Постанова 4824 № 760/32181/24

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 22 травня 2025 року місто Київ Справа № 760/32181/24 Провадження № 33/824/2181/2025 Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Стрижеуса А.М., розглянувши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Олексієнка Михайла Михайловича, на постанову Солом`янського районного суду м. Києва від 26 лютого 2025 року,- В С Т А Н О В И В: Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення Серії ВАБ №207023 30.11.2024 року приблизно о 02 год. 30 хв., по вул. Протасів Яр, 23, що в м. Києві нарядом поліції було зупинено транспортний засіб марки «Mercedes-Benz», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який надавав послугу перевезення пасажирів (таксі), було встановлено порушення порядку проведення господарської діяльності (без державної реєстрації як суб`єкта господарювання у порядку, встановленому законодавством), чим порушено п. 24 ст. 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 02.02.2015. Постановою Солом`янського районного суду м. Києва від 26 лютого 2025 року ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 Кодексу України про адміністративне правопорушення. Піддано ОСОБА_1 , адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян на користь держави, що становить 17 000 ( сімнадцять тисяч ) грн. без конфіскації виготовленої продукції, знарядь виробництва, сировини і грошей, одержаних внаслідок вчинення цього адміністративного правопорушення та підлягає сплаті. Стягнуто з ОСОБА_1 , на користь держави судовий збір, у розмірі 605 (шістсот п`ять ) грн. 60 коп., який підлягає сплаті. Не погоджуючись з постановою районного суду, захисник ОСОБА_1 адвокат Олексієнко М.М. 11 березня 2025 року звернувся з апеляційною скаргою, у якій просив скасувати постанову Солом`янського районного суду м. Києва від 26 лютого 2025 року та прийняти нову постанову, якою закрити провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 у зв`язку із відсутністю складу у його діях адміністративного правопорушення. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що необхідною ознакою господарської діяльності є її систематичність, а також отримання від здійснення зазначеного виду діяльності доходу. Разове вчинення зазначеної дії не утворює складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП. Зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази, які б могли свідчити про наявність у діях ОСОБА_1 ознак підприємницької діяльності, що потребує ліцензування, як безпосередність, самостійність, систематичність та здійснення її на власний ризик. Вказує, що автомобіль ОСОБА_1 ніяк не вирізняється як автомобіль який знаходиться в таксі, а саме не має жодного відповідного маркування, табличок, наклейок і т.д. В судовому засіданні в ОСОБА_1 та його захисник адвокат Олексієнко М.М. підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити. Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника адвокат Олексієнка М.М. вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку. За змістом ст. 245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з вимогами ст. 252 КУпАП, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. При цьому, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів. З аналізу наведених вище норм вбачається, що оцінці підлягає як кожний окремий доказ, так і всі зібрані докази в цілому, на підставі чого суддя повинен зробити обґрунтований висновок про їх достовірність та достатність фактичних даних, що встановлюються цими доказами, та мають значення для справи. Згідно з диспозицією ч.1 ст.164 КУпАП адміністративна відповідальність настає за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, а так само без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди). Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» ліцензія - запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про рішення органу ліцензування щодо наявності у суб`єкта господарювання права на провадження визначеного ним виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню. Пунктом 24 частини 1 статті 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» визначено, що діяльність з перевезення пасажирів автомобільним транспортом підлягає ліцензуванню. Згідно ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату; автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами. Частиною 3 статті 9 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що ліцензія видається на господарську діяльність з надання послуг з перевезення пасажирів і небезпечних вантажів, в тому числі, на надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів на таксі. Відповідно до частини 1 статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення. Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції дотримався всіх вказаних вимог закону, оскільки встановив обставини, які мають значення для об`єктивного та всебічного розгляду справи. Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апелянтом в його апеляційній скарзі не наведено об`єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП. Встановивши винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП, суд першої інстанції послався на докази, а саме: - протоколу про адміністративне правопорушення Серії ВАБ №207023 30.11.2024 року приблизно о 02 год. 30 хв., по вул. Протасів Яр, 23, що в м. Києві нарядом поліції було зупинено транспортний засіб марки «Mercedes-Benz», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який надавав послугу перевезення пасажирів (таксі), було встановлено порушення порядку проведення господарської діяльності (без державної реєстрації як суб`єкта господарювання у порядку, встановленому законодавством), чим порушено п. 24 ст. 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 02.02.2015. - дані відеозапису. - Показами свідків, які були допитані у судовому засіданні. Таким чином, саме сукупністю вказаних вище доказів, та інших доказів, які містяться у матеріалах справи, підтверджується винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст.164 КУпАП, а не лише взятими окремо доказами. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що необхідною ознакою господарської діяльності є її систематичність, а також отримання від здійснення зазначеного виду діяльності доходу. Разове вчинення зазначеної дії не утворює складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП. Разом з тим, доводи апеляційної скарги про те, що в матеріалах справи відсутні докази, які б могли свідчити про наявність у діях ОСОБА_1 ознак підприємницької діяльності, що потребує ліцензування, як безпосередність, самостійність, систематичність та здійснення її на власний ризик є необґрунтованими, оскільки відповідно до показів свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 згідно яких муніципальна варта викликала ОСОБА_1 як водія таксі, а також вказали, що ОСОБА_1 були перераховані кошти за перевезення в розмірі 1 000,00 грн, а тому отримання вказаної вигоди свідчить про здійснення господарської діяльності. Доводи про те, що автомобіль ОСОБА_1 ніяк не вирізняється як автомобіль який знаходиться в таксі, а саме не має жодного відповідного маркування, табличок, наклейок і т.д., є необґрунтованими, оскільки наявність вказаних елементів не є свідченням того, що водій ОСОБА_1 не здійснював перевезення пасажирів без відповідної ліцензії або про те, що він не здійснював господарську діяльність. Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, а саме з показів свідків, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , вони звернулись до працівників муніципальної варти з проханням викликати таксі, на що вони погодились та викликали водія ОСОБА_1 . Отже, вказане свідчить, що ОСОБА_1 виконував перевезення пасажирів на регулярній основі, оскільки у працівників муніципальної варти був наявний його номер як водія таксі. Цим самим спростовуються доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не займався перевезенням пасажирів на регулярній платній основі. Отже, наявні в матеріалах справи докази винуватості ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП, суд першої інстанції визнав належними та допустимими, якими поза розумним сумнівом доводиться те, що він в зазначеному протоколі місці та час надавав послуги таксі з перевезення пасажирів, без оформлення ліцензії, передбаченої п.24 ст.7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності». За таких обставин, відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення. З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає. Неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які б стали підставою для скасування постанови, апеляційним переглядом не встановлено. Керуючись ст.294 КУпАП, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Олексієнка Михайла Михайловича - залишити без задоволення. Постанову Солом`янського районного суду м. Києва від 26 лютого 2025 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя А.М. Стрижеус