Постанова 4824 № 369/2391/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М. № 22-ц/824/1491/2026 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Київ Справа № 369/2391/24 03 березня 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Ратнікової В.М. суддів - Кирилюк Г.М. - Рейнарт І.М. при секретарі - Уляницькій М.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника заінтересованої особи Міністерства оборони України - Завальнюк Жанни В`ячеславівни на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 травня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Пінкевич Н.С., у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, заінтересовані особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерство оборони України,- в с т а н о в и в: У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду в порядку окремого провадження із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, заінтересовані особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерство оборони України. В обґрунтування заяви посилалася на те, що з 2008 року по 2017 рік вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . У червні 2017 році їх шлюб розірвано, але через півроку (з 25 грудня 2017 року) вони знову почали проживати разом як чоловік та дружина, однією сім`єю, без реєстрації шлюбу, оскільки не було у цьому потреби. За час їхнього спільного проживання вони мали спільні сімейні права та обов`язки, організовували та вели спільне господарство, виховували сина заявниці та забезпечували йому належні умови проживання, працювали та мали спільний сімейний бюджет, займалися благоустроєм квартири, разом організовували вирішення сімейних та побутових питань як чоловік з дружиною. Окрім того, вона та ОСОБА_2 спілкувалися з батьками та родичами один одного, які вважали їх чоловіком та дружиною. Зазначала, що після початку повномасштабного вторгнення ОСОБА_3 підписав контракт на проходження військової служби у ЗСУ. В грудні 2023 року вона отримала сповіщення № 178 від 26.12.2023 року про те, що стрілець 2 відділення 1 взводу 1 роти спеціального призначення окремого батальйону спеціального призначення (з інтернаціонального легіону оборони України) військової частини НОМЕР_1 , солдат військової служби за контрактом ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на військовій службі з 26.10.2023 року, у бою за нашу Батьківщину, виявивши стійкість і мужність, загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 від отриманих поранень, не сумісних з життям, під час участі в бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, поблизу населеного пункту Андріївка Бахмутського району Донецької області. Оскільки шлюб між нею та ОСОБА_2 після 2017 року не зареєстровано у законному порядку, то у неї немає можливості у повному обсязі реалізувати свої законні права та інтереси, як дружини загиблого військовослужбовця. Встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 має юридичне значення, оскільки надасть їй можливість та дозволить на законних підставах отримати одноразову грошову допомогу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану». У зв`язку із зазначеним, заявник ОСОБА_1 просила суд встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в період часу з 25 грудня 2017 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 року. Протокольною ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 травня 2024 року залучено до участі в справі у якості заінтересованої особи Міністерство оборони України. Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 травня 2025 року заяву ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, заінтересовані особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерство оборони України задоволено. Встановлено факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 ) в період часу з 25 грудня 2017 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 року. Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції,представник заінтересованої особи: Міністерства оборони України ОСОБА_12 подала апеляційну скаргу, в якій за результатом апеляційного перегляду справи просить скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 травня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі. В обґрунтування змісту вимог апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, внаслідок чого задоволено заяву ОСОБА_4 за відсутності правових підстав та належних доказів для її задоволення. Зазначає, що під фактом, що має юридичне значення, розуміється подія або дія, що тягне відповідно до закону певні правові наслідки. Суд встановлює факти, від яких залежать виникнення, зміна, припинення особистих або майнових прав громадян, організацій. Окреме провадження являє собою форму правосуддя по цивільних справах, а звідси повинно випливати, що навіть у випадку відсутності спору заява в суд подається для захисту охоронюваного законом інтересу якоїсь конкретної особи. Це означає, що: суд не повинен займатися посвідченням фактів (для цього існують інші органи); суди не повинні встановлювати факти, якщо вони вже встановлені і ніким не оспорюються, а для підтвердження факту досить звернутися в орган, що відає його встановленням; суди не повинні встановлювати факти, якщо закон передбачає для цього спеціальний порядок і існує можливість підтвердити факт у встановленому порядку. Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз`яснено, що суд вправі розглядати справи про встановлення юридичних фактів, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки. Разом з тим, у цій справі ухвалення рішення про задоволення заяви про встановлення юридичного факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу із загиблим військовослужбовцем не дасть заявниці можливості досягнути мети, зазначеної нею у заяві про встановлення юридичного факту. Задоволення заяви обумовлюватиме виникнення у заявниці нелегітимного очікування щодо можливості отримання нею одноразової грошової допомоги, право на яку у неї не виникне. Судом першої інстанції не враховано, що згідно з п. 2 Постанови № 168 (у редакції, чинній станом на дату загибелі ОСОБА_2 ) сім`ям загиблих осіб, зазначених у пунктах 1- 1-2 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Відповідно до ст. 16-1 Закону № 2011-ХІІ (у редакції, чинній станом на дату загибелі ОСОБА_2 ) у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Заявниця не перебувала з померлим військовослужбовцем у зареєстрованому шлюбі. Лише факт реєстрації шлюбу відповідно до законодавства України є підставою для набуття статусу члена сім`ї військовослужбовця. Тобто, юридичний наслідок для заявника не настане. З огляду на це, Міноборони зауважувало суду першої інстанції у своїх поясненнях, на наявність підстав для залишення заяви про встановлення юридичного факту без розгляду через відсутність наслідкового юридичного зв`язку між заявленою метою - отримання одноразової грошової допомоги. Щодо неправильного застосування норм матеріального права зазначає, що обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, тощо. Однак, доводи заявника обмежуються лише констатацією факту щодо проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Сам по собі факт перебування позивача з загиблим у близьких стосунках у минулому, у шлюбі, не може свідчити про те, що сторони проживали в зазначений період однією сім`єю, оскільки заявниці необхідно надати докази ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та витрат на придбання майна в інтересах сім`ї в оспорюваний період, після розірвання шлюбу. Вважає, що заявниця не надала належних і допустимих доказів на підтвердження факту її проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 , подані заявником докази не підтверджують факт ведення спільного господарства, наявність спільного побуту та бюджету, взаємних прав та обов`язків подружжя, набуття майна тощо. А згідно усталеної судової практики самі лише показання свідків не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю (постанова Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16-ц). Звертає увагу суду на те, що доданий до заяви акт депутата Боярської ради від 02.02.2024року, складено після смерті військовослужбовця, а також те, що зі змісту акту неможливо встановити з чиїх слів, чи на підставі якої інформації, а головне на підставі яких фактівтаданих зазначена інформація «проживали разом з 2000 року, вели спільне господарство, виховували сина до дня загибелі ОСОБА_5 . Також, акт підписали особи, які не приведені до присяги давати правдиві свідчення, а тому акт не є належним доказом. До того ж, Верховний Судвиклав позицію у постанові від 25.04.2019 року у справі № 759/4596/18, де зазначив про те, що для встановлення факту проживання чоловіка і жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу необхідною умовою є, зокрема, встановлення факту не перебування осіб у будь-якому іншому шлюбі. Разом з тим, заявницею не надано до суду доказів, які б свідчили про неперебування самої заявниці, військовослужбовця ОСОБА_2 у шлюбі, оскільки встановлення факту проживання чоловіка і жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу й одночасне перебування в зареєстрованому шлюбі з іншою особою порушує принцип одношлюбності, встановлений у статті 25 СК України. У відзиві на апеляційну скаргу представник заявника ОСОБА_1 адвокат Сиротенко Олександр Володимирович просить апеляційну скаргу представника заінтересованої особи Міністерства оборони України - Завальнюк Жанни В`ячеславівни залишити без задоволення, а рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 травня 2025 року - без змін. Зазначає, що суд вправі розглядати справи про встановлення юридичних фактів, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки. Тобто, від встановлення такого факту залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян та встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. При цьому, між заявником та Міністерством оборони України не може бути спору про право на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки Міністерство оборони України не є суб`єктом отримання такої соціальної допомоги. Сторона заявника наголошує на тому, що до матеріалів справи