Постанова Київський апеляційний суд № 760/10883/24

Справа № 760/10883/24 Головуючий в суді І інстанції - Усатов І.А. Провадження № 33/824/808/2025 Доповідач в суді II інстанції - Рудніченко О.М. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 14 березня 2025 року м. Київ Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Рудніченко О.М., секретар: Сіваєва Ю.В., за участю: захисника Жукової В.М., представників Київської митниці Ніконова Г.В., Кучер Л.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Жукової Валентини Михайлівни на постанову Солом`янського районного суду м. Києва від 20 вересня 2024 року, якою: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ,- визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 473 КУпАП,- В С Т А Н О В И В : Як встановлено судом першої інстанції, 12.02.2024 в зоні митного контролю м/п «УкрПошта», Київської митниці на території АТ «Укрпошта» (м. Київ, вул. Г. Кірпи, 2) здійснено митний огляд міжнародного поштового відправлення (далі - МПВ) CQ061889687UA, яке пересилалося з України ( ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 , НОМЕР_1 ) до Німеччини ( ОСОБА_3 , АДРЕСА_2). Вході митного огляду у МПВ, виявлено: Ваза порцелянова - 1 шт. 16.02.2024 митницею здійснено взяття проб (зразків) товарів та в подальшому направлено до Національного музею історії України для проведення експертизи на предмет встановлення належності зразків до культурних цінностей та встановлення ринкової вартості зазначеного предмета. Відповідно до висновку № 62 від 16.04.2024 Національного музею історії України надана на дослідження порцелянова ваза - 1 шт., виявлена у міжнародному поштовому відправленні CQ061889687UA є: Ваза декоративна «Букет квітів». Автор моделі Ернест Август Лейтериц (Ernst August Leuteritz - 1818-1893), Німеччина, Саксонія, Порцелянова фабрика Майсен, 1983р. Дата виготовлення - 1855 р. Має культурну та історичну цінність. Оцінна вартість 75 000 грн. з урахуванням наявності фабричного браку. На момент здійснення митного контролю міжнародного поштового відправлення № CQ061889687UA дозвільні документи на право переміщення через митний кордон України культурних цінностей громадянином ОСОБА_1 до митниці не надавались, у міжнародному поштовому відправлені були відсутні. Постановою Солом`янського районного суду м. Києва від 20 вересня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у порушенні митних правил, передбачених ст. 473 МК України, та накладено на нього стягнення у виді конфіскації в дохід держави безпосередніх предметів порушення митних правил: ваза декоративна «Букет квітів». Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави у розмірі 605,60 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Київської митниці 42,17 грн. в рахунок відшкодування витрат митного органу на зберігання товарів. Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції захисник ОСОБА_1 - адвоката Жукової В.М. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, зобов`язати Київську митницю повернути вилучений предмет та закрити провадження по справі. В обґрунтування апеляційної скарги захисникзазначає, що судом першої інстанцій недостатньо досліджено дійсні обставини, допущено неправильне застосування норм матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до прийняття незаконного рішення. Вказує, що при виявленні працівниками митниці у МПВ вази декоративної «Букет квітів» з ознаками старовини, вони могли лише припускати, що вона має культурну цінність, отже ними були складені акти про проведення огляду, про взяття проб та зразків і вказані акти і предмети були направлені до Національного науково-природничого музею НАН України. При цьому вони просили лише надати інформацію, а не провести державну експертизу. Отже для встановлення наявності вини ОСОБА_1 у пересиланні у міжнародному поштовому відправленні товарів, переміщення яких через митний кордон України заборонено, а саме культурних цінностей, суд мав встановити, чи доводиться долученими до справи доказами, що ці товари є культурними цінностями. Проте, дослідженням матеріалів справи встановлено, що суд першої інстанції, в порушення вимог закону, належним чином не з`ясував обставини справи, та не надав належної оцінки наданим доказам, наслідком чого став передчасний висновок про доведеність культурної цінності предмету, що пересилався в МПВ, та, відповідно, доведеність порушення ОСОБА_1 митних правил, передбачені ст. 473 Митного кодексу України. До того ж, постанова про підстави для призначення експертизи, або посилання та наявність такої постанови в матеріалах справи відсутня. Тобто, Київська митниця листом- запитом просила лише надати інформацію, а не провести державну експертизу. Таким чином висновок № 62 був отриманий з порушенням норм чинного законодавства. Крім того, висновок державної експертизи культурних цінностей № 62 від 16.04.2024 містить детальний опис виробу, та коротку історичну довідку щодо життя та діяльності автора моделі, за якою виготовлена ваза, але жодним чином не надає відповідей які відносяться до цінності самого досліджуваного предмета, та які мають суттєве значення. Разом з тим, ОСОБА_1 не погоджується з висновком експерта, через його неповноту, але в зв`язку із обмеженим колом експертних установ, а також через те, що досліджувана ваза вилучена та перебуває у Київської митниці - він позбавлений можливості самостійно замовити повторну експертизу, однак ним вжиті заходи для звернення до виробника вази для з`ясування дати її виготовлення. В свою чергу, апелянт акцентує увагу, що вази аналогічної форми із зміїними ручками «Букет квітів» можуть бути