремо, створює додаткове навантаження по догляду та вихованню дитини, у зв`язку з чим, певним чином, з`являється дисбаланс між зусиллями, які мають прикладати обоє батьків для розвитку дитини таким чином, що тягар здебільшого лягає лише на одного. На батька покладено однаковий з позивачем обов`язок щодо утримання і матеріального забезпечення своєї дитини, яка проживає разом із матір`ю. Норми національного та міжнародного права вказують на те, що в усіх рішеннях, що стосуються дітей, їхні найкращі інтереси повинні стояти понад усе. Дитині має забезпечуватися такий захист, який є необхідним для її благополуччя. Під інтересами дитини необхідно розуміти збереження здоров`я дитини, нормального психічного та фізичного розвитку, виховання в дитині якостей, необхідних суспільству. Визначення інтересів дитини охоплює також необхідні матеріальні, побутові умови життя дитини. Оскільки син сторін проживає разом із матір`ю, витрати на харчування, одяг, навчання, відпочинок, розвиток тощо несе позивачка, що не спростовано в свою чергу відповідачем. Вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить. Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів. З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів апеляційного суду вважає, що судом першої інстанції були правильно застосовані норми матеріального та додержані норми процесуального права. Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому рішення слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Враховуючи те, що справа є малозначною (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України), відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст. 367-369, п.1 ч.1 ст. 374, ст. 375, 381- 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, у х в а л и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Лебединського районного суду Сумської області від 13 березня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий - В. І. Криворотенко Судді: О. І. Собина А. О. Замченко