Постанова Одеський апеляційний суд № 501/4313/23

Номер провадження: 22-ц/813/1302/25 Справа № 501/4313/23 Головуючий у першій інстанції Петрюченко М. І. Доповідач Кострицький В. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18.03.2025 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Кострицького В.В., суддів: Назарової М.В., Лозко Ю.П., розглянув в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Іллічівського районного суду Одеської області від 11 березня 2024 року, ухвалене у складі судді Петрюченко М.І., у приміщенні того ж суду, у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до відповідача: ОСОБА_1 про розірвання шлюбу,- встановив: Короткий зміст позовних вимог та обставин справи ОСОБА_2 18.10.2023 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що спільне життя з відповідачем не склалося і шлюбні відносини між ними припинені через різні погляди на сімейне життя, що призвело до втрати взаємних почуттів, любові та поваги. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Рішенням Іллічівського районного суду Одеської області від 11 березня 2024 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу - задоволено повністю. Суд першої інстанції в обґрунтування рішення зазначає, що спільне подружнє життя у сторін не склалося, вони припинили шлюбні стосунки і позивач поновлювати їх не має наміру, примирення і збереження сім`ї є неможливим. За таких обставин, враховуючи фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, суд знаходить підстави для розірвання шлюбу, оскільки його збереження суперечило б інтересам сторін. Доводи апеляційної скарги. Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Іллічівського районного суду Одеської області від 11 березня 2024 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Апелянт зазначає, що згідно статті 81 ЦПК України позивач був зобовязаний подати до суду доказ неможливості розірвання шлюбу за правилами ст. 106 СК України, і лише за наявності такого доказу суд першої інстанції мав право задовольнити позов про розірвання шлюбу, і саме цьому полягає незаконність та необґрунтованість рішення суду. Щодо явки сторін. Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Враховуючи вищезазначене, апеляційний розгляд вказаної справи здійснено в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін. Позиція апеляційного суду. Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить наступного. Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, - суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судовою колегією та судом першої інстанції встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 18.03.2022 що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с.7). Позивач зазначає, що спільне життя з відповідачем не склалося і шлюбні відносини між ними припинені через різні погляди на сімейне життя, що призвело до втрати взаємних почуттів, любові та поваги. Задовольнивши позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що спільне подружнє життя у сторін не склалося, вони припинили шлюбні стосунки і позивач поновлювати їх не має наміру, примирення і збереження сім`ї є неможливим. За таких обставин, враховуючи фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, суд дійшов висновку про наявність підстав для розірвання шлюбу, оскільки його збереження суперечило б інтересам сторін. Судова колегія погоджується з проаналізованими судом першої інстанції в сукупності дослідженими доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що стороною відповідача не доведено тих обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а тому заявлені вимоги задоволенню не підлягають. Відповідно до ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно ч. 2 ст. 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Відповідно до ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно дост.110 цього Кодексу. Відповідно до ч. 1 ст. 106 СК України подружжя, яке не має дітей, має право подати до органу державної реєстрації актів цивільного стану заяву про розірвання шлюбу. Згідно ч. 1 ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Аналіз зазначених норм права свідчить про право особи звернутись до органів РАЦСУ із заявою про розірвання шлюбу, а не її обов`язок, який повинен передувати зверненню з такою заявою до суду. Пунктом 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» передбачено, що вирішуючи питання щодо відкриття провадження у справі за заявою про розірвання шлюбу, суди мають враховувати, що воно проводиться органами РАЦС лише у випадках, передбачених статтями 106, 107 СК. При цьому питання про розірвання шлюбу вирішується незалежно від наявності між подружжям майнового спору. Розірвання шлюбу судом відбувається: за наявності в подружжя спільних неповнолітніх дітей; за відсутності згоди одного з подружжя на розірвання шлюбу, крім випадків, передбачених ст. 107 СК; за спільною заявою подружжя, яке має дітей, відповідно до ст. 109 СК; за позовом одного з подружжя відповідно до ст.110 СК. Із матеріалів справи вбачається, що 18.03.2022 року між позивачем та відповідачем укладено шлюб, який зареєстровано Чорноморським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис № 82, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 від 18.03.2022 року. Звертаючись до суду із позовом про розірвання шлюбу позивач в обґрунтування зазначив, що шлюбні відносини між сторонами припинено, спільного господарства не ведуть та проживають окремо. Відповідач згоди на розірвання шлюбу не дає, тому вимушений звернутися до суду. Апеляційний суд відхиляє доводи апелянта про те, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки існує інший, позасудовий спосіб вирішення питання про розірвання шлюбу між подружжям, що не має неповнолітніх дітей, який позивачем не був дотриманий, оскільки у випадку відсутності неповнолітніх дітей подружжя особа вправі подати заяву про розірвання шлюбу до органу реєстрації актів цивільного стану, однак це не є її обов`язком звертатися саме в даний орган і один з подружжя вправі звернутися безпосередньо до суду з позовом про розлучення, що не суперечить ч. 1ст. 110 СК України та Конституції України . Колегія суддів звертає увагу, оскільки в даному випадку подружжя вправі звернутися до суду із заявою про розірвання шлюбу, то законодавством України не передбачено обов`язковість надання суду будь-яких доказів, які б підтверджували факт звернення сторін до органів РАЦСУ, зокрема, відмови державного органу реєстрації актів цивільного стану у розірванні шлюбу, відмови у прийнятті відповідної заяви органом РАЦСУ, або даних про заперечення відповідачем проти розірвання шлюбу чи ухилення його від звернення до державного органу реєстрації актів цивільного стану з спільною заявою про розірвання шлюбу не є обов`язком позивача. В свою чергу відповідно до статті 51 Конституції України, частини першої статті 24 СК шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування до шлюбу не допускається. З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог. На підставі наведеного, висновки суду першої інстанції є обґрунтованими та узгоджуються з матеріалами справи, при встановленні зазначених фактів судом не було порушено норм цивільного процесуального законодавства й правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень. На підставі вищенаведеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається. Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням вищезазначеного колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 374,375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,- у х в а л и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Іллічівського районного суду Одеської області від 11 березня 2024 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 18 березня 2025 року. Головуючий суддя В.В. Кострицький Судді М.В.Назарова Ю.П. Лозко