долучені докази, які в сукупності вказують на те, що заявниця та ОСОБА_2 протягом тривалого часу проживали однією сім`єю, визнавали один одного членами подружжя, проводили спільний час, дбали про дитину, брали разом участь в її вихованні та забезпеченні, що притаманне саме подружжю. ОСОБА_2 вказував заявницю у офіційних документах як члена сім`ї (дружину), саме заявниці, як члену сім`ї, було адресоване сповіщення про смерть ОСОБА_2 . За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що факт спільного проживання заявниці та ОСОБА_2 , ведення ними спільного господарства, виховання дитини, несення спільних витрат, які вказують на існування фактичних сімейних відносин, повністю підтверджуються дослідженими судом письмовими матеріалами справи, а також показаннями свідка, а тому заява правомірно підлягалазадоволенню. А твердження представника заінтересованої особи Міністерства оборони України про те, що факт спільного проживання однією сім`єю не підтверджується належними та достатніми доказами спростовуються наявними у матеріалах справи доказами. Сторона заявника вважає, що судом першої інстанції не допущено порушень норм матеріального та процесуального права та справа розглянута з повним з`ясуванням фактичних обставин справи. Посилання в апеляційній скарзі на неврахування судом першої інстанції висновків, викладених у постановах Верховного Суду, є такими, що не заслуговують на увагу, оскільки фактичні обставини у вказаних справах відрізняються від тих, що установлені судом у справі, яка переглядається в апеляційному порядку. У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник заінтересованої особи Міністерства оборони України - ОСОБА_12 підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити. Заявник ОСОБА_1 та її представник адвокат Сиротенко Олександр Володимирович просили апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Заінтересована особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 участь представника в судовому засіданні, призначеному судом апеляційної інстанції,не забезпечила. Про день та час слухання справи вказаний учасник справи повідомлявся судом апеляційної інстанції у встановленому законом порядку. З урахуванням вжитих судом апеляційної інстанції заходів щодо належного та завчасного повідомлення учасників справи, у тому числі заінтересованої особи ІНФОРМАЦІЯ_6 , про розгляд справи, колегія суддів апеляційного суду, керуючись положеннями вимог статті 128, 130, 372 ЦПК України, вважає, що неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому вважає можливим слухати справу у відсутності представника заінтересованої особи - ІНФОРМАЦІЯ_6 . Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення учасників справи, які з?явилися в судове засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_7 в смт. Ємільчине Житомирської області. ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 - з 16 листопада 2016 року. 04 березня 2008 року між ОСОБА_1 (дівоче прізвище ОСОБА_6 ) та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб у Виконавчому комітеті Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області (свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_4 ). 27 червня 2017 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано (свідоцтво про розірвання шлюбу серія НОМЕР_5 , видане Києво-Святошинським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області. Наявність у ОСОБА_1 або ОСОБА_2 іншого зареєстрованого шлюбу з 2017 року по 2023 ріксудом не встановлено. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 загинув від отриманих поранень, не сумісних з життям, під час участі в бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, поблизу населеного пункту Андріївка Бахмутського району Донецької області, що підтверджується лікарським свідоцтвом про смерть №10-12/3414Дм/23 від 27 грудня 2023 року, свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_6 , свідоцтвом про поховання від 28 грудня 2023 року, витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання №00042922888 від 28 грудня 2023 року (а.с. 59-64). Згідно з копією сповіщення № 178 від 26 грудня 2023 року Начальник ІНФОРМАЦІЯ_8 звертався до заявниці зі сповіщенням про загибель ОСОБА_2 , як до дружини останнього, та направляв відповідне сповіщення за адресою реєстрації та фактичного місця проживання ОСОБА_1 (а.с. 63). Оригінали вказаних документів знаходяться у заявниці та були оглянуті в судовому засідання судом. У судовому засіданні заявниця ОСОБА_1 та її представник адвокат Сиротенко О. В. заяву підтримали. ОСОБА_1 зазначила, що через півроку після розірвання шлюбу вона та ОСОБА_2 знову почали проживати разом, як чоловік та дружина, однією сім`єю, без реєстрації шлюбу. Проживали однією сім`єю як чоловік та жінка з 25 грудня 2017 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 року, спільно виховували її сина ОСОБА_7 , для якого ОСОБА_2 фактично був як батько та мав його прізвище. ОСОБА_2 дбав про родину як чоловік та батько. Встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 необхідне для отримання одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану». На підтвердження факту проживання з ОСОБА_2 однією сім`єю у період з 25 грудня 2017 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 року заявниця ОСОБА_1 надала суду письмові докази: спільні фотографії та акт, складений депутатом Боярської міської ради VIII скликання ОСОБА_13 від 02 лютого 2024 року (а.с. 66, 67-72, 74, 78, 79-81). Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_8 (мати заявниці), ОСОБА_7 (син заявниці), ОСОБА_9 (сусідка заявниці) повідомили суду про те, що заявниця ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали однією сім?єю та вели спільне господарство до дня загибелі ОСОБА_2 . Міністерство оборони України під час судового розгляду справи, посилаючись на недоведеність заявницею факту її спільного проживання з ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу, просило відмовити у задоволенні заяви. Також просило врахувати, що при розгляді справ такої категорії є необхідним встановлення всього кола осіб, які мають право на отримання допомоги та перевірка наявності між особами спору про право. Ухвалюючи рішення про задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, суд першої інстанції свій висновок мотивував тим, що досліджені докази достовірно підтверджують факт проживання заявниці з ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з 25 грудня 2017 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 (дата загибелі ОСОБА_2 ), їхнім взаємним стосункам були притаманні ознаки шлюбу і сім`ї, а тому наявні підстави для встановлення цього факту, оскільки іншим чином встановити його неможливо. Судом першої інстанції враховано, що у заявниці наявні всі оригінали документів ОСОБА_2 , саме на її ім`я (і саме як дружині) надійшло сповіщення про його смерть, заявниця здійснювала поховання. За час спільного проживання ОСОБА_2 видавав довіреність на представлення інтересів ОСОБА_1 , подавав заяви про надання послуг за місцем зареєстрованого проживання ОСОБА_1 . Спільне проживання підтверджено й актом депутата від 02 лютого 2024 року, який складений на підставі свідчень сусідів. Фотографіями, наданими заявницею та дослідженими судом, якими підтверджується факт спільного проведення дозвілля, відпочинку та проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Факт ведення спільного господарства, проживання однією сім?єю в судовому засіданні підтверджено і свідками ОСОБА_8 (мати заявниці), ОСОБА_7 (син заявниці), ОСОБА_9 (сусідка заявниці). Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає з наступних підстав. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держав (частина перша статті 2 ЦПК України). Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. У справі, що переглядається, ОСОБА_1 звернулася до суду в порядку окремого провадження із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу. Метою встановлення зазначеного юридичного факту заявниця зазначила необхідність підтвердження права на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із смертю військовослужбовця та соціальних пільг, які передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». За відсутності спору про право цивільне юридичні факти підлягають встановленню судом у порядку окремого провадження. Так, відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Згідно із пунктом 5 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу. Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що встановлення певних фактів має на меті підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи, або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав, або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Зазначені правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 28 грудня 2020 року у справі № 482/2163/17, від 15 вересня 2021 року у справі № 487/3126/17, від 07 лютого 2024 року у справі № 569/18407/22, від 11 грудня 2024 року у справі № 569/2642/23. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 зауважувала, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: 1. факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобт,о від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; 2. встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; 3. заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); 4. чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів. Отже, чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду розглядала питання юрисдикційності справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з метою призначення та виплати одноразової грошової допомоги, де, серед іншого, виснувала, що між особою і Міністерством оборони України не може бути спору про право на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки відповідач не є суб`єктом отримання такої соціальної допомоги. Зазначений правовий висновок підтриманий Великою Палатою також у постанові від 11 лютого 2026 року у справі № 308/17634/23. Фактичні обставини справи, встановлені судом, свідчать про те, що з 04 березня 2008 року по 27 червня 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі. Спільних дітей не мають. Згідно зі сповіщенням про смерть (загибель) №178 від 26 грудня 2023 року, стрілець 2 відділення 1 взводу 1 роти спеціального призначення окремого батальйону спеціального призначення військової частини НОМЕР_1 , солдат військової служби за контрактом ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на військовій службі з 26 жовтня 2023 року, у бою за нашу Батьківщину, виявивши стійкість і мужність, загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 від отриманих поранень, не сумісних з життям, під час участі в бойових діях (а.