зараз виготовлені офіційним виробником на замовлення, тобто, точна кількість виготовлених предметів невідома і в будь-який час може збільшуватися за рахунок виготовлення нових предметів. Зазначені відомості в дослідженні експерта не наведені, виходячи з відомостей про використані експертом джерела, до сайту офіційного виробника як до першоджерела експерт взагалі не звертався. Також при проведенні експертизи, експертом не було навіть належним чином досліджено знаменитий логотип Фабрики Майсен, який змінювався в залежності від року випуску виробів, даний логотип, який наносився при виготовлені виробів Фабрикою Майсен є на офіційному сайті Фабрики, якщо б експерт належним чином вивчав вироби відповідної Фабрики, він не міг би дійти висновку, що вилучена ваза декоративна «Букет квітів» з відповідним клеймом не могло бути виготовлено у 1855 році, оскільки клеймо на вилученій вазі та клеймо фабрики, які виготовлялись у період з 1815-1924 рр. значно відрізняються. Відповідно до інформації, яка розмішена на офіційному сайті Фабрики Майсен, клеймо на вилученій вазі відповідає клейму виробів, які виготовлялись у 2017 році. Також, на запит ОСОБА_1 офіційним виробником було підтверджено, що вази зазначеного виду - сучасні, не є виробами з обмеженим випуском і реалізуються у «звичайній» торгівлі. Тому, як вже зазначалося поясненнями, наявними в матеріалах справи фабрика Майсен є офіційним виробником ваз такого типу. Її вироби мають значну вартість, орієнтовані на клієнтів із високим доходом, є предметами інтер`єру, а тому, природньо, такі вироби повинні мати якісне оздоблення. Однак факт наявності бездоганної позолоти та розпису жодним чином не відносить їх до об`єктів культурної спадщини, які охороняються законом. Таким чином, сторона захисту вказує, що висновок щодо належності вази до предметів що мають культурну та історичну цінність та для вивозу яких необхідно отримання свідоцтва на право вивезення культурних цінностей є упередженим; експертний висновок № 62 не відповідає вимогам законодавства а ні по формі, а ні по своєму змісту; факт порушення ОСОБА_1 митних правил, передбачених ст. 473 МК України не доведено належним чином, в зв`язку з чим накладення на нього стягнення у виді конфіскації в дохід держави безпосередніх предметів порушення митних правил: ваза декоративна «Букет квітів», автор моделі Ернест Август Лейтериц (Emst August Leuteritz - 1818-1893), Німеччина, Саксонія, Порцелянова фабрика Майсен, 1983 року, дата виготовлення - 1855 рік - є незаконним, оскільки у діях останнього відсутній склад правопорушення. До того ж, докази, на які посилається суд першої інстанції у постанові від 20.09.2024 не можуть вважатися належними, допустимими, достовірними та такими, які узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», і які свідчать про беззастережне порушення ОСОБА_1 митних правил, передбачених ст. 473 МК України. Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника Жукової В.М., яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити, пояснення представників Київської митниці Ніконова Г.В. та Кучер Л.О., які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного. Згідно з ч. 1 ст. 486 МК України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням. Статтею 487 МК України передбачено, що провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення. Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачена адміністративна відповідальність. Згідно з вимогами ст. 245 КУпАП серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Статтею 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинене правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Аналогічні вимоги також закріплені в ст. 489 МК України. Відповідно до вимог ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом. Вивченням матеріалів справи про адміністративне правопорушення встановлено, що суд першої інстанції, діючи у відповідності до вимог ст. 245, 252, 280, 283 КУпАП, дослідив обставини вчиненого адміністративного правопорушення та на підставі доказів, наявних в матеріалах справи, дійшов висновку про винуватість ОСОБА_1 у порушенні митних правил, передбачених ст. 473 МК України. Суд апеляційної інстанції вважає такий висновок суду законним і обґрунтованим, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність. Статтею 473 МК України передбачена відповідальність за пересилання через митний кордон України в міжнародних експрес-відправленнях товарів, заборонених до такого пересилання законодавством України, а також пересилання у міжнародних поштових відправленнях товарів, заборонених до пересилання законодавством України та актами Всесвітнього поштового союзу. Відповідно до положень ч. 1 ст. 235 МК України забороняється переміщення (пересилання) в міжнародних поштових та експрес-відправленнях товарів, відправлених з порушенням митних правил; а також товарів, заборонених цим Кодексом та іншими законодавчими актами України відповідно до ввезення на митну територію України або вивезення з цієї території (п. 1.1), відправлених з порушенням митних правил (п. 1.2) та товарів, щодо яких відсутні відповідні дозвільні документи, у разі застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності (п. 1.3). Так, як встановлено судом, в ході здійснення митного контролю міжнародного відправлення № CQ061889687UA, пересилка якого здійснювалась з України, виявлено та вилучено згідно акту про взяття проб (зразків) товарів, керамічну вазу (а.