LLegalAIпошук судової практики · 2 757 706
← повернутись до результатів

Ухвала КЦС ВС713/1102/24

від 23.09.2025 · Цивільна
Резолютивна:Касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 28 жовтня 2024 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 20 серпня 2025 року залишити без руху та надати строк для…

УХВАЛА 23 вересня 2025 року м Київ справа № 713/1102/24 провадження № 61-11870ск25 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Лідовця Р. А. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 28 жовтня 2024 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 20 серпня 2025 року у справі за позовом Пологівської міської ради Пологівського району Запорізької області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором оренди землі, ВСТАНОВИВ: У квітні 2024 року Пологівська міська рада Пологівського району Запорізької області звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором оренди землі. Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 28 жовтня 2024 рокупозов Пологівської міської ради Пологівського району Запорізької області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором оренди землі задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Пологівської міської територіальної громади в особі Пологівської міської ради Пологівського району Запорізької області суму заборгованості у загальному розмірі 2 194 914 грн, яка складається із: заборгованості з орендної плати у розмірі 1 045 197,14 грн; штрафу - 1 045 197,14 грн; інфляційних втрат - 104 519, 72 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Пологівської міської територіальної громади в особі Пологівської міської ради Пологівського району Запорізької області сплачений судовий збір у розмірі 32 923,72 грн. У вересні 2025 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 28 жовтня 2024 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 20 серпня 2025 року, у якій заявник просить скасувати оскаржувані рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Подана касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції, оскільки в порушення пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України, заявником у касаційній скарзі не вказано підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). Абзацом першим частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Як на підстави касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України та узагальнено зазначає про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, проте не зазначає конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження, визначені пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України (частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України), що унеможливлює вирішення питання про відкриття касаційного провадження. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України визначено, що судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо: 1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою; 3) судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні; 4) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу; 5) справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою; 6) судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції; 8) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі. Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або 4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. У разі оскарження судових рішень на підставі частини третьої статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі слід зазначити певний пункт частини третьої статті 411 ЦПК України, з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів. Саме по собі посилання у касаційній скарзі на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права без зазначення на обґрунтування випадків (випадка), перелічених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов`язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження. У касаційній скарзі заявник, зазначаючи підставою подання касаційної скарги пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, не виконує усіх приписів статті 411 ЦПК України, які застосовуються у взаємозв`язку. Заявнику необхідно конкретизувати підстави касаційного оскарження, з огляду на пункти 1, 3, 4 частини третьої статті 411 ЦПК, до яких вона апелює. Отже, заявнику необхідно надіслати на адресу суду уточнену редакцію касаційної скарги, в якій повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав) та надіслати копії уточненої редакції касаційної скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи. Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу. Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення її недоліків. Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 28 жовтня 2024 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 20 серпня 2025 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвали протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Суддя Р. А. Лідовець

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»