Постанова Вінницький апеляційний суд № 128/4772/24

Справа № 128/4772/24 Провадження № 22-ц/801/1429/2025 Категорія: 70 Головуючий у суді 1-ї інстанції Васильєва Т. Ю. Доповідач:Оніщук В. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 липня 2025 рокуСправа № 128/4772/24м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Оніщука В. В. (суддя-доповідач), суддів: Рибчинського В. П., Копаничук С. Г., з участю секретаря судового засідання Кашпрук М. Г., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Горбового Володимира Анатолійовича в інтересах ОСОБА_2 на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 17 квітня 2025 року, ухвалене у складі судді Васильєвої Т. Ю. у залі суду, встановив: Короткий зміст позовних вимог У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину. Позов обґрунтовано тим, що з 20 січня 2013 року по 08 грудня 2023 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З 2023 року відносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 погіршилися, участі в утриманні сина відповідач не приймає. Позивачка самостійно, власними силами, намагається матеріально забезпечити, доглядати та виховувати неповнолітнього сина, а також виконувати всі інші обов`язки, покладені на позивача законом та необхідні для належного утримання своєї дитини. Крім того між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не досягнуто згоди щодо розміру аліментів, які останній має сплачувати на утримання спільного сина. Дитина проживає з матір`ю та перебуває на її утриманні. Оскільки ОСОБА_2 є здоровим та працездатним чоловіком, ОСОБА_1 у заявленому позові просила суд стягнути з нього на її користь аліменти на сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів доходу (заробітку) щомісяця, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, а також понесені нею судові витрати на професійну правничу допомогу. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 17 квітня 2025 року позов було задоволено та вирішено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 22 листопада 2024 і до досягнення дитиною повноліття. Вирішено питання судових витрат. При цьому суд першої інстанції, враховуючи встановлені обставини справи, наявні відомості про проживання дитини та її право на утримання від кожного з батьків, при цьому, зазначені позивачем обставини щодо відсутності у батька дитини інших утриманців, відповідачем не спростовані, належних та допустимих доказів дійсного майнового стану відповідача ним та його представником до суду не подано, жодного доказу щодо розміру доходів відповідача, наявність/відсутність в нього нерухомого чи цінного майна, в тому числі транспортних засобів, а також розміру витрат, на які посилається відповідач у відзиві на позов, суду не надано, тому суд вважає заявлений позивачем розмір аліментів обґрунтованим та таким, що відповідає ст. 182 СК України, а тому такі вимоги позивачки підлягають до задоволення. Місцевий суд зазначив, що добровільне перерахування коштів на утримання сина відповідачем позивачці не є перешкодою для визначення розміру аліментів в судовому порядку, з метою встановлення правової визначеності між сторонами стосовно їх обов`язків в утриманні спільного сина. В разі добровільної сплати таких коштів протягом періоду, за який аліменти стягуються в судовому порядку, такі кошти мають бути враховані при примусовому стягненні заборгованості за аліментами. Також враховуючи складність справи та її значення для сторін, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви про стягнення судових витрат на правничу допомогу, виходячи з критерію розумності їхнього розміру, конкретних обставин справи та відсутність відомостей про фінансовий стан відповідача, а саме в розмірі 3 000 грн. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Не погодившись із таким рішенням, представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, стягнувши з відповідача на користь позивачки аліменти на сина у розмірі 5 000 грн щомісячно і до досягнення ним повноліття. Рух справи в суді апеляційної інстанції Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 19 травня 2025 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Оніщук В. В., судді: Копаничук С. Г., Рибчинський В. П. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 23 травня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі та надано строк для подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 16 червня 2025 року суддю ОСОБА_4 замінено на суддю Голоту Л. О. Ухвалами Вінницького апеляційного суду від 17 червня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі, справу призначено до розгляду на 26 червня 2025 року о 09 год 40 хв та відкладено за клопотанням сторони відповідача на 03 липня 2025 року на 09 год 40 хв. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 02 липня 2025 року суддю Голоту Л. О. замінено на суддю Рибчинського В. П. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що при вирішенні справи суд першої інстанції не врахував здійснення ОСОБА_2 витрат на речі першої необхідності, проживання, оренду житла, оплату комунальних послуг, придбання ліків та забезпечення інших потреб під час проходження реабілітації у зв`язку із пораненням, придбання засобів захисту для участі у бойових діях. Також суд не врахував добровільний регулярний переказ коштів на картку позивачки на утримання сина, розмір яких значно перевищує прожитковий мінімум для дитини відповідного віку. ОСОБА_2 намагається брати участь у вихованні та розвитку дитини, купує подарунки. Також суд першої інстанції безпідставно відмовив у відкладенні розгляду справи та дійшов висновку про неявку сторони відповідача без поважних причин, не врахувавши перебування ОСОБА_2 на військовій службі та відповідне клопотання його представника. Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу Від представника ОСОБА_1 надійшли письмові пояснення, у яких він просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. В судовому засіданні позивачка та її представник щодо задоволення апеляційної скарги заперечували. Відповідач та його представник в судове засідання повторно не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, при цьому адвокатом Горбовим В. А. подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з виконанням відповідачем службових обов`язків та викликом адвоката до прокурора для вручення обвинувального акта у кримінальному провадженні, однак колегія суддів вважає за необхідне у задоволенні клопотання відмовити, оскільки відповідний виклик адвоката здійснено на 13 год. 00 хв. 03.07.2025 року, тоді як розгляд справи призначено на 03.07.2025 року о 09 год. 40 хв., тому адвокат Горбовий В. А., як представник відповідача, не був позбавлений можливості прийняти участь в судовому засіданні, зокрема в режимі відеоконференції. Фактичні обставини справи, встановлені судом 20 січня 2013 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_5 ) уклали шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 20 січня 2013 року (а. с. 6, том 1). Сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 15 серпня 2017 року (а. с. 7, том 1). Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 08 грудня 2023 року у справі № 128/4562/23 шлюб між сторонами було розірвано (а. с. 10-12, том 1). Дитина зареєстрована та проживає разом із матір`ю за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується копіями витягів з реєстру територіальної громади та не заперечується відповідачем (а. с. 8, 9, том 1). На підтвердження понесення витрат на утримання сина, який навчається в приватному закладі, позивачем надані копії квитанцій про сплату навчання ОСОБА_3 , гуртків, а також оплату комунальних послуг (а. с. 13-70, том 1). На підтвердження матеріального становища позивачем надано копію довідки від 02 липня 2024 року, копії виписок з банківських рахунків, а також копію реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, Індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1 , відомості про укладення угод ФОП ОСОБА_1 із замовниками та копії податкових декларацій платника Єдиного податку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за 2021 2023 роки (а. с. 71-100, том 1), та витрати на оплату занять з психологом сина, гуртків, лікування та обстеження сина і позивачки (а. с. 174-183, 187-203, том 1). На а. с. 145-148, том 1, копії виписок із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого про проходження лікування ОСОБА_2 з 15 серпня 2024 року по 16 серпня 2024 року, з 04 жовтня 2024 року по 15 жовтня 2024 року, з 16 серпня 2024 року по 04 жовтня 2024 року (а. с.). Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 13 листопада 2024 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розподіл сумісного майна подружжя прийнято до розгляду та об`єднано в одне провадження з первісним позовом (а. с. 152, том 1). На а. с. 153-161, том 1, платіжні інструкції про переказ коштів з рахунку ОСОБА_2 на рахунок ОСОБА_1 , призначення платежу: переказ власних коштів, аліменти на утримання ОСОБА_6 від 30 жовтня 2024 року, 28 листопада 2024 року, 30. березня 2024 року, 30 квітня 2024 року, 31 травня 2024 року, 29 червня 2024 року, 31 липня 2024 року, 03 вересня 2024 року, 01 жовтня 2024 року на загальну суму 48 200 грн. Позиція суду апеляційної інстанції Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов таких висновків. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Указаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає у повній мірі. Статтею 8 ЗУ «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Частиною 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Згідно з ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789 ХІІ (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. За змістом ст. 51 Конституції України та ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідно до норм ст. 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини, не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу. Згідно ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати свою дитину до досягнення нею повноліття, при цьому даний обов`язок є особистим, індивідуальним обов`язком як матері, так і батька. Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення для справи. При цьому згідно з положеннями ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Відповідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позивачка має право на отримання аліментів на утримання проживаючого з нею малолітнього сина, і аліменти у розмірі 1/4 розміру усіх доходів відповідача, відповідатимуть фінансовим можливостям та обов`язку батька забезпечити умови життя та розвитку його малолітньої дитини, а також визначеному законодавцем способу, який обрала позивач. Колегія суддів, ураховуючи принцип розумності і справедливості, зважаючи на необхідність належного матеріального забезпечення дитини, дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив наявність підстав для стягнення аліментів, при цьому визначений судом розмір аліментів є необхідним для життєдіяльності малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та збереження того рівня життя, який дитина має тоді, коли утримується обома батьками та отримує надійне стабільне матеріальне утримання як з боку матері, так і з боку батька. Апеляційний суд зауважує, що виховання дитини одним із батьків, коли інший проживає окремо, створює додаткове навантаження по догляду та вихованню дитини, у зв`язку з чим, певним чином, з`являється дисбаланс між зусиллями, які мають прикладати обоє батьків для розвитку дитини таким чином, що тягар здебільшого лягає лише на одного, в даному випадку матір. Водночас ОСОБА_2 жодним чином не доведено, що сплата аліментів у визначеному рішенням розмірі ставить його у складне матеріальне становище, а дохід відповідача після сплати аліментів є недостатнім для власного утримання. Доказів щодо розміру своїх доходів ОСОБА_2 до суду взагалі не надав, як і не надав доказів розміру витрат на лікування, оренду житла, придбання засобів захисту для участі у бойових діях тощо. Апеляційний вважає необґрунтованими посилання в апеляційній скарзі на безпідставність відмови суду першої інстанції у відкладенні розгляду справи та не врахування перебування ОСОБА_2 на військовій службі, оскільки ОСОБА_2 реалізував своє право на захист, його інтереси у суді представляв адвокат Горбовий В. А., а судові засідання неодноразово відкладалися саме за клопотанням сторони відповідача. Затягування ж судового розгляду справи не сприяло б забезпеченню якнайкращих інтересів малолітнього сина сторін. Решта доводів апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду та зводяться до незгоди із ними. Разом з тим апеляційний суд зауважує, що відповідно до ч. 1 ст. 192 СК України визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками розмір аліментів може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване. Щодо судових витрат Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, судові витрати, понесені ОСОБА_2 у зв`язку із переглядом справи у суді апеляційної інстанції, слід залишити за ним. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів, постановив: Апеляційну скаргу адвоката Горбового Володимира Анатолійовича в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 17 квітня 2025 року залишити без змін. Судові витрати, понесені ОСОБА_2 у суді апеляційної інстанції, залишити за ним. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду. Головуючий В. В. Оніщук Судді В. П. Рибчинський С. Г. Копаничук