с. 13). З огляду на це, Київською митницею дана ваза передана до Національного музею історії України, для отримання інформації з приводу того, зокрема, чи є даний предмет культурною цінністю. Такі дії працівників митниці узгоджуються з положеннями п. 5 ч. 1 ст. 356 МК України, згідно якого взяття проб (зразків) товарів здійснюється посадовими особами органу доходів і зборів в рамках процедур митного контролю та митного оформлення з метою встановлення характеристик, визначальних для встановлення належності товарів до предметів, що мають художню, історичну чи археологічну цінність. Відповідно до Закону України «Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей», культурні цінності - об`єкти матеріальної та духовної культури, що мають художнє, історичне, етнографічне та наукове значення і підлягають збереженню, відтворенню та охороні відповідно до законодавства України. Згідно висновку державної експертизи культурних цінностей № 62 від 16.04.2024 року, проведеної Національним музеєм історії України, представлена на розгляд декоративна ваза, яка виготовлена на всесвітньовідомій порцеляновій фабриці Майсен, має культурну та історичну цінність (а.с. 14-17). Цим самим спростовують доводи захисника з приводу неналежності експертизи як доказу у справі, оскільки в даному висновку експертом надано відповідь на всі поставлені запитання та надано характеристику даному предмету. Крім того, під час апеляційного розгляду справи було повторно допитано експерта Національного музею історії України ОСОБА_5 , яка підтвердила надані нею пояснення в суді першої інстанції та пояснила, що наданий на дослідження предмет - Ваза декоративна «Букет квітів» за численним рядом ознак, має культурну, історичну та художню цінність, відповідно до Закону України «Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей» від 21.09.1999. Апеляційний суд критично ставиться до доводів апеляційної скарги захисника про те, що дана експертиза мала призначатись постановою, а не актом про взяття проб (зразків) товарів, що в свою чергу свідчить про те, що висновок № 62 був отриманий з порушенням норм чинного законодавства. Так, відповідно до ч. 1 ст. 356 МК України взяття проб (зразків) товарів здійснюється посадовими особами органу доходів і зборів в рамках процедур митного контролю та митного оформлення. Виходячи з цього, в супереч доводам захисника, на стадії митного контролю експертиза була призначена на підставі акту про взяття проб (зразків) товарів. Аналізуючи матеріали провадження та встановлені фактичні обставини справи, апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення клопотання захисника про призначення повторної експертизи вилученого предмета. Доводи захисника про те, що ваза не відноситься до обмежених випусків та поступала у «звичайну» (регулярну) торгівлю, у зв`язку з чим була відсутня необхідність в отриманні дозвільних документів на право переміщення через митний кордон України, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду та спростовуються матеріалами справи. Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що статтею 13 ЗУ «Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей забороняється вивезення або тимчасове вивезення культурних цінностей без свідоцтва. Свідоцтво є підставою для пропуску зазначених у ньому культурних цінностей за межі митної території України. В свою чергу, відповідно до п.1.6 Інструкції про порядок оформлення права на вивезення, тимчасове вивезення культурних цінностей та контролю за їх переміщенням через Державний кордон України, затвердженої Наказом Міністерства культури і мистецтв України від 22.04.2002 року № 258, вивезення, тимчасове вивезення, у тому числі шляхом пересилання, культурних цінностей за межі митної території України дозволяється за наявності свідоцтва на право вивезення (тимчасового вивезення) культурних цінностей з території України (далі - свідоцтво), зразок якого затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20 червня 2000 р. № 984 (984-2000-п) "Про затвердження зразка свідоцтва на право вивезення (тимчасового вивезення) культурних цінностей з території України". Оскільки, відповідно до Висновку державної експертизи культурних цінностей № 62, дана ваза має культурну та історичну цінність, її вивіз через Державний кордон України можливий лише за наявності свідоцтва на право вивезення культурних цінностей з території України. У зв`язку з тим, що в поштовому відправленні такого свідоцтва виявлено не було, інспектором було правомірно складено протокол про порушення митних правил від 22.04.2024 №0319/10000/24 щодо відправника міжнародного поштового відправлення ОСОБА_1 за ст. 473 МК України. Апеляційний суд критично ставиться до доводів захисника про те, що відповідно до інформації, яка розмішена на офіційному сайті Фабрики Майсен, клеймо на вилученій вазі відповідає клейму виробів, які виготовлялись у 2017 році, а також про те, що на запит ОСОБА_1 офіційним виробником було підтверджено, що вази зазначеного виду - сучасні, не є виробами з обмеженим випуском і реалізуються у «звичайній» торгівлі, та вважає їх необґрунтованими. Інші доводи апеляційної скарги суд не може прийняти до уваги, оскільки вони не є такими, що доводять невинуватість ОСОБА_1 у скоєнні інкримінованого йому правопорушення. На підставі наведеного та у зв`язку з тим, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та вмотивованим, апеляційний суд залишає його без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Жукової В.М. без задоволення. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Жукової Валентини Михайлівни - залишити без задоволення. Постанову Солом`янського районного суду міста Києва від 20 вересня 2024 року щодо ОСОБА_1 - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя О. М. Рудніченко