Ухвала КАС ВС № 260/3522/24

УХВАЛА 18 серпня 2025 року м. Київ справа №260/3522/24 адміністративне провадження № К/990/25808/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Єресько Л.О., суддів: Соколова В.М., Загороднюка А.Г., перевіривши касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, державної установи «Закарпатська установа виконання покарань (№9)» про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити дії, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства юстиції України (далі - відповідач 1), державної установи «Закарпатська установа виконання покарань (№9)» (далі - відповідач 2), в якому просив: - визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України № 329/к від 28.02.2024 про накладення дисциплінарного стягнення, яким оголошено сувору догану начальнику державної установи «Закарпатська установа виконання покарань (№ 9)» - начальнику арештного дому підполковнику внутрішньої служби ОСОБА_1 ; - визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України №413/к від 14.03.2024 про накладення дисциплінарного стягнення, яким оголошено попередження про неповну посадову відповідність начальнику державної установи «Закарпатська установа виконання покарань (№9)» - начальнику арештного дому підполковнику внутрішньої служби ОСОБА_1 ; - зобов`язати Державну установу «Закарпатська установа виконання покарань (№9)» нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 премію за березень та квітень 2024 року. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 13.11.2024, яке залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.04.2025, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України № 329/к від 28.02.2024 «Про накладення дисциплінарного стягнення», яким оголошено сувору догану начальнику державної установи «Закарпатська установа виконання покарань (№ 9)» начальнику арештного дому підполковнику внутрішньої служби ОСОБА_1 . Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України № 413/к від 14.03.2024 «Про накладення дисциплінарного стягнення», яким оголошено попередження про неповну посадову відповідність начальнику державної установи «Закарпатська установа виконання покарань (№9)» - начальнику арештного дому підполковнику внутрішньої служби ОСОБА_1 . У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, Міністерство юстиції України звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою. Ухвалою Верховного Суду від 02.06.2025 касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13.11.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.04.2025 у справі № 260/3522/24 повернуто. 18.06.25 до Верховного Суду надійшла повторна Міністерства юстиції України на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13.11.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.04.2025 у справі № 260/3522/24.. Ухвалою Верховного Суду від 02.07.2025 касаційну скаргу залишено без руху з підстав її невідповідності вимогам статті 330 КАС України. Заявникові надано строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання до суду касаційної інстанції уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини 4 статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України, а також надання копій уточненої касаційної скарги у відповідності до кількості учасників справи. Згідно з інформацією, наявною в комп`ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду», електронний документ (ухвала суду про залишення касаційної скарги без руху від 02.07.2025) доставлена в Електронний кабінет скаржниці Міністерства юстиції України 02.07.25 о 23:59, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа. 15.07.2025 від скаржника на виконання ухвали про залишення без руху надійшла заяви про усунення недоліків шляхом надання уточненої касаційної скарги. У зв`язку з перебуванням у відпустці суддів Єресько Л.О. (наказ від 20.06.2025 № 2347/0/5-25), Соколова В.М. (наказ від 23.06.2025 № 2375/0/5-25), та Загороднюка А.Г. (наказ від 14.07.2025 № 2997/0/5-25), питання щодо відкриття касаційного провадження вирішується колегією суддів по виходу суддів з відпусток. За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Як слідує зі зміст уточненої касаційної скарги скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування положень частини третьої статті 16 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» № 3460-IV (далі - Закон № 3460-IV, Дисциплінарний статут), зокрема, те, що дисциплінарне стягнення не може бути накладено, якщо з дня вчинення проступку минуло більше півроку, у взаємозв`язку із статтею 8 Дисциплінарного статуту в частині належного контролю за станом службової дисципліни в установі, підпунктів 1, 12 пункту 10 Положення про державну установу «Закарпатська установа виконання покарань (№ 9)», затвердженого наказом Міністерства від 10.03.2020 № 846/5, в частині здійснення керівництва та організації роботи установи виконання покарань, належного вимагання виконання своїх функціональних обов`язків персоналом установи, пункту 4 глави 8 розділу ІІ Інструкції із забезпечення режиму, охорони і нагляду за особами, які тримаються у слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 13.12.2019 № 73/5-ДСК, в частині належного забезпечення безумовного виконання вимог законодавства персоналом установи Обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі норми матеріального права, які неправильно застосовано судами попередніх інстанцій; висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права. Суд касаційної інстанції зазначає, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права. Зазначена скаржником норма права, щодо неправильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанцій у межах підстав позову (наприклад, з точки зору порушення її відповідачем), але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку автора касаційної скарги, неправильно. Зі змісту пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України слідує, що вказана підстава спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню адміністративними судами під час вирішення спору. Лише посилання на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження. Оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.). При цьому, суд касаційної інстанції звертає увагу скаржника, що в ухвалі Верховного Суду від 02.07.2025 про залишення касаційної скарги без руху скаржнику надавалися роз`яснення щодо зазначення підстав касаційного оскарження та умов за яких подається касаційна скарга на підставі визначених частиною четвертою статті 328 КАС України. В ухвалі про залишення касаційної скарги без руху Суд звертав увагу скаржника, що які слідує з оскаржуваних судових рішень, судами попередніх інстанцій враховано висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 04.03.2020 у справі № 120/2732/19-а, 20.05.2021 у справі №420/2916/20, від 20.12.2021 у справі №0740/1045/18. Крім того, слід зауважити, що Верховний Суд сформував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема у постанові від 29.10.2024 у справі № 260/3942/21. Водночас, скаржник повторно посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування вищевказаних норм права. Отже, при поданні уточненої касаційної скарги скаржником не взято до уваги роз`яснення щодо вимог, яким має відповідати касаційна скарга в частині визначення підстав касаційного оскарження, визначених пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України. Доводи скаржника щодо відсутності висновку Верховного Суду з питань застосування зазначених правових норм та відповідно потреби у такому висновку не пов`язані з наявністю колізій, можливістю неоднозначного тлумачення, їх різним застосування судами, натомість по своїй суті зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо результату розгляду справи. До повноважень Верховного Суду не належить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто суб`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права. Отже, касаційна скарга не містить належних обґрунтувань щодо неправильного застосування норм матеріального права судами попередніх інстанцій та необхідність висновку Верховного Суду щодо цих норм, за обставин, установлених судами саме у цій справі. З огляду на викладене, Суд вважає необґрунтованими посилання заявника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження. Інші доводи скаржника в касаційній скарзі стосуються встановлення фактичних обставин справи та переоцінки доказів у ній, між тим як відповідно до частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення натомість в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а надалі саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України). Посилання скаржника у касаційній скарзі на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права зводяться до незгоди із висновком суду першої інстанції щодо обставин справи та наполяганні на переоцінці наявних у справі доказів, що не є належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судового рішення відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України. Скаржнику було роз`яснено, що з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Таким чином, скаржником не виконано вимоги ухвали Верховного Суду від 02.07.2025 про залишення касаційної скарги без руху в частині обґрунтування підстав касаційного оскарження. Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. У пункті 1 частини четвертої статті 169 КАС України визначено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. За наведених обставин касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала. Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи. Ураховуючи викладене та керуючись статтями 169, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, державної установи «Закарпатська установа виконання покарань (№9)» про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити дії. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Роз`яснити заявникові, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді Л.О. Єресько В.М. Соколов А.Г.Загороднюк