Постанова Дніпровський апеляційний суд № 243/913/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6174/23 Справа № 243/913/23 Суддя у 1-й інстанції - Хаустової Т.А Суддя у 2-й інстанції - Тимченко О. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 грудня 2023 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ : головуючого судді - Тимченко О.О., суддів - Зубакової В.П., Остапенко В.О., за участю: секретаря судового засідання Юрченко Г.О., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні вприміщенні Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу № 243/913/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , на заочне рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 04 квітня 2023 року (суддя Хаустова Т.А.), В С Т А Н О В И В: КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ У вересні 2023 року позивачка звернулася до суду з зазначеним позовом, в обґрунтування якого послалась на те, що спільне життя між нею та відповідачем не склалось. Шлюбно-сімейні відносини припинені наприкінці 2021 року, спільне господарство не ведеться. Вважає, що збереження родини не можливо оскільки вона має намір створити родину з іншим чоловіком. Спільних дітей від шлюбу з відповідачем. Спору про майно на сьогоднішній час також не має. Просила суд розірвати шлюб, зареєстрований 30 березня 2021 року Шевченківським районним у місті Запоріжжі Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), актовий запис № 75, між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Заочним рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 04 квітня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено: шлюб, зареєстрований 30 березня 2021 року Шевченківським районним у місті Запоріжжі Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), актовий запис № 75, між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , розірвано. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Судове рішення мотивоване тим, що від шлюбу подружжя спільних дітей не мають. Їх сім`я фактично розпалася та сторони не підтримують сімейних стосунків, спільного господарства не ведуть. Спору з приводу майна на теперішній час немає. Таким чином у суду є усі підстави для задоволення позовних вимог та розірвання шлюбу між сторонами, так як подальше спільне життя подружжя та збереження сім`ї неможливе. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ В апеляційній скарзі, поданій до апеляційного суду, ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим, тому просить заочне рішення суду скасувати та закрити провадження у справі. УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ Апеляційна скарга мотивована тим, що у суду першої інстанції не було підстав для розірвання шлюбу та вважати, що примирення між сторонами неможливе. Вказує, що подружжя веде спільне господарство, має спільний сімейний бюджет. Крім того, зараз, коли йде війна, дружина змогла змінити своє відношення до родини і вже покинула стороннього чоловіка та зберегла з ним відносини. Натомість суд прийняв рішення та не надав час для примирення. Окрім того, дружина перебуває на 10 тижні вагітності, дитину він визнає та вражає своєю та має намір виховувати. УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ІНШІХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Від позивачки, в інтересах якої діє ОСОБА_4 , надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому остання вважає рішення суду першої інстанції обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам діючого законодавства. Зазначає, що ніхто не може бути примушений до сумісного проживання чи шлюбу. Шлюб фактично припинив існування, подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечить інтересам позивачки, у зв`язку з чим наполягає на його розірванні. На початку повномасштабного вторгнення росії на територію України ОСОБА_2 виїхав з території України та знаходився на її межами, більше позивачка його не бачила та не спілкувалася з ним, тому твердження відповідача про ведення спільного господарства не відповідають дійсності, відповідач вводить суд в оману. Також зазначає, що навіть думка про збереження шлюбу з ОСОБА_2 пригнічує позивачку. З 28 серпня 2022 року ОСОБА_1 сумісно проживає та веде спільне господарство зі своїм цивільним чоловіком ОСОБА_5 и., вони мають намір одружитися після розлучення позивачки з ОСОБА_2 . Також не відповідають дійсності твердження відповідача про вагітність позивачки, відсутність вагітності підтверджується медичними документами. Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеля скарги заперечував, просив її відхилити. Відповідач та його представник в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Суд ухвалив, розглядати справу у відсутність сторін, які не з`явились, оскільки відповідно до положень частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 30 березня 2021 рокууклали шлюб, який було зареєстровано Шевченківським районним у місті Запоріжжі Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), Актовий запис № 75, що підтверджується Свідоцтвом про шлюб. Ухвалою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 19 травня 2023 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 04 квітня 2023 року залишено без задоволення. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Згідно із статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Апеляційна скарга ОСОБА_6 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 ,задоволенню не підлягає. МОТИВИ З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА Відповідно до частин 1, 3 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з частиною першою, другою п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає. Задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що від шлюбу подружжя спільних дітей не мають. Їх сім`я фактично розпалася та сторони не підтримують сімейних стосунків, спільного господарства не ведуть. Спору з приводу майна на теперішній час немає. Таким чином у суду є усі підстави для задоволення позовних вимог та розірвання шлюбу між сторонами, так як подальше спільне життя подружжя та збереження сім`ї неможливе. Такий висновок суду першої інстанції є правильним та ґрунтується на вимогах чинного законодавства. Відповідно до частини 1 статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Стаття 56 СК України передбачає право дружини та чоловіка на свободу та особисту недоторканність. Зокрема, за частинами 3, 4 цієї статті, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом. Згідно із частиною 2 статті 104, частиною 3 статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу. За частиною 1 статті 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Відповідно до статті 112 СК України суд зобов`язує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення. Згідно з роз`ясненнями, викладеними в пункті 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», у рішенні суду у справі про розірвання шлюбу, зокрема, має бути зазначено дату й місце реєстрації шлюбу, час та причини фактичного його припинення, мотиви, з яких суд визнав збереження сім`ї можливим чи неможливим, обґрунтовані висновки з приводу інших заявлених вимог. У резолютивній частині рішення слід навести відомості, необхідні для реєстрації розірвання шлюбу в органах РАЦС. Встановивши фактичні взаємовідносини між подружжям, дійсні причини позову про розірвання шлюбу та те, що примирення неможливо, а подальше перебування в шлюбі призведе до порушення прав позивача та принципу добровільності шлюбу, колегія суддів вважає, що, враховуючи конституційне право особи на шлюб за вільною згодою (стаття 51 Конституції України), суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. Доводи апеляційної скарги щодо неповноти встановлення судом першої інстанції обставин, які мають значення для справи, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки такі твердження відповідача не підтверджені належними та допустимими доказами. Апеляційний суд також вважає, що суд першої інстанції вправі був не застосувати положення статті 111 СК України з огляду на таке. За статтею 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства. Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя. Відповідно до частини 7 статті 240 ЦПК України у справі про розірвання шлюбу суд може зупинити розгляд справи і призначити подружжю строк для примирення, який не може перевищувати шести місяців. В пункті 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» №11 від 21.12.2007 року надано роз`яснення, що проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя. Передбачене частиною 1 статті 111 СК вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується у випадку відсутності згоди одного з них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін або суду у формі відкладення розгляду справи слуханням та надання сторонам строку на примирення. Судам слід використовувати надану законом можливість відкласти розгляд справи для примирення подружжя, особливо за наявності неповнолітніх дітей. Таким чином, з вищезазначеного випливає, що надання строку для примирення є виключно правом суду, а не його обов`язком. Крім того, ОСОБА_1 в своїй позовній заяві та відзиві на апеляційну скаргу зазначила про неможливість примирення та відновлення сімейних стосунків, оскільки нерозірваний шлюб буде суперечити її інтересам, вказана на перебування її у цивільному шлюбі з ОСОБА_5 . Колегія суддів вважає, що надання такого строку порушувало б засади, встановлені в статті 51 Конституції України та статті 24 СК України, відповідно до яких шлюб ґрунтується на вільній згоді. За таких обставин, правильним є висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Інший висновок суду суперечив би принципу добровільності шлюбу та моральним засадам суспільства. Наведені в апеляційній скарзі доводи по суті позову були предметом дослідження в суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції. Порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення або призвели до неправильного вирішення справи, апеляційним судом не встановлено. За таких обставин, підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 немає. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.) Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Згідно із статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для скасування судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги відсутні, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки, апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає. Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_6 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 ,залишити без задоволення. Заочне рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 04 квітня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України. Головуючий О.О.Тимченко Судді В.П. Зубакова В.О. Остапенко Повний текст судового рішення складено 19 грудня 2023 року. Головуючий О.О.Тимченко