Постанова Кропивницький апеляційний суд № 405/6924/22

ПОСТАНОВА Іменем України 02 жовтня 2023 року м. Кропивницький справа № 405/6924/22 провадження № 22-ц/4809/966/23 Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Голованя А.М. (головуючий, суддя-доповідач), Мурашка С.І., Письменного О.А., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 16 травня 2023 року у складі судді Шевченко І.М. ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. В обґрунтування вимог позову зазначав, що 22.08.1992 між ним та відповідачем було укладено шлюб. Від шлюбу мають неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначав, що шлюбні стосунки з ОСОБА_2 почали погіршуватись, стали набувати негативного характеру. Посилаючись на те, що шлюб носить формальний характер, спільне господарство, побут та бюджет не ведуться, і подальше збереження сім`ї є неможливим, просив розірвати шлюб укладений між ним та ОСОБА_2 . Короткий зміст рішення суду Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 16 травня 2023 року позов задоволено. Шлюб, зареєстрований Центральним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Кіровоградській області 22 серпня 1992 року, актовий запис № 683, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано. Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволені позову, у зв`язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що судом не перевірено існування обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими. Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що за жодних обставин не бажає зберігати шлюбні відносини з відповідачкою, оскільки це суперечить його інтересам та позбавляє права на приватне життя. Шлюбні відносини з ОСОБА_2 припинені. Вважає, що відповідач не має наміру зберегти сім?ю, так як не бажає почати спілкування та налагодження стосунків. Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Суд першої інстанції встановив такі обставини Судом встановлено, що сторони зареєстрували шлюб 22.08.1992 року, актовий запис №

683. Від шлюбу сторони мають мають неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до положень п. 1 ч.4 ст.274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи у спорах про розірвання шлюбу. Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з таких підстав. Задовольняючи позов суд першої інстанції врахував, що позивач заперечує щодо примирення, прийнявши до уваги договірну природу шлюбу та принцип добровільності, дійшов висновку, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу буде суперечити інтересам позивача. З такими висновками погоджується і апеляційний суд, виходячи з наступного. Частиною 1 статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачає право особи на повагу до свого приватного та сімейного життя. Відповідно до ч.6 ст.7 СК України жінка та чоловік мають рівні права і обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Статтею 24 СК України та ст.51 Конституції України встановлено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. За таких обставин, примушування одного з подружжя до перебування у шлюбі, який проти цього заперечує, буде порушувати його законні права та інтереси і суперечити вимогам закону. Відповідно до ч.1 ст. 104 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Згідно з ч.3 ст.105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до ст.110 цього Кодексу. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (ч.1 ст.110 СК України). Згідно з ч.2 ст.112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них. Відповідно до ч. 3, 4 ст.56 СК України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до збереження шлюбних відносин є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом. Ухвалою суду від 16.02.2023 сторонам було надано строк на примирення, однак позивач від позову не відмовився. В даному випадку, позивачем у позовній заяві та у відзиві на апеляційну скаргу висловлено свою позицію, що подальше збереження шлюбу є неможливим, буде суперечити його інтересам. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 листопада 2018 року у справі № 761/33261/16-ц (провадження № 61-33349св18) зроблено висновок по застосуванню статті 111 СК Українита вказано, що «примирення подружжя здійснюється судом лише за умови, що це не суперечить моральним засадам суспільства. Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов`язків особистого характеру тощо. Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя». Колегія суддів погоджується з правильністю висновку суду першої інстанції про те, що примирення і подальше подружнє життя сторін є неможливим, оскільки сім`я фактично розпалася і подальше збереження шлюбу суперечитиме інтересам позивача, який не бажає перебувати в шлюбі з відповідачем, тобто на даний час не існує його вільної згоди на шлюб, а відтак, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про розірвання шлюбу між сторонами. Доводи відповідача про те, що судом не перевірено існування обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, є необґрунтованими і зводяться виключно до незгоди з рішенням суду. Як в суді першої інстанції, так і на момент розгляду справи в суді апеляційної інстанції позивач не заявляв клопотань про відмову від позову, що свідчить про його небажання перебувати в шлюбі з відповідачем. Відмова у розірванні шлюбу буде примушенням позивача до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції про наявність правових підстав для розірвання шлюбу. Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, правильно застосував матеріальний закон, дотримався процедури розгляду справи та вирішив спір у відповідності з чинним законодавством. Рішення суду є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає. Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З врахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 16 травня 2023 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий судя О.Л. Головань Судді С.І. Мурашко О.А. Письменний