Постанова Донецький апеляційний суд № 226/1338/21

Єдиний унікальний номер 226/1338/21 Номер провадження 22-ц/804/1866/21 Номер провадження 22-ц/804/1866/21 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20 липня 2021 року Донецький апеляційний суд в складі колегії: судді-доповідача: Новікової Г.В. суддів: Кішкіної І.В., Мірути О.А. розглянувши у письмовому провадженні без виклику сторін в м. Бахмуті апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Димитровського міського суду Донецької області від 06 травня 2020 року (ухваленого під головуванням судді Петуніна І. В.) у цивільній справі № 226/1338/21 за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини, В С Т А Н О В И В: 05 травня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини. Просила стягнути з ОСОБА_2 на свою користь, на утримання їх спільної дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти в розмірі 1/4 частини усіх видів доходу, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову до досягнення дитиною повноліття. Ухвалою Димитровського міського суду від 06 травня 2020 року відмовлено у видачі судового наказу. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Посилається на те, що викладення в прохальній частині заяви про видачу судового наказу про стягнення аліментів на одну дитину у розмірі ? частини всіх видів доходу боржника, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, визначеного частиною 2статті 182 СК України, та не зазначення речення «але не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку», жодним чином не впливає на можливість видачі судового наказу. Відзив на апеляційну скаргу не надійшов. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Частинами 4,6 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Малозначними справами є справи про стягнення аліментів. Згідно п. 1 ч.1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Частиною 3 цієї статті встановлено,що розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Відповідно до ч.2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду,зазначені в пунктах 1(відмова у видачі судового наказу) частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Зважаючи на те, що оскаржується відмова у видачі судового наказу, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України за наявними в ній доказами в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відмовляючи у видачі судового наказу, суд першої інстанції виходив із того, що заява не відповідає вимогам статті 161 цього Кодексу, а саме заява не містить посилання на верхню межу стягуваних аліментів, а саме- «не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку». Такий висновок відповідає положенням процесуального законодавства. Судовий наказ про стягнення аліментів є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог відповідно до п.4 ч.1 ст. 161 ЦПК України. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб. Відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 цього кодексу. В законодавстві наведений вичерпний перелік підстав, за якими може бути виданий судовий наказ. Зокрема, судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину 1/4, на двох дітей 1/3, на трьох і більше дітей 1/2 від доходу платника аліментів, але не більше ніж 10 прожиткових мінімумів на кожну дитину відповідного віку, а також на дитину у твердій грошовій сумі у розмірі 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Це означає, що вимоги заявника повинні бути сформульовані саме таким чином, як це передбачено п. 4 або п.5 ч. 1 ст. 161 ЦПК України. Тобто у разі заявлення іншого розміру аліментів, що прямо не передбачено законом, суд повинен відмовити у видачі судового наказу. Із заяви про видачу судового наказу вбачається, що заявник просить видати судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліментів в розмірі 1/4 частини усіх видів доходу, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Законом встановлено, що треба чітко формулювати вимоги. У заяві в обов`язковому порядку має бути зазначена одна з вимог про форму стягнення: або у частці від заробітної плати (доходу) боржника, або у твердій грошовій сумі із зазначенням граничних розмірів стягнення. Заявник просила стягнути на утримання дитини 1/4 частину від усіх доходів боржника, але не менш ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. За таких обставин судом першої інстанції правильно відмовлено у видачі судового наказу з підстав, що зазначена вимога не відповідає статті 161 ЦПК України, в заяві відсутня така вимога, як встановлення верхньої межі стягуваних аліментів, а саме не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку. Таким чином підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду першої інстанції не має. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Відповідно до положень статті 389 ЦПК України постанова апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст. ст. 368, 369,374, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Димитровського міського суду від 06 травня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Судді: