Постанова Сумський апеляційний суд № 583/628/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 липня 2025 року м.Суми Справа №583/628/24 Номер провадження 22-ц/816/968/25 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач), суддів - Філонової Ю. О. , Рунова В. Ю. учасники справи: заявник ОСОБА_1 , боржник ОСОБА_2 , розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кутового Ярослава Адольфовича на ухвалу Краснопільського районного суду Сумської області від 28 листопада 2024 року про відмову у видачі судового наказу, у складі судді Басової В.І., постановлену у селищі Краснопілля, в с т а н о в и в: 07 лютого 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подання заяви і до досягнення дитиною повноліття. Ухвалою Краснопільського районного суду Сумської області від 28 листопада 2024 року відмовлено у видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Кутовий Я.А., посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд формально підійшов до розгляду даної справи, постановив оскаржувану ухвалу з порушенням вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, позбавивши заявника права на справедливий судовий розгляд. Вказує, що відмова у видачі судового наказу є необґрунтованою та ґрунтується на припущеннях. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України. За п. 1 ч. 1 ст. 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо відмови у видачі судового наказу. Згідно з ч. 2 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37 40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи те, що в апеляційному порядку оскаржується ухвала про відмову у видачі судового наказу (п.1 ч.1 ст. 353 ЦПК України), розгляд апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. Згідно з частинами 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним вимогам закону ухвала суду першої інстанції не відповідає. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що із поданої заяви про видачу судового наказу та письмових заперечень вбачається спір, що за правилами п. 3 ч. 1 ст. 165 ЦПК України є підставою для відмови у видачі судового наказу, відповідно заявлений спір має бути вирішений у порядку позовного провадження, а тому суд вважає за необхідне відмовити заявнику у видачі судового наказу. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного. Відповідно до приписів ст. ст. 160, 161 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб. За змістом статті 160 ЦПК України із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом. Підстави для відмови у видачі судового наказу визначено ч. 1 ст. 165 ЦПК України, відповідно до якої суддя відмовляє у видачі судового наказу, зокрема, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам ст. 161 цього Кодексу. Із заяви про видачу судового наказу вбачається, що ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку. Тобто, нею заявлено вимогу про стягнення аліментів у частці від доходу (заробітку) платника аліментів, передбачену п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України. Зазначаючи про наявність між сторонами спору, суд першої інстанції не навів мотивів та обґрунтування такого висновку, зокрема з приводу чого існує спір, які обставини на це вказують, як цей спір впливає на можливість чи неможливість видачі судового наказу. Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 374 ЦПК України, апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Згідно з п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права. Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що відмовляючи за п. 3 ч. 1 ст. 165 ЦПК України у видачі судового наказу, судом першої інстанції допущено неповне з`ясування обставин справи, порушено норми процесуального права, а тому ухвала суду підлягає скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 6 ч. 1 ст. 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 379, ст.ст. 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд у х в а л и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кутового Ярослава Адольфовича задовольнити. Скасувати ухвалу Краснопільського районного суду Сумської області від 28 листопада 2024 року про відмову у видачі судового наказу, а справу направити для продовження розгляду до Краснопільського районного суду Сумської області. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий - В. І. Криворотенко Судді: Ю. О. Філонова В. Ю. Рунов