с. 63). У зв`язку зі смертю ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_9 видано свідоцтво про смерть (серія НОМЕР_6 ). Згідно з посвідченням військовослужбовця від 11 грудня 2023 року ОСОБА_2 був військовослужбовцем, мав право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій (а.с. 65). На підтвердження факту проживання з ОСОБА_2 однією сім`єю у період з 25 грудня 2017 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 року заявниця ОСОБА_1 надала суду такі докази: нотаріально посвідчену довіреність від 27 вересня 2012 року, якою ОСОБА_1 уповноважує ОСОБА_2 продати належну їй земельну ділянку; заяву № 19009 від 03 вересня 2014 року про прийняття умов публічного договору про надання електронних комунікаційних послуг, за умовами якої ОСОБА_2 підтверджує, що ознайомлений та приймає умови публічного договору про надання послуг за адресою: АДРЕСА_3 (місце реєстрації заявниці); публічний договір про надання електронних комунікаційних послуг від 2023 року, сторонами якого є ТОВ «Максимум-нет» (постачальник) та абонент, без зазначення персональних даних сторони абонента; спільні фотографії; акт, складений депутатом Боярської міської ради VIII скликання ОСОБА_13 від 02 лютого 2024 року (а.с. 57, 66, 67-72, 74, 78, 79-81). Надаючи оцінку зібраним у справі доказам, визначаючи юридичну природу правовідносин і закон, який їх регулює, колегія суддів, виходить з такого. Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Частинами першою та другою статті 21 СК України передбачено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя. Згідно з частиною першою статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя. Положеннями частини першої статті 74 СК України встановлено, що якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України). Таким чином, для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю. Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 обов`язковими умовами для визнання осіб членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц). Закон не визначає, які конкретно докази є беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці. Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі (постанова Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі № 362/3705/20). Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Правовий аналіз зазначених норм права вказує на те, що у разі пред`явлення заяви (позову) про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, заявник (позивач) повинен довести початок і кінець такого проживання. Обставини проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу, існування між ними відносин, притаманних подружжю, ведення спільного господарства у цей період має бути підтверджено належними і допустимими доказами. Надаючи правову оцінку доказамнаданим заявницеюна підтвердження її проживання разом з ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з 25 грудня 2017 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 року, колегія суддів встановила, що надані заяницею письмові докази: нотаріально посвідчена довіреність від 27 вересня 2012 року, якою ОСОБА_1 уповноважує ОСОБА_2 продати належну їй земельну ділянку; заява № 19009 від 03 вересня 2014 року про прийняття умов публічного договору про надання електронних комунікаційних послуг, за умовами якої ОСОБА_2 підтверджує, що ознайомлений та приймає умови публічного договору про надання послуг за адресою: АДРЕСА_3 (місце реєстрації заявниці), не містять інформацію щодо предмета доказування у цій справі, стосуються періоду проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі з 04 березня 2008 року по 27 червня 2017 року, а відтак не є належними та допустимими доказами на підтвердження спільного проживання заявниці з ОСОБА_2 у спірний період з 25 грудня 2017 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 року. Не можна взяти до уваги, як доказ спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у спірний період, і публічний договір про надання електронних комунікаційних послуг від 2023 року, оскільки в ньому відсутні персональні дані (прізвище ім я по батькові) сторони абонента; адреса надання послуг, а також точний момент початку договірних відносин, враховуючи те, що у реквізитах договору не зазначено число та місяць, як частини дати укладення договору. Не свідчать про тривале спільне ведення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 господарства, про наявність у них спільного бюджету та взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю, протягом більше ніж 6 років за період з 25 грудня 2017 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 року, і наданий заявницею акт від 02 лютого 2024 року депутата Боярської міської ради VIII скликання Сидора О.С., оскільки акт, як офіційний документ,складається для фіксації певних фактів, подій або дій на конкретну дату, зокрема, щодо засвідчення факту проживання особи за певною адресою при обстеженні житлового приміщення на день складання акта. При цьому, факт реєстрації місця проживання жінки та чоловіка за однією адресою, а саме ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про що зазначено в акті від 02 лютого 2024 року депутата Боярської міської ради VIII скликання Сидора О.С., не є ні головною, ні обов`язковою ознакою наявності фактичного шлюбу. Так само факт спільного проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу не може бути встановлений лише показаннями свідків та наявністю спільних фотографій за відсутності інших доказів (правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 04 грудня 2023 року у справі № 543/563/22). До того ж, колегія суддів апеляційного суду критично оцінює пояснення свідків ОСОБА_8 (мати заявниці), ОСОБА_7 (син заявниці), оскільки вони є родичами заявниці, можуть бути зацікавленими у вирішенні справи на користь заявниці. Посилання суду першої інстанції на той факт, що у заявниці наявні всі оригінали документів ОСОБА_10 ого ОСОБА_11 а, а саме, на її ім`я (і саме як дружині) надійшло сповіщення від 26 грудня 2023 року про смерть ОСОБА_10 ого ОСОБА_11 , заявниця здійснювала поховання колишнього чоловіка ОСОБА_10 ого ОСОБА_11 , не свідчить про те, що ОСОБА_2 спільно проживав з ОСОБА_1 у спірний період з 25 грудня 2017 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 рокута не є тими доказами, які б підтверджували факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбуу спірний період. Повно та всебічно дослідивши і оцінивши обставини справи, належність, допустимість, достовірність кожного наданого заявницею доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про те, що ОСОБА_1 не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження її спільного проживання з ОСОБА_2 у спірний період з 25 грудня 2017 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 року, ведення спільного господарства та побуту, наявність спільного бюджету та не довела, що між нею та ОСОБА_2 у спірний період були відносини, що притаманні подружжю, а отже правові підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю з ОСОБА_2 , як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, з 25 грудня 2017 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 рокувідсутні. Враховуючи наведене, колегія суддівапеляційного суду вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги заінтересованої особи Міністерства оборони України та достатніми для скасування оскаржуваного судового рішення. Вирішуючи заяву ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу у справі, яка переглядається, суд першої інстанції не надав належної правової оцінки обставинам, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення учасників справи, іншим фактичним даним, які випливають із встановлених обставин, а тому висновок суду першої інстанції про задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу без оцінки вказаних обставин у сукупності не може вважатись обґрунтованим і таким, що відповідає положенням статей 76, 81, 89 ЦПК України. Неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушенням норм процесуального права у справі, яка переглядається, призвело до неправильного вирішення справи, а це відповідно до статті 376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення у цій справі та ухвалення нового судового рішення по суті заяви ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, яка з установлених колегією суддів апеляційного суду обставин справи та наведених мотивів в редакції даної постанови не підлягають задоволенню. Згідно з частиною 13 статті 141, підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування та ухвалення нового рішення або зміни судового рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог - частина 2 статті 141 ЦПК України. Таким чином, понесені Міністерством оборони Українита документально підтвердженні судові витрати (судовий збір) за подання апеляційної скаргиу розмірі 726,72 грн слід покласти на ОСОБА_1 . Керуючись ст. 15 ЦК України, ст.ст. 3, 21, 36, 74 СК України, ст.ст. 2, 81, 89, 263, 293, 315, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника заінтересованої особи Міністерства оборони України - Завальнюк Жанни В`ячеславівни задовольнити. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 травня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, заінтересовані особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерство оборони України, залишити без задоволення. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 00034022) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 726,72 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Головуючий: Судді: